Ухвала суду № 59670169, 10.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

10 серпня 2016 року К/800/30523/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року по справі № 813/6674/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» в особі

уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на

ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк»

до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського

міського управління юстиції (далі - ВДВС)

про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» звернулось до суду з позовом до ВДВС про зобов'язання відповідача протягом п'яти днів подати реєстратору заяву про припинення наступних обтяжень в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та виключення їх з реєстру: запис №12186354 від 20 лютого 2012 року, внесений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП № 31293037 від 20 лютого 2012 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ВДВС на підставі Наказу Господарського суду Львівської області № 5015/6206/1, виданого 20 лютого 2011 року про стягнення з ПАТ «Західінкомбанк» в особі Львівської філії на користь ТДВ «Наста» 235134,21 грн. було відкрито виконавче провадження ВП №31293037. Під час проведення виконавчих дій відповідачем 20 лютого 2012 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно якої накладено арешт на все рухоме майно боржника.

Вказане обтяження - запис №12186354 від 20 лютого 2012 року зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується відповідним витягом.

Відповідачем на підставі пункту 10 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову від 5 жовтня 2012 року про закінчення виконавчого провадження. Виконавчий документ скеровано для подальшого виконання до Першого відділу держаної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції за місцезнаходженням боржника.

23 липня 2014 року рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб №63 розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» та призначено відповідну уповноважену особу фонду.

Позивач 3 вересня 2014 року звернувся до ВДВС із листом-зверненням, в якому просив подати реєстратору заяву про припинення обтяжень, посилаючись на те, що згідно частин 1 та 2 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду. З дня призначення уповноваженої особи Фонду втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

Оскільки вказаний лист залишено без виконання, обтяження не було припинено, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглядаючи справу, суди помилково виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною 1 статті 181 вказаного Кодексу передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державних виконавців) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

За правилами статті 1212 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Скарги на дії органів державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про оскарження дій органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року справа №21-278а15.

Відповідно до частини 1 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, постанова Львівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року підлягають скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. ст. 220, 222, п. 7 ч. 1 ст. 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про зобов'язання вчинити дії закрити.

Роз'яснити позивачу право звернутися з даним позовом до господарського суду в порядку визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ємельянова В.І.

Судді Амєлін С.Є.

Кобилянський М.Г.

В.І. Ємельянова