Рішення № 59651645, 06.06.2016, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/1179/15-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2016 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого - судді Масленикова О.А.

за участю:

секретаря судового засідання - Кітреску О.М.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2

про

відшкодування матеріальної та моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Кілійського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок вчинення злочину відповідачем, та обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги в позові зазначила, що 11.06.2012 року відповідач ОСОБА_2 знаходячись у стані алкогольного сп'яніння за адресою: АДРЕСА_1, безпричинно та з особливою жорстокістю умисно завдав їй тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27 серпня 2014 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 гривень. Відповідно до акту судово-медичного обстеження № 257 від 04.07.2012 року, нанесені відповідачем ушкодження, а саме ЗЧМТ у формі струсу головного мозку, синців в правій області вилиць, на верхній та нижній повіках правого ока та інші ушкодження, зазначені в акті, відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Як зазначає позивач, в результаті злочинних дій відповідача стан її здоров'я вимагав термінового та довгострокового лікування. Після проходження стаціонарного лікування у Кілійській центральній районній лікарні, в результаті інтенсивного лікування, після прийому терміново необхідних ліків, в її організмі виникла медикаментозна алергічна реакція, яка спричинила загрозу життю і здоров'ю позивача; знову постала необхідність у стаціонарному лікуванні. Після цього позивач була вимушена продовжити своє лікування амбулаторно та звернутися до санаторію «Лермонтовський» в м. Одеса по відновленню свого самопочуття. Тільки інтенсивне лікування становило майже два місяці. Внаслідок цього позивачу довелося звільнитися з роботи. Стан її здоров'я був незадовільний, а саме - через струс головного мозку позивачу було важко пересуватися. Виникли проблеми із зором, постійне запаморочення та головні болі. Для поїздок на виклики слідчих та до м. Ізмаїл, а також в рамках лікування, позивач була змушена багато пересуватися, використовувати послуги таксі, що негативно впливало на стан її здоров'я. Оплата послуг адвоката, витрати на лікування, все це заподіяло істотні матеріальні збитки позивачу. Тривалий стрес, незручності, постійні погрози, образи та переслідування з боку ОСОБА_2 та його сім'ї погіршували як фізичний, так і психологічний стан позивача. За рекомендаціями лікарів позивачу доводиться систематично проходити обстеження на наявність наслідків після нанесених їй відповідачем травм. У зв'язку з цим необхідно витрачати додаткової кошти на обстеження, профілактику та лікування. Як зазначає позивач, протиправними діями відповідача їй заподіяно матеріальні збитки, які складаються з: - витрат на проїзд в розмірі 8 080 грн.; - витрат на адвоката Ємельянова Р.В. в розмірі 3000 грн.; - витрат на лікування в розмірі 2 936,66 грн.; - витрат на лікування в санаторії в розмірі 5 040 грн.; - витрат на адвоката ОСОБА_4 в розмірі 5 00 грн. Таким чином, сума матеріального відшкодування складає 19 556,66 грн.

Протиправними діями відповідача позивачу було завдано значної моральної шкоди, тому що за весь період намагання поновити її порушені права, життя позивача було перенасичене негативними емоціями, психічними переживаннями. Внаслідок протиправних дій відповідача позивачем понесені значні моральні витрати, які призвели до позбавленні її можливостей реалізації своїх звичок і бажань, які вона могла б реалізувати не витрачаючи часу на підготовку заяв, звернень, скарг та судових позовів, відвідування установ органів державної влади, щоб добитися захисту своїх порушених прав, а також болісного довготривалого лікування і можливих негативних наслідків. Виходячи з наведеного позивач оцінює спричинену їй протиправними діями відповідача моральну шкоду у розмірі 90 000 грн., які просила суд стягнути з відповідача разом з сумою відшкодування матеріальної шкоди.

Після відкриття провадження на призначену дату розгляду справи представником позивача ОСОБА_5 було подано заяву про розгляд справи без його участі, в якій він зазначив, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі та в разі неявки відповідача у судове засідання просив розглянути справу заочно, не заперечуючи проти заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2, повідомлений належним чином відповідно до вимог ст. ст. 74-76 ЦПК України про дату та місце розгляду справи, за викликом суду повторно в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, заяви про відкладення судового розгляду або проведення розгляду справи за його відсутності - суду не надав.

На підставі письмової заяви представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи без фіксації ходу судового засідання звукозаписувальним технічним засобом за відсутності всіх осіб, що беруть участь у справі, що відповідає положенням ст. ст. 169, 197, 224 ЦПК України.

Дослідивши позовну заяву та надані докази по справі, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини:

Вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27 серпня 2014 року у справі № 500/8900/13-к. залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 23 жовтня 2014 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1 700 гривень.

Як встановлено зазначеним вироком суду - 12 червня 2012 року приблизно о 00:00 годин, ОСОБА_2, знаходячись у квартирі АДРЕСА_1. В ході раптово виниклої сварки на ґрунті особистих неприязних відносин з ОСОБА_1 умисно, з метою спричинення їй тілесних ушкоджень кулаками рук наніс не менше 7 ударів в область обличчя та тіла, після чого умисно штовхнув потерпілу та разом з нею впав у кухню вказаної квартири, де продовжив наносити кулаками рук удари ОСОБА_6 в область обличчя, чим спричинив їй струс головного мозку, синці на правій виличній області, на верхньому і нижньому повіку правого ока, на задній поверхні правого плеча у нижній третині, на зовнішній поверхні лівого ліктьового суглоба, на задній поверхні лівого передпліччя у середній третині, на внутрішній поверхні правого колінного суглоба, на внутрішній поверхні правого стегна в середній третині. Закрита черепно-мозкова травма у формі струсу головного мозку з наявністю синців обличчя - в правій виличній області, на верхньому та нижньому повіці правого ока відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я потерпілого /а.с. 8-14/.

Вказані тілесні ушкодження встановлені під час проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_1 та зафіксовані у висновку експерта № 270 від 20.06.2013 р. /а.с. 18-19/.

30.07.2012 року Комунальною бюджетною установою «Кілійська центральна районна лікарня» було видано ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, довідку № 1337 для одержання путівки до санаторію «Лермонтовський» на санаторно-курортне лікування захворювання: «закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку»; супутнє захворювання «алергічна реакція на сульфат магнію» /а.с. 21/.

Як вбачається з листа Кілійської міжрайонної виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової непрацездатності від 01.08.2012 року № 01-02-354, направленого на запит адвоката Ємельянова Р.В., вартість санаторно-курортної путівки у санаторій «Лермонтовський» за видом захворювання: захворювання системи кровообігу - становить 5 040 гривень /а.с. 20/.

Згідно договору про надання правової допомоги від 26 серпня 2014 року, адвокат Жур'ян Руслан Миколайович бере на себе зобов'язання надавати необхідну правову допомогу клієнту ОСОБА_1 в кримінальному провадженні по факту спричинення тілесних ушкоджень клієнту, в якому вона визнана потерпілою, яке знаходиться в проваджені Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області. Вартість гонорару адвоката за надання правової допомоги Розділом 5 Договору визначена в розмірі 500 гривень /а.с. 22/.

Як вбачається з листка непрацездатності серії АВМ № 632426, виписки із медичної карти стаціонарного хворого та медичної карти стаціонарного хворого № 1588, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, перебувала на стаціонарному лікуванні в Комунальній бюджетній установі «Кілійська центральна районна лікарня» з 19.06.2012 р. по 26.06.2012 р. з діагнозом «ЗЧМТ. Струс головного мозку» /а.с. 23-25/.

Як вбачається з листка непрацездатності серії АВМ № 632458 та виписки з історії хвороби № 1739, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, перебувала на стаціонарному лікуванні в Комунальній бюджетній установі «Кілійська центральна районна лікарня» з 05.07.2012 р. по 10.07.2012 р. з діагнозом «Алергічний дерматит неуточненого ґенезу» (можливо медикаментозний /а.с. 34-36/.

Як вбачається з наданих позивачем товарних чеків, виданих ФОП «Руденко Сергієм Анатолійовичем», на послуги таксі на поїздки за маршрутом «Кілія-Ізмаїл-Кілія» та маршрутом «Кілія-Одеса-Кілія», ОСОБА_1 протягом листопада 2012 року - серпня 2014 року сплачено загалом 8080 гривень /а.с. 37-47/.

Згідно наданих позивачем квитанцій, протягом червня-липня 2012 року нею було витрачено на придбання ліків та медичне обстеження 2936,66 гривень /а.с. 50/.

При вирішенні справи судом застосовано наступні положення законодавства:

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Разом з тим, п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, серед іншого, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

У відповідності до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до положень, викладених в ч. 1 ст. ст. 1166 - 1167 ЦК України майнова та моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Цивільно-правова деліктна відповідальність - це забезпечений державним примусом обов'язок відповідальної особи відшкодувати потерпілому заподіяну шкоду.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв'язок між ними та вина заподіювача шкоди.

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).

Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Як зазначено в ст. 57 ЦПК України - доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ст. 10 ЦПК України /Змагальність сторін/ - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Як зазначено в ч.1 ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 4, ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як зазначено в ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

З досліджених в судовому засіданні доказів судом встановлено, що внаслідок злочинних протиправних дій відповідача позивачу було завдано тілесних ушкоджень, в зв'язку з чим вона вимушена була понести витрати, пов'язані з придбанням медичних препаратів, санаторного лікування та проходження медичних оглядів. Крім того, суд з огляду на характер тілесних ушкоджень, завданих позивачу відповідачем, які спричинили до закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, погоджується з доводами позивача з приводу неможливості користування громадським транспортом для переїзду в інше місце на судові засідання та до м. Одеси для проходження санаторного лікування, в зв'язку з чим приходить до висновку, що витрати за послуги таксі також мають бути включені до переліку матеріальної шкоди, як і 500 гривень за договором позивача з адвокатом ОСОБА_4 на представництво інтересів під час розгляду відповідного кримінального провадження, оскільки, як вбачається з вироку суду, вказаний адвокат брав участь у його розгляді. Таким чином всі зазначені витрати понесені позивачем, повинні бути відшкодовані відповідачем, як реальні збитки в розумінні положень п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України. Разом з тим, суд не вбачає підстав для покладення на відповідача обов'язку відшкодувати позивачу заявлені 3 000 гривень за оплату послуг адвоката Ємельянова Р.В., оскільки понесення вказаних витрат позивачем не підтверджено жодним доказом. З огляду на наведене суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову в частині стягнення відшкодування матеріальної шкоди на суму 16 556,66 гривень.

Стосовно позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд виходить з наступного:

Відповідно до вимог ст. та п. п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб; розмір відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань, зазнаних позивачем та інших обставин.

Суд вважає доведеним факт завдання злочинними протиправними діями відповідача моральної шкоди позивачу, що виразилась у фізичному болі та стражданнях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, душевних стражданнях в зв'язку з пережитими негативними емоціями та невпевненості у відновлені нормального стану здоров'я, який позивач мала до отримання тілесних ушкоджень, обмеженні позивача в пересуванні та можливості вести звичний спосіб життя. Судом також враховано, що відповідач завдав моральну шкоду позивачу злочинними діями, як вбачається з вироку суду, свою вину не визнавав та жодних дій спрямованих на відшкодування спричиненої позивачу шкоди не вчинив, та навіть простого вибачення не приніс, що також пливає на розмір відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, враховуючи встановлені по справі обставини, вимушеність змін у житті позивача в зв'язку з вчиненими щодо неї насильницькими злочинними діями відповідача, понесення непередбачених матеріальних витрат, потреби у відновленні нормального стану свого здоров'я та функціонування організму що потребувало від позивача значних і тривалих додаткових зусиль для організації свого життя, суд вважає такими що підлягають до часткового задоволення позовні вимоги про стягнення з відповідача спричиненої моральної шкоди у сумі 15 000 гривень.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60-61, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК, ст. ст. 16, 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, що зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрованої та проживаючої в АДРЕСА_2: - 16 556,66 гривень відшкодування матеріальної шкоди; - 15 000 гривень відшкодування моральної шкоди; - всього 31 556,66 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, що зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1, на користь держави 551,20 гривень судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Кілійський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Згідно ст. 228 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Кілійського районного суду О. А. Маслеников