Ухвала суду № 59659006, 12.08.2016, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/5201/16-К

Провадження № 1-КП/359/296/2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2016 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі

головуючого судді - Левченка А.В.,

при секретарі - Пугач Д.О.,

за участю прокурора - Горбаня В.,

захисника - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016110110000086 від 17.02.2016 р. з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, українця, освіта вища, не працюючого, одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючого в АДРЕСА_2, раніше не судимого -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.259 КК України,-

встановив:

17.02.2016 року приблизно о 12 год 20 хв ОСОБА_2., перебуваючи в буд. 118 по вул.. Красилівська в с.Григорівка Бориспільського району Київської області , навмисно, завідомо знаючи про недостовірність відомостей, зі свого мобільного телефону марки «Нокіа» моделі RM-1133 IMEI НОМЕР_1 з номером абонента НОМЕР_2 оператора мобільного зв»язку «Лайфселл» здійснив дзвінок диспедчеру спецлінії «101» 24-ї Державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСНС України в Київській області та анонімно повідомив завідомо неправдиву інформацію про підготовку вибуху , а саме замінування ДП «МА Бориспіль» ( код ЄДРПОУ 20572069), який розташований за адресою Бориспіль-7, в результаті чого була поставлена під загрозу громадська безпека та здійснено відволікання від виконання своїх обов»язків органів Національної поліції, ДСНС України та працівників ДП»МА Бориспіль». У подальшому в результаті проведеного обстеження території ДП «МА Бориспіль» будь-яких пристроїв на проведення вибуху виявлено не було. Відповідно до висновку експерта ДНДЕКЦ МВС України за № 19\9-3\09 від 24.05.2016 р. анонімні дзвінки 17.02.2016 року та повідомлення про підготовку про вибух ,здійснені ОСОБА_2

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину в скоєнні кримінального правопорушення , передбаченого ч.1 ст.259 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся в скоєному та пояснив, що він підтверджує всі обставини, які викладені в клопотанні слідчого про те, що він 17.02.2016 року приблизно о 12 год із свого мобільно телефону, марки , оператора та номеру він не пам»ятає, телефонував і на спецлінію «103» , і по № 101 і 102, та повідомив про підготовлений вибух В ДП»МА Бориспіль». Це він зробив в збудженому психічному стані, оскільки в нього значно погіршились стосунки з дружиною та тещею, які винесли речі з їх будинку. З приводу цього він звертався до поліції, але остання не хотіла реагувати на його звернення. Саме таким чином він вирішив привернути увагу поліції до себе. Що натворив розуміє та кається.

Крім показань в судовому засіданні ОСОБА_2, його вина підтверджується наданими стороною обвинувачення та дослідженими в судовому засіданні іншими доказами, а саме:рапортом чергового ВП в а\п «Бориспіль»Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 про повідомлення з № 093 2004802 невідомої особи про замінування аеропорут; актами проведеної перевірки від 17.02.2016р. ДП «МА Бориспіль» в результаті якої вибухових пристроїв не виявлено, а також аналогічними рапортами працівників патрульної поліції ОСОБА_4 та ОСОБА_5; протоколами огляду від 17.02.2016 року будинку 118 по вул.. Красилівська в с.Григорівка, а також виданого гр.. ОСОБА_2 в кабінеті №4 ВП в а\п «Бориспіль» мобільного телефону «Нокіа» марки RM-1133; протоколом огляду даного телефону від 19.02.2016 р.; постановою про визнання та приєднання до справи даного телефону як речового доказу; листом ДП «МА Бориспіль» про відсутність від даного випадку збитків підприємству та про проведену по даному повідомленню перевірку; актами виконання перевірки стерильних зон аеропорту на предмет відсутності вибухівки; диском та протоколом його огляду від 26.02.2016 року про запис повідомлення про замінування аеропорту та про необхідність відміну рейсів; даними протоколу від 21.03.2016 р. та ухвали слідчого судді про вилучення інформації в електронному вигляді про інформацію вхідних та вихідних дзвінків абонента ОСОБА_2; постановою про визнання вилучених дисків з наявною інформацією речовими доказами оператора мобільного зв»язку «Київстар» та аналогічною інформацією по протоколу від 14.03.2016 року по оператору «Лайфселл»; даними протоколу відібрання зразків голосу та мовлення для проведення експертного дослідження у ОСОБА_2 та висновком експерта за № 19\9-3\09 від 24.05.2016 р. фоноскопічної експертизи про належність голосу ОСОБА_2 при анонімному повідомленні про вибух в аеропорту «Бориспіль»; даними висновку судово-психіатричного експерта за №230 від 08.06.2016 р. про наявність на 17.02.2016 р. та на даний час ОСОБА_2 страждає на психічне захворювання «шизофренія» і не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними; даними довідок про відсутність на обліку у лікарів психіатра та нарколога; даними епікрізу з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_2, який проходив лікування з 18.02.2016 р. по 29.03.2016 р. в ТМО»Психіатрія» м.Києва з діагнозом «шизофренія» та виписаний для спостереження дільничним психіатром за місцем проживання; ; даними ухвали Подільського районного суду м.Києва від 22 лютого 2016 року про закриття провадження у справі про госпіталізацію особи про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку; посередніми характеристиками на ОСОБА_2; даними про відсутність судимості його.

Відповідно ч.2 ст.19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Згідно вимог п.1 ст.93, ч.1 ст.94 КК України до такої особи можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру, вид яких визначається залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб.

Разом з тим при розгляді справи суд встановив наступне.

На виконання вимог ч.1 ст.509 КПК України в даному випадку слідчий , прокурор зобов»язані залучити експерта для проведення психіатричної експертизи. Відповідно до положень ч.2 ст.509 КПК України питання про направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи вирішується під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді. Крім того положення ч. 3 ст.242 КПК України вимагають до примусового залучення особи для проведення психіатричної експертизи ухвалу слідчого судді.

В судовому засіданні при розгляді даної справи прокурором надано постанову слідчого від 08.06.2016 р. про призначення судової психолого-психіатричної експертизи відносно ОСОБА_2, при цьому не надано жодних процесуальних документів стосовно підстав призначення такої експертизи, будь-то добровільну згоду -клопотання на таке ОСОБА_2 , будь -то ухвалу слідчого судді.

Згідно з положенням ст.84 КПК України доказами є фактичні дані , отримані у передбаченому цим Кодексом порядку. Згідно ст..86 КПК України доказ визнається допустимим , якщо він отриманий у порядку , встановленим цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

За таких обставин, суд не вправі визнавати висновок за № 230 від 08.06.2016 року судово-психіатричного експерта про страждання ОСОБА_2 під час скоєння інкримінованих йому дій на психічне захворювання «шизофренію» як допустимий доказ , а рівно як і в сенсі вимог п. 1 ч.2 та ч. 3 ст..87 КПК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.513 КПК України під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з»ясовує питання , зокрема, чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння , кримінальне правопорушення у стані неосудності. Висновок же експерта під час проведення судово- психіатричної експертизи за № 230 від 08.06.2016 року даних про неосудність ОСОБА_2 взагалі не містить. Разом з тим приписи ч.1 ст.509 КПК України вимагають, що слідчий , прокурор зобов»язані залучити експерта (експертів) для проведення психіатричної експертизи у разі, якщо під час кримінального провадження будуть встановлені обставини , які дають підстави вважати , що особа під час вчинення суспільно небезпечного діяння була в неосудному стані.

Згідно вимог ч.1 ст.10 та ч.1 ,ч.6 ст.22 , ч.1 ст..26 КПК України, не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах сторін, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їхніх правових позицій у їх вільному право виявленні.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 513 КПК України, кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру може бути закрито судом , якщо неосудність особи на момент вчинення суспільно небезпечного діяння не була встановлена . У такому разі після закриття судом кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру прокурор повинен розпочати кримінальне провадження в загальному порядку.

Оскільки наявність неосудності ОСОБА_2 на момент вчинення суспільно небезпечного діяння не встановлена , дане кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі ч.5 ст.513 КПК України.

Керуючись ст. ст. 512, 513, 372, 376 КПК України, ст. 19, п. 2 ч. 1 ст. 94 КК України, -

ухвалив:

Кримінальне провадження про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення , передбаченого ч.1 ст.259 КК України закрити.

Дану ухвалу надіслати прокуророві для проведення кримінального провадження в загальному порядку.

Долю речових доказів та судових витрат вирішити у відповідності з КПК України при розгляді кримінального провадження по суті.

Ухвалу може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом 30 днів з моменту її проголошення.

Суддя Бориспільського міськрайонного суду

Київської області А.В. Левченко