Рішення № 59665091, 09.08.2016, Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 594/386/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2016 року

Борщівський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Денисової Т.С.

з участю секретаря Малинник І.М.

позивача ОСОБА_1

представника відповідачів ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Борщеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні майном та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в якому просить зобов'язати відповідачів надати йому можливість цілодобового проїзду шириною 3 м, відчинивши ворота, зведені на проїзді до квартири АДРЕСА_1, просить заборонити відповідачам зводити паркани, засипати сміттям, зачиняти ворота і т.п. на проїзді до зазначеної квартири та будь-яким іншим чином перешкоджати проїзду шириною 3 м до тієї ж квартири, а також просить стягнути з відповідачів заподіяну йому моральну шкоду у розмірі 88000 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що є власником квартири АДРЕСА_1. У жовтні 2015 року відповідачі на місці заїзду до його квартири встановили розсувні ворота, які зачинили на замок. Відповідачі ігнорують його прохання відчинити ворота чи надати ключі від них. Іншого заїзду до його квартири не існує. Зазначає, що такі неправомірні дії відповідачів призвели до негативних змін у його житті, він змушений залишати свій автомобіль у іншому господарстві, долаючи при цьому відстань біля 2 км, переносити у руках на відстань більш як 35 м продукти, меблі, будівельні матеріали. Через зачинені ворота до його помешкання також немає проїзду при потребі кареті швидкої допомоги, автомобілю пожежної служби. Через це перебуває у постійному душевному стресі та емоційній напрузі, в нього погіршився сон, не покидає страх за безпеку свого життя та здоров»я близьких.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні підтримав, просить задовольнити позов з підстав, наведених у позовній заяві, а також пояснив, що він з сім»єю займає квартиру АДРЕСА_1 із відповідачами, які є власниками квартири № 1. Земельна ділянка для обслуговування житлового будинку перебуває у їх спільному користуванні. З 2012 року відповідачі чинять йому перешкоди в користуванні заїздом до будинку, який існував з часу побудови будинку. Спочатку відповідачі засипали проїзд до будинку камінням. На виконання рішення суду за його позовом відповідачі прибрали каміння і тут же знесли дерев»яні ворота та влаштували кам»яний паркан. На виконання рішення суду за його позовом, паркан знесли та встановили металеві ворота, які зачинили на замок. Такі дії відповідачів дають йому підстави передбачати можливість і подальшого порушення його права на користування проїздом, а тому просить захисту шляхом усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та шляхом заборони відповідачам будь-яким чином перешкоджати проїзду до його квартири. Вказав, що не наполягає, оскільки немає відповідних доказів, на зазначені ширини проїзду у розмірі 3-х метрів.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнали. Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що існуючий на час набуття нею права власності на квартиру АДРЕСА_2 влаштований безпосередньо біля стіни будинку. Вона не бажає, щоб позивач ОСОБА_1 своїм автомобілем щодня їздив попри вікна її квартири, по відмотці будинку, від чого будинок руйнується. Позивач не бажає чути її доводи та прохання облаштувати заїзд з іншої сторони прибудинкової території. На разі між ними існує спір з приводу користування прибудинковою земельною ділянкою, який за її позовом розглядає Борщівський районний суд.

Заслухавши пояснення сторін, показання ОСОБА_1, як свідка, дослідивши письмові документи, надані сторонами, оцінивши докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

За ст.392 ЦК України власник майна має право вимагати усунення аперешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки, або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною 3 ст.152 ЗК України, якою визначено способи захисту прав на земельні ділянки, передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Судом встановлено, що позивач є власником 3/8 квартири АДРЕСА_1, що вбачається з Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20 березня 2013 року, індексний номер 1439959. Відповідач ОСОБА_3 відповідно до даних свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24 червня 2005 року є власником квартири АДРЕСА_2. Кожна квартира облаштована окремим входом.

Відповідно до рішення дев'ятнадцятої сесії Борщівської міської ради від 18 березня 2005 року № 121, сторони спільно користуються прибудинковою територією площею 0,10 га.

З 2012 року відповідачі чинять перешкоди позивачу в користуванні заїздом до будинку, який існував з часу побудови житлового будинку.

Так, рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області від 01 жовтня 2013 року було скасовано рішення Борщівського районного суду від 12 липня 2013 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою і ухвалено в цій частині нове рішення, яким зобов'язано ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою ОСОБА_1 шляхом переміщення будівельних матеріалів (каміння) із земельної ділянки, яка використовується як заїзд до житла ОСОБА_1

Рішенням Борщівського районного суду від 22 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 третя особа Борщівська міська рада Тернопільської област, про усунення перешкод у користуванні будинком та земельною ділянкою, зобов'язано ОСОБА_3 відновити заїзд шириною 3 м до квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1, шляхом знесення встановленої на місці існуючого раніше заїзду кам'яної огорожі.

В судовому засіданні встановлено, що на місці заїзду до прибудинкової території, який здійснювався через дерев'яні ворота шириною 3 м, відповідачем ОСОБА_3 в жовтні 2015 року влаштовано металеві ворота, які зачиняються на ключ. Ворота зачинені, відповідач ОСОБА_3 на прохання сусіда по будинку позивача ОСОБА_1 ворота не відчиняє, ключі від воріт останньому не передала. Такими своїми діями відповідач ОСОБА_3 перешкоджає вільному доступу позивачу при використанні транспортного засобу до прибудинкової території, квартири та надвірних будівель та споруд. Іншого заїзду до житла та господарських споруд у позивача немає.

Дані обставини в судовому засіданні не заперечила відповідач ОСОБА_3, а також такі підтверджуються даними актів, складених за участю фізичних осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6 від 22 листопада, 20 грудня 2015 року, 20 березня, 17 квітня 2016 року, даними фотоілюстрацій від березня 2016 року, представлених позивачем.

Посилання відповідачки на те, що нею не чиняться перешкоди в користуванні земельною ділянкою, оскільки проїзд автомобілем позивач може влаштувати з іншої сторони прибудинкової території, суд не бере до уваги як безпідставні.

Не бере суд до уваги і наданий відповідачем ОСОБА_3 висновок спеціаліста від 09 жовтня 2013 року № 5471/13-22, і наданий представником відповідача - адвокатом ОСОБА_2 висновок судової земельно-технічної експертизи від 20 липня 2016 року № 95/16-22 в частині абз.2 стор.8, оскільки такі стосуються питання не можливості влаштування проїзду на територію внутрішнього двору (квартири позивача ОСОБА_1.) зі сторони АДРЕСА_1 відповідно до Державних будівельних норм, існуючих сьогодні, а позивач ставить питання про усунення перешкод в користуванні існуючим на час виникнення у нього права власності на нерухомість проїздом до житла.

У відповідності до вимог ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Сторона відповідача в судовому засідання не довела тієї обставини, що існуючий проїзд біля житлового будинку, спричиняє його руйнування.

За встановлених обставин суд вважає, що права позивача порушені і підлягають захисту.

Однак, враховуючи, що позивачем не доведено розміру ширини проїзду на прибудинкову територію, що існував на час набуття ним права власності на квартиру, суд вважає, що слід зобов'язати відповідача ОСОБА_3 надати позивачу можливість цілодобового проїзду, шляхом відчинення зачинених на замок воріт, що є необхідним і достатнім для відновлення порушених прав позивача, а також заборонити відповідачу ОСОБА_3 будь-яким чином перешкоджати позивачу проїзду до його квартири.

В задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_4, який не є власником квартири в будинку АДРЕСА_1, слід відмовити за недоведеністю.

Щодо вимог позивача про відшкодування йому моральної шкоди, суд вважає, що в задоволенні таких слід відмовити, з огляду на те, що правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Земельного кодексу України, які не передбачають такого способу захисту порушеного права, як відшкодування моральної шкоди.

Судові витрати по справі слід розподілити пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, відповідачу слід присудити сплату в користь позивача 1102,40 грн. судового збору, сплаченого позивачем, позивачу присудити сплату 551,20 грн. судового збору, сума якого є пропорційною до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено.

На підставі наведеного, ст.ст.16, 392 ЦК України, ст.152 ЗК України, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 80, 88, 212, 218 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов'язати відповідача ОСОБА_3, жительку АДРЕСА_2, надати позивачу ОСОБА_1, жителю АДРЕСА_1, можливість цілодобового проїзду, шляхом відчинення зачинених на замок воріт, що зведені на проїзді до прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 Тернопільської області.

Заборонити відповідачу ОСОБА_3, жительці АДРЕСА_2 будь-яким чином перешкоджати позивачу ОСОБА_1, жителю АДРЕСА_1, проїзду до квартири АДРЕСА_1.

В задоволенні решти позовних вимог до ОСОБА_3, а також в задоволенні вимог до ОСОБА_4, відмовити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, жительки АДРЕСА_2, в користь позивача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя АДРЕСА_1, 1102 (одну тисячу сто дві) гривні 40 коп. сплаченого позивачем судового збору.

Стягнути з позивача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя АДРЕСА_1, 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) гривню 20 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення через Борщівський районний суд до апеляційного суду Тернопільської області, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом того ж строку з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: підпис

З оригіналом згідно.

Суддя Борщівського районного суду Т.С.Денисова