Рішення № 59664749, 05.08.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.08.2016 Справа № 905/3579/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Мальцева М.Ю., при помічнику судді Романцової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фадж», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Таурус 2015», м. Маріуполь, Донецька область

про визнання договору недійсним

за участю представників сторін:

від позивача не зявився;

від відповідача не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фадж», м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таурус 2015», м. Маріуполь, Донецька область про визнання договору оренди б/н від 01.08.2015р.недійсним.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на копію договору оренди б/н від 01.08.2015 р., копію акту прийому-передачі орендованого майна до Договору оренди від 01.08.2015р., копію Акту від 15.06.2015р. знищення печатки товариства з обмеженою відповідальністю «Фадж» старого зразка, копію документа ТОВ «Фадж» із зразком справжнього відтиску нової діючої печатки та справжнього підпису ОСОБА_1, копію договору суборенди б/н від 08.04.2015р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.12.2015р. було порушено провадження по справі.

11.01.2016р. позивач, через канцелярію суду надав заяву про відкладення розгляду справи.

14.01.2016р. відповідач, через канцелярію суду надав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Відповідно до розпорядження від 05.02.2016 року у звязку з переведенням судді Колесника Р.М. на посаду судді господарського суду Київської області (Указ Президента України "Про переведення суддів" №21/2016 від 23.01.2016р.) та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Мальцева М.Ю.

10.02.2016р. позивач, через канцелярію суду надав повідомлення про зміну місцезнаходження.

10.02.2016р. позивач, через канцелярію суду надав заяву про призначення почеркознавчої експертизи.

12.02.2016р. позивач, через канцелярію суду надав заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

16.02.2016р. позивач, через канцелярію суду надав заяву про надання вільних зразків підпису ОСОБА_1

16.02.2016р. позивач, через канцелярію суд надав заяву про проведення судової почеркознавчої експертизи, яке ухвалою суду від 16.02.2016р. задоволено та призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження по справі.

01.06.2016р. до господарського суду Донецької області надійшов висновок судової почеркознавчої та технічної експертизи №1095-16 від 18.05.2016р.

25.07.2016р. ухвалою суду поновлено провадження по справі.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фадж» (далі-позивач) є власником будівлі за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, будинок 125. Право власності підтверджується свідоцтвом про право власності від 24.04.2015р, відповідно до якого позивач набув за результатами аукціону з продажу майна підприємства-банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСХОД».

Право власності на будівлю зареєстровано позивачем з 02.04.2015р, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №409461100 від 21.07.2015р.

Позивач стверджує, що позбавлений можливості користуватися своєю власністю через протиправні дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Тарус-2015» (далі-відповідач), яке без правових підстав займає їх будівлю та більшу частину нежитлової будівлі без будь-яких правових підстав, займає та використовує в якості супермаркету торгової марки «Обжора».

Позивач був змушений звернутися до господарського суду Донецької області по справі №905/443/15 від 26.08.2015 залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.11.2015 позов ТОВ «Фадж» до ТОВ «Таурус-2015» задоволений в повному обсязі: ТОВ «Таурус-2015» зобовязано звільнити приміщення, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, б.125.

Відповідно до договору суборенди б/н від 01.08.2015р., до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецбудфонд» передало приміщення площею 3143,31 кв.м. у спірній будівлі по проспекту Будівельників, 125 у м. Маріуполі в суборенду відповідачу, що підтверджується актом приймання передачі від 23.04.2015 р.

Окрім того, як стверджує позивач, приміщення і без врахування договору суборенди фактично знаходилися у володінні ТОВ « Таурус-2015» станом на 01.08.2015р., що встановлено як преюдиціальний факт у справі №905/443/15. Тобто юридичних фактів приймання та передачі обєктів нерухомості не було і не могло бути. Ці приміщення і так знаходилися і досі знаходяться у фактичному володінні відповідача.

Факт укладання договору суборенди б/н від 08.04.2015р. встановлено рішенням господарського суду Донецької області від 26.08.2015р. по справі №905/443/15, тому, враховуючи положення ст.35 Господарського процесуального кодексу України, даний факт не доводиться знову при вирішенні цього господарського спору.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Фадж» зазначено, що 10.09.2015р. надійшов лист від відповідача в якому міститься Договір б/н від 01.08.2015р. нібито укладений між позивачем та відповідачем, із актом прийому-передачі орендованого майна до Договору оренди б/н від 01.08.2015р.

Відповідно до цього Договору позивач (орендодавець) передає, а відповідач (орендар) приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташованого за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, б.125, площею 10586,6 кв.м. Орендна плата за цим договором складає 2000 грн.( п.п.1.1.,1.2. цього договору).

Згідно п.2.1. Договору орендодавець протягом тижня з дня підписання цього Договору передає, а орендар приймає у користування орендоване майно.

Пунктом 7.1. встановлено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє до 01.07.2018р.

Позивач вважає, що від відповідача надійшов договір оренди б/н від 01.08.2015р. та акт прийому-передачі орендованого майна до Договору оренди від 01.08.2015р, які підписані не уповноваженою особою та скріплені печаткою, що не являється печаткою позивача.

Ухвалою суду від 16.02.2016р. призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Висновком №1095-16 від 18.05.2016 р. судової почеркознавчої та технічної кспертизи встановлено, що підписи від імені директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фадж» ОСОБА_1 в графах: «Орендатор» в Договорі оренди від 01.08.2015 та в Акті прийому передачі орендованого майна від 01.08.2015 до даного договору, - виконані не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням її справжнього підпису.

Відтиски печатки, якою завірені підписи від імені директора ТОВ «Фадж» ОСОБА_1 в графах: «Орендатор» в Договорі оренди від 01.08.2015 р. та в Актах прийому-передачі орендованого майна від 01.08.2015 р. до даного договору,- нанесені не печаткою ТОВ «Фадж», зразки якої надані для порівняльного дослідження.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги правомірними, такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач довів наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Способи волевиявлення та форми правочину врегульовані в ст. 205 Цивільного кодексу України, за якою правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою ( ст. 207 Цивільного кодексу України).

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та не відповідність його внутрішній волі учасника правочину, не спрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, визначено, що ОСОБА_1(згідно статуту) керівник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фадж».

Позивач стверджує, що такого договору не укладав і його доводи у суді підтверджені обєктивними доказами та права порушені оспорюваним договором, який ґрунтується на вимогах, додержання, яких є необхідними для чинності правочину (ст. 203 ЦК України), та є підставою недійсності правочину з моменту його вчинення (ст.ст. 215, 236 ЦК України).

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, вимоги щодо визнання недійсним договір оренди б/н від 01.08.2015р. підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають стягненню в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. ч.1.ст.92, 203-207, 215, 236, 626, 627 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4-3, 32, 33, 36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фадж», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таурус-2015», м. Маріуполь, Донецька область, про визнання недійсним договору оренди б/н від 01.08.2015р., задовольнити.

Визнати недійсним Договір оренди від 01.08.2015р., підписаний між ТОВ «Фадж» та ТОВ «Таурус-2015».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Таурус-2015» (87548, м. Маріуполь, Донецька область, пр. Будівельників, буд. 125, код ЄДРПОУ 39722862) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фадж» (03189, м. Київ, вул. Вільямса Академіка, буд. 6-Д, оф. 43, код ЄДРПОУ 31018243), витрати зі сплати судового збору в розмірі 1218,00 грн.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя М.Ю. Мальцев