Постанова № 59661712, 12.08.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 серпня 2016 року № 826/8935/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр Лізинг» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Прем'єр Лізинг» (далі - ТОВ «Прем'єр Лізинг», позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач), в якому просить визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 01.06.2016 №0008041406, №0008031406, №0008111406, №0008051406.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені ГУ ДФС у м. Києві із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильній юридичній оцінці фактичних обставин та неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, на думку позивача, підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували у повному обсязі, посилаючись на те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, підстав для скасування спірних рішень не вбачають.

З урахуванням положень частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено планову документальну виїзну перевірку ТОВ «Прем'єр Лізинг» (код ЄДРПОУ 37559525) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015.

За результатами перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві складено акт №376/26-15-14-06-02/37559525 від 12.05.2016.

Згідно висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем встановлено та зафіксовано порушення ТОВ «Прем'єр Лізинг»:

пп. 14.1.267 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 на загальну суму 20 430 606 грн., в т.ч. за 1 півріччя 2013 - на 513 431 грн., за 3 квартал 2013 - на 293 821 грн., за 4 квартал - на 114 356 грн., за 2014 рік - на 19 508 997 грн.;

пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 141.2.1, 141.2.3 п. 141.2 ст. 141 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 на загальну суму 1 974 124 грн., в т.ч. за 2015 рік - на 1 974 124 грн.;

пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток іноземних юридичних осіб за 2015 рік в сумі 2 069 011 грн.;

ст. 2 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» із змінами і доповненнями, а саме: ненадходження валютних цінностей у сумі 2 970 177,50 дол. США при розрахунках з Компанією «MAXFORM BUSINESS INC» (Республіка Панама);

вимог п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» (із змінами та доповненнями) в частині порушення термінів декларування валютних цінностей станом на 31.12.2014, на 01.04.2015, на 01.07.2015, на 01.10.2015, на 31.12.2015.

На підставі викладених в акті висновків Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 01.06.2016 №0008041406, яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення строку розрахунку у сфері ЗЕД у розмірі 46 188 158,83 грн.;

від 01.06.2016 №0008031406, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 2 069 011,00 грн.;

від 01.06.2016 №0008111406, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 27 512 380 грн., в тому числі 22 404 729 грн. за податковими зобов'язаннями та 5 107 651 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 01.06.2016 №0008051406, яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: штрафні санкції за порушення валютного законодавства у розмірі 850,00 грн.

Вважаючи дані податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті з порушенням норм податкового законодавства, позивач звернувся з відповідним позовом до суду про їх скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Щодо правомірності нарахування позивачу суми грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення строку розрахунку у сфері ЗЕД у розмірі 46 188 158,83 грн. та суми грошового зобов'язання за платежем: штрафні санкції за порушення валютного законодавства у розмірі 850,00 грн. суд зазначає наступне.

Між публічним акціонерним товариством «СКТБ Комплекс» (Первісний Боржник) та ТОВ «Прем'єр Лізинг» (Новий Боржник) укладено з Компанією «МАХFORM BUSINESS INC», Республіка Панама (Кредитор) договір переводу боргу б/н від 11.09.2014, відповідно до умов якого ТОВ «Прем'єр Лізинг» (Новий Боржник) зобов'язується заплатити Компанії «МАХFORM BUSINESS INC», Республіка Панама (Кредитор) борг у розмірі 2 970 177,45 дол. США, що складає 38 542 804,70 грн. на дату укладання договору (п.2.1. Договору).

При цьому, Компанія «МАХFORM BUSINESS INC», Республіка Панама являлась Кредитором публічного акціонерного товариства «СКТБ Комплекс» виходячи з наступного.

Між публічним акціонерним товариством «СКТБ Комплекс» (Покупець) та Компанією «LAZER PLUS LIMITED», Кіпр (Продавець) укладено Контракт купівлі-продажу вагонів метрополітену від 11.06.2012 №110612. Загальна вартість Договору складала 4 400 000 (чотири мільйони чотириста тисяч) доларів США 00 центів (п.5.2. Договору). Умови оплати - протягом 60 робочих днів з дати постачання Товару (п.5.3. Договору).

