Ухвала суду № 59669983, 11.08.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Шимонович Р.М.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

УХВАЛА

іменем України

"11" серпня 2016 р. Справа № 806/5394/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Малахової Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Єрикалової О.О.,

представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "03" березня 2016 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша логістична компанія" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша логістична компанія".

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області від 06.10.2015 № 0000852202. Вирішено питання щодо відшкодування судових витрат на користь позивача у розмірі 28268,26 грн.

В апеляційній скарзі Коростенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - Коростенська ОДПІ), посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову - про відмову в задоволенні позову. Зокрема, апелянт посилається на те, що висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи, щодо не підтвердження позивачем витрат по податковому кредиту по контрагентах ТОВ "Маджестік Лайн", ТОВ "ТД"Метрокепітал Груп" та ТОВ "Зертранс".

Розглянувши справу, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Перша логістична компанія" по питанню дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах із контрагентами-постачальниками ТОВ "Маджестік Лайн" за період з 01.04.2015 по 30.04.2015, ТОВ "ТД "Метрокепітал Груп" за період з 01.04.2015 по 30.04.2015, ТОВ "Зертранс" за період з 01.05.2015 по 31.05.2015, посадовими особами Коростенської ОДПІ складено акт № 904/22-01/37678031 від 25.09.2015 (том 1 а.с. 13-62).

Згідно висновку акту перевірки, ТОВ "Перша логістична компанія" допустило порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого платником занижено податок на додану вартість на загальну суму 1256367,00 грн., в тому числі: за квітень 2015 року на суму 291495,00 грн., за травень 2015 року на суму 964872,00 грн.

На підставі акту перевірки, 06 жовтня 2015 року, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № 000085220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість розміром 1884551,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 1256367,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 628184,00 грн. (том 1 а.с. 12).

Як встановлено судом першої інстанції, підставою для збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість став висновок контролюючого органу про те, що у перевірених періодах ТОВ "Маджестік Лайн", ТОВ "ТД"Метрокепітал Груп" та ТОВ "Зертранс" не надавало ТОВ "Перша логістична компанія" транспортно-експедиторських послуг, так як у вказаних контрагентів відсутні достатні матеріальні та трудові ресурси для виконання таких послуг.

Окрім того, досліджуючи формування ТОВ "Маджестік Лайн", ТОВ "ТД"Метрокепітал Груп" та ТОВ "Зертранс" податкового кредиту та податкових зобов'язань, згідно даних АС "Податковий блок", відповідачем встановлено факти формування податкових зобов'язань по операціях з підміни товарів/послуг, що свідчить про можливі порушення податкового законодавства та залучення суб'єкта до схеми формування штучного податкового кредиту.

Суд першої інстанції перевіряючи спірне податкове повідомлення-рішення на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку, що відповідач при його прийнятті діяв протиправно.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно із пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Приписами пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Згідно із пунктами 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

З огляду на вищезазначене, формування платником податків податкового кредиту з ПДВ обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та в обов'язковому порядку податкових накладних.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період;

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В свою чергу, частиною другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №168/704).

Судом першої інстанції встановлено, що основним видом діяльності ТОВ «Перша логістична компанія» є інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (КВЕД_52.29).

02 березня 2015 року ТОВ "Перша логістична компанія" (Клієнт) і ТОВ "Торговий Дім "Метрокепітал Груп" (Експедитор) укладено договір № 03-15 (том 3 а.с. 202-204), за умовами якого Експедитор зобов'язується за дорученням Клієнта за винагороду і за рахунок Клієнта організувати виконання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів вказаних Клієнтом, по лініях залізниць України, СНД і Західної Європи.

До вказаного договору сторонами укладалися додаткові угоди (том 3 а.с. 240-246).

Як під час перевірки так і під час розгляду справи, на підтвердження виконання умов договору від 02.03.2015 позивачем надавалися акти надання послуг № МГ000000306 від 06.04.2015, №МГ000000278 від 08.04.2015, №МГ000000279 від 08.04.2015 (том 3 а.с. 219-221), податкові накладні № 15 від 08.04.2015, № 14 від 08.04.2015, № 42 від 06.04.2015 (том 3 а.с. 208-213), звіти експедитора (том 3 а.с. 229-239).

15 березня 2015 року між позивачем (Клієнт) і ТОВ "Маджестік Лайн" (Експедитор) укладено договір № 1503 (том 3 а.с. 205-207), за умовами якого Експедитор зобов'язується за дорученням Клієнта за винагороду і за рахунок Клієнта організувати виконання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів вказаних Клієнтом, по лініях залізниць України, СНД і Західної Європи.

До вказаного договору сторонами була укладена додаткова угода (том 4 а.с. 1).

На підтвердження виконання умов договору від 15.03.2015 позивачем надано акт надання послуг № МЛ000000018 від 28.04.2015 (том 3 а.с. 218), податкову накладну № 17 від 28.04.2015 (том 3 а.с. 214-217), звіт експедитора (том 3 а.с. 247-250).

Також, 01.11.2014 між позивачем (Клієнт) і ТОВ "Зертранс" (Експедитор) укладено договір № 1 (том 1 а.с. 205-207), за умовами якого Експедитор зобов'язується за дорученням Клієнта за винагороду і за рахунок Клієнта надавати послуги по організації перевезення зернових та олійних культур, зазначених Клієнтом залізничним транспортом, а також виконання інших дій, необхідних для виконання обов'язків за цим Договором і узгоджених з Клієнтом.

До вказаного договору сторонами укладено ряд додаткових угод (том 1 а.с. 106-154).

На підтвердження виконання умов договору від 01.11.2014 позивачем надано акти виконаних робіт № 8 від 31.05.2015, № 9 від 31.05.2015, № 10 від 31.05.2015 (том 1 а.с. 155-157), податкові накладні № 5 від 31.05.2015, № 3 від 28.05.2015, № 2 від 15.05.2015, № 1 від 08.05.2015 (том 2 а.с. 164-165, 168-173), звіти експедитора (том 1 а.с. 258-235).

Як встановлено судом та підтверджується банківськими виписками, позивачем проводилася оплата за придбані послуги у ТОВ "Торговий Дім "Метрокепітал Груп", ТОВ "Маджестік Лайн" та ТОВ "Зертранс" (том 1 а.с. 237-244, том 3 а.с. 222-228).

Суд першої інстанції надаючи оцінку первинним документам, які підтверджують придбання ТОВ "Перша логістична компанія" транспортно-експедиторських послуг у ТОВ "Торговий Дім "Метрокепітал Груп", ТОВ "Маджестік Лайн" та ТОВ "Зертранс" дійшов висновку, що податкові накладні в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити.

Досліджені накладні містять найменування контрагентів, характер та обсяг наданої послуги, підписи уповноважених представників сторін та відбитки печаток товариств та дають змогу визначити, які саме послуги надані, за якою ціною, між якими контрагентами.

Докази того, що дані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано.

Отже, встановлені судом першої інстанції обставини в їх сукупності свідчать про товарність і реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Перша логістична компанія" та ТОВ "Торговий Дім "Метрокепітал Груп", ТОВ "Маджестік Лайн" та ТОВ "Зертранс", а тому позивачем правомірно віднесено до податкового зобов"язання суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вказаних контрагентах.

Суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з доводами контролюючого органу про "можливі" порушення вимог податкового законодавства контрагентами позивача, оскільки такі висновки сформовані без урахування первинної документації платника податків, яка у своїй сукупності свідчить про обґрунтованість формування податкового кредиту.

Так, згідно зі статтею 61 Конституції України відповідальність осіб має індивідуальний характер, при цьому будь-які протиправні дії одних платників податків не можуть покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі "Інтерсплав проти України"). Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.

Також, судом першої інстанції безспірно встановлено, що придбані ТОВ "Перша логістична компанія" у ТОВ "Торговий Дім "Метрокепітал Груп", ТОВ "Маджестік Лайн" та ТОВ "Зертранс" послуги, використані у власній господарській діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що придбані позивачем послуги у ТОВ "Торговий Дім "Метрокепітал Груп", ТОВ "Маджестік Лайн" та ТОВ "Зертранс" у перевірених періодах були реалізовані на підставі укладених договорів (том 4 а.с. 114-251, том 5 а.с. 1-89) наступним контрагентам: ПП "Ямпіль Інвест", ТОВ "Українські аграрні інвестиції", ПАТ "Ніжинський жиркомбінат", ТОВ "Агро Інвест Україна", ТОВ "Агроюніонтрейд", ТОВ "Вінницький комбінатхлібопродуктів", ТОВ "Зерно.УА", ТОВ "Ілта", ТОВ "КійАгроПродукт", ТОВ "Кусто Агро Трейдінг", ТОВ "Олія-Транс", ТОВ "Форекс", ТОВ "Шалигенське", ТОВ "Святовид-Плюс", ТОВ "Росток Агро", ТОВ "Оптимус Плюс", ТОВ "Сталь", ТОВ "Олім-Агро", ПП "Оліяр", СУВТОВ "Нива Переяславщини", ПП "Аграрні Інвестиції".

В свою чергу, факт реалізації транспорто-експедиторських послуг підтверджується долученими до матеріалів справи картками рахунку 631 (том 2 а.с. 174-175, 187, 191-192, 196-197, 204, 210, 218, 224-228, 242-243, том 3 а.с. 3-5, 9-10, 24-26, 39, 43-44, 53-55, 66, 70-74, 103-106, 125, 126, 133-141, том 4 а.с. 43-46, 56-57, а.с. 63-64, а.с. 71-73, 78-72), податковими накладними (том 2 а.с. 176-184, 188-189, 193-194, 198-201, 205-208, 211-216, 219-222, 229-236, 244-249, том 3 а.с. 11-20, 27-34, 40-41, 45-50, 56-63, 67-68, 75-94, 107-118, 127-130, 142-181, том 4 а.с. 47-52, 58-61, 65-68, 74-76, 83-84, 87-106), актами виконаних робіт (том 2 а.с. 185, 186, 190, 195, 202-203, 209, 217, 223, 237-241, 250, том 3 а.с. 1-2, 6-8, 21-23, 35-38, 42, 51-52, 64-65, 69, 95-102, 119-124, 131-132, 182-201, том 4 а.с. 53-55, 62, 69-70, 77, 85-86, 107-113).

Також, судом першої інстанції досліджено копії залізничних накладних, які підтверджують реальність виконання умов договорів, укладених позивачем з ПП "Ямпіль Інвест", ТОВ "Українські аграрні інвестиції", ПАТ "Ніжинський жиркомбінат", ТОВ "Агро Інвест Україна", ТОВ "Агроюніонтрейд", ТОВ "Вінницький комбінатхлібопродуктів", ТОВ "Зерно.УА", ТОВ "Ілта", ТОВ "КійАгроПродукт", ТОВ "Кусто Агро Трейдінг", ТОВ "Олія-Транс", ТОВ "Форекс", ТОВ "Шалигенське", ТОВ "Святовид-Плюс", ТОВ "Росток Агро", ТОВ "Оптимус Плюс", ТОВ "Сталь", ТОВ "Олім-Агро", ПП "Оліяр", СУВТОВ "Нива Переяславщини", ПП "Аграрні Інвестиції", та реалізацію придбаних послуг у ТОВ "Торговий Дім "Метрокепітал Груп", ТОВ "Маджестік Лайн" та ТОВ "Зертранс" (том 1 а.с. 245-250, том 2 а.с. 1-161, том 4 а.с. 2-40).

Згідно наданої інформації Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, ТОВ "Перша логістична компанія" отримувала у територіальних органах Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України дозвільні документи на переміщення вантажів залізничним транспортом на постійній основі (том 5 а.с. 150). Та обставина, що за такими дозволами не зверталися ТОВ "Торговий Дім "Метрокепітал Груп", ТОВ "Маджестік Лайн" та ТОВ "Зертранс" у період з 01.04.2015 по 31.05.2015 не може позбавити позивача на формування податкових зобов"язань по господарських операціях з такими контрагентами. Окрім того, з наданих звітів про виконання робіт вбачається, що експедитором могли надаватися послуги як з організації так і з отримання дозвільних документів у територіальних органах Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України. Доказів на підтвердження того, що експедитори не надавали послуги з організації отримання дозвільних документів не надано податковим органом та не встановлено судом.

Так само, є безпідставним посилання апелянта на те, що про нереальність здійснення господарських операцій з контрагентами є те, що ТОВ "Торговий Дім "Метрокепітал Груп", ТОВ "Маджестік Лайн" та ТОВ "Зертранс" не акредетовані в ДТГО "Львівська залізниця", що унеможливлює надання послуг по обслуговуванню залізничних вагонів. Оскільки відповідачем в ході проведення перевірки та дослідження первинних бухгалтерських документів та податкової звітності позивача не було враховано особливості правового регулювання договору транспортного експедирування, зокрема, вимог закону щодо правового статусу клієнта за договором, оскільки значна частина недоліків, вказаних у акті перевірки, можуть бути адресовані «експедитору» за договором, а не «клієнту», ким виступає позивач у справі.

