Постанова № 59665582, 15.07.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2016 року Справа № 810/861/16

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Пільчевській Ю.В., за участю: позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - Сахнюк І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовомОСОБА_1доГоловного управління Національної поліції в Київській областіпровизнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 02.02.2016 № 37 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції у запас Збройних Сил України; поновлення позивача на посаді інспектора роти дорожньо-патрульної служби Головного управління Національної поліції в Київській області; стягнення з відповідача на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у сумі 19682 грн. 40 коп. (з урахуванням заяв від 01.04.2016, 12.07.2016 та 15.07.2016).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у листопаді 2015 року він був прийнятий на службу в поліцію на посаду інспектора роти дорожньо-патрульної служби Головного управління Національної поліції в Київській області з присвоєнням в порядку переатестування спеціального звання старшого лейтенанта поліції. Однак у подальшому керівництвом Національної поліції щодо нього було прийнято незаконне рішення про проведення атестації, яка відбулась з порушенням визначеної законом процедури та за результатами якої прийнято необґрунтований і безпідставний висновок про невідповідність його займаній посаді. Цей висновок став підставою для прийняття наказу про звільнення позивача зі служби в поліції через службову невідповідність, який за своїм змістом є найбільш суворим видом дисциплінарного стягнення, що накладається до працівників органів внутрішніх справ за вчинення дисциплінарних проступків в якості крайнього заходу дисциплінарного впливу. Позивач вважає своє звільнення протиправним, оскільки жодного дисциплінарного проступку, за вчинення якого до нього могло бути застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, він не вчиняв, а висновки про його службову невідповідність є безпідставними, необґрунтованими і незаконними.

Позивач зауважив, що під час проведення його атестації було грубо та умисно порушено принципи об'єктивності, обґрунтованості та комплексності атестування працівників поліції, не враховано визначені Інструкцією про проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 № 1465, критерії, об'єктивні обставини та чинники його попередніх характеристик по службі, професійного рівня, а також показники та результати у роботі.

Вказані обставини, на думку позивача, призвели до прийняття незаконного рішення та порушення його законних прав та інтересів.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Представник Головного управління Національної поліції в Київській області позов не визнав та зазначив, що ОСОБА_1 був звільнений зі служби в поліції через службову невідповідність правомірно, оскільки за результатами атестації атестаційна комісія дійшла висновку про невідповідність позивача займаній посаді.

Також представник відповідача наголосив на тому, що викладені в атестаційному листі висновки атестаційної комісії позивачем не оскаржувались, у судовому або адміністративному порядку не скасовані, а відтак наказ про звільнення ОСОБА_1 є лише формою реалізації рішення компетентного колегіального органу.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти позову, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 з січня 2012 року проходив службу в органах внутрішніх справ України.

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 07.11.2015 № 1 о/с позивача на підставі його заяви призначено на посаду інспектора роти дорожньо-патрульної служби Головного управління Національної поліції в Київській області з присвоєнням в порядку переатестування спеціального звання старшого лейтенанта поліції.

23.11.2015 Головним управлінням Національної поліції в Київській області прийнято наказ № 16 про проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Київській області, створення атестаційних комісій та затвердження їх персонального складу (а.с. 89-90).

Цим же наказом управлінню кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Київській області доручено скласти списки поліцейських, які підлягають атестуванню, та атестаційні листи на поліцейських.

У подальшому, наказами Головного управління Національної поліції в Київській області від 14.12.2015 № 54 (а.с. 125-128) та 21.12.2015 № 68 (а.с. 78-79) до наведеного вище наказу були внесені зміни, якими затверджено новий персональний склад атестаційних комісій та впорядковано їх роботу.

Згідно з даними відомості-протоколу від 04.01.2016 № 16.00000022 засідання атестаційної комісії № 3 Головного управління Національної поліції у Київській області (у складі: голови - Степури Р.В., секретаря - Сидорчука В.О., членів комісії - Бойка В.В., Невструєва В.В.), позивача було включено до переліку осіб, які мали пройти співбесіду 05.01.2016 (а.с. 71-72).

За результатами розгляду атестаційного листа ОСОБА_1 та інших матеріалів щодо його особи (декларації про доходи; послужного списку; інформаційної довідки; висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади" від 16.09.2014 №1682-VII, інформації з відкритих джерел), а також проведеної співбесіди та відповідного обговорення зібраної інформації, атестаційна комісія № 3 Головного управління Національної поліції у Київській області більшістю голосів присутніх членів комісії (голосів "за" - 4; "проти" - 0) прийняла рішення, оформлене протоколом від 05.01.2016 ОП № 15.00000022.685, про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді та його звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність (а.с. 73).

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 02.02.2016 № 37 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) на підставі пункту 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (через службову невідповідність). Підстава: атестаційний лист ОСОБА_1 від 05.01.2016.

Прийнятий за результатами атестування наказ про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність позивач вважає протиправним та таким, що порушує його законні права та інтереси, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції визначено Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон України № 580-VIII), який набрав чинності 07.11.2015 (окрім окремих положень).

Пунктами 8, 9, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 580-VIII передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Працівникам міліції, які у визначеному цим Законом порядку прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідні посади одночасно присвоюються відповідні спеціальні звання поліції.

Отже, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою або шляхом проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції лише за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним Законом України № 580-VІІІ.

За умови успішного виконання службових обов'язків призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку) (частина перша статті 58 Закону України № 580-VIII).

Як вже зазначалось, ОСОБА_1 був прийнятий на службу в поліцію на посаду інспектора роти дорожньо-патрульної служби Головного управління Національної поліції в Київській області з присвоєнням в порядку переатестування спеціального звання старшого лейтенанта поліції на підставі його заяви від 07.11.2015.

Таким чином, судом встановлено, що позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених пунктом 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 580-VІІІ, шляхом видання наказу № 1 о/с від 07.11.2015 про призначення за його згодою.

При цьому, суд звертає увагу на те, що зазначеним наказом було вирішено питання щодо відповідності особи позивача вимогам поліцейського, які передбачені Законом України № 580-VІІІ.

Під час судового розгляду даної справи представник відповідача пояснив, що наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 07.11.2015 № 1 о/с, позивача було призначено до тимчасового штату підрозділу Національної поліції, а необхідність проведення атестації пов'язана, передусім, з метою визначення професійних якостей та здібностей поліцейського перед його зарахуванням у постійний штат.

З метою офіційного з'ясування всіх обставин у справі судом витребувано у відповідача відомості про затвердження тимчасового штату окремих підрозділів Головного управління Національної поліції в Київській області та докази призначення ОСОБА_1 під час прийняття на службу у поліцію до тимчасового штату.

Разом з тим, станом на 15.07.2016 наведених вище документальних свідоцтв від представника відповідача до суду не надходило.

Натомість, у судовому засіданні, призначеному на 15.07.2016, представник Головного управління Національної поліції в Київській області зазначив, що відомості про прийняття ОСОБА_1 на службу до тимчасового штату підрозділу Національної поліції в наказі від 07.11.2015 № 1 о/с відсутні.

Частиною шостою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Враховуючи, що наведений вище наказ не містить жодних застережень про тимчасовість призначення ОСОБА_1 на посаду інспектора роти дорожньо-патрульної служби Головного управління Національної поліції в Київській області, з огляду на неподання представником відповідача доказів на підтвердження власних тверджень, суд дійшов висновку, що доводи відповідача стосовно прийняття позивача на службу за окремим порядком та призначення його на посаду тимчасового штату є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не знайшли підтвердження в ході судового розгляду справи.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що згідно з вимогами статті 57 Закону України № 580-VІІІ атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при: призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; в разі вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

При цьому, наведені вище підстави для проведення атестування є вичерпними.

Поряд із Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII, правові, організаційні та фінансові засади функціонування системи професійного розвитку працівників визначаються також положеннями Закону України "Про професійний розвиток працівників" від 12.01.2012 № 4312-VI.

Так, статтею 1 цього Закону визначено, що атестація працівників - це процедура оцінки професійного рівня працівників кваліфікаційним вимогам і посадовим обов'язкам, проведення оцінки їх професійного рівня.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про професійний розвиток працівників" від 12.01.2012 № 4312-VI, атестації не підлягають, зокрема, працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.

Положеннями частин першої та третьої статті 13 вказаного Закону передбачено, що атестаційна комісія приймає рішення про відповідність або невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі. В разі прийняття рішення про невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі комісія може рекомендувати роботодавцеві перевести працівника за його згодою на іншу посаду чи роботу, що відповідає його професійному рівню, або направити на навчання з подальшою (не пізніше ніж через рік) повторною атестацією. Рекомендації комісії з відповідним обґрунтуванням доводяться до відома працівника у письмовій формі.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що метою проведення атестації з будь-яких зазначених у статті 57 Закону № 580-VІІІ підстав є вирішення питання про залишення у той чи інший спосіб особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

У свою чергу звільнення зі служби через службову невідповідність передбачено пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України № 580-VIII.

Як свідчать матеріали справи, позивача звільнено з поліції через "службову невідповідність". Проте, поняття "службова невідповідність" і звільнення за цією підставою є більш широким і таким, що охоплюється поняттям "звільнення у порядку дисциплінарного стягнення".

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 11.03.2014 № 21-13а14, яка в силу положень статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні норм права.

Судом встановлено, що позивач пропрацював на посаді інспектора роти дорожньо-патрульної служби Головного управління Національної поліції в Київській області менше одного року, питання про призначення його на вищу посаду, переведення на нижчу посаду або притягнення до відповідальності в межах дисциплінарної процедури відповідачем не вирішувалось.

Таким чином, рішення про призначення атестації працівника одразу ж після прийняття його на роботу (службу у поліції) безвідносно до вирішення питань кар'єри (призначення позивача на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або дисциплінарного провадження є незаконним.

Що стосується висновків атестаційної комісії про невідповідність позивача займаній посаді суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом вище, в силу приписів статті 57 Закону України № 580-VIII атестування поліцейських проводиться на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам.

Згідно з вимогами пункту 16 розділу IV Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 № 1465 (далі - Інструкція № 1465), атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); показники службової діяльності; рівень теоретичних знань та професійних якостей; оцінки з професійної і фізичної підготовки; наявність заохочень; наявність дисциплінарних стягнень; результати тестування; результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Як вбачається з дослідженого судом протоколу засідання атестаційної комісії, атестаційна комісія діяла з порушенням вимог статті 57 Закону України № 580-VIII та пункту 16 розділу IV Інструкції № 1465, не проводила глибокого і всебічного вивчення документів особової справи позивача, не аналізувала повноту виконання ним функціональних обов'язків (посадових інструкцій), показників службової діяльності, рівня професійних якостей, оцінки з професійної та фізичної підготовки тощо. Висновок (рішення) комісії є абсолютно немотивованим і не підтверджується жодними матеріалами чи доказами.

Так, під час атестації позивача члени атестаційної комісії досліджували лише стандартний пакет документів, перелічених у самій формі бланку (декларацію про доходи; послужний список; інформаційну довідку; висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади" від 16.09.2014 № 1682-VII, інформацію з відкритих джерел). Інформація про опрацювання та дослідження комісією інших документів (заяв чи скарг на дії позивача, матеріалів службових розслідувань, інформації про притягнення до дисциплінарної відповідальності, тощо) - відсутня.

Будь-яких відомостей про те, яким саме вимогам (що пред'являються до особи, яка перебуває на посаді, яку обіймав позивач) ОСОБА_1 не відповідає, у чому саме проявляється така невідповідність, протокол засідання атестаційної комісії та висновок (рішення) комісії не містять.

Протокол засідання атестаційної комісії та висновок (рішення) не містять жодних мотивів чи обґрунтувань, які покладено в основу твердження комісії про службову невідповідність позивача.

Судом також встановлено, що атестаційна комісія не досліджувала можливість переведення позивача за його згодою на іншу посаду чи роботу, що відповідає його професійному рівню, або направлення його на навчання з подальшою (не пізніше ніж через рік) повторною атестацією, що є порушенням вимог статті 13 Закону України "Про професійний розвиток працівників" від 12.01.2012 № 4312-VI.

Під час судового розгляду представник Головного управління Національної поліції в Київській області також не зміг пояснити суду, які ж саме причини чи мотиви (окрім результатів професійного тесту та тесту на загальні здібності та навички) стали підставою для висновків про невідповідність позивача займаній посаді.

Водночас, висновки атестаційної комісії спростовуються самим фактом прийняття позивача на службу до поліції в порядку переатестування з присвоєнням спеціального звання, матеріалами його особової справи та відомостями, що викладені в атестаційному листі позивача і характеризують його особу.

Так, зі змісту атестаційного листа позивача, зокрема, вбачається, що під час проходження служби він характеризується позитивно, добре справляється з покладеними на нього обов'язками, проявляє сумлінність та старанність при їх виконанні, постійно працює над підвищенням свого професійного рівня, вміло використовує робочий день, правильно розподіляє час та сили на виконання дорученої роботи. Теоретично та практично підготовлений добре, здатний працювати над усуненням особистих недоліків. Має почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів. Здатний контролювати власні емоції та поведінку поза службою. У спілкуванні з громадянами та товаришами по службі ввічливий, тактовний. Фізично розвинений добре, завжди має охайний вигляд. У стройовому відношенні підтягнутий. Матеріальну частину табельної вогнепальної зброї, правила та порядок її застосування знає. До проявів корупційних діянь ставиться негативно.