Компанія «LAZER PLUS LIMITED» 23.07.2012 здійснила поставку вагонів метрополітену головних, моделі 81-540,2К (81-717,5М), що підтверджується електронною копією ВМД №100210000/212/655963 від 23.07.2012 та Довідкою АТ «КБ «СОЮЗ» від 19.12.2014 № 15/1929. Таким чином, у публічного акціонерного товариства «СКТБ Комплекс» виникло зобов'язання по оплаті поставленого товару на загальну суму 4 400 000,00 дол. США.

Між Компанією «LAZER PLUS LIMITED» (Кіпр), Компанією «МАХFORM BUSINESS INC» (Республіка Панама) та ПАТ «СКТБ Комплекс» укладено договір відступлення права вимоги від 03.06.2014 №030614, відповідно до якого Компанія «LAZER PLUS LIMITED» (Цедент) відступає заборгованість ПАТ «СКТБ Комплекс» (Боржник) на користь Компанії «МАХFORM BUSINESS INC», Республіка Панама (Цессіонарій) в сумі 4 400 000 (чотири мільйони чотириста тисяч) доларів США 00 центів. Таким чином у публічного акціонерного товариства «СКТБ Комплекс» виникло зобов'язання по оплаті поставленого товару на загальну суму 4 400 000,00 дол. США. перед Компанією «МАХFORM BUSINESS INC».

Публічне акціонерне товариство «СКТБ Комплекс» протягом червня - серпня 2014 року виплатило новому кредитору Компанії «МАХFORM BUSINESS INC» частину заборгованості загальною сумою 1 429 822,55 дол. США., що підтверджується Довідкою АТ «КБ «СОЮЗ» від 19.12.2014 № 15/1929 та Актом звірки взаємних розрахунків між публічним акціонерним товариством «СКТБ Комплекс» та Компанії «МАХFORM BUSINESS INC».

Відповідно до вищезазначеного договору переводу боргу, 11.09.2014 ТОВ «Прем'єр Лізинг», як Новий боржник, прийняло на себе зобов'язання сплатити залишок заборгованості публічного акціонерного товариства «СКТБ Комплекс» (Первісного боржника) перед Компанією «МАХFORM BUSINESS INC» (кредитором) в сумі 2 970 177,45 дол. США, що на дату укладання договору становило 38 542 804,70 грн.

За період з 24.12.2014 по 21.03.2015 ТОВ «Прем'єр Лізинг» перераховано Компанії «МАХFORM BUSINESS INC», Республіка Панама, 2 970 177,45 дол. США, що на дату здійснення оплати становило 57 922 856 грн. Таким чином, ТОВ «Прем'єр Лізинг» виконало свої зобов'язання, як Нового боржника, перед Компанією «МАХFORM BUSINESS INC» в повному обсязі, що також підтверджується Довідкою АТ «Фортуна» №228/11 від 06.06.2016.

Разом з тим, відповідач в акті перевірки зазначає, що ТОВ «Прем'єр Лізинг» (Новий Боржник) перераховано Компанії «МАХFORM BUSINESS INC», Республіка Панама (Кредитор) валютні кошти у розмірі 2 970 177,45 дол. США, без наявності документів, що засвідчують здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг, що є порушенням ст. 2 Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» із змінами та доповненнями.

Відповідно до статті 4 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» із змінами та доповненнями, порушення резидентами строків, передбачених статтею 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожен день прострочення.

Крім того, згідно пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Відповідно до положень статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, накладається штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Основні засади державної політики щодо розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності визначені Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР (далі - Закон №185/94-ВР).

Статтями 1, 2 вказаного Закону встановлений термін розрахунків за експортно-імпортними операціями, який не повинен перевищувати 180 календарних днів.

При цьому, згідно статті 2 Закону №185/94-ВР, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Одночасно Законом Національному банку України надано право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені статтями 1, 2 цього Закону.

У період з грудня 2014 року по березень 2015 року, з урахуванням постанов Правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 01.12.2014 № 758 та від 03.03.2015 № 160 розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів і послуг в силу статей 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону №185/94-ВР, порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

З аналізу вказаних норм вбачається, що стаття 2 зазначеного Закону застосовується виключно до імпортних операцій, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, а стягнення пені, передбаченої ч. 1 ст. 4 цього Закону, можливе у разі порушення встановленого строку ввезення продукції, який обчислюється з моменту здійснення авансового платежу нерезиденту.

Під час розгляду справи судом встановлено, що у період з 24.12.2014 по 21.03.2015 товариством з обмеженою відповідальністю «ПРЕМ'ЄР ЛІЗИНГ» перераховано Компанії «МАХFORM BUSINESS INC», Республіка Панама, 2 970 177,45 дол. США, в якості оплати за продукцію (вагони метрополітену головні, моделі 81-540,2К (81-717,5М)), поставка яких відбулась раніше, а саме 23.07.2012, що спростовує твердження відповідача про здійснення позивачем авансового платежу на користь нерезидента та порушення встановленого ст. 2 Закону строку для ввезення продукції на митну територію України. Тому висновки податкового органу про наявність підстав для стягнення пені передбаченої ч. 1 ст. 4 Закону №185/94-ВР не відповідають фактичним обставинам справи.

Враховуючи відсутність у позивача валютних цінностей та іншого майна, яке перебуває за межами України, суд також не вбачає підстав для накладення штрафу відповідно до положень статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Окрім зазначеного, вказані норми Закону стосуються резидентів, які здійснюють імпортні операції.

Визначення терміну «імпорт» наведено у Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та Митному кодексі України.

Згідно статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», імпорт - купівля (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Згідно статті 74 Митного кодексу України, імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Як встановлено судом, позивач не є покупцем по договору купівлі-продажу вагонів метрополітену від 11.06.2012 №110612, згідно якого вказана продукція була ввезена на митну територію України, не здійснював митне оформлення вказаної продукції, не сплачував передбачених законом митних платежів та не здійснював будь-яких інших дій, спрямованих на випуск вказаних вагонів метрополітену для вільного обігу на митній території України.

Обов'язок зі сплати боргу за вказаним договором купівлі-продажу вагонів метрополітену, виник у ТОВ «Прем'єр Лізинг» на підставі договору переводу боргу б/н від 11.09.2014, який не надає позивачу статусу імпортера.

Враховуючи викладене, на резидента, який не здійснював імпортні операції, а обмежений виключно обов'язком зі сплати валютних цінностей за вже існуючою заборгованістю, не розповсюджується відповідальність передбачена статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» за порушення строків, передбачених статтею 2 цього Закону.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість нарахування ТОВ «Прем'єр Лізинг» пені за порушення строку розрахунку у сфері ЗЕД у розмірі 46 188 158,83 грн. та штрафних санкцій за порушення валютного законодавства у розмірі 850,00 грн., відтак, податкові повідомлення-рішення від 01.06.2016 №0008041406 та №0008051406 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо порушення позивачем пп. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України та неправомірного включення втрат від курсової різниці, визначеної згідно зі ст. 153 цього Кодексу за 2014 рік в сумі 8 451 186,00 грн., за 2015 рік - в сумі 11 037 379,00 грн. судом зазначає наступне.

Між ТОВ «Прем'єр Лізинг» (Покупець) та публічним акціонерним товариством «СКТБ Комплекс» (Постачальник) укладено Договір поставки від 15.02.2013 №15/02/001-2013, згідно якого Покупець придбавав в межах операційної діяльності товар (вагон метрополітену головний). За вказаним договором у ТОВ «Прем'єр Лізинг» обліковувалась кредиторська заборгованість перед публічним акціонерним товариством «СКТБ Комплекс» в гривнях, у сумі 78 071 756,00 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків.

В подальшому, 11.09.2014 між публічним акціонерним товариством «СКТБ Комплекс», ТОВ «Прем'єр Лізинг» та Компанією «МАХFORM BUSINESS INC», Республіка Панама, укладено договір про переведення боргу б/н, згідно якого ТОВ «Прем'єр Лізинг» (Новий Боржник) зобов'язується заплатити Компанії «МАХFORM BUSINESS INC», Республіка Панама, (Кредитор) за публічне акціонерне товариство «СКТБ Комплекс» (Первісний Боржник), борг у розмірі 2 970 177,45 дол. США, що складало 38 542 804,70 грн. на дату укладення договору.

3а період з 24.12.2014 по 21.03.2015 ТОВ «Прем'єр Лізинг» перераховано Компанії «МАХFORM BUSINESS INC», Республіка Панама, 2 970 177,45 дол. США (екв. 50 949 322,54 грн.), що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

З огляду на викладене, ТОВ «Прем'єр Лізинг» нараховано та віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, від'ємне значення курсових різниць за 2014 рік у сумі 8 451 186 грн., за 2015 рік - в сумі 11 037 379,00 грн.

Водночас, в акті перевірки зазначається, що оскільки у ТОВ «Прем'єр Лізинг» обліковувалась кредиторська заборгованість перед публічним акціонерним товариством «СКТБ Комплекс» по договору поставки від 15.02.2013 №15/02/001-2013 в гривнях, то така заборгованість не підлягає перерахунку з використанням валютного курсу ні на дату здійснення господарської операції (виникнення заборгованості щодо поставлених товарів), ні на дату балансу.

Однак, суд не погоджується з такими висновками перевіряючого органу, виходячи з наступного.

Згідно п.6.2. Договору про переведення боргу б/н від 11.09.2014, правовідносини, що виникають з даного договору або пов'язані з ним, регламентуються цим договором та законодавством України.

Відповідно до статті 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 521 Цивільного кодексу України визначено, що форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу, тобто проста письмова форма.

Таким чином, для переведення боргу згідно законодавства України достатньо укладення договору у простій письмовій формі, що і було здійснено шляхом укладення Договору про переведення боргу б/н від 11.09.2014 між публічним акціонерним товариством «СКТБ Комплекс» (Первісний боржник), товариством з обмеженою відповідальністю «Прем'єр Лізинг» (Новий боржник) та компанією «МАХFORM BUSINESS INC» (Кредитор).

Відповідно до п.2.1.1. Договору про переведення боргу б/н від 11.09.2014 ТОВ «Прем'єр Лізинг» зобов'язувалось погасити заборгованість, зазначену в п. 1.3.1. Договору, а саме суму у розмірі 2 970 177,45 доларів США, що і було виконано останнім. Виконання зобов'язання в іноземній валюті за зазначеним договором відповідає статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».

Згідно підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до підпункту 138.10.4. пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, інші операційні витрати включають, зокрема витрати за операціями в іноземній валюті, втрати від курсової різниці, визначені згідно зі статтею 153 цього Кодексу.

Згідно підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Починаючи з 01.01.2015, оподаткування курсових різниць регламентується не пп.153.1.3 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України, а нормами діючих положень-стандартів бухгалтерського обліку. Так, відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України в редакції, від 01.01.2015р. об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», згідно пункту 20 якого до інших операційних витрат включаються втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов'язаннями, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства). Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», операційна діяльність - основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Відповідно до пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» на кожну дату балансу монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на кінець дня дати балансу.

Відповідно до пункту 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції. Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовується валютний курс на початок дня дати здійснення операції. Підприємство може здійснити перерахунок залишків на кінець дня за монетарними статтями в іноземній валюті, за якими протягом дня здійснювались господарські операції із застосуванням валютного курсу, встановленого на кінець цього дня. Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат).

Аналізуючи вищенаведені положення нормативних актів та враховуючи, що від'ємна курсова різниця, одержана платником в результаті придбання іноземної валюти для погашення зобов'язань перед кредиторами, виникає об'єктивно, незалежно від волевиявлення платника, внаслідок економічних процесів, що перебувають поза сферою його контролю і впливу. Коливання валютних курсів призводять до майнових втрат платника в результаті фактичного збільшення його зобов'язань у гривневому еквіваленті, а норми Податкового кодексу України не встановлюють жодних обмежень щодо обліку для цілей оподаткування від'ємних курсових різниць, що виникають в результаті переоцінки вираженого в іноземній валюті зобов'язання платника у рамках діяльності, спрямованої на одержання доходу, суд вбачає правомірним віднесення позивачем до інших операційних витрат від'ємного значення курсових різниць по операціям з перерахування заборгованості компанії «МАХFORM BUSINESS INC», Республіка Панама, на підставі договору про переведення боргу б/н від 11.09.2014.

Щодо правомірності висновків відповідача про порушення позивачем пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України та неправомірності віднесення ним до складу витрат на збут витрати на страхування фінансових ризиків, та завищення витрат на збут у загальній сумі 99 932 132,00 грн., судом встановлено наступне.

Між ПАТ «Страхова компанія «Кремінь» (страховик) та ТОВ «Прем'єр Лізинг» (страхувальник) укладено договір добровільного страхування фінансових ризиків від 03.01.2014 року № 1011056-08-01-14, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані із його збитками або витратами, понесеними ним при здійсненні комерційної діяльності (п.1.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.2. Договору встановлено, що страховим випадком за цим Договором страхування є виникнення збитків або витрат Страхувальника при здійсненні ним комерційної діяльності, внаслідок невиконання або неналежного виконання контрактових зобов'язань контрагентами Страхувальника в результаті стихійних явищ, пожеж, аварій, протиправних дій третіх осіб, непередбаченої зміни кон'юнктури ринку, а також банкрутства чи тимчасової неплатоспроможності, що належним чином підтверджено, що призвело до невиконання обов'язків за розрахунками згідно угод між Страхувальником та його контрагентами (ДП «Дарницький ВРЗ», ДП «Укрспецвагон», ДП «Одеська ЗД», ДП «Донецька ЗД», ДП «Придніпровська ЗД») за договорами фінансового лізингу.

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та / або реалізацією товарів, виготовленням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Відповідно до п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Страхування фінансових ризиків має розумну економічну причину (ділову мету) -спрямоване на отримання позитивного економічного ефекту - надходження на користь ТОВ «Прем'єр Лізинг» коштів, як винагороди від продажу послуг. При цьому дотримується правило «економічного ефекту» - збереження активів (грошових коштів) позивача як платника податків, а так само створення умов для такого збереження в майбутньому - виплати страхового відшкодування страховою компанією у випадку настання страхового випадку - невиконання лізингоодержувачами обов'язку з виплати лізингового платежу.

Отже, операція із страхування фінансових ризиків є складовою господарської діяльності, так як вона безпосередньо пов'язана з наданням послуг та спрямована на забезпечення отримання доходу від такої діяльності.

Водночас, в акті перевірки зазначено, що позивачем не надано розрахунків контрактних зобов'язань та розрахунку страхового тарифу відповідно до Правил добровільного страхування фінансових ризиків Страховика ПАТ «Страхова компанія «Кремінь» від 09.07.2009, а також документів підтверджуючих, що витрати із страхування фінансових ризиків, враховані при визначенні об'єкта оподаткування в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діяв на момент укладення такого страхового договору.

Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не надано розрахунків розміру страхових сум по договору страхування фінансових ризиків, а згідно наданих до перевірки документів ТОВ «Прем'єр Лізинг» в 2014 році задекларовано дохід від нарахованих процентів за користування майном, переданим у фінансовий лізинг, в сумі 97 238 681 грн., а сума страхових платежів за договором добровільного страхування фінансових ризиків від 03.01.2014 №1011056-08-01-14, укладеним з ПАТ «Страхова компанія «Кремінь» за 2014 рік становила 99 932 131,00 грн., тобто перевищує дохід, отриманий за договорами фінансового лізингу за 2014 рік, на 2 693 450 грн.

На підставі викладеного, відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України та неправомірне віднесення до складу витрат на збут витрати на страхування фінансових ризиків, та завищення витрат на збут у загальній сумі 99 932 132 грн.

Проте, суд не погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Згідно зі статтями 1, 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Сума контрактного зобов'язання по кожному лізингоодержувачу, що підлягала страхуванню, складалася з фінансового потоку, що в майбутньому мало отримати ТОВ «Прем'єр Лізинг», відповідно до графіків нарахування лізингових платежів (що є невід'ємною частиною договорів фінансового лізингу) та умов договорів фінансового лізингу, з дати укладання договорів страхування фінансових ризиків до дати закінчення договорів лізингу (мається на увазі до дати останнього лізингового платежу згідно Графіків нарахування лізингових платежів, тобто до 2020-го року включно). Також до суми фінансового потоку, що страхується входить сума коригування лізингового платежу на KNBU. Відповідно до умов усіх Договорів фінансового лізингу «коефіцієнт коригування KNBU» - коефіцієнт, що розраховується за фактом зміни офіційного курсу НБУ гривня / долар США між датою сплати авансу по кожній щомісячній партії предмету лізингу та датою, що передує даті сплати чергового Лізингового платежу. KNBU = Курс2 / Курс1, де Курс1 - курс, встановлений НБУ для одного Долара США на дату сплати авансу по кожній щомісячній партії Предмету лізингу, Курс2 - курс, встановлений НБУ для одного долара США на день, що передує даті сплати Лізингового платежу.

Таким чином, контрактні зобов'язання контрагентів, які підлягали страхуванню, являють собою зобов'язання контрагентів зі сплати лізингових платежів, розмір яких визначений у самих договорах фінансового лізингу. Всі зазначені договори фінансового лізингу надавались ревізорам-інспекторам під час перевірки, що не заперечується відповідачем та спростовує доводи останнього про відсутність розрахунків контрактних зобов'язань.

Стосовно заперечення відповідачем звичайної ціни страхового тарифу, погодженого сторонами у Договорі добровільного страхування фінансових ризиків від 03.01.2014 № 1011056-08-01-14, суд зазначає:

Згідно підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, під звичайною ціною розуміється ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

На дату виникнення спірних правовідносин, звичайна ціна для договорів страхування підлягала підтвердженню лише у разі, якщо мало місце визначення ціни страхового тарифу у контрольованих операціях. Про це прямо зазначено у пункті 2 розділу І «Методики визначення ціни страхового тарифу» затвердженої розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 28.11.2013 № 4370.

Отже, за правилами Податкового кодексу України, звичайна ціна страхового тарифу у неконтрольованих операціях є результатом добровільної домовленості сторін. З цією позицією узгоджується і припис статті 10 Закону України «Про страхування», згідно якого конкретний розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін.

Заперечуючи проти адміністративного позову, відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження своїх висновків, що погоджений сторонами у договорі добровільного страхування фінансових ризиків від 03.01.2014 № 1011056-08-01-14 страховий тариф у розмірі 12,75% не є звичайною ціною, яка відповідала рівню ринкових цін.

Таким чином, диспозитивний принцип узгодження розміру страхового тарифу за згодою сторін, зазначений у статті 10 Закону України «Про страхування» та у підпункті 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, дозволяє визначити вказаний у договорі страхування тариф як звичайну ціну страхового тарифу.

Згідно статті 9 Закону України «Про страхування», страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Загальна страхова сума, визначена на дату укладення договору добровільного страхування фінансових ризиків від 03.01.2014 №1011056-08-01-14, становила 783 781 424,51 грн.

Враховуючи, що страховий тариф згідно договору добровільного страхування фінансових ризиків від 03.01.2014 року № 1011056-08-01-14 становив 12,75% від страхової суми, страховий платіж склав 99 932 131,63 грн.

Посилання відповідача на той факт, що ТОВ «Прем'єр Лізинг» в 2014 році задекларовано дохід від нарахованих процентів за користування майном, переданим у фінансовий лізинг, в сумі 97 238 681 грн., що на 2 693 450 грн. менше аніж, страховий платіж за договором добровільного страхування фінансових ризиків від 03.01.2014 №1011056-08-01-14, як на підтвердження відсутності розумної економічної причини (ділової мети), суд також вважає необґрунтованим, оскільки, як зазначалось вище, страхуванню підлягали фінансові ризики, пов'язані із неотриманням лізингових платежів за укладеними договорами фінансового лізингу не тільки за 2014 рік, а за весь період дії вказаних договорів (до 2020 року включно), тобто при настанні страхового випадку, збитки Страхувальника становили б 783 781 424,51 грн., що значною мірою перевищує страховий платіж в сумі 99 932 131,63 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій формі, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податків.

Підпунктом 140.1.6 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України передбачено, що при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення, як, зокрема, будь-які витрати із страхування фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

При цьому, норми Податкового кодексу України не ставлять в залежність право платника податку на віднесення до валових витрат суми витрат зі страхування ризиків ні від настання страхового випадку, ні від отримання страхового відшкодування.

Фактичне виконання вказаного договору з урахуванням ділової мети та зв'язку із господарською діяльністю ТОВ «Прем'єр Лізинг», як платника податків, підтверджується первинними документами, зокрема, актами про надання страхових послуг (які оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», та дають можливість встановити обсяг наданих послуг та їх вартість), платіжними дорученнями про сплату страхових внесків, що в силу пункту 138.2 статті 138 та підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України є підставою для врахування витрат для визначення об'єкта оподаткування.

З огляду на викладене, сплачені позивачем страхові платежі на користь ПАТ «Страхова компанія «Кремінь» правомірно включені позивачем у 2014 році до складу витрат подвійного призначення.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем пп. 14.1.267 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України та завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за результатами взаємовідносин позивача з Компанією «BURLESK ENTERTAINMENT LLP», (Лондон, Сполучене Королівство) на загальну суму 4 850 571 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Прем'єр Лізинг» (Позичальник) та Компанією «BURLESK ENTERTAINMENT LLP», Лондон, Сполучене Королівство (Позикодавець) укладено договір про надання позики від 03.10.2012 № ВЕ-03/10-2012 у загальній сумі 9 294 600 дол. США (екв. 74 291 738 грн.).

