Ухвала суду № 59661230, 02.08.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

02 серпня 2016 року м. Київ № 826/9227/16

Cуддя Окружного адміністративного суду міста Києва Качур І.А., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерементальний

науково-виробничий центр "Фобос"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС

у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Експерементальний науково-виробничий центр «Фобос» (надалі – позивач/ТОВ «ЕНВЦ «Фобос») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві (надалі – відповідач/ДПІ у Подільському р-н ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить суд:

1. Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському р-н ГУ ДФС у м. Києва від 29.10.2015 р. №0004882202 про нарахування ТОВ «ЕНВЦ «Фобос» грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 29 592 771,00 грн. та штрафних санкцій на суму 7 398 192,75 грн.;

2. Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському р-н ГУ ДФС у м. Києва від 29.10.2015 р. №0004892202 про нарахування ТОВ «ЕНВЦ «Фобос» грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 29 977 063,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва №826/9227/16 від 20.06.2016 р. позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви зазначених в ухвалі суду.

Зокрема, як вбачається зі змісту вищевказаної ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 20.06.2016 р., при усуненні недоліків позовної заяви позивачу необхідно було надати документи на підтвердження сплати судового збору за звернення до суду з майновими вимогами.

Так, 01.08.2016 р. через відділ документального обігу та контролю суду до судді Окружного адміністративного суду м. Києва Качура І.А. від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви до якої було долучено оригінал платіжного доручення №596 від 28.07.2016 р. на суму 102 452,51.

Однак, розглянувши після усунення недоліків адміністративний позов та додані до нього документи, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

Частиною 3 ст.106 КАС України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Сплата судового збору за подання адміністративного позову, в силу положень ст.106 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду.

У відповідності до ч.2 ст.87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

В силу ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється, серед іншого, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ЕНВЦ «Фобос» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському р-н ГУ ДФС у м. Києві від 29.10.2015 р. №0004882202 та №0004892202, якими позивачу встановлено податкові зобов'язання на загальну суму 66 968 026,80 грн.

При цьому, як вбачається зі змісту заяви про усунення недоліків позовної заяви, позивачем зазначено про те, що оскільки податкове повідомлення-рішення №0004892202 має від’ємне значення, то оскарження такого податкового повідомленням-рішенням не має враховуватись як майнова вимога та відповідно сума зобов’язань визначена таким податковим повідомленням-рішенням не має впливати на ціну позову.

Тобто, відповідно до доводів позивача, загальна сума вимог податкового органу складає (29 592 771,00 грн. + 7 398 192,75 грн. – 29 977 063,00 грн.) - 7 013 900,75 грн.

Відповідно до розрахунків позивача 1,5 % від такої суми становить 105 208,51 грн.

В той же час, позивачем зазначено, що оскільки при поданні адміністративного позову, ТОВ «ЕНВЦ «Фобос» було вже сплачено судовий збір у розмірі 2 756,00 грн., то сума, що має бути доплачена за заявлені позовні вимоги становить 102 452,51 грн.

Однак, суд критично ставиться до вищевказаних доводів позивача та вважає за необхідне зазначити наступне.

Роз'яснення, надане Вищим адміністративним судом України листом від 18.01.2012 р. №165/11/13-12, дійсно, вичерпало свою дію із набранням чинності Законом України від 22.05.2015 №484 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору».

В той же час, КАС України, на відміну від ЦПК України та ГПК України, не регулює питання визначення ціни позову для різних видів позовів, що заявляються до адміністративного суду.

Однак, відсутність правового врегулювання певного питання, не забороняє адміністративному суду застосовувати аналогію закону чи права для вирішення питання визначення категорії «майновий спір» у адміністративному судочинстві.

Так, у своєму аналізі практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 р. №3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22.05.2015 р. №484 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», пленум Вищого адміністративного суду України зазначив, що питання про розподіл вимог на майнові та немайнові доцільно вирішувати з урахуванням практики Верховного Суду України.

Зокрема, в ухвалах суду №826/9049/14 від 13.01.2016 р., №2а-14011/11/2670 від 15.01.2016 р., де вказано, що орган державної податкової інспекції у справах про оскарження податкових повідомлень-рішень зобов'язаний сплатити судовий збір за ставкою, передбаченою для майнового спору.

Згідно зі ст.244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.1 і п.2 ч.1 ст.237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Така позиція відповідає загальноприйнятій практиці адміністративних судів в Україні, відповідно до якої, до позовних заяв немайнового характеру необхідно відносити лише ті вимоги, які не підлягають вартісній оцінці.

Так, суд вважає за необхідне зазначити, що спір майнового характеру це не лише спір, який містить майнові вимоги, а й спір, предметом якого є рішення суб'єкта владних повноважень, яке породжує підстави для зміни майнового стану фізичної чи юридичної особи.

Зі змісту Рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 р. у справі «Щокін проти України» вбачається, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку є втручанням до його майнових прав у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Таким чином, згідно практики Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного нарахування та стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою, а тому звернення до суду з вимогою про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком якого є зміна складу майна позивача, є майновою.

Так, в силу пп.14.1.157 п.14.1 ст.14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до п.58.1 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення містить підставу для нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

З наведеного вбачається, що саме податкове повідомлення-рішення містить підстави для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість і породжує обов'язок платника податків сплатити визначену контролюючим органом суму грошового зобов'язання, що впливає на майновий стан платника податків, а тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень підлягають вартісній оцінці та відносяться до вимог майнового характеру.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не було виконано в повному обсязі вимоги ухвали Оружного адміністративного суду Києва №826/9227/16 від 20.06.2016 р., оскільки судовий збір сплачено лише частково.

Відповідно до ст.14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку про ігнорування позивачем вимог ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва №826/9227/16 від 20.06.2016 р. оскільки позивачем не було усунуто в повному обсязі недоліки позовної заяви, яку було залишено без руху.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.108 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Враховуючи вищевикладене, та керуючись п.1 ч.3 ст.108, ст.ст.158, 160, 165 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос» - повернути.

2. Копію ухвали про повернення позовної заяви разом з позовною заявою та доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати позивачу.

3. Попередити позивача, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.А. Качур