Ухвала суду № 59669690, 07.07.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2010 року справа №2а-15453/08/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Малашкевича С. А., суддів: Попова В. В., Блохіна А. А.

при секретарі судового засідання Заверюсі Т.С

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 за довір.

від відповідача1- ОСОБА_3 за довір.

від відповідача 2- ОСОБА_4 за довір.

від відповідача 3 не прибули

розглянувши апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Маріуполі, Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2010 року у справі № 2-а-15453/08/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансагро» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя, Державної податкової інспекції у м. Маріуполі, Головного управління державного казначейства України в Донецькій області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИЛА

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2010 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансагро» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя (далі Жовтнева МДПІ), Державної податкової інспекції у м. Маріуполі (далі ДПІ у м. Маріуполі) та Головного управління державного казначейства України в Донецькій області (далі ГУ ДКУ в Донецькій області) про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, а саме: стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансагро» заборгованість з бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 333333 грн. Присуджено з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансагро» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1700 грн.

Не погодившись з судовим рішенням, Жовтнева МДПІ та ДПІ у м. Маріуполі подали апеляційні скарги, в яких просять постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансагро» відмовити у повному обсязі, крім того ДПІ у м. Маріуполі просить виключити її з числа відповідачів. При цьому апелянти посилаються на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права.

Представники ДПІ у м. Маріуполі та Жовтневої МДПІ у м. Маріуполя, у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали, просили їх скарги задовольнити, проти чого заперечував представник позивача, який вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою.

Представник Головного управління державного казначейства України в Донецькій області про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, проте до суду не прибув.

Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши доводи апеляційних скарг та заперечень на них, вважає апеляційні скарги такими, що не підлягають задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Апеляційним судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртрансагро», включене до ЄДРПОУ за № 33012180, є платником податку на додану вартість, на час розгляду справи знаходиться на податковому обліку в ДПІ у м. Маріуполі.

Позивач подав до Жовтневої МДПІ м. Маріуполя податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2006 року, якою визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку в розмірі 333333 грн. (код рядка 25, 25.1).

З 18 по 29 грудня 2006 року співробітниками Жовтневої МДПІ м. Маріуполя була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом перерахування на рахунок платника у банку за період з 1 липня 2005 року по 31 жовтня 2006 року, за наслідками якої складений акт від 12 січня 2007 року № 2/23-7/33012180 (далі акт перевірки).

Актом перевірки встановлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за жовтень 2006 року на суму 333333 грн.

На підставі даного акту Жовтневою МДПІ м. Маріуполя було прийняте податкове повідомлення-рішення від 25 січня 2007 року № 0000022344/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2006 року у розмірі 333333 грн.

Постановою господарського суду Донецької області від 11 червня 2007 року у справі № 31/114а, залишеним без змін Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.09.07 р. та Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.01.2010 року, зазначене податкове повідомлення-рішення Жовтневої МДПІ у м. Маріуполя від 25.01.07 р. № 0000022344/0 було визнано недійсним.

Зокрема, постановою господарського суду Донецької області від 11 червня 2007 року встановлено, що позивачем правомірно було включено до складу податкового кредиту вересня 2006 року суму податку на додану вартість у розмірі 333333 грн. по податковій накладній від 12 вересня 2006 року за правилом першої події. Зазначена сума податкового кредиту є складовою частиною від'ємного значення податку на додану вартість за результатами податкового періоду (вересень 2006 року), яке зараховано до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (жовтень 2006 року) відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», і оскільки позивачем в попередньому податковому періоді (вересень 2006 року) сплачена частина цього від'ємного значення в сумі 333333 грн. податку на додану вартість, то позивачем обгрунтовано в розрахунку бюджетного відшкодування (додаток № 3 до декларації з податку на додану вартість за жовтень 2006 року) визначена ця сума як сума бюджетного відшкодування.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення на його користь суми відшкодування з податку на додану вартість, з огляду на наступне.

Як встановлено, позивач надав Жовтневій МДПІ м. Маріуполя податкову декларацію з ПДВ за вересень 2006 р., згідно якої сума податкового кредиту (рядок 17) становить 334995 грн., різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду (рядок 21) має від'ємне значення 334995 грн. Така ж сума податкового кредиту та від'ємного значення ПДВ за вересень 2006 р. визначена за результатами перевірки.

В наступному місяці загальна сума від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками жовтня 2006 р. за даними як платника, так і ДПІ клала 430105 грн.

З цієї суми 430105 грн. відємного значення ПДВ позивачем заявлено на відшкодування на банківський рахунок - 333333 грн., внаслідок чого до Жовтневої МДПІ м. Маріуполя були подані розрахунок суми бюджетного відшкодування та заява про повернення відшкодування ПДВ (додатки 3, 4 до декларації за жовтень 2006 р.).

Перевіркою, проведеною Жовтневою МДПІ м. Маріуполя, підтверджено, що податковий кредит виник внаслідок здійснення передплати на підставі угоди № 2-РСБ 00604 від 11.09.06 р., укладеної позивачем з ВАТ „Маріупольський завод важкого машинобудування" (надалі - ВАТ „МЗВМ") на придбання комплексу перевантажувальних машин, позивач здійснив передплату згідно платіжного доручення № 1 від 12.09.06 р. на суму 2000,000 грн. (ПДВ 333333 грн.) і отримав по факту передоплати від ВАТ „МЗВМ" податкову накладну № НОМЕР_1 від 12.09.06 р. на суму 2 млн. грн. (ПДВ 333333 грн.), яку включив до податкового кредиту у вересні 2006 р. МДПІ дійшла висновку, що оскільки оплачені по передплаті основні засоби не отримані фактично, то для отримання бюджетного відшкодування у сумі 333333 грн. сплаченого ПДВ в попередньому періоді не має підстав. При цьому МДПІ посилалась на п.7.7.2. ст.7 ЗУ „Про податок на додану вартість".