ТОВ «Прем'єр Лізинг» нараховано та включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, відсотки за користування позикою, отриманою від Компанії «BURLESK ENTERTAINMENT LLP» у загальній сумі 4 850 571 грн., в тому числі за 1 півріччя 2013 року - 2 702 265 грн., за 3 квартал 2013 року - 1 546 430 грн., за 4 квартал 2013 року - 601 876 грн.

В акті перевірки зазначено, що оскільки Компанія «BURLESK ENTERTAINMENT LLP» має організаційно-правову форму у вигляді Партнерства з обмеженою відповідальністю, а згідно з особливостями податкового законодавства Сполученого королівства, доходи Партнерства з обмеженою відповідальністю визначаються (розраховуються) на рівні партнерств, але оподатковується не Партнерство з обмеженою відповідальністю, а кожен партнер за його часткою прибутку в партнерстві, та з урахуванням того, що партнерами Компанії «BURLESK ENTERTAINMENT LLP» виступають резиденти Республіки Сейшельські острови, яка, згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №143-р є офшорною зоною, то Компанія «BURLESK ENTERTAINMENT LLP» також відноситься до нерезидентів, що мають офшорний статус. А проценти, нараховані по позиці, отриманій від резидента з офшорним статусом не можуть бути віднесені до складу витрат, оскільки отримання позики від такого нерезидента не підпадає під визначення «позика», наведене у пп. 14.1.267 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Разом з тим, як визначено у п. 14.1.267. ст. 14 Податкового кодексу України, позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Згідно п. 161.3 ст. 161 Податкового кодексу України (чинного на дату виникнення спірних правовідносин), під терміном «нерезиденти, що мають офшорний статус» розуміються нерезиденти, розташовані на території офшорних зон, за винятком нерезидентів, розташованих на території офшорних зон, які надали платнику податку виписку із правоустановчих документів, легалізовану відповідною консульською установою України, що свідчить про звичайний (неофшорний) статус такого нерезидента.

Вказаною нормою Податкового кодексу України визначено, що єдиним критерієм віднесення нерезидентів до таких, що мають офшорний статус, являється їх розташування на території офшорних зон, без урахування особливостей податкового законодавства, що застосовується до них у країні їх резидентності.

Компанія «BURLESK ENTERTAINMENT LLP» розташована (зареєстрована) у Сполученому королівстві за юридичною адресою: ОФІС 3.15, ВАН ФЕТТЕР ЛЕЙН, ЛОНДОН, ЕС4А 1BR (SUITE 3.15, ONE FETTER LANE, LONDON EC4A 1BR), про що також зазначено в Акті перевірки.

Сполучене королівство не входить до переліку офшорних зон, визначеному Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №143-р.

Таким чином, Компанія «BURLESK ENTERTAINMENT LLP» в розумінні Податкового кодексу України не відноситься до нерезидентів, що мають офшорний статус, а отже висновки перевіряючого органу, викладені в Акті перевірки не відповідають фактичним обставинам.

Згідно з пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) до складу інших витрат відносяться фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

З огляду на викладене, позивачем правомірно віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, сплачені у 2013 році відсотки за користування позикою, отриманою від Компанії «BURLESK ENTERTAINMENT LLP» у загальній сумі 4 850 571 грн.

Щодо правомірності нарахування позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за 2015 рік в сумі 2 069 011 грн., судом встановлено наступне.

Відповідач стверджує, що ТОВ «Прем'єр Лізинг» при виплаті процентів за користування позикою нерезиденту Компанії «BEREZANIA HOLDING LTD», Республіка Кіпр, в сумі 13 793 403 грн. мало утримувати податок на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 15 відсотків від суми та за їх рахунок, оскільки до перевірки не надані документи, які підтверджують, що Компанія «BEREZANIA HOLDINGS LTD», Республіка Кіпр, є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу у вигляді процентів за користування позикою.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Прем'єр Лізинг» укладено договір позики з компанією «BURLESK ENTERTAINMENT LLP», Сполучене Королівство, від 03.10.2012 №ВЕ-03/10-2012. Виплата процентів за користування позикою здійснювалась Компанії «BEREZANIA HOLDINGS LTD», Республіка Кіпр, згідно договору про відступлення права вимоги від 21.02.2014 №б/н, де компанія «BURLESK ENTERTAINMENT LLP», Сполучене Королівство (Цедент) відступає Компанії «BEREZANIA HOLDINGS LTD», Республіка Кіпр (Цесіонарій) право вимагати від ТОВ «Прем'єр Лізинг» (Боржник) виконання обов'язку сплати процентів по договору про надання позики від 03.10.2012 № ВЕ-03/10-2012 у сумі 599 408,10 доларів США.

