Ухвала суду № 59664218, 03.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року К/800/21000/16

У Х В А Л А

Суддя Вищого адміністративного суду України Мороз Л.Л. перевіривши касаційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року у справі за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства "Вовчанський агрегатний завод" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

в с т а н о в и в :

Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства "Вовчанський агрегатний завод" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 253 769, 05 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року , залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року , в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, він не може бути притягнутий до відповідальності за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування чи відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального права, просить скасувати ухвалені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

За змістом статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року №875-ХІІ, для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком або ж збором (обов’язковим платежем), і розцінює їх як захід впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв’язку зі вчиненням правопорушення.

За правилами статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі статтею 18 Закону №875-ХІІ, працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Законом України від 23 лютого 2006 року №3483-IV «Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість» зазначену статтю було викладено в іншій редакції, а Закон №875-ХІІ доповнено статтею 18-1, за змістом якої пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов’язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

У зв’язку з тим, що відповідач ужив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду України від 16 квітня 2013 року №21-81а13.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, дана касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки відсутня належна мотивація неправильного застосування судами норм матеріального права.

Викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п’ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року у справі за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства "Вовчанський агрегатний завод" про стягнення адміністративно-господарських санкцій

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.Л. Мороз