Ухвала суду № 59671303, 10.08.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/1526/13-ц

Провадження № 22-ц/779/1492/2016

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Пулик М. В.

Суддя-доповідач Вакарук В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді: Вакарук В.М.

суддів: Бойчука І.В., Проскурніцького П.І.,

секретаря: Драганчук У.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, про визнання права власності, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та представника ОСОБА_2 на рішення Рожнятівського районного суду від 20 травня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рожнятівського районного суду від 20 травня 2016 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна, набутого в шлюбі та про визнання права власності задоволено частково. Проведено розподіл домоволодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1 присудивши:

- ОСОБА_2 згідно висновку другого варіанту розподілу житлового будинку будівельно-технічної експертизи: гараж площею 26.5 кв.м., житлову кімнату площею 25.2 кв.м., житлову кімнату площею 24.1 кв.м., комору площею 15.0 кв.м., коридор площею 4.8 кв.м., а всього будинку, загальною площею 95.6 кв.м. вартістю 275 205 грн.; з господарських будівель та споруд сарай під літ."В", загальною вартістю 1212 грн, а всього домоволодіння на загальну суму 276 417 грн;

- ОСОБА_3 згідно висновку другого варіанту розподілу житлового будинку будівельно-технічної експертизи: житлову кімнату площею 9.3 кв.м., житлову кімнату площею 15.8 кв.м., коридор площею 6.8 кв.м., передпокій площею 13.0 кв.м., ванну площею 8.7 кв.м., сауну площею 1.8 кв.м., коридор площею 5.8 кв.м., комору площею 3.4 кв.м., кухню площею 16.5 кв.м., передпокій площею 20.0 кв.м., а всього будинку загальною площею 101,1 кв.м. та вартістю 291 037 грн.;

з господарських будівель та споруд сарай під літ."Б", загальною вартістю 4216 грн, а всього домоволодіння на загальну суму 295 253 грн;

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 9418 гривень компенсації за більшу частину присудженого їй майна. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1/2 частину грошових коштів, виручених від реалізації автомобіля марки "RENAULT Trafic", сірий, № дв.НОМЕР_2,2005 року випуску, вартістю 219010, що становить 109505 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3672 грн. вартості проведеної експертизи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зазначає, що рішення суду в частині щодо ідеального розподілу будинковолодіння, стягнення ? частини коштів, виручених від реалізації автомобіля та відмови в позові щодо розподілу земельної ділянки є незаконним та винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права. Висновок суду, що співвласникам присуджено ідеальні частини будинковолодіння згідно другого варіанту розподілу суперечить письмовим доказам та фактичним обставинам справи, оскільки здійснивши поділ будинковолодіння по другому варіанті та присудивши відповідачу вдвічі більшу житлову площу при розподілі будинковолодіння, суд явно відступив від принципу рівності часток в частині житлової площі. Більше того, суд визнав за позивачем право власності на сарай 1950 року забудови, що є неприпустимим, оскільки такий сарай сторонами у шлюбі не придбаний. Вважає, що суд порушив норми процесуального права при поділі будинковолодіння, оскільки судом проігноровано клопотання про призначення повторної судової інженерно-технічної експертизи, так як експертом не взято до уваги реального розміру площ при розподілі, після проведення попередньої судової експертизи здійснено ремонтні роботи. Щодо стягнення на користь позивача ? частини грошових коштів, вилучених від реалізації автомобіля марки, то такий висновок є необґрунтованим, оскільки відсутні будь-які письмові докази того, що нею реалізовано спірний автомобіль за вказану суму коштів, як і дані того, чи оглядався даний автомобіль. Крім того, суд, прийнявши заяву про уточнення позовних вимог після початку розгляду судом справи по суті та задоволивши її, порушив норми ст.31 ЦПК України. Щодо відмови в задоволенні зустрічного позову про поділ земельної ділянки, вважає, що земельна ділянка, що знаходиться в с.Угринів, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, яку слід розділити порівну між сторонами. Просить рішення суду в частині поділу будинковолодіння, що знаходиться по АДРЕСА_2 скасувати, призначити у справі судову інженерно-технічну експертизу та ухвалити нове рішення, яким поділити між сторонами вказане будинковолодіння відповідно до варіантів розподілу, визначених новою судовою інженерно-технічною експертизою, а також відмовити за безпідставністю вимог позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення на користь позивача ? частини грошових коштів, вилучених від реалізації автомобіля марки"RENAULT Trafic", в сумі 109505 грн., а зустрічний позов задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 вважає необґрунтованою відмову у задоволення судом вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації в розмірі 50% від вартості кожного транспортного засобу, відчуженого ОСОБА_3 без його відома та згоди в період 2005-2013 років, які являлися спільною сумісною власністю подружжя та відмову суду у задоволенні позову у частині визнання магазину промислових та продовольчих товарів «ІНФОРМАЦІЯ_1» спільною сумісною власністю подружжя та визнання за ОСОБА_2 права власності на ? його частини. Той факт, що позивач не приймав участь у придбанні автомобілів марки «RENAULT Trafic», (2009) білий, JEEP COMPASS Trafic 2.4, (2011), сірий, CHEVROLET NIVA», (2005), жодним чином не спростовує того, що вказані автомобілі були придбані за спільні кошти, які були накопичені у сімейному бюджеті і знаходилися там до моменту розірвання у вересні 2013 року шлюбу, та не були розділені сторонами після припинення шлюбних відносин. З огляду на вказане вимоги позивача в цій частині підлягали до повного задоволення, а не тільки в частині одного транспортного засобу «RENAULT Trafic», 2005 року випуску, тобто після фактичного припинення сторонами шлюбних відносин. Висновок суду про те, що ОСОБА_4 був зареєстрований як фізична особа-підприємець тільки 04.06.2010 року, тому не міг кошти від своєї діяльності внести на придбання спірного магазину є необґрунтованим, оскільки відповідач на момент придбання приміщення магазину теж не являлась фізичною особою-підприємцем, що підтверджує, що приміщення магазину було придбане за рахунок належних подружжю коштів, а тому є об'єктом спільної сумісної власності. Просить рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_2 вимоги своєї скарги підтримав, вимоги скарги ОСОБА_3 заперечив, представник ОСОБА_3 вимоги апеляційної скарги своєї довірительки підтримав, а вимоги скарги ОСОБА_2 заперечив.

Вислухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

За змістом ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом встановлено, що за час спільного проживання в шлюбі, який було укладено 04 серпня 1994 року, а розірвано 20 вересня 2013 року, сторонами придбане майно, яке є спільною сумісною власністю та яке є в наявності, зокрема домоволодіння за АДРЕСА_1, вартістю 566 242 грн.(т.1, а.с.9, т.2, а.с.5)

Згідно положень ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Згідно ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, а згідно ст.71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Встановлено, що спірне будинковолодіння придбане сторонами за їх спільні кошти, а тому підлягає поділу між подружжям у співвідношенні 1\2 до 1\2 і відповідно до висновку БТЕ запропоновано два варіанти його розподілу на дві частини (т.1, а.с.131-152).

Проводячи реальний розподіл будинковолодіння між сторонами згідно висновку БТЕ по другому варіанту та виділяючи позивачці вищезазначені житлові та нежитлові приміщення у спірному будинку, судом першої інстанції було правильно визначено їх із врахуванням того, що на утриманні ОСОБА_3 знаходиться син, а тому виділено їй всі приміщення, що відносяться до комунікаційних систем та забезпечують нормальну життєдіяльність (ванна, кухня, санвузли, котельня, водо-, газопостачання, гараж), а всього в будинку загальною площею 101,1 кв.м. та вартістю 291 037,0 грн.; з господарських будівель та споруд сарай під літ."Б", загальною вартістю 4216,0 грн., а всього домоволодіння на загальну суму 295 253, 0 грн.

Встановлено, що ОСОБА_2 погоджувався на будь-який варіант розподілу, тому суд присудив йому згідно другого варіанту розподілу житлового будинку приміщення загальною площею 95.6 кв.м., вартістю 275 205 грн.; з господарських будівель та споруд сарай під літ."В", загальною вартістю 1212 грн., а всього домоволодіння на загальну суму 276 417 грн.

У зв'язку з чим суд обгрунтовано стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 - 9418 гривень компенсації за відхилення від ідеальних частин.

З приводу позовних вимог ОСОБА_2 щодо поділу автомобілів, суд правильно виходив з наступного.