Згідно пп. а) пункту 141.4.1 статті 141 Податкового кодексу України, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Згідно підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

07 серпня 2013 року набрала чинності «Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи» (далі - Конвенція).

Згідно з частинами 1, 2 статті 11 Конвенції, проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі, якщо такий резидент є особою - фактичним власником таких процентів. Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 2 відсотків від загальної суми процентів. Спосіб застосування цих обмежень встановлюється компетентними органами Договірних Держав за взаємною домовленістю.

Пунктом 103.2 статті 103 Податкового кодексу України визначено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем надані наступні документи: декларації з податку на прибуток за 2015 рік, договір про надання позики, додаткові угоди до договору про надання позики, договір про відступлення права вимоги, виписки банку по валютному рахунку за перевірений період, довідки про статус нерезидентів. Жодних зауважень в акті перевірки відповідачем не зафіксовано.

Відповідно до п. 103.3 ст. 103 Податкового кодексу України, бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Таким чином, для визначення особи як фактичного отримувача доходу, така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але і, як свідчить міжнародна практика застосування угод про уникнення подвійного оподаткування, повинна бути особою, яка визначає подальшу економічну долю доходу.

Як вбачається з матеріалів справи, Компанія «BEREZANIA HOLDINGS LTD», Республіка Кіпр, отримала право на отримання доходу у вигляді процентів, нарахованих згідно Договору про надання позики від 03.10.2012 № ВЕ-03/10-2012 у сумі 599 408,10 доларів США, на підставі договору про відступлення права вимоги від 21.02.2014 №б/н. При цьому у Компанії «BEREZANIA HOLDINGS LTD» відсутні будь-які зобов'язання щодо подальшого перерахування отриманого доходу (його більшої частини) іншому нерезиденту, а також відсутні будь-які обмеження щодо самостійного визначення подальшої економічної долі вказаного доходу.

З огляду на викладене, враховуючи, що Компанія «BEREZANIA HOLDING LTD» являється бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) вказаного доходу у вигляді процентів за користування позикою та з урахуванням положень ч. 2 ст. 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи, позивачем правомірно утримано та перераховано до бюджету податок на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 2 проценти від суми та за їх рахунок.

Висновки відповідача, викладені в акті перевірки, стосовно обов'язку позивача при виплаті процентів за користування позикою нерезиденту «BEREZANIA HOLDING LTD», Республіка Кіпр, утримувати податок на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 15 процентів від суми та за їх рахунок не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Крім того, про протиправність податкового повідомлення-рішення від 01.06.2016р. №0008031406, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 2 069 011 грн., свідчить і той факт, що при розрахунку вказаної суми, яка являє собою 15% від перерахованих процентів за користування позикою нерезиденту «BEREZANIA HOLDING LTD» у сумі екв. 13 793 403 грн., відповідачем не враховано вже утриманий та перерахований позивачем до бюджету податок на прибуток іноземних юридичних осіб в передбаченому Конвенцією розмірі, який становить 2 проценти від суми перерахованого нерезиденту доходу із джерелом його походження з України та за його рахунок у сумі 281 844,80 грн.

Підсумовуючи усе вищевикладене, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку податкового органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в акті перевірки, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, у відповідності до наведених вимог, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів жодними належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, а відтак податковий орган не довів законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

В той же час, позивачем доведено факт порушення відповідачем положень чинного податкового законодавства України та надано достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку наявним доказам у справі в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно, беручи до уваги положення статті 94 КАС України, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 158-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр Лізинг» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 01.06.2016 №0008041406, №0008031406, №0008111406 та №0008051406.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр Лізинг» (код ЄДРПОУ 37559525) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 136 556,00 грн. (один мільйон сто тридцять шість тисяч п'ятсот п'ятдесят шість гривень 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко