Рішення № 59657774, 05.08.2016, Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/733/16-ц

2/689/353/16

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05.08.2016 року смт.Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Шевчик О.М.,

з участю секретаря Фурман Н.Л.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

перекладачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника відповідача нотаріуса ОСОБА_5 державної нотаріальної контори ОСОБА_6,

третіх осіб - ОСОБА_7, ОСОБА_8,ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ярмолинці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 районної державної нотаріальної контори, треті особи: ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7 про визнання неправомірною постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобовязання вчинити нотаріальні дії, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 районної державної нотаріальної контори про визнання неправомірною постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобовязання вчинити нотаріальні дії.

В обґрунтування позову зазначив, що 17.06.2012 року померла ОСОБА_10, після її смерті залишилось спадкове майно (земельна ділянка), що знаходиться за місцем відкриття спадщини, яке фактично прийняв, але не оформив право на спадщину її чоловік ОСОБА_11

14.10.2012 року ОСОБА_11 помер, після своєї смерті залишив заповіт, відповідно до якого заповів земельну ділянку згідно державного акту серії Р2 №895314 ОСОБА_7 (ОСОБА_9), який є сином померлого. Все інше майно заповів дітям ОСОБА_1, ОСОБА_7 (ОСОБА_9), ОСОБА_8, ОСОБА_7 (ОСОБА_7), в рівних частках. До складу спадкового майна ОСОБА_11, крім майна дружини, входять земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, будинок та компенсаційний рахунок у банку.

21.01.2016 року всі спадкоємці звернулись до нотаріальної контори із спільною заявою про видачу кожному окремо свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_11 на підставі договору про поділ спадкового майна, зокрема: ОСОБА_1 - ? будинку, 1/2 присадибної земельної ділянки, 1/2 особистої земельної ділянки, цілу земельну ділянку, що належала матері ОСОБА_10; ОСОБА_8 1/2 будинку, ? присадибної земельної ділянки, ? особистої земельної ділянки; ОСОБА_9 - цілу земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, надану ОСОБА_11; ОСОБА_7 - компенсаційний рахунок батька, що знаходиться на зберіганні в ТВБВ №10022/0104.

21.01.2016 року державним нотаріусом ОСОБА_5 районної державної нотаріальної контори ОСОБА_6 винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії №32/01-30, оскільки нотаріус вважала, що договір про поділ спадкового майна приховує інший правочин з намірами створити для спадкоємців юридичні наслідки, які не відповідають поняттю спадкування та послалась на ст.49 ЗУ «Про нотаріат», відповідно до якої нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості та документи для вчинення нотаріальної дії.

Позивач вказує, що дана постанова є неправомірною та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Перелік підстав до відмови нотаріуса або посадової особи у вчиненні нотаріальної дії є вичерпним. Спадкоємцями ОСОБА_11 з власної волі та згідно з вимогами чинного законодавства було подано заяву про видачу свідоцтв про право на спадщину на підставі договору про розподіл спадкового майна, надавши всі необхідні документи для вчинення нотаріальної дії.

Позивач в позові просив визнати неправомірною та скасувати постанову державного нотаріуса ОСОБА_5 районної державної нотаріальної контори ОСОБА_6 про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21.06.2016 року №32/01-30 та зобовязати нотаріуса посвідчити договір про поділ спадкового майна між ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_7 - спадкоємцями померлого 14.10.2012 року ОСОБА_11 та видати на його підставі свідоцтва про право на спадщину.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю, просили їх задовольнити з підстав, наведених у позові.

Представник відповідача ОСОБА_5 державної нотаріальної контори ОСОБА_6 проти позову заперечила в повному обсязі, вказавши суду, що нею було роз'яснено, що такий поділ спадкового майна, який запропонований спадкоємцями, залишить спадкоємця ОСОБА_7 (ОСОБА_7) без спадщини, так як реальні кошти на рахунку батька відсутні, коли інші спадкоємці отримають спадщину на десятки тисяч гривень. Вказала, що нотаріусом було роз'яснено, що згідно ст. 1278 ЦК України, частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Також, нотаріусом було роз'яснено, що частки вважаються рівними не тільки від кількості спадкоємців, але і від вартості спадкового майна, яке спадкується всіма спадкоємцями.

Нотаріус вказала, що спадкоємці до неї не зверталися з заявою про посвідчення договору про зміну розміру часток у спадщині когось з них, як це передбачено ч.3 ст.1267 ЦК України. В їх заяві, яка надійшла до ОСОБА_5 районної державної нотаріальної контори 21.01.2016 року було заявлено бажання отримати спадщину на умовах, які вказані в запропонованому варіанті поділу спадкового майна.

Нотаріус вказала, що згідно ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом, а не на власний розсуд спадкоємців, а також те, що ЦК України не містить конкретної статті, яка б надавала право спадкоємцям робити поділ спадкового майна.

Нотаріус вказала, що вважає, що такий договір про поділ спадкового майна приховує інший правочин з намірами створити для вказаних спадкоємців юридичні наслідки, які не відповідають поняттю спадкування, а саме переходу прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), що передбачено статтею 1216 ЦК України; порушує права та законні інтереси спадкоємця ОСОБА_7 (ОСОБА_7), створює незаконний механізм переходу спадкового майна без сплати до бюджету України відповідних платежів та державного мита.

Вважає постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21 січня 2016 року правомірною, такою, що не порушує чинне законодавство України та захищає права та законні інтереси спадкоємця ОСОБА_7 (ОСОБА_7).

Треті особи ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в судовому засіданні позов підтримали, вказали, що добровільно ходили до нотаріуса і писали заяву про оформлення спадщини на підставі договору про поділ спадкового майна і бажають спадкувати таким чином, як вказано у даному договорі.

Заслухавши пояснення сторін, третіх осіб, вивчивши матеріали справи в межах наданих суду доказів, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.06.2012 року померла ОСОБА_10, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-БВ № 190346 від 21.06.2012 року.

За життя ОСОБА_10 була власником земельної ділянки згідно державного акту серії Р2 № 895313 від 15.03.2003 року.

16.12.2009 року ОСОБА_10 склала заповіт, посвідчений секретарем Жилинецької сільської ради, згідно якого дану земельну ділянку заповіла ОСОБА_1, заповіт зареєстровано в реєстрі заповітів за № 132.

Спадкова справа після смерті ОСОБА_10 не заводилася.

Дані обставини підтверджуються інформаційними довідками з спадкового реєстру № 33142305 від 29.01.2013 року та № 33142290 від 29.01.2013 року.

14.10.2012 року помер ОСОБА_11, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-БВ № 195140 від 24.10.2012 року, який був власником земельних ділянок згідно державних актів на право власності: серії ЯЖ № 189452 від 04.11.2008 року, серії ЯЖ № 189453 від 04.11.2008 року та серії Р2 № 895314 від 25.03.2003 року, також був власником будинку з надвірними будівлями за адресою с. Жилинці, вул. Суворова, 14 Ярмолинецького району Хмельницької області згідно свідоцтва про право особистої власності від 13.05.1989 року.

До дня смерті ОСОБА_10 перебувала в шлюбі з ОСОБА_11, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії ІІ-ЯР № 399686 від 22.03.1960 року.

ОСОБА_1, ОСОБА_7 (ОСОБА_9), ОСОБА_8 та ОСОБА_7 (ОСОБА_7) є дітьми ОСОБА_11 та ОСОБА_10, що підтверджується свідоцтвами про народження: серії І-УР № 495791 від 22.03.1960 року, серії ЯЭ № 362782 від 30.09.1956 року, серії І-УР № 495747 від 22.03.1960 року, серії VІ-УР № 900596 від 13.12.1963 року.

ОСОБА_11 склав заповіт, посвідчений секретарем Жилинецької сільської ради 16.12.2009 року, згідно якого земельну ділянку згідно державного акту серії Р2 № 895314 заповів ОСОБА_7С.(ОСОБА_9), все інше майно заповів: ОСОБА_1, ОСОБА_7С.(ОСОБА_9), ОСОБА_8, ОСОБА_7 (ОСОБА_7) в рівних частках кожному; даний заповіт зареєстровано в реєстрі заповітів за № 133.

21.03.2013 року державним нотаріусом ОСОБА_5 державної нотаріальної контори заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_11, зареєстровану в спадковому реєстрі за № 54286329.

З даної спадкової справи, яка оглянута в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 звернулися до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_11 в межах шестимісячного строку з часу відкриття спадщини, а тому в силу ч.1 ст.1270 ЦК України, є такими, що прийняли спадщину.

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 21.01.2016 року звернулися до ОСОБА_5 районної державної нотаріальної контори з заявою про отримання спадщини за договором про поділ спадкового майна, а саме: ОСОБА_1 - ? будинку, 1/2 присадибної земельної ділянки, 1/2 особистої земельної ділянки, цілу земельну ділянку, що належала матері ОСОБА_10; ОСОБА_8 1/2 будинку, ? присадибної земельної ділянки, ? особистої земельної ділянки; ОСОБА_9 - цілу земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, надану ОСОБА_11; ОСОБА_7 - компенсаційний рахунок батька, що знаходиться на зберіганні в ТВБВ №10022/0104 на суму 3242,33 грн.

У даній заяві також вказано, що вони не бажають спадкувати за законом в рівних частках, а також за заповітом, який залишив батько.

Постановою нотаріуса від 21.01.2016 року відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину з посиланням на те, що такий поділ спадкового майна, який запропонований спадкоємцями, залишить спадкоємця ОСОБА_7 (ОСОБА_7) без спадщини, так як реальні кошти на рахунку батька відсутні, тоді як частки кожного спадкоємця у спадщині мають бути рівними, а також на те, що даний договір приховує інший правочин з намірами створити для спадкоємців юридичні наслідки, які не відповідають поняттю спадкування.

Вирішуючи питання щодо правомірності відмови нотаріуса у вчиненні вказаної нотаріальної дії, суд виходить з того, що чинним цивільним законодавством не передбачено права спадкоємців укладати договори про поділ спадкового майна, також не передбачено права та обовязку нотаріуса посвідчувати такі договори.

При цьому суд не бере до уваги посилання позивача у позові на те, що таке право передбачено ч.3 с.1267 ЦК України, згідно якої спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них, оскільки такої письмової угоди про зміну розміру частки у спадщині когось із них, спадкоємцями нотаріусу не надавалось, вони звернулися до нотаріуса з заявою про оформлення спадщини за договором про поділ спадкового майна.

Суд також враховує те, що стаття 1267 ЦК України, на яку посилається позивач у позові, міститься у главі 86 Кодексу «Спадкування за законом», тоді як позивач та інші спадкоємці ОСОБА_11 у заяві від 21.01.2016 року вказали, що не бажають спадкувати ні за законом, ні за заповітом, що вони підтвердили в судовому засіданні, хоча ЦК України не містить будь-якого іншого виду спадкування.

Крім того, як вбачається з вказаної заяви, до спадкової маси, яка залишилась після смерті ОСОБА_11, крім іншого, входить земельна ділянка, що належала ОСОБА_10 згідно державного акту серії Р2 № 895313 від 15.03.2003 року.

При цьому нотаріусом у постанові про відмову у вчиненні нотаріальних дій встановлено, що спадщину після смерті дружини ОСОБА_10, прийняв її чоловік ОСОБА_11, що підтверджується довідкою Жилинецької сільської ради від 07.10.2014 року № 542, згідно якої ОСОБА_10 на день смерті була зареєстрована та проживала разом з чоловіком ОСОБА_11; дана довідка міститься в матеріалах спадкової справи.

Однак, згідно довідки Жилинецької сільської ради № 203 від 14.03.2016 року, доданої позивачем до позову, ОСОБА_10, яка померла 17.06.2012 року була зареєстрована і проживала за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 із своїм чоловіком ОСОБА_11 та сином ОСОБА_8, який проживав без реєстрації.

Таким чином, з даної довідки вбачається, що відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадщину після смерті ОСОБА_10 прийняли чоловік ОСОБА_11 та син ОСОБА_8

Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (ОСОБА_9) є інвалідами 3-ї групи з дитинства довічно, що підтверджується пенсійними посвідченнями: серії ААЄ № 620820 від 19.08.2011 року та серії ААЕ № 012862 від 14.04.2010 року, тоді як відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Нотаріус в судовому засіданні також вказала, що спадкоємцю ОСОБА_7 (ОСОБА_7) було розяснено, що на компенсаційному рахунку батька немає реальних коштів, а тому договір про поділ спадкового майна залишить його без спадщини.

ОСОБА_7 дані обставини в судовому засіданні підтвердив і вказав, що відмовляється від своєї частки в спадщині на користь братів, однак, до нотаріуса з заявою про відмову від своєї часки у спадщині в межах шестимісячного строку з часу відкриття спадщини, не звертався, що підтверджується спадковою справою, заведеною після смерті ОСОБА_11

Відповідно до п.1 ч.1 ст.49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, крім інших випадків, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України.

За таких обставин суд вважає, що нотаріус правомірно відмовила у вчиненні нотаріальних дій за заявою позивача та інших спадкоємців про оформлення спадщини за договором про поділ спадкового майна, а тому в позові слід відмовити в повному обсязі.

У позовній заяві позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру, сплачено судовий збір в розмірі 551,20 грн. та подано клопотання про зменшення розміру судового збору на 551,20 грн., посилаючись на скрутне матеріальне становище.

Відповідно до ч.3 ст.82 ЦПК України, суд враховуючи майновий стан сторони може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов»язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.79 ЦПК України до судових витрат входить судовий збір.

Відповідо до ст.8 Закону «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Враховуючи майновий стан позивача, який є інвалідом третьої групи з дитинства в зв»язку з відсутністю слуху, що підтверджується пенсійним посвідченням серії ААЄ № 620820 від 19.08.2011 року та висновком МСЕК про час настання інвалідності від 16.08.2012 року, звернувся до Хмельницького центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яка йому надана згідно доручення від 12.02.2016 року № 33, суд вважає, що клопотання про зменшення розміру судового збору підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.1217, 1223, 1267, 1297 ЦК України, ст.ст.10,60,61,79,82,88, 212-215 ЦПК України,

вирішив:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_5 районної державної нотаріальної контори, треті особи: ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7 про визнання неправомірною постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобовязання вчинити нотаріальні дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: підпис

Копія вірна:

Суддя О.М.Шевчик