За змістом частин 1 та 2 статті 929 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Отже, з аналізу наведених норм слідує, що експедитор може фактично виконати послуги, пов'язані з перевезенням вантажу, або лише визначити, узгодити та проконтролювати виконання заходів, спрямованих на вирішення передбачених договором завдань.

При цьому, діяльність експедитора має подвійну природу, оскільки він діє і як посередник, і як безпосередній надавач послуг з організації перевезення. І хоча договір транспортного експедирування може включати окремі елементи договору доручення або договору комісії, його правова конструкція не є тотожною цим договорам, у зв'язку з чим чинним законодавством передбачено окреме правове регулювання правовідносин за договором транспортного експедирування.

Разом з тим, експедитор може самостійно здійснювати дії із доставки вантажу перевізнику та/або вантажоодержувачу або організувати виконання таких дій, уклавши відповідні договори з іншими особами. Отже, вказане не виключає можливості укладення контрагентами позивача відповідних договорів з іншими особами, які мають відповідну акредитацію в ДТГО "Львівська залізниця" на обслуговування залізничних вагонів у зв"язку з виконанням договорів транспортного експедитування з позивачем.

Договори транспортного експедирування можуть укладатися також у тих випадках, коли у клієнта виникає потреба виконати окремі фактичні дії для забезпечення процесу перевезення.

Стосовно обов'язків клієнта за договором транспортного експедирування, то відповідно до вказаної статті ЦК України ними є сплата винагороди експедитору, а також оплата усіх витрат, пов'язаних з організацією та виконанням послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Крім того, відповідно до положень ч.1 ст. 933 ЦК України, клієнт зобов'язаний надати експедитору документи та іншу інформацію про властивості вантажу, про умови перевезення, а також іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, передбачених договором.

Виходячи з аналізу норм Господарського кодексу України, присвячених договору транспортного експедирування, а також норм Закону України «Про транзит вантажів» від 20.10.1999 року № 1172, Закону України «Про транспорт» від 10.11.1994 року № 232, Кодексу торговельного мореплавства від 23.05.1995 року, Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344, Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, Закону України «Про залізничний транспорт» від 04.07.1996 року, Статуту залізниць України, затвердженим постановою КМУ від 06.04.1998 року № 457 та нормативно-правових актів, що видані відповідно до Статуту залізниць, іншими нормативно-правовими актами, якими врегульовано окремі питання, які виникають в ході здійснення транспортно-експедиторської діяльності випливає, що окремі правила здійснення експедирування визначаються локальними актами перевізника.

В свою чергу, договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі і повинен містити істотні умови, визначені ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", у тому числі розмір плати експедитору.

За приписами зазначеної норми, підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту призначення. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Факт надання послуги, як правило, підтверджується звітом та підписаним сторонами (експедитором та клієнтом) актом приймання-передачі послуг, до якого мають бути додані підтвердні документи. Або ж замість акта може складатися лише звіт експедитора, в якому повинні бути всі обов'язкові реквізити первинного документа, на зразок того як складається звіт комісіонера за договором комісії.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені йому клієнтом за належне виконання договору транспортного експедирування. Сюди не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, позивачем підтверджено факт надання експедиторських послуг ТОВ "Торговий Дім "Метрокепітал Груп", ТОВ "Маджестік Лайн" та ТОВ "Зертранс". Доводи податкового органу про те, що позивачем самостійно покривалися витрати на оплату послуг по перевезенню вантажів та в послідуючому вказані суми включалися на оплату експедиторьких послуг ТОВ "Торговий Дім "Метрокепітал Груп", ТОВ "Маджестік Лайн" та ТОВ "Зертранс" не знайшли свого підтвердження при розгляді справи.

Окрім того, згідно досліджених документів, які були надані для підтвердження послуг експедиторів, позивачем відшкодовувалися експедиторам лише кошти за надання транспортно-експедиційних послуг, які обумовлені додатковими угодами.

Судом апеляційної інстанції не приймається до уваги твердження відповідача, що долучені позивачем на підтвердження реального здійснення спірних господарських операцій за вказаними договорами документи, в тому числі і податкові накладні містять неточності у заповненні графи «Вид цивільно-правового договору», з огляду на наступне.

Положеннями ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної, тобто, коли на момент перевірки платника податків, суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним сумам у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.