За висновком прямого керівника - командира роти дорожньо-патрульної служби Головного управління Національної поліції в Київській області, ОСОБА_1 відповідає займаній посаді.

Посилання представника відповідача на відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову з огляду на те, що позивачем не оскаржено в судовому порядку рішення (висновку, протоколу) атестаційної комісії, яке були підставою для прийняття оскаржуваного наказу, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

При цьому, під рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, у розумінні частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, вважається таке владне рішення, дія чи бездіяльність, які спрямовані на врегулювання тих чи інших суспільних відносин у публічно-правовій сфері, мають обов'язковий характер і породжують певні правові наслідки.

Протокол атестаційної комісії - це документ, який складено членами атестаційної комісії за результатами проведення атестування, є носієм інформації, на підставі якого суб'єктом владних повноважень приймається відповідне рішення. Оцінка такого протоколу, у тому числі й оцінка дій членів атестаційної комісії при його складанні та наведенні у ньому певних висновків, надається судом при вирішенні спору по суті з приводу оскарження наказу про звільнення позивача зі служби в поліції, прийнятого на підставі такого протоколу (висновку, рішення, тощо).

Окреме оскарження такого протоколу в адміністративному суді не допускається, оскільки він не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України і самостійного значення не має.

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

Положеннями частини третьої статті 57 Закону України № 580-VІІІ встановлено, що атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками. Порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Інструкції № 1465, у Національній поліції України створюються атестаційні комісії органів поліції, персональний склад яких затверджується наказом керівника відповідного органу за погодженням із Національною поліцією України.

Як вбачається з матеріалів справи, персональний склад атестаційної комісії, яка здійснювала атестацію позивача, визначено наказом Головного управління Національної поліції у Київській області від 23.11.2015 № 16 "Про проведення атестування та створення атестаційних комісій" (з наступними змінами і доповненнями, внесеними наказами Головного управління Національної поліції в Київській області від 14.12.2015 № 54 та 21.12.2015 № 68).

Разом з тим, докази погодження персонального складу атестаційної комісії у відповідності до приписів пункту 2 розділу ІІ Інструкції № 1465 з Національною поліцією в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин суд дійшов висновку, що склад атестаційної комісії № 3 Головного управління Національної поліції у Київській області сформований з порушенням вимог законодавства і є неповноважним.

Пунктом першим частини третьої статті 2 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що атестування позивача проведено Головним управлінням Національної поліції у Київській області за відсутності законодавчо передбачених підстав для проведення атестації та з порушенням визначеної законом процедури її проведення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що прийнятий за результатами атестування наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 02.02.2016 № 37 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції у запас Збройних Сил України є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а позивач - поновленню на службі на посаді, з якої його незаконно звільнено.

Відповідно до вимог частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тобто з 03.02.2016 і по день прийняття рішення.

Як вбачається з довідки Головного управління Національної поліції в Київській області від 15.07.2016 № 864 (а.с. 124), середньомісячне грошове забезпечення ОСОБА_1 складає 4715,00 грн., а середньоденне грошове забезпечення - 152,10 грн.

Враховуючи, що кількість днів вимушеного прогулу за період з 17.02.2016 по 15.07.2016 складає 164 календарних дні, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу становить 24944,40 грн. (= 152,10 грн. х 164 дні).

Водночас, судом встановлено, що у період з 01.04.2016 по 29.04.2016 ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Баришівська зернова компанія" та отримав дохід у вигляді заробітної плати у розмірі 5265,00 грн., про що свідчать копія витягу з трудової книжки позивача (а.с. 102-104) та довідка про доходи від 13.07.2016 № 329-ЗП (а.с. 116).

Відповідно до абзацу другого пункту 32 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 № 9, при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

За таких обставин суд дійшов висновку, що розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, який має бути стягнутий з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1, складає 19682,40 грн. ( = 24944,40 грн. - 5262,00 грн.)

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки спір вирішено на користь позивача, який в силу приписів статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення ним інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, суду не надано, судові витрати стягненню з відповідачів не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 02.02.2016 № 37 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції у запас Збройних Сил України.

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора роти дорожньо-патрульної служби Головного управління Національної поліції в Київській області.

4. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у сумі 19682 (дев'ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят дві) грн. 40 коп.

5. Звернути постанову до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора роти дорожньо-патрульної служби Головного управління Національної поліції в Київській області та стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 4715 (чотири тисячі сімсот п'ятнадцять) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.

Постанову складено у повному обсязі 20 липня 2016 року.