Ухвала суду № 59664041, 04.08.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2534/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Богоніс М.Б.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

04 серпня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Тарасенко А.М.,

представника відповідача: Зюбанова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2015 року комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16.09.2015 року та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Суд встановив, що головними державними ревізором - інспектором відділу перевірок платників податків ризикових категорій управління податкового аудиту Вінницької ОДПІ Дмитриком В.О., проведена документальна позапланова виїзна перевірка КП ВМР "Віннницяміськтеплоенерго" з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПБМП "Монтажник-Сервіс" за період за вересень - грудень 2014 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 1328/2205/33126849 від 21.05.2015 року (далі - акт ) про результати документальної позапланової виїзної перевірки КП ВМР "Віннницяміськтеплоенерго" з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПБМП "Монтажник-Сервіс" за період за вересень - грудень 2014 року (а.с. 26-46).

Вказаним актом задокументовано, існуючі на думку контролюючого органу, порушення податкового законодавства, що допущені у своїй діяльності позивачем, а саме: п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого КП ВМР "Віннницяміськтеплоенерго" занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) періоду в податкових деклараціях з ПДВ за вересень 2014 року на 8333,35 грн., за листопад 2014 року на 16666,67 грн., за грудень 2014 року на 43919,74 грн.; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) періоду в податковій декларації з ПДВ за жовтень 2014 року на суму 34019,57 грн.

На підставі акта Вінницька ОДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення:

- № 0002822205 від 09.06.2015 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання із податку на додану вартість в розмірі 10416,00 грн., грн. в тому числі: за основним платежем 8333 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2083 грн(а.с.14).;

- № 0002832205 від 09.06.2015 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 94606,00 грн. (а.с.55).

17.06.2015 року позивач звернувся із первиною скаргою на податкові повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ № 0002822205 від 09.06.2015 року та № 0002832205 від 09.06.2015 року.

14.07.2015 року за результатами розгляду Головним управлінням ДФС у Вінницькій області первинної скарги КП ВМР "Віннницяміськтеплоенерго" від 17.06.2015 року на адресу підприємства надійшло рішення, яким оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Фактичною підставою для прийняття податкових повідомлень - рішень став висновок податкового органу про відсутність реального здійснення господарських операцій позивача із його контрагентом ПБМП "Монтажник-Сервіс" за період за вересень - грудень 2014 року.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач з метою їх скасування та захистом своїх прав, звернувся до суду.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями КАС України, Податкового кодексу України, Постанови КМУ від 27.12.2010 року № 1232, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Згідно ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 2001 ст. 200 ПП України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

При цьому нормами ч. 2 ст. 9 вказаного Закону встановлені вимоги до первинних документів. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Як встановлено з акту перевірки, пояснень представників сторін, підставою для винесення Вінницькою ОДПІ спірних податкових повідомлень-рішень слугувала в тому числі інформація щодо контрагента позивача (про його відсутність за місцем знаходження).

В спростування висновків контролюючого органу та на підтвердження позовних вимог позивач надав суду для долучення до матеріалів справи копії первинних документів по взаємовідносинам зі своїм контрагентом ПБМП "Монтажник-Сервіс", а саме: договори про виконання робіт, акти приймання виконаних робіт, податкові накладні, довідки про вартість робіт та ін.

Аналіз зазначених документів дозволяє зробити висновок про рух активів, зміну майнового стану сторін за договорами в результаті їх виконання та про те, що договори носили реальний характер та свідчить про факт існування господарських операцій, які стали об'єктом оподаткування.

Суд зазначає, що первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарських операцій з вказаним в акті перевірки контрагентом, оформлені належним чином, та містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій КП ВМР "Віннницяміськтеплоенерго" і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

Відповідно до п. 1 Порядку проведення контролюючими органами зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. № 1232 зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

З аналізу вказаних норм вбачається, що зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Таким чином, за своєю правовою природою акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є актом перевірки контролюючого органу та не може містити в собі аналізу господарських операцій платника податків та висновків про нікчемність укладених ним договорів. У зв'язку з цим, обґрунтування податковим органом виявлених порушень з посиланням на висновки такого акта є неправомірним. Відтак, суд відхиляє доводи відповідача про те, що вказаний Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання підтверджують нереальний характер господарських операцій позивача із його контрагентом ПБМП "Монтажник-Сервіс".

Враховуючи вказане, висновки акта перевірки щодо вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по господарських операціях позивача з ПБМП "Монтажник-Сервіс", спростовується вищезазначеними нормами законодавства та дослідженими обставинами справи.

Крім того, податковим органом не зафіксовано та не доведено дефектів в господарській правосуб'єктності ПБМП "Монтажник-Сервіс". Під час проведення господарських операцій з позивачем в Єдиному державному реєстрі відомості про відсутність за місцезнаходженням контрагента позивача були відсутні.

Суд не бере до уваги доводи відповідача, що наведені в акті перевірки, про факти маніпулювання ПБМП "Монтажник-Сервіс" податковими накладними, в результаті якого створене штучне формування податкового кредиту в жовтні 2014 року суб'єктами господарювання - покупцями робіт та послуг. Податковий орган також вказав, що не підтверджується інформація щодо проведення фінансово - господарських взаємовідносин ПБМП "Монтажник-Сервіс" у жовтні 2014 року з його контрагентами, а отже, враховуючи відсутність придбання товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників на користь ПБМП "Монтажник-Сервіс" відсутній і їх продаж в подальшому на користь контрагентів-покупців у жовтні 2014 року.

Надаючи оцінку вказаним доводам, суд зазначає, що операції купівлі - продажу товарів ПБМП "Монтажник-Сервіс" у його контрагентів не мають жодного взаємозв'язку із операціями щодо виконання робіт, які виникли між ПБМП "Монтажник-Сервіс" та позивачем у справі так як їх предмет є відмінним (в одному випадку йде мова про товари, а у іншому про роботи та послуги). При цьому необхідно зазначити, що кожен платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Відтак, позивач не може нести відповідальність за діяльність своїх контрагентів.

Крім того як у акті перевірки перевіряючими так і при розгляді справи представником відповідача не заперечувався факт виконання ПБМП "Монтажник-Сервіс" своїх податкових обов'язків які виникали по взаємовідносинах із позивачем у справі.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання у випадку неправомірності дій іншого підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини.

Щодо можливих дефектів, які могли мати місце зі сторони третіх осіб (контрагентів ПБМП "Монтажник-Сервіс"), то такі до уваги не беруться так як, з поміж іншого, не узгоджуються із практикою Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Відтак, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податків, право на податковий кредит та формування витрат не може ставитися у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом платника податків (у тому числі, внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит та формування витрат за наявності факту здійснення господарської операції.

Слід також відмітити, що чинне законодавство не покладає на добросовісного платника податків обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками (виконавцем) правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 року у справі № К/9991/5398/12).

Враховуючи, що реальність господарських операцій позивача із його контрагентом ПБМП "Монтажник-Сервіс" за період за вересень - грудень 2014 року підтверджується дослідженими судом доказами, а інші доводи податкового органу не спростовують право позивача на формування податкового кредиту за результатами вказаних господарських операцій, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо є безпідставності висновів податкового органу про порушення позивачем норм п.198.1 п.198.3 п.198.6 ст. 198 ПК України та як наслідок підстав для визнання протиправними та скасуванню оскаржуваних податкові повідомлень-рішень.

З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про необгрунтованість заявлених позивачем вимог, які правомірно залишені судом першої інстанції без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 09 серпня 2016 року.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.