Ухвала суду № 59664387, 10.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" серпня 2016 р. м. Київ К/800/64136/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І.

при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.

за участю представників сторін: від позивача - Андрійченко В.А.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 р.

у справі № 810/4475/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспіль Домобуд»

до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Бориспіль Домобуд» (далі - позивач, ТОВ «Бориспіль Домобуд») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Бориспільська ОДПІ), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.12.2011 р. № 0004171520.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2014 р. у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 р. постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2014 р. скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ від 19.12.2011 р. № 0004171520.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 р. та залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2014 р.

Позивач у письмових запереченнях та в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржуване судове рішення законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.11.2011 р., на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України та з урахуванням статті 76 Податкового кодексу України, посадовою особою Бориспільської ОДПІ була проведена камеральна перевірка платника податку на прибуток - ТОВ «Бориспіль Домобуд» за звітний податковий період - ІІ квартал 2011 року, за результатами якої складено акт від 28.11.2011 р. № 312/15-2/34284380 та зроблено висновок про заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року на суму 1 991 977 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 19.12.2011 р. № 0004171520, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 2 489 971 грн., з яких 1 991 977 грн. - за основним платежем та 497 994 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що правомірність податкового повідомлення-рішення від 19.12.2011 р. № 0004171520 була встановлена судовим рішенням по справі № 810/3436/13-а щодо стягнення заборгованості, яке набрало законної сили 29.04.2014 р., а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з положень п.3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України та вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення та вказані обставини не досліджувались при розгляді справи № 810/3436/13-а.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що вищезазначені висновки судів є передчасними та такі, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

У зв'язку із наведеними процесуальними приписами суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у справі.

Судами попередніх інстанції не були враховані приписи частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частин четвертої та п'ятої цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Вказані вимоги чинного законодавства зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин, з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту. При цьому, з урахуванням вимог чинного процесуального законодавства, суди повинні перевірити відповідність рішення контролюючого органу вимогам, зокрема, принципу обґрунтованості, справедливості та співрозмірності заподіяної платником шкоди державним інтересам та настання відповідальності останнього за такі дії.

В даному випадку відповідні висновки судами попередніх інстанцій було зроблено без належного встановлення та дослідження дійсних обставин, що слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення та факту дотримання позивачем умов формування валових витрат, визначених податковим законодавством.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Враховуючи неповноту дослідження судами обставин справи, що виключає можливість перевірки правильності ухвалених у справі рішень, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2014 р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 р. у справі № 810/4475/13-а - скасувати.

Справу № 810/4475/13-а направити на новий судовий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко