Постанова № 59661478, 10.08.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 серпня 2016 року № 826/13652/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:

головуючого судді Шулежка В.П., судді Іщука І.О., судді Погрібніченка І.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» до Державної фіскальної служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (далі – ДП «Укрспирт», позивач) до Державної фіскальної служби України (далі – ДФС, відповідач), за участю третьої особи – Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі – ГУ ДФС у Львівській області), про визнання протиправними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій від 12.08.2014 № 000280 у вигляді штрафу у розмірі 4840347,36 грн. та від 12.08.2014 № 000281 у вигляді штрафу у розмірі 15025910,40 грн., винесених на підставі акту перевірки від 17.04.2014 № 13/93/2100/37199618.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.11.2015 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2015 прийнято справу № 826/13652/14 до провадження.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням неприбуття третьої особи та відсутністю необхідності заслухати свідка та експерта, колегія суддів ухвалила про продовження розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів встановила наступне.

17.07.2014 за результатами фактичної перевірки ДП «Укрспирт» за місцем провадження діяльності (далі – МПД): Львівська обл., Золочівський район, с. Струтин, вул. Солтівського, 2 (Струтинське МПД ДП «Укрспирт»), з питань дотримання вимог законодавства щодо відвантаження спирту та фракції головної етилового спирту (далі – ФГЕС), ГУ ДФС у Львівській області складено акт № 13/93/2100/37199618 (далі – Акт перевірки), в якому встановлено порушення позивачем вимог ч. 6 ст. 14 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та п. 6 Порядку визначення виробників і покупців спирту та здійснення контролю за його обігом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 № 1266.

Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що позивач за червень 2014 року без дозволу представника контролюючого органу, який на акцизному складі позивача робить відмітку про погодження відпуску шляхом проставляння штампа «Виїзд дозволено» та особистого підпису на ТТН, відвантажено 10175,46 дал ФГЕС, у зв’язку з виробничою необхідністю, що також підтверджується наявними в матеріалах справи доповідними записками представника Золочівської ОДПІ на акцизному складі Струтинського МПД та довідками про отримання Лужанським та Луцьким МПД ДП «Укрспирт» вказаної ФГЕС.

12.08.2014 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено рішення про застосування фінансових санкцій № 000280 та № 000281, якими до позивача, відповідно до абз. 16 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та у зв’язку з встановленими порушеннями, застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 4840347,36 грн. та у розмірі 15025910,40 грн. відповідно.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, акцизний склад - спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів.

За змістом ст. 2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» приміщення, в яких здійснюється виробництво спирту етилового, та місця зберігання спирту, розташовані на державному підприємстві, яке виробляє спирт етиловий, вважаються акцизним складом. Акцизним складом також вважаються виробничі приміщення на території суб’єкта господарювання, де суб’єктом господарювання виробляється, обробляється (переробляється) горілка та лікеро-горілчані вироби, та його складські приміщення, в яких зберігається, одержується чи відправляється горілка та лікеро-горілчані вироби. На акцизних складах постійно діють представники органу доходів і зборів за місцем розташування акцизного складу.

Згідно з п.п. 230.1, 230.2, 230.11 ст. 230 ПК України акцизні склади утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходжень до бюджету акцизного податку. На акцизних складах постійно діють представники контролюючого органу за місцем розташування акцизного складу. Основним завданням представника контролюючого органу на акцизних складах є здійснення постійного безпосереднього контролю за дотриманням установленого порядку виробництва, зберігання, відпуску спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів і сплати податку, вжиття заходів для недопущення порушення законодавства України.

Пунктом 230.15 ст. 230 ПК України встановлено, що під час відвантаження горілки та лікеро-горілчаних виробів заповнюється товарно-транспортна накладна, зареєстрована в Єдиному реєстрі товарно-транспортних накладних на переміщення спирту етилового та алкогольних напоїв, в якій представник контролюючого органу на акцизному складі робить відмітку про погодження відпуску шляхом проставляння штампа «Виїзд дозволено» та особистого підпису, зазначення часу виїзду з акцизного складу та показників пробігу транспортного засобу, а також здійснює запис у журналі реєстрації відвантаження горілки та лікеро-горілчаних виробів.

Відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Разом з тим, згідно з п. 230.18 ст. 230 ПК України транспортування спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу підприємства, на якому виробляються спирт етиловий, горілка та лікеро-горілчані вироби, без товарно-транспортних накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі товарно-транспортних накладних на переміщення спирту етилового та алкогольних напоїв, з відміткою представника контролюючого органу на акцизному складі забороняється.

Відповідно до ч. 6 ст. 14 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» відвантаження спирту етилового з акцизного складу здійснюється на підставі дозволу, виданого уповноваженим представником органу доходів і зборів на такому акцизному складі. Дозвіл на відпуск спирту етилового з акцизного складу (крім відпуску спирту етилового на експорт) надається за умови сплати акцизного податку з спирту, що повинен бути переданий, грошовими коштами або забезпечення сплати акцизного податку податковим векселем, авальованим банком (податковою розпискою).

Згідно з п. 2.11 Порядку роботи представників органів державної податкової служби на акцизних складах та податкових постах, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11.01.2011 № 14 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.02.2011 за № 160/18898, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, транспортування спирту, горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу підприємства, на якому виробляються спирт, горілка та лікеро-горілчані вироби, без товарно-транспортних накладних з відміткою представника органу державної податкової служби на акцизному складі забороняється.

Таким чином, ПК України передбачено обов’язок суб’єкта господарювання, який здійснює виробництво та відвантаження лікеро-горілчаних виробів, дотримуватися порядку заповнення ТТН, в якій повинна бути здійснена відмітка представника контролюючого органу на акцизному складі про погодження відпуску шляхом проставляння штампа «Виїзд дозволено» та особистого підпису, що в силу вимог зазначених норм є обов’язковою умовою для подальшого транспортування лікеро-горілчаних виробів.

В той же час, наведені норми ПК України не передбачають жодних виключень, незалежно від того, чи транспортування здійснюється між складами одного суб’єкта господарювання чи між складами різних суб’єктів господарювання.

Отже, посилання позивача на відсутність правових підстав для отримання відмітки представника контролюючого органу на ТТН про погодження відпуску спирту етилового при його переміщенні в межах підприємства з одного місця провадження діяльності до іншого, оскільки при такому переміщенні акцизний податок не сплачується, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 15.06.2016 у справі № К/800/13077/15 та від 13.04.2016 у справі № К/800/11600/15.

Водночас, як встановлено колегією суддів, згідно з наказами ДП «Укрспирт» від 07.05.2014 № 198 та від 25.06.2014 № 276, актами про відвантаження та приймання, ТТН, копії яких наявні в матеріалах справи, з території акцизного складу Струтинського МПД ДП «Укрспирт», у зв’язку з виробничою необхідністю, вивезено ФГЕС у загальній кількості 10175,46 дал на адресу Лужанського та Луцького МПД ДП «Укрспирт».

При цьому, в порушення вимог чинного законодавства, відповідного дозволу уповноваженого представника ГУ ДФС у Львівській області на акцизному складі на відвантаження ФГЕС позивач не отримував, а на згаданих ТТН відсутні відповідні відмітки про погодження відпуску. Дані обставини позивачем не заперечуються.

Наведене за висновком колегії суддів свідчить про порушення з боку позивача законодавства у сфері обігу спирту етилового.

Також, відповідно до пп.пп. 213.1.1, 213.1.2 п. 213.1 ст. 213 ПК України об’єктом оподаткування акцизним податком є не лише операції з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), а й передача цих товарів (продукції) з метою власного споживання, промислової переробки, здійснення внесків до статутного капіталу, а також своїм працівникам.

Отже, доводи позивача щодо безпідставності зобов’язання сплачувати акцизний податок та отримування відповідного дозволу на відвантаження ФГЕС, оскільки ним не здійснювались імпортно-експортні чи торгівельні операції з підакцизними товарами, а проводилась передача з одного місця провадження діяльності підприємства до іншого, є помилковими. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.06.2015 у справі № К/800/10372/15.

Таким чином, позиція ДП «Укрспирт» щодо відсутності необхідності погоджувати ТТН із відпуску спирту при його транспортуванні з одного акцизного складу на інший з контролюючим органом є необґрунтованою та такою, що суперечить, зокрема, вищевказаним положенням ПК України.

Відповідно до п. 2 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790, фінансові санкції застосовуються за порушення, передбачені статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Відповідно до змісту п. 5 зазначеного Порядку підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, зокрема, результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб’єкта підприємницької діяльності, пов’язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Пунктом 6 такого Порядку встановлено, що рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених пунктом 2 цього Порядку, приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС, його регіональні управління та їх територіальні підрозділи, Мінекономрозвитку), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, ДПС, Держстату, Держспоживінспекції відповідно до їх компетенції, визначеної законодавством.

Згідно з абз. 16 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до суб’єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі вивезення спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів з території акцизного складу або транспортування такої продукції без відмітки представника органу доходів і зборів на товарно-транспортній накладній про погодження відпуску - 200 відсотків вартості вивезеної або транспортованої продукції, але не менше 15000 гривень.

Як вбачається зі змісту наведеної правової норми, підставою для нарахування штрафних санкцій є факт вивезення спирту етилового з території акцизного складу без відмітки представника контролюючого органу на ТТН про погодження відпуску.

Отже, визначальним питанням для вирішення справи в частині правомірності оскаржуваних рішень є встановлення правомірності визначення ФГЕС як спирту етилового.

Відповідно до визначення, наведеного у пп. 14.1.237 п. 14.1 ст. 14 ПК України, спирт етиловий - всі види спирту етилового, біоетанол, які зазначені у товарних позиціях 2207 та 2208 згідно з УКТ ЗЕД.

На спростування позиції контролюючого органу щодо відповідності ФГЕС характеристикам спирту етилового, позивач посилається на листи ДНУ «УкрНДІспиртбіопрод» від 17.02.2012 № 01-5/91, Національного університету харчових технологій від 13.08.2012 № 22-004, ДСТУ 7403:2013 та ДСТУ 3296-95, якими підтверджується віднесення ФГЕС до категорії 230330000 «барда та інші відходи і залишки від пивоваріння та винокуріння, гранульовані або негранульовані», тобто є відходом від винокуріння.

Посилання позивача на листи ДНУ «УкрНДІспиртбіопрод» від 17.02.2012 № 01-5/91 та Національного університету харчових технологій від 13.08.2012 № 22-004 колегія суддів до уваги не приймає, оскільки, по-перше, суд при вирішенні справи, в силу вимог ч. 1 ст. 9 КАС України, керується принципом законності, тобто вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, чим вказані листи не є, а є лише суб’єктивною думкою вказаних осіб безвідносно до спірних правовідносин, по-друге, доказів на підтвердження того, що ФГЕС, вивезення якої стало підставою для прийняття спірних рішень, вироблена, як зазначено у листах по ТУ У 18.401-97 та/або по ТУ У 15.9-30219014-004:2009, позивачем колегії суддів не надано, по-третє, вказані листи складено у 2012 році, натомість спірні відносини виникли у 2014 році.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача і на висновок експертного дослідження від 30.03.2015 № 206, в якому зазначено, що ФГЕС відповідає характеристикам товару коду ДКПП 016-2010:10.32.2 та коду УКТЗЕД 2303 «Відходи і залишки від виробництва…», оскільки він складений не в рамках спірних правовідносин та на підставі заявки директора ТОВ «Імперіал», а не позивача.

Положення ДСТУ колегія суддів також до уваги не приймає, тому що названі документи не регулюють питання належності ФГЕС до відходів винокуріння, які мають окремий УКТ ЗЕД.

З метою встановлення правомірності віднесення ФГЕС до категорії відходів винокуріння, слід звернутися до Закону України «Про відходи» від 05.03.1998 № 187/98-ВР з наступними змінами та доповненнями у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до визначення, наведеного у абзаці 1 ст. 1 названого Закону відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Аналіз наведеного визначення дає підстави для висновку, що відходами є речовини, матеріали, предмети і товари (продукція), які мають наступні характеристики:

- повністю або частково втратили свої споживчі властивості;

- не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення;

- від яких власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що обов’язковому з’ясуванню під час розгляду справи підлягає питання наявності у позивача технічних можливостей використання ФГЕС для виробництва будь-якого іншого продукту.

У разі відсутності таких можливостей, а також встановлення наміру позбутися ФГЕС, для позивача ФГЕС набуває статусу відходу, а тому не підпадатиме під визначення категорії 2207 та 2208.

Посилання позивача на внесення змін до ДСТУ 7403:2013 та ДСТУ 3296-95 колегія суддів також до уваги не приймає, оскільки відповідні зміни набули чинності з 01.03.2016, тобто після виникнення спірних правовідносин, а тому не можуть бути до них застосовані. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.04.2016 у справі № К/800/11600/15.

З наявних в матеріалах справи довідок про отримання Лужанським та Луцьким МПД ДП «Укрспирт» вказаної ФГЕС вбачається, що ФГЕС отримано з метою зберігання, переробки, подальшої реалізації готової продукції та для виробництва горілки. При цьому, колегією суддів також враховується, що позивачем не наведено та не надано жодних доводів та доказів на спростування таких обставин.

Крім того, колегія суддів зауважує, що вивезення ФГЕС саме у зв’язку з виробничою необхідністю також свідчить про використання позивачем такої фракції для виробництва будь-якого іншого продукту.

За таких умов, колегія суддів приходить до висновку про наявність у позивача технічних можливостей використання ФГЕС для виробництва будь-якого іншого продукту, зокрема, горілки, що у свою чергу свідчить про те, що в межах спірних правовідносин правомірним є визначення ФГЕС як спирту етилового.

Колегією суддів також не приймається до уваги посилання позивача, як на підставу для визнання протиправними та скасування спірних рішень, на індивідуальну податкову консультацію ДФС України, викладену у листі від 12.12.2014 № 8617/6/99-95-42-01-16-01-15, в якій зазначено, що переміщення підакцизних товарів (продукції) у межах однієї юридичної особи (з місця виробництва на склад або з одного складу на інший), не призводить до передачі прав власності на такі товари (продукцію) іншим особам і відповідно не є об’єктом оподаткування акцизним податком, з огляду на те, що, по-перше, встановлені колегією суддів у межах даної адміністративної справи обставини є відмінними від обставин, про які йдеться у названому листі, по-друге, у такій консультації також зазначено, що передача підакцизних товарів (продукції) за накладною на відпуск (внутрішнє переміщення) для власного споживання є об’єктом оподаткування акцизним податком, по-третє, така консультація надана 12.12.2014, тобто вже після вивезення з території акцизного складу Струтинського МПД ДП «Укрспирт» ФГЕС у загальній кількості 10175,46 дал на адресу Лужанського та Луцького МПД ДП «Укрспирт», у зв’язку з чим посилання позивача, що він керувався такою консультацією є безпідставними.

Щодо твердження позивача про невідповідність форми оскаржуваних рішень відповідача вимогам ПК України, оскільки за результатами зазначеної фактичної перевірки повинно прийматися податкове повідомлення-рішення, а не рішення про застосування фінансових санкцій, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. У такому разі рішення контролюючого органу про застосування фінансових санкцій за порушення вимог законодавства з регулювання обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, прийняте не за формою, передбаченою для податкових повідомлень-рішень, варто розцінювати як податкове повідомлення-рішення з окремими дефектами, які не змінюють суті спірного рішення. Аналогічна правова позиція викладена у інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 № 375/11/14-14.

Також колегія суддів вважає необґрунтованим твердження позивача щодо допущених відповідачем порушень під час розрахунку розміру фінансової санкції застосованої оскаржуваним рішенням, оскільки відповідачем надано відповідний розрахунок суми застосованої фінансової санкції, який за висновком колегії суддів є обґрунтованим, з огляду на таке.

Розрахунок фінансової санкції за рішенням від 12.08.2014 № 000280:

2855,46 грн. (вартість продукції 1 грн. за 1 дал згідно з наявною в матеріалах справи довідкою Струтинського МПД ДП «Укрспирт» від 23.02.2015 № 81).

2855,46 дал * 70,53 грн. (ставка акцизного податку за 1 дал 100% спирту) = 2013955,94 грн.

2855,46 грн. + 2013955,94 грн. = 2016811,40 грн.

З ПДВ та урахуванням 200% вартості товару сума фінансової санкції становить: 4840347,36 грн.

Розрахунок фінансової санкції за рішенням від 12.08.2014 № 000281:

7320 дал * 150 грн. (за даними листа ДП «Укрспирт» від 17.04.2014 № 01-7-1/61) = 1098000,00 грн.

7320,0 дал. * 70,53 грн. (ставка акцизного податку за 1 дал. 100% спирту) = 5162796,00 грн.

1098000,00 грн. + 5162796,00 грн. = 6260796,00 грн.

З ПДВ та з урахуванням 200% вартості товару сума фінансової санкції становить: 15025910,40 грн.

В той же час, колегія суддів погоджується з твердженням представника відповідача, що абз. 16 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» передбачає нарахування фінансових санкцій з врахуванням вартості вивезеної або транспортованої продукції, до розміру якої повинен включатися податок на додану вартість.

При цьому, в силу вимог ч. 6 ст. 14 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» дозвіл на відпуск спирту етилового з акцизного складу надається лише за умови сплати акцизного податку з спирту.

З огляду на те, що спірні рішення від 12.08.2014 № 000280 у вигляді штрафу у розмірі 4840347,36 грн. та від 12.08.2014 № 000281 у вигляді штрафу у розмірі 15025910,40 грн. прийнято за результатами окремих розрахунків порушень, виходячи з кількості вивезеної позивачем з вказаними порушеннями продукції, у рішенні № 000280 взято за основу для розрахунку 2855,46 дал, а у рішенні № 000281 – 7320,00 дал, що загалом складає 10175,46 дал, колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача, як на підставу для визнання протиправними та скасування спірних рішень, на те, що позивача притягнуто до відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи викладене у сукупності, колегія суддів вважає, що висновок в Акті перевірки про порушення позивачем вимог ст. 14 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» є обґрунтованим та правомірним.

Зважаючи на наведене, а також приймаючи до уваги, що відповідач прийняв спірні рішення від 12.08.2014 № 000280 та № 000281 в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність належних правових підстав для визнання протиправними та скасування вказаних рішень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку.

За таких обставин позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи положення ст. 94 КАС України, судовий збір сплачений позивачем відшкодуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий суддя В.П. Шулежко

Суддя І.О. Іщук

Суддя І.М. Погрібніченко