Ухвала суду № 59665934, 30.04.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

доповідач 1 інстанції - ОСОБА_1

суддя-доповідач - ОСОБА_2

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2010 року справа №2а-15424/09/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючий: Білак С.В.

судді: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача від відповідача Яманко ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5- за довір. ОСОБА_6 за довір. розглянувши апеляційну скаргуДержавна податкова інспекція у Куйбишевському районі м. Донецька на постановуДонецького апеляційного адміністративного судувід 10 листопада 2009 р. по адміністративній справі№2а-15424/09/0570 (суддя Абдукадирова К.Е. )за позовомКомунальне підприємство "Тепломережа" до треті особи Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м. Донецька провизнання недійсним повідомлення -рішення

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Комунальне підприємство «Тепломережа» звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень рішень № 0001301700/0/5788 від 22.04.2009 р. на суму 514,34 грн., № 0005341700/0/8410 від 18.06.2009 р. на суму 326,82 грн., №0096771703/0 від 05.08.2009 р. на суму 119,25 грн., визнання недійсними повідомлень № 105660015613632 від 12.01.2007 р. на суму 43,47 грн., № 105660016085478 від 20.05.2009 року на суму 217,87 грн. та просив зобов»язати внести зміни до картки обліку рахунку шляхом виключення суми нарахованої пені в розмірі 261,34 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року позовні вимоги задоволені повністю.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що згідно з п.7.7 ст. 7 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов»язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов»язковими платежами) у рівних пропорціях. Крім того, зазначає, що Закон України від 11.12.1991 р. № 1963-ХІІ не встановлює поняття податкового зобов»язання та порядок притягнення до відповідальності саме за несплату або несвоєчасну сплату податкового зобов»язання, тому вважає дії щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача цілком правомірними та такими, що відповідають нормам Закону № 2181, а саме п.7.7 ст. 7 та п.17.3 ст.17.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, заперечення позивача, пояснення представника відповідача, вивчила доводи апеляційної скарги, перевірила їх матеріалами справи і вважає, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, відповідачем було проведено дві невиїзні документальні перевірки позивача стосовно термінів своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов»язання по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за період з 14.04.09 р. по 15.04.2009 року.

Відповідно до акту перевірки від 21.04.2009 року № 1144/17/5473192, на підставі якого прийнято податкове повідомлення рішення № 0001301700/0/5788 від 22.04.2009 року на суму 514,34 грн., податковим органом встановлено, що позивачем сплачено податкове зобов»язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин за 1 квартал у розмірі 2 571,69 грн. із затримкою на 43 календарних днів.

Згідно акту перевірки від 11.06.2009 року № 1648/17/0573192, на підставі якого було прийнято податкове повідомлення рішення № 0005341700/0/8410від 18.06.2009 року на суму 326,82 грн., податковим органом встановлено, що позивачем сплачено податкове зобов»язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин за 1 квартал 2009 року у розмірі 3 268,22 грн. із затримкою на 1 календарний день.

Відповідно до акту перевірки від 3.08.2009 року № 3291/17/05473192, на підставі якого було прийнято податкове повідомлення рішення № 0096771703/0 від 5.08.2009 року на суму 119,25 грн. податковим органом встановлено, що позивачем податкове зобов»язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин за ІІ квартал 2009 року у розмірі 1192,50 грн. із затримкою на 9 календарних днів.

Крім того, відповідачем були прийняті повідомлення № 105660015613632 від 12 січня 2007 року на суму 43,47 грн. та № 15660016085478від 20 травня 2008 року на суму 217,87 грн. за платежем - пеня з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, яка нарахована внаслідок розподілу сплаченого податкового боргу внаслідок несвоєчасної сплати, в порядку підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами2 від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо не доведеності факту правомірності застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі прийнятих податкових повідомлень рішень, а також спірних повідомлень відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, оскільки надані позивачем платіжні доручення не свідчать про факт сплати саме податкового боргу, внаслідок чого відсутні підстави для розподілу відповідачем сплачених сум на погашення податкового боргу.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується, що податкові повідомлення рішення та податкові повідомлення були прийняті податковим органом не обґрунтовано і без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. ст. 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року у справі № 2а-15424/09/0570 за позовом Комунального підприємства «Тепломережа» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень рішень, залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали складена в нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 30 квітня 2010 року, в повному обсязі складена 05 травня 2010 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: С.В. Білак

Судді:В.Г.Яманко

ОСОБА_7