Ухвала суду № 59664408, 10.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2016 року м. Київ К/800/10709/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І.

при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,

за участю представників сторін: від позивача - Клімішин С.В., Зуєва З.Н.,

від відповідача - Качанок О.М., Шенгерей Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.08.2015 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2015 р.

у справі № 825/2067/15-а

за позовом публічного акціонерного товариства «Млибор»

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року публічне акціонерне товариство «Млибор» (далі - позивач, ПАТ «Млибор») звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Чернігові), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.06.2015 р. № 0002432200, № 0002442200, № 0002452200 та № 0002462200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.08.2015 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2015 р., адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 18.06.2015 р. № 0002432200, № 0002442200, № 0002452200, № 0002462200; вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.08.2015 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2015 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу та в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 14.04.2015 р. по 28.05.2015 р., на підставі направлень від 14.04.2014 р. № 901, № 902, від 21.04.2015 р. № 972, від 14.05.2015 р. № 1172, наказів від 01.04.2015 р. № 821, від 14.05.2015 р. № 1144, від 21.05.2015 р. № 1216, відповідно статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України та плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, посадовими особами ДПІ у м. Чернігові була проведена планова документальна виїзна перевірка ПАТ «Млибор» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої складено акт від 05.06.2015 р. № 1067/22/14226133 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог: - пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення по податку на додану вартість на загальну суму 11 664 000 грн.; - підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.1, підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138, підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток в сумі 30 566 564 грн. та занижено податок на прибуток в сумі 294 698 г н.; - пункту 57.1 статті 57, пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств» № 872 від 30.12.2013 р., внаслідок чого занижено «Авансовий внесок, що підлягає сплаті щомісяця у березні-грудні 2015 року та січні-лютому 2016 року» по Декларації з податку на прибуток за 2014 рік в сумі 24 558 грн.; - «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них доходу», який затверджено Наказом ДПА України від 24.12.2010 р. № 1020.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 18.06.2015 р. винесено податкові повідомлення-рішення: № 0002432200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 368 373 грн., з яких 294 698 грн. - за основним платежем та 73 675 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0002442200, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 30 566 564 грн.; № 0002452200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по авансовому внеску з податку на прибуток у загальному розмірі 92 093 грн., з яких 73 674 грн. - за основним платежем та 18 419 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0002462200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 11 664 000 грн.

Як слідує з акту перевірки від 05.06.2015 р. № 1067/22/14226133, підставами для визначення позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували твердження перевіряючих про використання позивачем отриманих кредитних коштів на погашення заборгованості, що не може бути пов'язане з господарською діяльністю позивача.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступних мотивів.

Згідно зі статтею 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, між ПАТ «Млибор» (позичальник) та ПАТ «Альфа-Банк» було укладено договір про відкриття кредитної лінії №131-В/14-МБ від 27.10.2014 р., згідно якого ПАТ «Альфа-Банк» відкриває позичальнику невідновлювану кредитну лінію у іноземній валюті (кредитну лінію) та надає ПАТ «Млибор» Кредит, а позичальник зобов'язується використати кредит з метою, зазначеною у пункті 1.5. договору, своєчасно та в повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови договору та повернути Банку кредит у терміни, встановлені Договором; ліміт кредитної лінії - 10 млн. доларів США.

Згідно пункту 1.5. договору кредит надається для мети поповнення обігових коштів і може бути використаний ним на будь-які цілі, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до вищевказаного договору 28.10.2014 р. позивач отримав кредит двома сумами - 3 млн. доларів США та 7 млн. доларів США.

З жовтня 2014 року ПАТ «Млибор» приймає участь в проекті Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР), ДФ ПРЕ-2 (Другий проект розвитку експорту). Основна ціль проекту - розвиток експортного потенціалу українських підприємств.

Згідно умов ДФ ПРЕ-2, кредитні кошти в сумі 10 млн. доларів США були направлені від МБРР на ПАТ «Альфа-банк», який, в свою чергу надав кредит підприємству за Договором № 131-В/14-МБ від 27.10.2014 р.

Отримані кредитні кошти були направлені на купівлю сільськогосподарської продукції (сої) безпосереднім сільгоспвиробникам за Договорами купівлі-продажу сільськогосподарської продукції майбутнього врожаю, а саме: ТОВ «Агрокім», ПП «Агропрогрес», ТОВ «Бурат-Агро», ПСП «Слобожанщина Агро», ТОВ «Украгросоюз КСМ».

В подальшому, згідно договору про заміну позичальника в зобов'язанні (переведення боргу) від 28.10.2014 р., ПАТ «Альфа-банк» та ТОВ «АгроКІМ» (за договором - первісний позичальник), які є сторонами договору про відкриття кредитної лінії № 129-В/14 від 27.10.2014 р. та ПАТ «Млибор» (новий позичальник) домовились про заміну позичальника в основному договорі.

Так, відповідно до договору про відкриття кредитної лінії № 129-В/14 від 27.10.2014 р., первісний позичальник ТОВ «Агро-КІМ» отримав від ПАТ «Альфа-Банк» кредитні кошті в сумі 3 млн. доларів США. З укладенням договору про заміну позичальника в зобов'язанні, обов'язок щодо повернення кредитних коштів перейшов до ПАТ «Млибор», як до нового позичальника. На виконання договору, ПАТ «Млибор» 28.10.2014 р. погасило кредитну заборгованість в сумі 3 млн. доларів США.

TOB «Агро-КІМ» 04.11.2014 р., 05.11.2014 р. та 13.11.2014 р. повернуло ПАТ «Млибор» сплачені за нього по договору про заміну позичальника в зобов'язанні кошти в гривневому еквіваленті в сумі 23 434 920 грн., 15 416 400 грн. та 1515 грн. відповідно (призначення платежу: компенсація зобов'язань згідно договору про заміну позичальника б/н від 28.10.2014 р.).

Згідно договору про заміну позичальника в зобов'язанні (переведення боргу) від 28.10.2014 р., ПАТ «Альфа-банк» та ПСП «Слобожанщина Агро» (первісний позичальник), які є сторонами договору про відкриття кредитної лінії № 130-В/14 від 27.10.2014 р. та ПАТ «Млибор» (новий позичальник) домовились про заміну позичальника в основному договорі. Так, відповідно до договору про відкриття кредитної лінії № 130-В/14 від 27.10.2014 р., первісний позичальник ПСП «Слобожанщина-Агро» отримав від ПАТ «Альфа-Банк» кредитні кошті в сумі 7 млн. доларів США. З укладенням договору про заміну позичальника в зобов'язанні, обов'язок щодо повернення кредитних коштів перейшов до ПАТ «Млибор», як до нового позичальника. На виконання договору, ПАТ «Млибор», 28.10.2014 р. погасило кредитну заборгованість в сумі 7 млн. доларів США. TOB «Агро-КІМ» 04.11.2014 р., 05.11.2014 р. повернув ПАТ «Млибор» сплачені за нього по договору про заміну позичальника в зобов'язанні кошти в гривневому еквіваленті в загальній сумі 90 653 080 грн. та 13.11.2014 р. в сумі 3535 грн. (призначення платежу: компенсація зобов'язань згідно договору про заміну позичальника б/н від 28.10.2014 р.).

Таким чином, отримані кошти ПАТ «Млибор» направило на оплату за сою майбутнього врожаю, а отже вищевказані дії позивача вчинені в межах господарської діяльності та спрямовані на отримання доходу.

Крім того, чинне законодавство не містить заборони суб'єктам господарської діяльності використовувати грошові кошти для здійснення господарської діяльності шляхом укладення відповідних договорів про сплату кредитних зобов'язань за інших суб'єктів господарської діяльності з метою придбання у них в подальшому продукції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що господарська діяльність позивача та його контрагентів в даному випадку здійснювалась для досягнення кінцевої мети - отримання прибутку, носила довгостроковий характер та складалась з декількох етапів, що прослідковується із самих договорів, укладених позивачем з банком, позивачем з контрагентами, оскільки предметом остаточного договору було отримання сільськогосподарської продукції (сої врожаю 2015 року).

В матеріалах справи в повному об'ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Зазначені документи, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Виходячи з викладеного, судами попередніх інстанцій обґрунтовано вказано на хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Згідно приписів частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом першим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесених податкових повідомлень-рішень від 18.06.2015 р. № 0002432200, № 0002442200, № 0002452200, № 0002462200, вимоги щодо визнання протиправними та скасування зазначених податкових повідомлень-рішень були задоволені обґрунтовано.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.08.2015 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2015 р. у справі № 825/2067/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко