Рішення № 5965555, 25.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/50625.09.09 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Адвенчер Ленд»

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1

простягнення 378746,71 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Снігир Т.А. дов. № б/н від 20.09.2008 року;

від відповідача : не зявився;

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Адвенчер Ленд»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 378746,71 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобовязання щодо оплати коштів за поставлений товар відповідно до угоди № 76-1М від 20.03.2006 року.

Ухвалою від 19.08.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 07.09.2009 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 07.09.2009 року представник позивача надав документи на вимогу ухвали суду та позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Крім того, представник позивача підтримав заяву про забезпечення позову, яка була подана разом з позовною заявою.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується: накладанням арешту на майно, або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Таким чином, заходи забезпечення позову спрямовані на реальне виконання рішення і можуть стосуватись лише предмету спору.

Оскільки, предметом спору по даній справі є грошові кошти, а в поданій заяві позивач просить накласти арешт на майно відповідача, дані про відсутність коштів у відповідача, також, відсутні, господарський суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Представник відповідача в судове засідання 07.09.2009 року не зявився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У звязку з неявкою представника відповідача розгляд справи було відкладено на 25.09.2009 року.

В судовому засіданні 25.09.2009 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав додаткові документи по справі.

Представник відповідача в судове засідання 25.09.2009 року вдруге не зявився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 25.09.2009 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20 березня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Адвенчер Ленд», іменоване надалі «Постачальник»(позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, іменоване надалі «Покупець»(відповідач) була укладена угода № 76-1М (далі Угода), відповідно до розділу 1 якої постачальник постачає, а покупець приймає і сплачує споживчі товари, названі в подальшому товар. Назва, кількість, вартість товарів установлюється окремими додатками до угоди (накладними).

Розділом 2 Угоди передбачено, що ціна товару встановлюється в гривнях і вказана в накладних з врахуванням ПДВ, упаковки та технічної документації.

Відповідно до пункту 5.1 Угоди сплата проводиться за реалізований покупцем товар на розрахунковий рахунок постачальника не менше одного разу в два тижні. За домовленістю сторін може проводитись передплата. При незадовільній реалізації товару покупець має право, за домовленістю з постачальником, повернути товар попередньо узгодивши фінансові та організаційні питання.

Згідно з пунктом 5.2 Угоди у випадку необґрунтованої затримки сплати за реалізований товар покупець зобовязується надати торговому представнику постачальника повну бухгалтерську документацію про хід реалізації товару. Фактичну наявність товару в торгових приміщеннях, залах, складах. Результати перевірки оформлюються актом перевірки, який підписується двома сторонами. При відмові покупцем від підпису ату перевірки він вступає в силу через пять банківських днів з моменту його складання і в той же термін підлягає погашенню заборгованості покупцем.

Позивач на виконання умов Угоди поставив відповідачу товар на загальну суму 687837,01 грн., що засвідчується копіями видаткових накладних № 623 від 20.07.2006 р. на суму 19 960,99 грн., № 646 від 26.07.2006 р. на суму 4 727,00 грн., № 647 від 26.07.2006 р. на суму 10 480,01 грн., № 797 від 28.08.2006 р. на суму 11 271,00 грн., № 846 від 06.09.2006 р. на суму 6222,00 грн., № 934 від 04.10.2006 р. на суму 6 787,00 грн., № 1079 від 23.11.2006 р. на суму 11 440,01 грн., № 132 від 19.02.2007 р. на суму 72 159,98 грн., № 143 від 20.02.2007 р. на суму 7 488,00 грн., № 243 від 13.03.2007 р. на суму 27 696,00 грн., № 271 від 20.03.2007 р. на суму 19 520,00 грн., № 364 від 06.04.2007 р. на суму 31 824,00 грн., № 389 від 12.04.2007 р. на суму 8 160,00 грн., № 440 від 24.04.2007 р. на суму 53 920,01 грн., № 522 від 11.05.2007 р. на суму 6 960,00 грн., № 592 від 24.05.2007 р. на суму 10 368,00 грн., № 657 від 05.06.2007 р. на суму 5 816,00 грн., № 990 від 08.08.2007 р. на суму 9 808,01 грн., № 1136 від 20.09.2007 р. на суму 39 872,00 грн., № 338 від 15.04.2008 р. на суму 6 632,00 грн., № 66 від 23.03.2009 р. на суму 58 707,00 грн., № 79 від 31.03.2009 р. на суму 222 906,00 грн., № 80 від 31.03.2009 р. на суму 35 112,00 грн., однак відповідач за попередньої домовленістю з позивачем повернув товар на загальну суму 365295,99 грн., що підтверджується накладними №589 від 28.09.2006 р. на суму 7 924,00 грн., № 116 від 19.02.2007 р. на суму 12 036,99 грн., № 117 від 19.02.2007 р. на суму 4 727,00 грн., № 118 від 19.02.2007 р. на суму 11 271,00 грн., № 119 від 19.02.2007 р. на суму 6 222,00 грн., № 120 від 19.02.2007 р. на суму 6 787,00 грн., № 121 від 19.02.2007 р. на суму 11 440,01 грн., № 304 від 20.03.2007 р. на суму 6 960,00 грн., № 335 від 02.04.2007 р. на суму 69 60,00 грн., № 549 від 26.07.2007 р. на суму 8 160,00 грн., № 648 від 20.09.2007 р. на суму 15 575,99 грн., № 649 від 20.09.2007 р. на суму 14 336,00 грн., № 650 від 20.09.2007 р. на суму 15 495,99 грн., № 651 від 20.09.2007 р. на суму 4 552,00 грн., № 102 від 17.03.2008 р. на суму 6 960,00 грн., № 103 від 17.03.2007 р. на суму 7 488,00 грн., № 104 від 17.03.2008 р. на суму 7 487,98 грн., № 256 від 10.04.2008 р. на суму 6 352,00 грн., № 635 від 31.07.2008 р. на суму 5 768,00 грн., № 636 від 31.07.2008 р. на суму 11 536,01 грн., № 647 від 06.08.2008 р. на суму 5 112,00 грн., № 834 від 02.12.2008 р. на суму 13 360,00 грн., № 835 від 02.12.2008 р. на суму 4 792,00 грн., № 836 від 02.12.2008 р. на суму 7 360,00 грн., № 837 від 02.12.2008 р. на суму 6 632,00 грн., № 838 від 02.12.2008 р. на суму 4 904,00 грн., № 839 від 02.12.2008 р. на суму 26 960,00 грн., № 840 від 02.12.2008 р. на суму 5 816,00 грн., № 841 від 02.12.2008 р. на суму 10 480,01 грн., № 190 від 31.03.2009 р. на суму 28 824,01 грн., № 191 від 31.03.2009 р. на суму 6 392,00 грн., № 192 від 31.03.2009 р. на суму 26 960,00 грн., № 193 від 31.03.2009 р. на суму 4 904,00 грн., № 194 від 31.03.2009 р. на суму 34 760,00 грн., крім того як вбачається з банківської виписки від 31.05.2007 року відповідач сплатив 5816,00 грн., в наслідок чого в останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 316725,02 грн., на доказ чого відповідач надав акт звірки взаєморозрахунків № 804 від 31.03.2009 року (687837,01 грн. - 365295,99 грн. 5816,00 грн.).

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 316725,02 грн.

Як вбачається з матеріалів справи вищевказаний договір є договором поставки.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 316725,02 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобовязань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.3 Угоди сторони погодили, що при підтвердженні факту необґрунтованої затримки сплати за реалізований товар або частину реалізованого товару покупець сплачує штраф в розмірі 10 % від суми вартості реалізованої і неоплаченої партії товарів і 1 % пені за кожний день затримки платежу з дня складання акту перевірки. Вразі не погашення заборгованості покупцем не реалізований товар , який залишився, протягом 10 днів (десяти) з дня перевірки покупець повинен повернути на склад постачальника в відповідній комплектації і упаковці, відповідаючи технічним нормам і товарному вигляду. Датою повернення рахується дата прийому товарів на складі постачальника згідно накладної. Повернення товару проводиться транспортом покупця. Інший варіант поставки з'ясовується попередньо двома сторонами.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись п. 5.3 Угоди нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 19541,50 грн. та штраф в сумі 31672,50 грн. за весь період прострочення.

Виходячи з положень частини 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до слати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягаю стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Беручи до уваги вищевикладене та світову фінансову кризу, суд вважає за необхідне використати надане йому право та зменшити розмір пені до 10000,00 грн.

Здійснивши перерахунок штрафу з урахуванням пункту 5.3 Угоди, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу розраховані позивачем вірно, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 31672,50 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2880,57 грн. та інфляційних втрат в сумі 7918,12 грн.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат з урахуванням пункту 5.1 Угоди, поставок та проплат, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню повністю в сумі 2889,57 грн., а в частині стягнення інфляційних втрат частково в сумі 7601,40 грн. розрахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: 03049, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1; фактична адреса: 04213, АДРЕСА_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвенчер Ленд»(місцезнаходження: 01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, 28/2, Н/П № 43, код ЄДРПОУ 31088132; фактична адреса: 03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, 64/А) 316725 (триста шістнадцять тисяч сімсот двадцять пять) грн. 02 коп. - основного боргу, 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. пені, 31672 (тридцять одну тисячу шістсот сімдесят дві) грн. 50 коп. штрафу, 2 889 (дві тисячі вісімсот вісімдесят девять) грн. 57 коп. 3% річних, 7 601 (сім тисяч шістсот одну) грн. 40 коп. інфляційних втрат, 3 688 (три тисячі шістсот вісімдесят вісім) грн. 89 коп. - державного мита та 229 (двісті двадцять девять) грн. 86 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

09.10. 2009 року