Вирок № 59659431, 11.08.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/7574/16-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" серпня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Бірси О.В.,

секретарів судових засідань Куси Л.І., Ярмак І.В.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Нікітенко О.В.,

захисника ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження унесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12016100040005392 від 15.04.2016 за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

в с т а н о в и в :

Згідно обвинувального акта складеного 29.04.2016 слідчим Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві Данилюком А. В. та погодженого прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 Нікітенко О.В. того ж дня? ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що умисно не виконав рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 листопада 2014 року у справі № 755/26748/14-ц, яке набрало законної сили, тим самим вчинив злочин проти правосуддя за нступних обставин.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги державного виконавця є обов'язковими для всіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України.

Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою притягнення до відповідальності передбаченого ст. 90 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, Дніпровським районним судом м. Києва розглянуто цивільну справу № 755/26748/14-ц за позовною заявою Гаражно - Будівельного кооперативу «Березняки» в особі голови ГБК «Березняки» ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про зобов'язання віддати власність кооперативу.

18 листопада 2014 року ухвалено судове рішення, яким ОСОБА_4 зобов'язано передати Гаражно - Будівельному кооперативу «Березняки» в особі голови ГБК «Березняки» ОСОБА_7 документи кооперативу, а саме: статут ГБК «Березняки» 1997 року, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, довідку про взяття на облік платника податку, свідоцтво про право сплати ЄП, повідомлення про реєстрацію страхувальника, страхове свідоцтво, ліцензію на використання символіки, технічний звіт, чекові книжки (використані), штатний розклад кооперативу, книги наказів (архівні), книгу наказів (діючу), книгу обліку наказів діючу, книгу обліку протоколів зборів та правління, протоколи зборів на окремих аркушах, особисті справи всіх членів кооперативу,

У подальшому, 22 січня 2015 року Апеляційний суд м. Києва розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_8, який на підставі довіреності діє в інтересах ОСОБА_4, постановив ухвалу, якою рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 листопада 2014 року залишено без змін.

І, як наслідок, це рішення суду набрало законної сили 22.01.2015.

Надалі з метою примусового виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва, 22.07.2015 було видано виконавчий лист про зобов'язання ОСОБА_4 передати Гаражно - Будівельному кооперативу «Березняки» в особі голови ГБК «Березняки» ОСОБА_7 документи кооперативу, який 24.07.2015 пред'явлено останнім для примусового виконання до ВДВС Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві.

29.07.2015 старшим державним виконавцем у відповідності до ст.ст. 17, 19, 21, 25, 31 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 48267480, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження та надано ОСОБА_4 строк в семиденний термін з моменту винесення постанови добровільно виконати рішення суду.

Однак, ОСОБА_4 одержавши 10.08.2015 постанову про відкриття виконавчого провадження від 29.07.2015, та достовірно знаючи про наявність виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва № 755/26748/14-ц від 22.07.2015, діючи умисно, добровільно вказане судове рішення не виконав та не вчинив жодної дії, спрямованої на його виконання, хоча мав для цього реальну можливість.

А тому, у зв'язку з невиконанням ОСОБА_4 рішення Дніпровського районного суду м. Києва старшим державним виконавцем 26.08.2015 направлено вимогу з'явитися до державного виконавця в строк до 07.09.2015 та виконати судове рішення, а саме передати Гаражно - Будівельному кооперативу «Березняки» в особі голови ГБК «Березняки» ОСОБА_7 документи кооперативу: статут ГБК «Березняки» 1997 року, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, довідку про взяття на облік платника податку, свідоцтво про право сплати ЄП, повідомлення про реєстрацію страхувальника, страхове свідоцтво, ліцензію на використання символіки, технічний звіт, чекові книжки (використані), штатний розклад кооперативу, книги наказів (архівні), книгу наказів (діючу), книгу обліку наказів діючу, книгу обліку протоколів зборів та правління, протоколи зборів на окремих аркушах, особисті справи всіх членів кооперативу.

Однак, ОСОБА_4 не з'явився та рішення суду не виконав.

Як наслідок, у зв'язку з невиконанням рішення суду та вимоги державного виконавця, 03.09.2015 державним виконавцем, на підставі статей 11, 89 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про накладення на ОСОБА_9 штрафу у розмірі 170 гривень, копію якої направлено боржнику до виконання.

Відповідно до ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

У подальшому, у зв'язку з невиконанням ОСОБА_4 рішення суду та не сплатою штрафу, 25.11.2015 державним виконавцем вдруге висунуто вимогу та надано строк до 09.12.2015 виконати рішення Дніпровського районного суду м. Києва.

09.12.2015 державним виконавцем, на підставі статей 11, 89 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про накладення штрафу на ОСОБА_9 у подвійному розмірі 340 гривень, копію якої направлено боржнику до виконання.

Крім того, виходом державного виконавця за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, 27, встановлено, що ОСОБА_4 на вимогу державного виконавця не з'явився та ніяких пояснень до відділу не надав, що підтверджується актом державного виконавця від 24.09.2015.

Тобто, незважаючи на вжиті державним виконавцем заходи, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», направленні на виконання ОСОБА_4 рішення суду, останній реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на невиконання рішення суду та утримання документів Гаражно - Будівельного кооперативу «Березняки» не вжив жодного заходу на здійснення передачі зазначених документів ОСОБА_7

За результатами проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 48267480, відповідно до ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження», 15.01.2016 старшим державним виконавцем ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві ОСОБА_10 направлено подання до Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві щодо притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду згідно ст. 382 Кримінального кодексу України.

Тобто, ураховуючи викладене, ОСОБА_4 02.02.2016 будучи ознайомленим з матеріалами виконавчого провадження № 48267480, отримавши постанови державного виконавця про накладення штрафу через невиконання рішення боржником, станом на 19.04.2016 умисно не виконав рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 листопада 2014 року у справі № 755/26748/14-ц, що набрало законної сили та відповідно до якого він повинен передати Гаражно - Будівельному кооперативу «Березняки» в особі голови ГБК «Березняки» ОСОБА_7 документи кооперативу: статут ГБК «Березняки» 1997 року, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, довідку про взяття на облік платника податку, свідоцтво про право сплати ЄП, повідомлення про реєстрацію страхувальника, страхове свідоцтво, ліцензію на використання символіки, технічний звіт, чекові книжки (використані), штатний розклад кооперативу, книги наказів (архівні), книгу наказів (діючу), книгу обліку наказів діючу, книгу обліку протоколів зборів та правління, протоколи зборів на окремих аркушах, особисті справи всіх членів кооперативу та продовжує, всупереч закону, утримувати вищевказані документи у себе.

В той же час, суд, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку приходить до наступного.

Відповідно до положень ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Так, у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4пояснив, що про рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18.11.2014 у справі № 755/26748/14-ц, яке набрало законної сили 22.01.2015, знав так як безпосередньо його представники подавали апеляційну скаргу на нього до суду апеляційної інстанції, але безрезультатно.

Про відкриття виконавчого провадження № 48267480, також знав, оскільки 02.02.2016 знайомився з матеріалами виконавчого провадження, отримував постанови про накладення штрафу та подвійного штрафу з реквізитами сплати.

На цей час документи, які необхідно повернути за судовим рішенням знаходяться в кооперативі ГБК «Березняки», за адресою: м. Києва, вул. Березняківська, 27.

Останні не передаються ним за судовим рішенням від 18.11.2014 ОСОБА_7, оскільки, на його думку він не є головою ГБК, адже не був обраний відповідно до статуту та відсутні документи, які підтверджують його повноваження, а передавати вказані документи йому, як фізичній особі у нього правових підстав немає.

Будучи допитаним, у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженим про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_7, зазначив суду, щоє членом ГБК «Березняки» з 1972 року так як має там гаражний бокс 214. Працював Головою правління ГБК «Березняки» з 1993 року по 2011 рік, а потім був зареєстрований знову директором ГБК «Березняки» з 2012 року, однак фактично ОСОБА_4 та ОСОБА_11 до роботи не був допущений.

У 2011 році був обраний головою кооперативу ОСОБА_4, якому він передав по акту - передачі усі установчі документи та печатку ГБК «Березняки».

У 2012 році по рішенню суду його поновили директором ГБК «Березняки», однак не зважаючи на це ОСОБА_4, під примусом ОСОБА_11, йому установчі документи товариства та печатку товариства не передав, до роботи не допустив.

Не зважаючи на рішення судів, постанову державних виконавців про примусове виконання рішення суду про відновлення його особисто на посаді Голови правління ГБК «Березняки» не виконано.

У всіх реєстрах, він є Головою правління ГБК «Березняки».

Юридична та фактична адреса ГБК «Березняки»: м. Київ, вул. Березняківська, 27.

Також, свідку відомо, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 18 листопада 2014 року у справі № 755/26748/14-ц, зобов'язано обвинуваченого передати Гаражно - Будівельному кооперативу «Березняки» в особі голови ГБК «Березняки» ОСОБА_7 документи кооперативу: статут ГБК «Березняки» 1997 року, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, довідку про взяття на облік платника податку, свідоцтво про право сплати ЄП, повідомлення про реєстрацію страхувальника, страхове свідоцтво, ліцензію на використання символіки, технічний звіт, чекові книжки (використані), штатний розклад кооперативу, книги наказів (архівні), книгу наказів (діючу), книгу обліку наказів діючу, книгу обліку протоколів зборів та правління, протоколи зборів на окремих аркушах, особисті справи всіх членів кооперативу, але останній всупереч закону продовжує утримувати вищевказані документи у себе.

При цьому, свідок вказав, що ОСОБА_4 знав про наявність такого судового рішення та необхідність його виконання.

В свою чергу, будучи допитаним, у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженим про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_12, зазначив суду, щоє членом ГБК «Березняки» з 1976 року, має там гаражний бокс 124.

ОСОБА_7 з 24.08.2014 року за рішенням суду є Головою правління ГБК «Березняки», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, 27.

18.11.2014 Дніпровським районним судом м. Києва ухвалено рішення про зобов'язання ОСОБА_4 передати правовстановлюючі документів та печатки ГБК «Березняки» ОСОБА_7

Але, обвинувачений виконати рішення суду відмовився.

Тож, окремі члени ГБК «Березняки» звернулися до ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві з заявою про примусову передачу установчих документів ГБК «Березняки» від ОСОБА_4 до ОСОБА_7

Державний виконавець приїздив до кооперативу 3 рази, щоб вирішити з ОСОБА_4 питання щодо виконання рішення суду, але ОСОБА_4 на призначені зустрічі не з`являвся.

Тоді, державний виконавець ВДВС Дніпровського РУЮ виніс постанову про примусовий привід ОСОБА_4 до державного виконавця, однак раптово останній захворів, та не зміг прийти до державного виконавця.

Далі державний виконавець прийняв постанову про накладення штрафу на ОСОБА_4

В подальшому ОСОБА_4 на виклики державного виконавця не з`являвся, за результатами чого останній, наклав штраф на нього у подвійному розмірі.

Також, свідок вказав, що після цих подій, а саме накладення штрафів, ОСОБА_4 заявляв йому, що уже і хотів би передати установчі документи ОСОБА_7, однак, у нього та у приміщеннях ГБК «Березняки» їх немає.

На думку свідка, документи знаходяться у бухгалтера ГБК «Березняки» або у ОСОБА_11, який не має місця проживання, а тому проживає на 4 поверсі ГБК «Березняки», у кімнаті колишньої бойлерної.

На цей час, ОСОБА_7 є Головою правління ГБК «Березняки» юридично, згідно рішень судів, а ОСОБА_4 є простим членом даного кооперативу, який самовільно привласнив адміністративно-розпорядчі повноваження та установчі документи.

Поряд з цим, будучи допитаними у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженими про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 надали у суді показання, які за своєю суттю в частині фактичних обставин події кореспондуються з показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_12

Будучи допитаними, у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженими про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_8, кожен окремо, зазначили суду, що головою ГБК фактично є ОСОБА_4, а юридично, згідно даних Державного реєстру є ОСОБА_7

На цей час установчі документи ГБК «Березняки», які слід повернути обвинуваченому за судовим рішенням знаходяться у сейфі Голови правління ГБК «Березняки», за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, 27.

Але, обвинувачений це судове рішення не виконує, адже, на їхню думку, він являється фактичним керівником ГБК, він може передати документи тільки коли його в легітимний спосіб звільнять, а звільнити його можна тільки шляхом проведення зборів в кооперативі, а інформацію в реєстрі відносно керівника ГБК «Березняки» ОСОБА_7 є недостовірною, тому, що реєстраційна справа не містить підтвердження обрання ОСОБА_7 головою з 2006 року, тобто з моменту появи електронного реєстру.

Також вказали, що представники обвинуваченого оскаржували рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18.11.2014 про передачу Гаражно - Будівельному кооперативу «Березняки» в особі голови ГБК «Березняки» ОСОБА_7 документів кооперативу, але безрезультатно.

Вказані показання свідків суд визнає належними оскільки, вони прямо і непрямо підтверджують існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та допустимими, враховуючи, що останні отримані у порядку встановленому КПК України.

Обставин щодо усіх свідків регламентованих ст. 87 КПК України в ході судового розгляду встановлено не було.

Даних передбачених ч. 2 ст. 96 КПК України сторонами відносно допитаних судом свідків для доведення недостовірності їх показань, як-то показання, документи, які підтверджують їх репутацію, зокрема, щодо засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджують нечесність останніх.

В свою чергу, з досліджених судом, у порядку ст. 358 КПК України, у судовому засіданні, документів, тобто спеціально створених з метою збереження інформації матеріальних об'єктів, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо відомостей, судовим слідством встановлено наступне.

Загальними зборами членів ГБК "Березняки" прийнято Статут кооперативу, зареєстрований у Харківській районній державній адміністрації м. Києва 28.07.1997 року за № 20 на підставі протоколу № 1 від 02.03.1997 року.

ГБК "Березняки"з 10.12.2001 року взято на облік у Дніпровській районній у м. Києві державній адміністрації за № 06215.

Юридична та фактична адреса ГБК «Березняки»: 02098, м. Київ, вул. Березняківська, буд., 27.

Протоколом № 1-11 зборів уповноважених членів кооперативу «ГБК «Березняки» від 26.03.2011 було обрано головою правління цього кооперативну ОСОБА_4

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 07.12.2012 у справі № 2604/8111/12, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27.02.2013, визнано недійсним рішення зборів уповноважених ГБК "Березняки"від 26.03.2011, яким в тому числі було прийнято рішення про обрання головою правління кооперативу ОСОБА_4 (а.п. 89-91).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.03.2014 у справі № 826/1977/14, з урахуванням даних відображених у постанові цього ж суду від 27.03.2014 про виправлення описки, скасовано державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - гаражно-будівельний кооператив «Березняки» (код ЄРПОУ 21616797), що не пов'язані зі змінами в установчих документах, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 12.04.2011, номер запису 10671070003006878.

Цим записом 10671070003006878 було змінено керівника юридичної особи з ОСОБА_7 на ОСОБА_4

Згідно Наказу від 07.02.2014 підписаного головою зборів ОСОБА_15 та секретарем зборів ОСОБА_16 визначено, що: «На підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07.12.2012 року, Апеляційного суду м. Києва від 27.02.2013 року «Про визнання рішень зборів від 26.03.2011 року недійсними. На зборах 26.03.2011р. з грубими порушеннями закону «Про кооперацію» та Статуту кооперативу обрано головою кооперативу ОСОБА_17. Наказ № 6 від 29.03.2011р. втратив свою силу, тому що написаний згідно рішення зборів від 26.03.2011р., які судом визнані недійсними. На основі рішення суду від 07.12.2012р., ухвали апеляційного суду м.Києва під 27.02.2013р., ухвали вищого спеціалізованого суду від 22.05.2013р. звільнити ОСОБА_4 з посади голови кооперативу (голови правління) з 26.05.2013 року.

Протоколом позачергових зборів № 5-14 уповноважених членів кооперативу «ГБК «Березняки» від 12.06.2014 було обрано головою правління цього кооперативну ОСОБА_4 та відкликано голову правління ОСОБА_7. При цьому, в світлі положень п. б) Розділу ІХ Статуту загальні збори вибирають голову правління кооперативу строком на два роки. Правління і голова ГБК обираються не більше як на два строки.

Також, з цього ж протоколу № 5-14 від 12.06.2014 убачається, що до проведення державної реєстрації новообраного керівника ГБК надано ОСОБА_4 повноваження на представництво інтересів кооперативу в державних органах, ОМС, в усіх підприємствах, організаціях та установах незалежно від форм власності з усіх питань пов'язаних з діяльністю кооперативу з правом надання довіреностей від імені кооперативу на представництво інтересів кооперативу.

В ході судового розгляду факту того, що протокол позачергових зборів № 5-14 уповноважених членів кооперативу «ГБК «Березняки» від 12.06.2014 був визнаний судом недійсним встановлено не було.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 18.11.2014 у справі № 755/26748/14-ц, зобов`язано ОСОБА_4 передати Гаражно-будівельному кооперативу "Березняки" в особі голови ГБК "Березняки" ОСОБА_7 документи кооперативу: статут ГБК "Березняки" 1997 року, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, довідку про взяття на облік платника податку, свідоцтво про право сплати ЄП, повідомлення про реєстрацію страхувальника, страхове свідоцтво, ліцензію на використання символіки, технічний звіт, чекові книжки (використані), штатний розклад кооперативу, книги наказів (архівні), книгу наказів (діюча), книгу обліку наказів діюча, книгу обліку протоколів зборів та правління, протоколи зборів на окремих аркушах, особисті справи всіх членів кооперативу.

При ухваленні цього судового рішення суд виходив з того, що : «Статтею 6 Закону України "Про кооперацію" передбачено, що кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням.

Відповідно до п. 1 Розділу І Статуту гаражно-будівельного кооперативу "Березняки", прийнятого загальними зборами членів гаражно-будівельного кооперативу "Березняки" протокол № 1 від 02 березня 1997 року, гаражно-будівельний кооператив "Березняки" є добровільним об'єднанням громадян-власників транспортних засобів, що проживають у м. Києві. Кооператив проводить свою діяльність на підставі рішення виконкому Дарницької районної Ради депутатів трудящих № 1581 від 4 жовтня 1971 року за адресою вул. Березняківська, 27 з кількістю членів гаражно-будівельного кооперативу.

Відповідно до Розділу VШ Статуту, управління кооперативу здійснюється на засадах самостійності, самоуправління, самофінансування, демократії, гласності, активної участі його членів у вирішенні всіх питань діяльності кооперативу. Вищим органом уравління кооперативу є загальні збори.

Згідно Розділу ІХ Статуту, загальні збори (збори уповноважених) серед іншого вибирають строком на два роки голову правління кооперативу, членів правління, ревізійну комісію. Правління і голова ГБК обираються не більше як на два строки. Загальні збори і збори уповноважених вважаються дійсними, якщо на них присутні більше половини членів кооперативу. Рішення на загальних зборах /зборах уповноважених/ членів кооперативу приймаються більшістю голосів відкритим голосуванням. Вибори голови правління, складу правління та ревізійної комісії також проводиться відкритим голосуванням. Вибраними в органи управління кооперативу вважаються ті кандидати, за яких проголосувало більшість учасників зборів.

Статтею 16 Закону України "Про кооперацію" передбачено, що виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу.

Як передбачено п. 14, 15 розділу ІХ Статуту гаражно-будівельного кооперативу "Березняки", правління кооперативу і його голова є його виконавчим органом, який підзвітний у своїй роботі загальним зборам /зборам уповноважених/ членів кооперативу. В період між загальними зборами, голова підзвітний правлінню ГБК.

Правління кооперативу має право вирішувати усі питання, які не відносяться до компетенції загальних зборів. Виписки із рішень правління підписує, завіряє печаткою голова правління. Голова правління кооперативу несе перед членами кооперативу персональну відповідальність за правильність і законність прийнятих правлінням рішень.

Так, рішенням зборів уповноважених членів кооперативу ГБК "Березняки", оформленим протоколом № 1-11 від 26 березня 2011 року, було обрано по результатам голосування на посаду Голови кооперативу - ОСОБА_4

На підставі акту прийняття-передачі посади від 31 березня 2011 року, комісія у складі голови - ОСОБА_18, членів - ОСОБА_19, ОСОБА_20 при передачі посади голови правління ГБК "Березняки" ОСОБА_7 голові кооперативу ГБК "Березняки" ОСОБА_4 засвідчила, що ОСОБА_7 здав, а ОСОБА_4 прийняв нижче зазначене майно та документи: печатку кооперативу, кутовий штамп, статут кооперативу 1997 року, статут кооперативу організаційний, статут кооперативу нова редакція 2011 року, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, довідка з ЄДРПОУ від 26 березня 2007 року, довідку про взяття на облік платника податку, свідоцтво про право сплати ЄП на 2011 рік, повідомлення про реєстрацію страхувальника, страхове свідоцтво, ліцензію на використання символіки, технічний звіт від 23 лютого 2007 року, чекова книжка (використана), штатний розпис кооперативу на 2011 рік, книги наказів (архівні), книгу обліку наказів діючу, книгу обліку протоколів зборів та правління, протоколи зборів окремими аркушами, особисті справи членів кооперативу (папки).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 07 грудня 2012 року … Визнано недійсним рішення зборів уповноважених ГБК "Березняки" від 26.03.2011р…

Таким чином, з огляду на викладене, …, у зв'язку з чим після визнання недійсним рішення зборів уповноважених ГБК "Березняки" від 26 березня 2011 року породжує як наслідок зняття ОСОБА_4 з посади керівника ГБК "Березняки", а отже повернення до становища, що існувало раніше...

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що відповідачем не було здійснено повернення документів ГБК "Березняки" голові правління ОСОБА_7, про що також було складено акт про відмову передати голові правління ГБК "Березняки" ОСОБА_7 печатку, статутні, бухгалтерські та інші документи гаражно-будівельного кооперативу "Березняки" від 28 серпня 2014 року...

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ГБК "Березняки" в особі голови ОСОБА_7 про зобов'язання передати відповідачем статуту ГБК "Березняки" 1997 року, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, довідку про взяття на облік платника податку, свідоцтва про право сплати ЄП, повідомлення про реєстрацію страхувальника, страхове свідоцтво, ліцензії на використання символіки, технічний звіт, чекові книжки (використані), штатний розклад кооперативу, книги наказів (архівні), книгу наказів (діюча), книгу обліку наказів діюча, книгу обліку протоколів зборів та правління, протоколи зборів на окремих аркушах, особисті справи всіх членів кооперативу».

При цьому, суд враховує той факт, що з мотивувальної частини слідує, що суд при постановленні цього рішення про наявність протоколу позачергових зборів № 5-14 уповноважених членів кооперативу «ГБК «Березняки» від 12.06.2014 про обрання головою правління цього кооперативну ОСОБА_4 та відкликано голову правління ОСОБА_7, поінформований не був.

Надалі, 23.01.2015 ОСОБА_7, як головою правління ГБК наказом № 1 було скасовано наказ № 6 від 29.03.2011 і припинено повноваження ОСОБА_21 з 23.01.2015, як голови правління ГБК.

Звільнено його з посади голови правління.

Покладено повноваження голови ГБК на ОСОБА_7 з 23.01.2015.

Але, на думку суду, наказ № 1 ОСОБА_7 від 23.01.2015, у цій ситуації, беручи до уваги, що, як на час його підписання, так і на, цей час, був чинним протоколу позачергових зборів № 5-14 уповноважених членів кооперативу «ГБК «Березняки» від 12.06.2014 про обрання головою правління цього кооперативну ОСОБА_4 та відкликано голову правління ОСОБА_7, він не може бути основоположним.

Тим паче, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 08.05.2015 у справі № 755/31328/14-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17.06.2015, визнано недійсним рішення зборів уповноважених представників членів ГБК "Березняки" від 18 травня 2008 року, оформлене протоколом № 6.

З якого слідує, що зі змісту цього протоколу зборів уповноважених представників членів ГБК "Березняки" від 18 травня 2008 року № 6, на зборах були присутні 95 членів кооперативу із них 46 уповноважених, у кількості достатній для проведення цих зборів. До затвердженого зборами порядку денного третім питанням було включено довибори членів правління та продовження повноважень терміном на один рік. За результатами розгляду зборами зазначеного питання учасники зборів прийняли рішення залишити на посаді голову правління ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 За прийняття такої пропозиції проголовувало 82, проти 8, утрималось 5 чоловік. Також на зборах надійшла пропозиція обрати в члени правління ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_13, ОСОБА_27, ОСОБА_28 За результати голосування до складу правління увійшли ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 За прийняття такої пропозиції проголосувало - 82, проти - 8, утрималось - 5.

Тобто, з 17.06.2015, а саме часу набрання судовим рішенням законної сили, протокол зборів уповноважених представників членів ГБК "Березняки" від 18 травня 2008 року, оформлене протоколом № 6 є недійсним.

При цьому, з судового рішення випливає, що цим протоколом зборів у тому числі...збори прийняли рішення залишити на посаді голову правління ОСОБА_7

За прийняття такої пропозиції проголовувало 82, проти 8, утрималось 5 чоловік, але з 17.06.2015, на підставід рішеннят акі збори є недійсними.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 18.06.2015 у справі № 755/5987/15-ц, визнано недійсним наказ Гаражно-будівельного кооперативу "Березняки" від 07.02.2014, яким звільнено обвинуваченого з 26.05.2013 та призначено головою правління до обрання уповноважених ОСОБА_7 з 26.05.2013, що автоматично породжує повернення становища, яке існувало до прийняття цього наказу.

Тобто, на цей час є чинним три судових рішення, з яких першим обвинуваченого зобов'язано повернути голові ГБК установчі документи, а другим визнано недійсним наказ, яким само ж обвинуваченого звільнено з посади Голови ГБК з 26.05.2013 та призначено головою правління до обрання уповноважених ОСОБА_7 з 26.05.2013, а третім узагалі визнано недійсним протокол зборів, у якому одних з питань якого було ухваленно залишити на посаді голову правління ОСОБА_7

Усі ці судові рішення були чинними на момент видачі виконавчих листів судом.

Адже їх було видано Дніпровським районним судом м. Києва 22.07.2015.

При цьому суд враховує структуру викладу резолютивної частини рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18.11.2014 у справі № 755/26748/14-ц, а саме: «зобов`язати ОСОБА_4 передати Гаражно-будівельному кооперативу "Березняки" в особі голови ГБК "Березняки" ОСОБА_7 документи кооперативу…».

Тобто, суд дійшов до того, що обвинуваченому слід повернути установчі документи самому ГБК, в особі його голови, адже він є юридичною особою тож реальне повернення в дійсності є можливим шляхом передання через голову цього ГБК, в силу наявних у нього прав та обов'язків визначених статутом, яким, на час постановлення судового рішення був ОСОБА_7

Це вказує на те, що рішенням суду імперативна вимога про повернення документів особисто ОСОБА_7, як фізичній особі, що є громадянином України не приймалося.

Що є логічним оскільки повноваження ОСОБА_7 як голови ГБК моглм припинитися будь-якого часу. А припинення повноважень голови не тягне за собою ліквідацію самого ГБК.

Інакше кажучи, ключовою у рішенні суду є саме вказівка, що обвинуваченому слід передати Гаражно-будівельному кооперативу "Березняки" в особі голови ГБК "Березняки" установчі документи.

Разом з тим, з часу набрання законної сили заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 18.06.2015 у справі № 755/5987/15-ц, яким визнано недійсним наказ Гаражно-будівельного кооперативу "Березняки" від 07.02.2014, яким звільнено обвинуваченого з 26.05.2013 та призначено головою правління до обрання уповноважених ОСОБА_7 з 26.05.2013, автоматично породжується повернення становища, яке існувало до прийняття цього наказу; рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 08.05.2015 у справі № 755/31328/14-ц, яким визнано недійсним рішення зборів уповноважених представників членів ГБК "Березняки" від 18 травня 2008 року, оформлене протоколом № 6, яким, серед іншого, приймалося рішення зборів про залишення на посаді голови правління ОСОБА_7 та при безпосередній наявності протоколу позачергових зборів № 5-14 уповноважених членів кооперативу «ГБК «Березняки» від 12.06.2014 про обрання головою правління цього кооперативну ОСОБА_4 та відкликано голову правління ОСОБА_7 факт наявності у обвинуваченого прямого умислу на невиконання судового рішення є надуманим та сумнівним за своє суттю.

Адже, з цього часу відбулося фактичне повернення обвинуваченого на посаду голови ГБК.

Стаття 62 Конституції України вказує на те, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Аналогічної позиції притримується у своїх рішення ЄСПЛ, а саме Суд вказує на те, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівав, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Внаслідок чого, на думку суду, правових підстав, у цій ситуації, однозначно стверджувати поза розумним сумнівом про те, що обвинувачений умисно не передав установчих документів ГБК в особі його голови ОСОБА_7, та тим самим не виконав рішення суду, враховуючи наявність: судового рішення від 18.06.2015 у справі № 755/5987/15-ц, яке також ухвалено іменем України та є обов'язковим до виконання, немає, оскільки визнано недійсним наказ про звільнення самого обвинуваченого з посади голови ГБК з 26.05.2013 та призначення головою правління до обрання уповноважених ОСОБА_7 з 26.05.2013; рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08.05.2015 у справі № 755/31328/14-ц, яким визнано недійсним рішення зборів уповноважених представників членів ГБК "Березняки" від 18 травня 2008 року, оформлене протоколом № 6, яким серед іншого приймалося рішення зборів про залишення на посаді голови правління ОСОБА_7 та безпосередню наявності протоколу позачергових зборів № 5-14 уповноважених членів кооперативу «ГБК «Березняки» від 12.06.2014 про обрання головою правління цього кооперативну ОСОБА_4 та відкликано голову правління ОСОБА_7

Сам же виконавчий документ був виданий Дніпровським районним судом м. Києва на виконання рішення суду від 18.11.2014 - 22.07.2015, тобто у час, коли набрало чинності заочне рішення цього ж місцевого суду від 18.06.2015, яким визнано недійсним наказ Гаражно-будівельного кооперативу "Березняки" від 07.02.2014, яким звільнено обвинуваченого з посади голови ГБК з 26.05.2013 та призначено головою правління до обрання уповноважених ОСОБА_7 з 26.05.2013; рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08.05.2015 у справі № 755/31328/14-ц, яким визнано недійсним рішення зборів уповноважених представників членів ГБК "Березняки" від 18 травня 2008 року, оформлене протоколом № 6, яким серед іншого приймалося рішення зборів про залишення на посаді голови правління ОСОБА_7

Що вказує на те, що обвинувачений, на час звернення рішення до виконання, фактично мав передати установчі документи ГБК «Березняки» в особі голови ГБК "Березняки", але, на той час, він і був його головою у світлі рішення суду від 18.06.2015.

Між тим, з об'єктивної сторони невиконання судового рішення полягає у невжитті особою, до якої звернуто виконання вироку, рішення, ухвали або постанови суду, що набрали законної сили, передбачених законом заходів щодо їх виконання.

Таке невиконання може виражатися у прямій відмові виконати судове рішення або в ухиленні від його виконання.

Відмова означає явне, відкрите, висловлене усно або письмово небажання особи виконати судове рішення.

Ухилення - та сама відмова, яка має завуальоване небажання особи виконати судове рішення, тобто фактично є тією ж відмовою, але яка не здійснюється відкрито.

Перешкоджання виконанню судового рішення передбачає протидію особи, наділеної законом певними повноваженнями щодо реалізації вимог, які у ньому містяться, з метою недопущення його реалізації.

Така протидія може виражатися у прямому невиконанні вимог державних виконавців державної виконавчої служби, погрозі застосувати до певних осіб, у тому числі і службових, насильства, спробі підкупити чи обманути їх з метою недопущення виконання судового рішення.

Відповідальність за ч. ч. 1 і 2 ст. 382 настає у випадку невиконання рішення лише одного органу державної влади - суду.

Як зазначено у диспозиції ч. 1 ст. 382, відповідальність настає у випадку невиконання чи перешкоджання виконанню особою тільки таких судових рішень, які набрали законної сили.

Відповідальність за ст. 382 може настати лише у випадку невиконання особою правосудного судового рішення. Неправосудне судове рішення відповідно до законодавства України підлягає скасуванню, а постановлення завідомо неправосудного судового рішення тягне відповідальність судді за ст. 375.

Для наявності складу злочину, передбаченого ч. ч. 1 і 3 ст. 382, не потрібно, щоб невиконання судового рішення було злісним.

Злочин є закінченим з моменту відмови виконати судове рішення (з початку ухилення від виконання судового рішення) або з моменту перешкоджання його виконанню.

Для визначення моменту закінчення цього злочину важливим є встановлення моменту надходження судового рішення до особи, яка повинна його виконувати та/або отримання вимоги державного виконавця про необхідність його виконання і строку виконання судового рішення, який встановлено законом або судом.

Але, за умови що судове рішення не вдалося виконати на підставі Закону України «Про виконавче провадження», який, як раз і покликаний забезпечити умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Суб'єктом злочину може бути лише особа, яка повинна була вчинити дії по виконанню судового рішення.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Але, у ході судового розгляду наявність прямого умислу у обвинуваченого в світлі судового рішення від 18.06.2015 у справі № 755/5987/15-ц, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 08.05.2015 у справі № 755/31328/14-ц, та при безпосередній наявності протоколу позачергових зборів № 5-14 уповноважених членів кооперативу «ГБК «Березняки» від 12.06.2014 про обрання головою правління цього кооперативну ОСОБА_4 та відкликано голову правління ОСОБА_7, встановлено не було.

Щодо копій матеріалів виконавчого провадження (надалі - ВП) № 48267480, які були отриманні на підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 17.02.2016 у справі № 755/3068/16-к, то у процесі дослідження цього ВП з урахуванням наданих у ході судового розгляду пояснень учасників процесу та свідків судом встановлено таке.

29.07.2015 державним виконавцем, у відповідності до ст.ст. 17, 19, 21, 25, 31 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 48267480, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження та надано ОСОБА_4 строк в семиденний термін з моменту винесення постанови добровільно виконати рішення суду.

10.08.2015 ОСОБА_4 одержавши постанову про відкриття виконавчого провадження від 29.07.2015 направив на адресу ВДВС повідомлення в якому просив у відповідності до положень Закону України «Про виконавче провадження» зупинити його з огляду на те, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 08.05.2015 у справі № 755/31328/14-ц, визнано недійсним рішення зборів уповноважених представників членів ГБК "Березняки" від 18 травня 2008 року, оформлене протоколом № 6.

А цей протокол був єдиним документом, який підтверджував повноваження ОСОБА_7, як голови правління.

Тим паче, що заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 18.06.2015 у справі № 755/5987/15-ц, визнано недійсним наказ Гаражно-будівельного кооперативу "Березняки" від 07.02.2014, яким звільнено обвинуваченого з 26.05.2013 та призначено головою правління до обрання уповноважених ОСОБА_7 з 26.05.2013.

Протоколом позачергових зборів № 5-14 уповноважених членів кооперативу «ГБК «Березняки» від 12.06.2014 також обрано головою правління цього кооперативну ОСОБА_4 та відкликано голову правління ОСОБА_7

Тож, обвинувачений, з урахуванням положень ст.ст. 8, 9, 11, 12, 37 Закону заявив клопотання про зупинення цього ВП.

Але, за наслідками розгляду цього повідомлення державний виконавець 03.09.2015, на підставі статей 11, 89 Закону, виніс постанову про накладення на ОСОБА_9 штрафу у розмірі 170 гривень, копію якої направлено боржнику до виконання.

При накладені стягнення державний виконавець керувався ст. 89 Закону, яка вказує, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Однак, у світлі вказаних обвинуваченим обставин у вище проаналізованому повідомленні, доводи державного виконавця, сприймаються судом критично.

25.11.2015 державним виконавцем вдруге винесено вимогу та надано строк до 09.12.2015 виконати рішення Дніпровського районного суду м. Києва.

09.12.2015 державним виконавцем, на підставі статей 11, 89 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про накладення штрафу на ОСОБА_9 у подвійному розмірі 340 гривень, копію якої направлено боржнику до виконання.

При цьому, суд враховує той факт, що на момент, як відкриття ВП, так і вчинення у ньому виконавчих дій, уже були чинними зазначені вище судові рішення, якими фактично встановлено, що повноважним головою ГБК є ОСОБА_4.

Про що було повідомлено державного виконавця, який отримав повідомлення обвинуваченого від 10.08.2015.

Також, з цього ВП слідує, що обвинувачений уперше ознайомився з ним (ВП) 02.02.016.

У той час, як повідомлення про злочин державним виконавцем було подано 15.01.2016.

Тобто, у даному випадку вжиті державним виконавцем заходи, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», направленні на виконання ОСОБА_4 рішення суду були такими, що не кореспондуються з положеннями Закону.

Інакше кажучи, безпідставними.

Хоча до оцінки їх правомірності суд не вдається, але вони є явно сумнівними з точки зору чинного законодавства.

Апріорі, в силу норм ч. 3 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», тільки невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Перебіг виконавчих дій в судовому засіданні підтвердила, допитана в якості свідка державний виконавець ОСОБА_30..

Вказані документи суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки останні відповідають вимогам КПК України, а безпосередньо порушень вимог ст.ст. 87, 99 КПК України, судом не встановлено та сторонами не доведено, тобто останні прямо і непрямо підтверджують існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та допустимими, враховуючи, що останні отримані у порядку встановленому КПК України.

Щодо додаткових доказів, отриманих прокурором в порядку тимчасовго доступу та наданих суду, отанні підтверджують лише факт реалізації обвиунваченим його конституційного права на судовий захист.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.

Тобто, жодний із наданих стороною обвинувачення доказів як сам по собі, так і в сукупності з іншими, з точки зору достатності та взаємозв'язку, не дає достатніх підстав стверджувати поза розумним сумнівом про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

А тому, суд враховуючи те, що відповідно до ч.2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

За нормою ст.25 КПК України прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Тобто, саме на них законом покладається обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст. 9 КПК України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

А, обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України покладається на прокурора (ст. 92 КПК України).

Суд же відповідно до ст. 26 КПК України у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень.

Вважає, що, усі докази сторони обвинувачення є такими, що залишать місце сумнівам, тобто не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Тобто, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

Ст. 9 КПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Так, згідно ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний скоїв злочин, який ставиться йому в провину; обов'язок доведення лежить на обвинуваченні і всі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого.

Стаття 2 КПК України передбачає, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинна відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких між іншим, відносяться: верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Так, зокрема, згідно з ст. ст. 8, 9, 17 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

А, відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

При цьому, суд в черговий раз наголошує на тому, що будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачений КПК України,суду надано не було.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про недоведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті.

Так, в ході судового розгляду встановлено факт наявності судового рішення, яким обвинуваченого зобов"язано вчинити дії, разом з тим останній не мав можливолсті виконанти його не внаслідок прямого умислу, а внаслідок рівногзначниз актів правосуддя - судових рішень, які набрали чинності, й за своєю суттю фактичного унеможливлюють виконання рішення щодо вчинення дій з передачі документів.

Тобто, в ході даного судового розгляду є недоведеним факт вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 висунутого обвиунвачення - умисного невиконання рішення суду, що набрало законної сили, а саме кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

Відтак, ОСОБА_4 у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України необхідно визнати невинуватим та виправдати.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинуваченому у вигляді особистого зобов'язання скасувати.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені, вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 382 КК України та виправдати у зв'язку з недоведеністю вчинення ним цього кримінального правопорушення.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді особистого зобов'язання - скасувати.

Речові докази у кримінальному провадженні унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12016100040005392 від 15.04.2016 залишити в мтаеріалалх судового провадження.

Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва.

Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

С у д д я: О.В. Бірса