Ухвала суду № 59664227, 09.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" серпня 2016 р. м. Київ К/800/12529/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Олексієнка М.М., Рецебуринського Ю.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року

у справі № 817/1850/15

за позовом ОСОБА_2

до Городоцького виправного центру (№131) Управління Державної пенітенціарної служби України в Рівненській області

про визнання протиправною і скасування постанови, визнання дій протиправними, -

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Городоцького виправного центру (№131) УДПС України в Рівненській області, в якому просив:

- визнати незаконною та скасувати постанову начальника Городоцького виправного центру (№131) УДПС України в Рівненській області від 02 лютого 2015 року про його тимчасове поміщення до окремої камери ДІЗО на загальних підставах;

- визнати незаконними дії відповідача щодо його тримання під вартою у період з 02 лютого 2015 року до 08 квітня 2015 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18 лютого 20116 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 17 серпня 2013 року по 08 квітня 2015 року ОСОБА_2 відбував покарання в Городоцькому виправному центрі (№131) УДПС України в Рівненській області.

Згідно висновку службової перевірки частково підтверджено інформацію щодо можливої розправи інших засуджених над засудженим ОСОБА_2 та необхідністю вирішення питання стосовно переведення останнього до іншої установи виконання покарань.

Оперуповноваженим оперативної групи майором внутрішньої служби Кондартюком С.А. подано начальнику Городоцького виправного центру (№131) УДПС України в Рівненській області підполковнику внутрішньої служби Томашуку Ю.М. рапорт, згідно якого з 23 січня 2015 року по 02 лютого 2015 року проводилася повторна перевірка факту можливої загрози вчинення фактичної розправи над судженим ОСОБА_2, за наслідками якої просив дозволу продовжити тримання засудженого в окремій камері ДІЗО на загальних підставах.

Начальником Городоцького виправного центру (№131) УДПС України в Рівненській області прийнято постанову від 02 лютого 2015 року №7 про тимчасове поміщення засудженого ОСОБА_2 до окремої камери ДІЗО на загальних підставах, яку обґрунтовано наявністю можливої загрози розправи щодо засудженого ОСОБА_2 та у зв'язку з участю останнього в кримінальному судочинстві.

Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, вирішуючи справу в порядку адміністративного судочинства за нормами Кодексу адміністративного судочинства України дійшли помилкових висновків, що позовні вимоги слід вирішувати в порядку адміністративного судочинства, з огляду на наступне.

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до статті 1 Кримінально-виконавчого кодексу України кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Відповідно до статті 22 Кримінально-виконавчого кодексу України прокурор відповідно до Закону України "Про прокуратуру" здійснює нагляд за додержанням законів в органах і установах виконання покарань при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Письмові вказівки прокурора щодо додержання встановлених законодавством порядку і умов тримання осіб у місцях, зазначених у частині першій цієї статті, а також письмові вказівки прокурора, надані іншим органам, які виконують судові рішення у кримінальних справах, є обов'язковими і підлягають негайному виконанню.

Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про прокуратуру» на прокуратуру покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Враховуючи викладене та беручи до уваги те, що позовні вимоги ОСОБА_2 стосуються дій адміністрації виправного центру та оскарження прийнятих посадовими особами установи рішень, тобто відносяться до умов утримання засуджених та інших пов'язаних з цим спорів, а також беручи до уваги, що в даному випадку адміністрацією установи ніяких управлінських рішень не приймалось, то такі вимоги необхідно вирішувати згідно кримінально-виконавчого законодавства України.

Згідно статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, ухвалені у справі судові рішення необхідно скасувати, а адміністративне провадження у справі закрити та роз'яснити позивачу його право на звернення з відповідним позовом до місцевого загального суду за правилами кримінально-виконавчого законодавства України.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року скасувати.

Закрити провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Городоцького виправного центру (№131) Управління Державної пенітенціарної служби України в Рівненській області про визнання протиправною і скасування постанови, визнання дій протиправними.

Роз'яснити позивачу його право на звернення з відповідним позовом до місцевого загального суду за правилами кримінально-виконавчого законодавства України.

Ухвала підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді М.М. Олексієнко

Ю.Й. Рецебуринський