Також, з урахуванням вимог п. 201.1 ст. 201 ПК України, номер та дата договору не належать до обов'язкових реквізитів податкової накладної, а також те, що їх відсутність або неправильне зазначення саме собою не призводять до неможливості ідентифікації факту та змісту господарської операції (за умови належного заповнення інших реквізитів податкової накладної), помилкове зазначення в податковій накладній невірних дати та номеру договору повинно розглядатися як окремий недолік податкової накладної, що не тягне втрати нею статусу належного податкового документу.

Отже, недоліки форми в заповненні податкової накладної, зокрема, не зазначення виду цивільно-правового договору, чи неточності в інших документах, які не є первинними, не свідчить про її неналежність та недопустимість як доказу та не впливає на розмір податкового кредиту покупця.

З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні та інші документи (акти наданих послуг, звіти експедитора, рахунки) містять найменування сторін, обсяг наданих послуг, підписи уповноважених представників сторін та відбитки печаток товариств та дають змогу визначити, які саме послуги надавались, за якою ціною, між якими контрагентами, в той час як будь-яких доказів того, що дані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними матеріали справи не містять.

Таким чином, виходячи із системного аналізу вказаних норм, що необхідною умовою для включення податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків. При цьому наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем доведено фактичну наявність господарських операцій з ТОВ "Торговий Дім "Метрокепітал Груп", ТОВ "Маджестік Лайн" та ТОВ "Зертранс" та зв"язок цих операцій з господарською діяльністю.

Матеріалами справи підтверджено, що на час господарських взаємовідносин з позивачем відомості ТОВ "Торговий Дім "Метрокепітал Груп", ТОВ "Маджестік Лайн" та ТОВ "Зертранс" наявні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а відтак відповідно до статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" такі відомості вважаються достовірними та можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Також, слід зазначити, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, а тому посилання відповідача на господарські операції контрагентів з іншими суб"єктами господарювання в ланцюгу постачання не грунтуються на вимогах податкового законодавства.

Окрім того, податковий орган не проводив зустрічні перевірки вказаних контрагентів по господарських операціях, які є предметом дослідження в даному судовому засіданні. Вся інформація була отримана податковим органом при проведенні аналізу за допомогою АІС "Єдиний реєстр податкових накладних" та за даними АС "Податковий блок" ДФС України щодо відносин ТОВ "Торговий Дім "Метрокепітал Груп", ТОВ "Маджестік Лайн" та ТОВ "Зертранс" з іншими контрагентами.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що висновки акту перевірки є суперечливим, оскільки не визнаючи податковий кредит по операціям позивача з ТОВ "Торговий Дім "Метрокепітал Груп", ТОВ "Маджестік Лайн" та ТОВ "Зертранс", відповідач визнає податкові зобов'язання з податку на додану вартість, які сформовані позивачем за наслідками реалізації придбаних послуг у вказаних контрагентів третім особам.

Неподання повного пакету документів на запити, не може спростувати правомірність дій позивача по формуванню податкового кредиту та не свідчить про нереальність господарських операцій, оскільки ненадання позивачем усіх необхідних документів на запити від 20.07.2015 за №159/б та на запит від 11.08.2015 за №10450/7/10/15-3, стало підставою для проведення податковим органом позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Перша логістична компанія" згідно направлень від 09.09.2015 №236 та від 15.09.2015 №242.

Окрім того, під час розгляду справи, податковий орган не заперечував факту отримання позивачем транспортно-експедеційних послуг та використання таких послуг в господарській операції згідно наданих первинних документів.

Отже, є вірними висновки суду першої інстанції про те, що віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених ТОВ "Торговий Дім "Метрокепітал Груп", ТОВ "Маджестік Лайн" та ТОВ "Зертранс" на оплату вартості транспортно-експедиторських послуг повністю відповідає вимогам Податкового кодексу України, а виключення цих сум відповідачем зі складу податкового кредиту ТОВ "Перша логістична компанія" - безпідставне і протиправне.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення, підстави для скасування якого відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "03" березня 2016 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська

Н.М. Малахова

Повний текст cудового рішення виготовлено "12" серпня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша логістична компанія" вул.Долинівка,буд.23,с.Долинівка,Пустомитівський район, Львівська область,81144

3- відповідачу Коростенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області вул.Коротуна,3,м.Коростень,Коростенський район, Житомирська область,11500

4 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша логістична компанія" вул. О.Гончара, 35, м. Київ, 01054 - ,