Згідно з повідомленням Управління державтоінспекції в Івано-Франківській області № 16/3120 від 30.09.2013 року за ОСОБА_3 було зареєстровано сім автомобілів, зокрема автомобіль марки "Фіат - Дукато",1990 р.в. зареєстрований 09.06.1999 року, який знятий з обліку 25.04.2008 року, автомобіль марки "Мерседес-Бенц Віто", 2001 р.в. зареєстрований 25.11.2005 року та знятий з обліку 29.11.2005 року, автомобіль марки "Рено-Трафік", 2001 р.в, зареєстрований 08.12.2005 року та знятий з обліку 16.04.2008 року, автомобіль марки "Рено-Трафік", 2005 р.в, зареєстрований 09.10.2008 року та знятий з обліку 22.11.2011 року, автомобіль марки "Рено-Трафік" 2009 р.в. зареєстрований 07.02.2012 року та знятий з обліку 13.08.2013 року, автомобіль марки "Джип-Компас"2011 р.в. зареєстрований 18.04.2013 року та знятий з обліку 13.08.2013 року, автомобіль марки "Шевроле-Нива", 2005 р.в. зареєстрований 12.06.2013 року та знятий з обліку 13.08.2013 року (т.1, а.с.229) .

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечив того факту, що спірний автомобіль марки "FIAT DUCATO", (1990), білий, № дв. НОМЕР_3, № куз.НОМЕР_4,№ шac. фургон, автомобіль марки "MERCEDES-BENZ Vilo, (2001), оранжевий, № дв.НОМЕР_5, №куз.НОМЕР_6, автомобіль марки "RENAULT Trafic, (2001), білий, № дв.БН, №куз.НОМЕР_7 на час виникнення спору не знаходився в розпорядженні сім"ї, тому суд обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог ОСОБА_2 про визнання за ним права на частину грошових коштів, виручених від продажу цих автомобілів.

Частиною 6 ст. 57 СК України передбачено, що суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Пунктом 30 Постанови № 11 Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року" Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" роз'яснено, що якщо за час окремого проживання подружжя після фактичного припинення шлюбних відносин спільне майно його членами не придбавалося, суд відповідно до ч.6 ст.57 СК може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте кожним з них за цей період та за вказаних обставин, і провести поділ тільки того майна, що було їхньою спільною власністю до настання таких обставин.

Згідно ст.57 ЦПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко-і відеозаписів, висновків експертів.

З пояснень сторін, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спільно не проживали з березня 2010 року, спільного господарства не вели, сторони припинили фактичні шлюбні стосунки у березні 2010 році, і з того часу не були пов"язані сімейними відносинами та спільним побутом, про що сторони самі не заперечували в судовому засіданні. За таких обставин суд прийшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_2 не приймав будь-якої участі в купівлі автомобілів, які були зареєстровані за ОСОБА_3 в період з 2012 року по 2013 рік, зокрема автомобіль марки "RENAULT Trafic", (2009), білий, №дв.НОМЕР_8, № куз. НОМЕР_9, автомобіль марки "JEEP COMPASS" 2.4, (2011). сірий, № дв. НОМЕР_1, № куз. НОМЕР_10, автомобіль марки "CHEVROLET NIVA", (2005), сірий, № дв. НОМЕР_11, № куз. НОМЕР_12, а також ним не представлено суду жодних доказів на спростування даних обставин.

Про те, що він не приймав участь у придбанні спірних автомобілів підтвердив і сам позивач ОСОБА_2, однак вважав, що всі ці автомобілі були придбані за спільні кошти, які були накопичені у сімейному бюджеті і знаходилися там до моменту розірвання шлюбу в судовому порядку у вересні 2013 року. При цьому, джерело походження цих коштів та яка їх сума знаходилася в сімейному бюджеті йому не відомо, як і невідомо де, коли, та за яких обставин вони були придбані та відчужені.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що транспортні засоби марки "RENAULT Trafic", (2009), білий, "JEEP COMPASS" 2.4, (2011), сірий, "CHEVROLET NIVA", (2005), сірий, придбані ОСОБА_3 за час її окремого проживання у зв"язку з фактичним припиненням шлюбних відносин з ОСОБА_2, а тому є її особистою власністю, що не підлягає поділу, відтак відсутні підстави для визнання за позивачем ОСОБА_2 права на частину грошових коштів, виручених від продажу цих автомобілів.

Разом з тим, встановлено, що згоди на відчуження автомобіля марки "RENAULT Trafic", сірий, № дв.НОМЕР_2, № куз. НОМЕР_13, 2005 року випуску, який зареєстрований 09.10.2008 року та знятий з обліку 22.11.2011 року, тобто після фактичного припинення сторонами шлюбних стосунків, ОСОБА_2 не давав і матеріали справи таких даних не містять.

За наведених обставин, відчуження цього автомобіля без згоди позивача ОСОБА_2 після фактичного припинення шлюбних стосунків суд правильно врахував як обставину, яка дає йому право на компенсацію половини вартості вказаного автомобіля.

Вартість транспортного засобу марки "RENAULT Trafic", сірого, № дв.НОМЕР_2, № куз. НОМЕР_13, 2005 року випуску, згідно висновку про вартість майна станом на 10.05.2016 року складала 219010,00 грн., тому з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суд правильно стягнув компенсацію половини вартості цього автомобіля ( т.2, а.с.43),

Відмовляючи в задоволенні вимоги ОСОБА_2 щодо визнання магазину промислових та продовольчих товарів "ІНФОРМАЦІЯ_1", що по АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю подружжя та визнання за ним права власності на 1/2 його частину, суд правильно виходив з наступного.

Згідно копії договору купівлі - продажу магазину (т.1,а.с.32) 01 березня 1999 року ОСОБА_3 придбала приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2", що знаходиться в АДРЕСА_3.

В своїй заяві ОСОБА_2 стверджує про те,що він та ОСОБА_3, як подружжя, займалися підприємницькою діяльністю і за кошти саме з цієї діяльності придбали спірний магазин. Проте, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа- підприємець тільки 04.06.2010 року /т.2,а.с.70/. За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_2 не міг кошти з цієї діяльності внести на придбання спірного магазину.

Крім цього, вищенаведеними доказами та поясненнями самих сторін встановлено, що сторони фактично припинили шлюбні стосунки у березні 2010 року.

Відповідно до копії Свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (т.1, а.с.40) ОСОБА_3 зареєстрована 18 березня 1999 року як фізична особа-підприємець.

Відповідно до п.29 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" - майно приватного підприємства чи фізичної особи - підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Аналізуючи вищенаведені докази суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що спірний магазин є майном фізичної особи - підприємця і не є спільною сумісною власністю сторін, у зв'язку з чим, позов ОСОБА_2, в частині визнання цього магазину спільною сумісною власністю подружжя та визнання за ним права власності на 1/2 його частину не підлягає задоволенню.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_3 про поділ земельної ділянки площею 0,0960 га., яка розташована на території Угринівської сільської ради на масиві "Боднарчик", цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка належить відповідачу ОСОБА_2, на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 02 червня 1999 року, вартістю 346542.00 грн., суд правильно виходив з наступного.

Встановлено, що на підставі рішення Угринівської сільської ради народних депутатів від 03 червня 1997 року ОСОБА_2 безоплатно отримав 02 червня 1999 року земельну ділянку площею 0, 0960 га, яка розташована на території Угринівської сільської ради на масиві "Боднарчик", цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, однак жодного будівництва там не проведено (т.1, а.с.98).

9 лютого 2011 року набрав чинності Закон № 2913-VI, яким ст. 61 СК України доповнено частиною п'ятою такого змісту: об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.

Статтею 61 СК України (у редакції, чинній до внесення змін Законом № 2913-VI) було встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Оскільки закон № 2913-VI не має зворотної дії в часі і не може бути застосований до спірних правовідносин, то за таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що спірна земельна ділянка, згідно діючих на момент її отримання норм, не є майном, набутим подружжям за час шлюбу, і не підлягає поділу між ними, оскільки ОСОБА_2 безоплатно отримав її в приватну власність, використавши своє право громадянина на приватизацію.

З врахуванням викладеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про

відмову в задоволенні зазначених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та представника ОСОБА_2 відхилити, рішення Рожнятівського районного суду від 20 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий В.М. Вакарук

Судді: І.В. Бойчук

П.І. Проскурніцький