Ухвала суду № 59664423, 10.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

10 серпня 2016 року м. Київ К/800/21837/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Черпак Ю.К., розглянувши матеріали касаційної скарги управління Пенсійного фонду України в Ренійському районі Одеської області на ухвалу судді Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ренійському районі Одеської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

встановив :

Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07 червня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправною відмову управління Пенсійного фонду України у Ренійському районі Одеської області від 25 лютого 2016 року № 236/03 у призначенні, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці. Визнано протиправною повторну відмову управління Пенсійного фонду України у Ренійському районі Одеської області від 24 березня 2016 № 392/03 року у призначенні, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Ренійському районі Одеської області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як судді у відставці, щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90 % грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, згідно з положенням частини 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453- VI, викладеного в редакції Закону від 12 лютого 2015 року № 192 - VIII, відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області від 16 березня 2016 року № 5-715/16 про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, яка становить 24804 грн 00 коп, починаючи з 12 лютого 2016 року.

Ухвалою судді Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2016 року апеляційну скаргу відповідача на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07 червня 2016 року залишено без руху на підставі частини 6 статті 187 КАС України у зв'язку з тим, що до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.

Судом встановлено, що в порушення вимог частини 6 статті 187 КАС України апелянтом при подачі апеляційної скарги не сплачено судовий збір.

Згідно із підпунктом 2 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлюється у сумі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху з підстав несплати судового збору, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки предметом спору у цій справі є протиправність рішення управління Пенсійного фонду України в Ренійському районі Одеської області щодо відмови у призначенні довічного грошового утримання, у зв'язку із чим позивачкою ставиться питання про зобов'язання відповідача призначити, нарахувати та виплатити заявлене довічне грошове утримання, то вказаний адміністративний позов містить дві позовні вимоги немайнового характеру, тому при обчисленні розміру судового збору, який підлягає сплаті за подання відповідачем апеляційної скарги, підлягає застосуванню підпункт 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, відповідно до якого за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору встановлюється у сумі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

За правилами частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, а статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» станом на 1 січня 2016 року установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі в сумі 1378 грн.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру, тому розмір судового збору за подання фізичною особою до адміністративного суду позову немайнового характеру становить 1102,40 грн, а ставка судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з урахуванням вимог підпункту 2 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI становить 1212,64 грн.

Судом зазначено, що посилання відповідача на відсутність коштів для сплати судового збору не є підставою для звільнення від його сплати відповідно до частини 1 статті 88 КАС України, за змістом якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. До того ж, статею 5 Закону України «Про судовий збір» пільги щодо сплати судового збору органами Пенсійного фонду України не передбачені.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Вимоги касаційної скарги мотивує тим, що відмовляючи у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та залишаючи апеляційну скаргу з цих підстав без руху, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги надану відповідачем копію лімітної довідки, виданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області про бюджетні асигнування та кредитування на 1 квартал 2016 року, відповідно до яких кошти на сплату судового збору не передбачено та проігнорував вимоги частини 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір» та частини першої статті 88 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга має містити обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права та як вони вплинули на правильність вирішення справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Ренійському районі Одеської області на ухвалу судді Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ренійському районі Одеської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ОСОБА_2

Суддя Ю.К. Черпак