Такий висновок відповідача колегія суддів вважає помилковим з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 ЗУ „Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню , визначається як різниця між сумою податкового забовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті ( перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Звітний податковий період, у розумінні п.1.5 ст.1 Закону, це період, за який платник податку зобовязанний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету, зокрема для позивача такий період становить - місяць.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка

дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів( послуг) у попередньому

податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б)залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається

до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з контракту від 11.09.2006 р. № 2РСБ-00604, його загальна вартість склала 10896000 грн. За умовами контракту оплата за обладнання повинна здійснюватися в безготівковій формі шляхом внесення до 15.09.06 р- 2000000 грн., в листопаді 2006 р.- 8351200 грн. і 544800 грн. сплачується протягом 10 календарних днів після підписання акту приймання передачі обладнання в термін до 01.07.06 р.

Постачання обладнання здійснюється вузлами та в строки згідно із специфікаціями.

Додатковою угодою № 1 від 9.10.06 р. до контракту внесені зміни, яким анульована специфікація №1 і введена специфікація № 2.

Так на виконання умов контракту ТОВ „Укртрансагро" здійснив передоплату комплексу 12.09.06 р. платіжним дорученням № 1 на суму 2000000 грн. в т.ч. ПДВ 333333 грн., та платіжним дорученням № 2 від 12.09.06 р. на суму 2990000 грн.( ПДВ 498333 грн.)

На здійснені суми передоплати були видані податкові накладні № НОМЕР_1 від 12.09.06 р. на суму 2 млн. грн. ПДВ 333333. та № 10000011056 від 12.09.06 р. на суму 2990000 грн. ( ПДВ 498333 грн.)

У вересні 2006 року ТОВ „Укртрансагро" включило до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 333333 грн. на підставі податкової накладної від 12.09.06 № НОМЕР_1.

Правомірність включення цієї суми до податкового кредиту встановлена рішенням суду.

За таких умов, матеріалами справи підтверджується правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту вересня 2006 р. суми ПДВ 333333 грн. за податковою накладною № НОМЕР_1 від 12.09.06 р. за правилом першої події.

Зазначена сума податкового кредиту є складовою частиною від'ємного значення ПДВ за результатами податкового періоду ( вересень 2006 р), яке зараховане до складу податкового кредиту наступного звітного періоду ( жовтень 2006 р.) відповідно до п. 7.7.1. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість". Оскільки ТОВ „Укртрансагро" в попередньому податковому періоді ( вересень 2006 р.) сплачена частина цього від'ємного значення у сумі 33333 грн. ПДВ, то позивачем обґрунтовано у відповідності до вимог п. 7.7.2 ст. 7 ЗУ„ Про податок на додану вартість" в розрахунку бюджетного відшкодування (додаток № 3 до декларації з ПДВ за жовтень 2006 р.) визначена ця сума, як сума бюджетного відшкодування.

Основні засоби, сплачені у вересні на суму 2000000 грн. позивачем на день перевірки першим відповідачем не були отримані. Проте, це не є підставою для відмови позивачу у відшкодуванні суми ПДВ, сплаченої у зв'язку з придбанням таких засобів.

Посилання відповідача на п.7.7.11 ст.7 ЗУ „Про ПДВ", згідно якого не має право на відшкодування ПДВ особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів, як підставу відсутності у позивача права на бюджетне відшкодування, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки цей пункт містить виключення із загального правила, а саме, у випадку нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів, яке в даному випадку має місце.

Доводи ДПІ у м. Маріуполя стосовно того, що він необґрунтовано залучений в якості відповідача по даній справі та його необхідно вилучити з числа відповідачів колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки на час розгляду справи позивач знаходиться на обліку в ДПІ у м. Маріуполі, яка веде облік податкових зобов'язань та сум належних до відшкодування.

Що стосується непідсудності даної справи адміністративному суду, у звязку з тим, що позивачем заявлені вимоги про стягнення податку на додану вартість, а не визнання рішення, дій або бездіяльності субєкта владних повноважень, колегія суддів зазначає, що справа про стягнення з бюджету бюджетної заборгованості з ПДВ, є відповідно до ст. 3 КАС України публічно-правовим спором за участю суб'єктів владних повноважень податкової служби та державного казначейства, тому належить до юрисдикції адміністративних судів.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає постанову суду першої інстанції такою, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у звязку з чим апеляційні скарги Жовтневої МДПІ м. Маріуполя та ДПІ у м. Маріуполя не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Маріуполі, Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2010 року у справі № 2-а-15453/08/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2010 року у справі № 2-а-15453/08/0570 - залишити без змін.

Ухвала постановлена у нарадчій кімнаті. Вступна та резолютивна частини її проголошені в судовому засіданні 07 липня 2010 року. Повний текст ухвали складений 12 липня 2010 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

ГоловуючийС. А. Малашкевич

Судді В. В. Попов

ОСОБА_5