Постанова № 59661681, 09.08.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09 серпня 2016 року № 826/7940/16

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Качура І.А., при секретарі судового засідання Артеменко Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергосервіс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплоенергосервіс» (надалі – позивач/ ТОВ «Теплоенергосервіс») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі – відповідач/ДПІ у Печерському р-н ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить суд:

1. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 15.03.2016 р. №7239-16, винесену ДПІ у Печерському р-н ГУ ДФС у м. Києві.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 15.03.2016 р. №7239-16, винесене ДПІ у Печерському р-н ГУ ДФС у м. Києві;

3. Зобов'язати ДПІ у Печерському р-н ГУ ДФС у м. Києві внести до зворотного боку картки особового рахунку ТОВ «Теплоенергосервіс» (код ЄДРПОУ 24260444) відомості про сплату позивачем суми 46 337,00 грн. за податковою декларацією з ПДВ за грудень 2014 року.

В судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Керуючись ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) в судовому засіданні 09.08.2016 р. судом було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як свідчать матеріали справи, на підставі даних КОР нарахування і погашення податкових зобов'язань ТОВ «Теплоенергосервіс» здійснювалось наступним чином:

- згідно податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року (реєстраційний №9078063847 від 17.01.2015) 30.01.2015 р. нараховано суму 46337 00 грн. яку погашено 30.01.2015 р. у сумі 6087,42 грн. за рахунок переплати, 26.02.2015 р. у сумі 1988,00 грн. платіжним дорученням від 26.02.2015 р. №42, 26.03.2015 р. у сумі 14308,00 грн. платіжним дорученням від 25.03.2015 р. №12033Е4Б5А, 28.04.2015 р. у сумі 7131,00 грн. платіжним дорученням від 28.04.2015 р. №14В09С309С, 28.05.2015 р. у сумі 16822,58 грн. платіжним дорученням від 28.05.2015 р. №1664В148В0;

- згідно податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року (реєстраційний №9015452737 від 15.02.2015 р.) 02.03.2015 р. нараховано суму 1988.00 грн. яку погашено 28.05.2015 р. платіжним дорученням від 28.05.2015 р. №1664В148В0;

- згідно податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року (реєстраційний №9039602803 від 16.03.2015 р.) 30.03.2015 р. нараховано суму 14308,00 грн. яку погашено 28.05.2015 р. у сумі 7966,23 грн. платіжним дорученням від 28.05.2015 р. №1664В148В0. 26.06.2015 р. у сумі 3441,00 грн. платіжним дорученням від 26.06.2015 р. №1278112 та 27.07.2015 р. у сумі 2900,77 грн. платіжним дорученням від 27.07.2015 р. №1705942.

З матеріалів справи вбачається що платіжне доручення від 17.01.2015 р. №1179 одержано ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» 17.01.2015 р., але відмітка про проведення його банком відсутня.

В подальшому відповідачем 10.06.2015 р. проведено камеральну перевірку, за результатами якої складено акт №32/26-55-15-06, згідно якого встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов’язання протягом строків, визначених п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України (надалі – ПК України).

В той же час, 10.06.2015 р., за результатами камеральної перевірки своєчасності сплати податків до бюджету ДПІ у Печерському р-н ГУ ДФС у м. Києві було винесено податкові повідомлення-рішення №0000271506, №0000261506, відповідно до яких станом на 10.06.2015 р. сума податкового боргу позивача за узгодженими грошовими зобов'язаннями з ПДВ за грудень 2014 року становить 1988,00 (тисяча дев'ятсот вісімдесят вісім) гривень 00 коп. та 48 215,85 (сорок вісім тисяч двісті п'ятнадцять) гривень 85 коп. відповідно.

Разом з тим, в податковому повідомленні-рішенні від 10.06.2015 р. №0000271506 ТОВ «Теплоенергосервіс» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% від суми боргу у сумі 198,80 грн., а в податковому повідомленні-рішенні від 10.06.2015 р. №0000261506 - у розмірі 20% від суми боргу у сумі 9 643,17 грн.

10.05.2016 р. ТОВ «Теплоенергосервіс» отримало податкову вимогу від 15.03.2016 р. №7239-16 ДПІ у Печерському р-н ГУ ДФС у м. Києві відповідно до якої сума податкового боргу позивача складає 63 327,12 грн. та рішення №7239-16 від 15.03.2016 р. про опис майна у податкову заставу.

Позивач, не погоджуючись з правомірністю податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст.86 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пп.3.1 п.3 Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 р. №576, передбачено автоматичне формування податкових вимог на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів.

Згідно із п.59.3 ПК України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Підпунктом 89.1.2 п.89.1 ст.89 ПК України визначено, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом. - з дня виникнення податкового боргу.

Також, відповідно до п.56.11 ст.56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Оскільки за даними ІС «Податковий блок» в інтегрованих картках ТОВ «Теплоенергосервіс» рахується податковий борг в сумі 63327,12 грн., відсутні підстави для скасування податкової вимоги №7239-16 від 15.03.2016 р.

Таким чином, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено податкову вимогу та рішення про опис майна у заставу у відповідності до чинного законодавства України, а тому вони скасуванню не підлягають.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку про відповідність оскаржуваних податкової вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу вимогам ч.3 ст.2 КАС України, внаслідок чого дані акти індивідуальної дії скасуванню не підлягають, а відтак, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.69, 70, 71, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергосервіс» - відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур