Рішення № 59657575, 12.08.2016, Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 682/1634/16-ц

Провадження № 2/682/645/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2016 року Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі: головуючого судді Зеленської В.І., при секретарі Кондратюк Л.О., з участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Хмельницького обласного центру зайнятості - Словіцького І.В., представника відповідача Славутського міськрайонного центру зайнятості Пономарьова С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Славута цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницького обласного центру зайнятості, Славутського міськрайонного центру зайнятості Хмельницької області про виплату середньомісячної заробітної плати під час проходження військової служби під час мобілізації,

в с т а н о в и в:

05.07.2016 р ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Хмельницького обласного центру зайнятості про виплату середньомісячного заробітку за період проходження строкової військової служби з 14 квітня 2015 року по13.03.2016 р в сумі 25212,60 грн.

01.08.2016 р судом залучено до участі у справі в якості співвідповідача Славутський міськрайонний центр зайнятості.

12.08.2016 р до початку судового розгляду ОСОБА_1 подав заяву про зміну позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача - Славутського міськрайонного центру зайнятості в його користь середній заробіток за період проходження строкової військової служби з 14 квітня 2015 року по 13 квітня 2016 р в сумі 25212,60 грн.

В позовній заяві та в судовому засіданні ОСОБА_1 вказав, що з 02.12.2014 року він працював старшим інспектором відділу активної підтримки безробітних Славутського міськрайонного центру зайнятості. 01.04.2015 р переведений на посаду провідного фахівця з профорієнтації відділу активної підтримки безробітних Славутського міськрайонного центру зайнятості. 10 квітня 2015 р був звільнений згідно з наказом № 77-к від 07.04.2015 року у зв"язку з призовом на військову службу (п.3 ст.36 КЗпП України). 13 квітня 2016 р був звільнений з військової служби, а наказом Хмельницькеого обласного центру зайнятості № 108-к від 19 квітня 2016 р призначений на посаду провідного фахівця з профорієнтації відділу активної підтримки безробітних Славутського міськрайонного центру зайнятості з 20 квітня 2016 р. 20.05.2016 року звернувся до Хмельницькеого обласного центру зайнятості із заявою про виплату середнього заробітку за весь час проходження строкової військової служби з 14.04.2015 року по 13.04.2016 р. Проте, листом від 03.06.2016 р відповідач відмовив у виплаті середнього заробітку за час проходження військової служби, посилаючись на те що зміни до ст.119 КЗпП, які передбачають пільги і гарантії для позивача, набрали чинності 11.06.2015 року, тобто після його звільнення. Вважає відмову відповідача необгрунтованою та незаконною, просить позов задовольнити та стягнути в його користь з Славутського МРЦЗ 25212 грн 60 коп середнього заробітку за час проходження строкової військової служби з 14.04.2015 р по 13.04.2016 р.

Представник відповідача Хмельницького обласного центру зайнятості Словіцький І.В. позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, просить відмовити в їх задоволенні, оскільки пільги та гарантії, які передбачені ст.119 КЗпП України працівникам, призваним на військову службу в частині збереження за ними місця роботи та виплати середнього заробітку набрали чинності 11.06.2015 р, тобто після того, як позивач був звільнений з роботи у зв"язку з призовом на військову службу Тому підстав для задоволення його вимог не вбачає.

Представник відповідача Славутського міськрайонного центру зайнятості Хмельницької області Пономарьов С.І. позовні вимоги не визнав, просить відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення сторін, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено в судовому засіданні, з 02.12.2014 року позивач ОСОБА_1 працював старшим інспектором відділу активної підтримки безробітних Славутського міськрайонного центру зайнятості. 01.04.2015 р переведений на посаду провідного фахівця з профорієнтації відділу активної підтримки безробітних Славутського міськрайонного центру зайнятості, що стверджується записами в трудовій книжці (а.с.7).

10 квітня 2015 р ОСОБА_1 був звільнений з посади згідно з наказом директора хмельницького обласного центру зайнятості № 77-к від 07.04.2015 року у зв"язку з призовом на військову службу, п.3 ст.36 КЗпП України, на підставі заяви та повідомлення про призов Славутського ОМВК (а.с.20).

Відповідно до довідки Славутського міськрайонного центру зайнятості від 23.06.2016 р № 11-05/954 середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 на день призову на строкову службу складала 2101,05 грн (а.с.10).

Згідно з довідкою від 04.05.2016 року № 202/3, виданою Славутським об"єднаним міським військовим комісаріатом Хмельницької області (а.с.9) та відомостями, що містяться у військовому квитку ОСОБА_1 (а.с.8), останній проходив військову службу з 14.04.2015 р по 13.04.2016 р.

Наказом директора Хмельницького обласного центру зайнятості від 19.04.2016 р № 108-к ОСОБА_1 призначений на посаду провідного фахівця з профорієнтації відділу активної підтримки безробітних Славутського міськрайонного центру зайнятості після звільнення зі строкової військової служби з 20 квітня 2016 р (а.с.24) з дотриманням гарантій, передбачених ч. 3 ст. 119 КЗпП.

У листі №17-14/1727 від 03.06.2016 р Хмельницький обласний центр зайнятості повідомив ОСОБА_1 про те, що зміни до ст.119 КЗпП, якими передбачені пільги та гарантії працівникам, призваним на військову службу, набрали чинності 11.06.2015 року, тобто після звільнення позивача з роботи і не має підстав для виплати середньомісячного заробітку за весь час проходження строкової військової служби (а.с.5-6).

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду .

Відповідно до ч.3 ст.119 КЗпП України (в редакції, що діяла на момент звільнення позивача), за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (в редакції, що діяла на момент звільнення позивача) підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім призову працівника на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року.

Аналізуючи зміст зазначених норм законодавства, суд приходить до висновку, що роботодавець має право звільнити працівника у звязку із його призовом на військову службу, крім випадку такого призову під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, оскільки за таким працівником зберігається місце роботи, посада, компенсується середній заробіток на підприємстві, в якому він працював на час призову відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП.

Визначення поняття «військова служба» надано в ст. 2 ЗУ «Про військовий обов"язок і військову службу». Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров"я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов"язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Таким чином, пунктом 3 ч. 1 ст. 36 та ч. 3 ст. 119 КЗпП України заборонено звільняти осіб, які перебувають на військовій службі будь-якого виду, в тому числі і строковій військовій службі, якщо така особа призвана на військову службу під час мобілізації.

Статтею 1 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (ст. 1 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Призов позивача на строкову військову службу здійснювався під час дії Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15/2015 «Про часткову мобілізацію», яким оголошено часткову мобілізацію, що проводилась у три черги протягом 210 діб 2015 року, у тому числі на території Хмельницької області.

Таким чином, позивач був призваний на військову службу, у даному випадку строкову, під час проведення мобілізації, яка проводилась в Хмельницькій області.

Відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України, яка набрала чинності 11.06.2015 р, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З наведеного вбачається, що гарантії для працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, щодо збереження середнього заробітку залишились, а змінився лише порядок його компенсації.

Судом встановлено, що розмір середнього заробітку позивача ОСОБА_1 за період з 14.04.2015 р по 13.04.2016 р становить 25212 грн 60 коп. Означена сума відповідачами не оспорюється.

На підставі викладеного суд знаходить позовні вимоги підставними та обгрунтованими, а тому їх слід задовольнити.

Частиною 3 ст. 88 ЦПК України встановлено, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 367 ЦПК України, ст. ст. 119, 235 КЗпП України, ЗУ«Про військовий обовязок і військову службу», суд

в и р і ш и в.

Позов задовольнити.

Стягнути з Славутського міськрайонного центру зайнятості Хмельницької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період військової служби з 14.04.2015р. по 13.04.2016р. в розмірі 25212 грн 60 коп (двадцять п"ять тисяч двісті дванадцять грн 60 коп) .

Стягнути з Славутського міськрайонного центру зайнятості Хмельницької області на користь держави 551 грн 20 коп судових витрат.

Рішення в частині стягнення середнього заробітку в межах суми платежу за один місяць в розмірі 2101 грн 05 коп звернути до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Хмельницької області через Славутський міськрайонний суд хмельницької області протягом десяти днів з дня проголошення.

Суддя Зеленська В. І.