Ухвала суду № 59664353, 10.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

10 серпня 2016 року м. Київ К/800/2469/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,

позивача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03.11.2015 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2016 року

у справі № 815/6063/15

за позовом Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - позивач, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - відповідач, ФОП ОСОБА_4.)

про призначення документальної позапланової виїзної перевірки, -

ВСТАНОВИЛА:

ДПІ у Суворовському районі м. Одеси звернулась у жовтні 2015 року до суду з адміністративним позовом до ФОП ОСОБА_4 про призначення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, правомірності та повноти відображення в податковій звітності інформації щодо нарахування, сплати податку на додану вартість та відображення сум податкового кредиту за періоди з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року, з 01.10.2014 року по 30.11.2014 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03.11.2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2016 року, адміністративний позов задоволено частково: призначено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_4 по взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю «ІТС-ТОРГ» (39196797) за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року, з 01.10.2014 року по 30.11.2014 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Вважає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування судами обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем подано до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси декларації по ПДВ: за серпень 2014 року подано 18.09.2014 року, за жовтень 2014 року подано 20.11.2014 року, за листопад 2014 року подано 22.12.2014 року.

В податковій декларації за серпень 2014 року в гр. 17 зазначена сума податкового кредиту у сумі 104 235,00 гривень. Згідно додатку 5 до податкової декларації вбачається що частково податковий кредит сформований по взаємовідносинам з ТОВ «ІТС-ТОРГ» (39196797) на суму обсягу постачання 125 000,00 гривень, з яких сума ПДВ 25 000,00 гривень.

В податковій декларації за жовтень 2014 року в гр. 17 зазначена сума податкового кредиту у сумі 104 386,00 гривень. Згідно додатку 5 до податкової декларації вбачається що частково податковий кредит сформований по взаємовідносинам з ТОВ «ІТС-ТОРГ» (39196797) на суму обсягу постачання 119 166,67 гривень, з яких сума ПДВ 23 833,33 гривні.

В податковій декларації за листопад 2014 року в гр. 17 зазначена сума податкового кредиту у сумі 113 559,00 гривень. Згідно додатку 5 до податкової декларації вбачається що частково податковий кредит сформований по взаємовідносинам з ТОВ «ІТС-ТОРГ» (39196797) на суму обсягу постачання 125 833,33 гривні, з яких сума ПДВ 25 166,67 гривень.

ДПІ у Суворовському районі м. Одеси надано запит від 13.11.2014 року № 17511/15-54-17-01 на адресу ФОП ОСОБА_4 щодо його взаємовідносин з ТОВ «ІТС-ТОРГ» (39196797) за період з серпня 2014 року по проведенню господарських операцій.

Відповідачем надано відповідь від 19.11.2014 року за період вересень-жовтень 2014 року.

ДПІ у Суворовському районі м. Одеси було надано запит від 06.01.2015 року № 20261/15-54-17-0 на адресу ФОП ОСОБА_4 щодо його взаємовідносин з TOB «ITC-ТОРГ» (39196797) за період жовтень 2014 року по проведенню господарських операцій.

Відповідачем надано відповідь від 23.01.2015 року за жовтень 2014 року.

ДПІ у Суворовському районі м. Одеси було надано запит від 30.01.2015 року № 1427/15-54-17-01 на адресу ФОП ОСОБА_4 щодо його взаємовідносин з TOB «ІТС-ТОРГ» (39196797) за листопад 2014 року по проведенню господарських операцій.

03.02.2015 року відповідачем на запит позивача надано копії документів, податкових накладних, рахунки на оплату послуг та акт надання послуг за період листопад 2014 року.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки у податкового органу виникли питання тільки щодо взаємовідносин відповідача з його контрагентом товариством з обмеженою відповідальністю «ІТС-ТОРГ» (39196797), тому позов підлягає задоволенню в цій частині.

Проте, колегія суддів не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 вказаної статті).

Відповідно до приписів ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Як слідує зі змісту позовної заяви, предметом спору є призначення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Зазначена норма кореспондується з приписами ч. 4 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до якої, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

З аналізу вищезазначених процесуальних норм слідує, що суб'єкт владних повноважень має право звернутися з позовом до відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, виключно у випадках, які прямо передбачені законом.

Право для звернення до суду органів доходів і зборів передбачено ст. 20 Податкового кодексу України.

Однак, жодним нормативно-правовим актом, в тому числі Податковим кодексом України, не передбачено право органу доходів і зборів звертатися до адміністративного суду з позовом про призначення документальної позапланової виїзної перевірки.

Посилання позивача на пункт 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» є помилковим, оскільки вказаною нормою не передбачено право органу доходів і зборів на звернення до суду з позовом про призначення позапланової виїзної перевірки, а лише перераховано, що рішення Кабінету Міністрів України або суду може бути підставою для проведення перевірки.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Проте ДПІ у Суворовському районі м. Одеси взагалі не наділена повноваженнями на звернення до суду буд-якої юрисдикції з позовною вимогою про призначення документальної позапланової виїзної перевірки, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку, що провадження у справі слід закрити.

Неврахування зазначеного судами попередніх інстанцій призвело до помилкового відкриття провадження у справі та вирішення спору.

Згідно з ч. 1 ст. 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і закриває провадження у справі з підстав встановлених ст. 157 цього Кодексу.

За таких обставин, ухвалені по справі судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у ній відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 157, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03.11.2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2016 року у справі № 815/6063/15 - скасувати.

Провадження у справі закрити.

Повторне звернення з тією самою позовною заявою до адміністративного суду не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) І.О. БухтіяроваСудді: (підпис) М.І. Костенко (підпис) І.В. ПриходькоІ.О. Бухтіярова