Ухвала суду № 59650554, 10.08.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/3576/15 Головуючий у 1 інстанції: Чорна С.З.

Провадження № 22-ц/783/3368/16 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота  Т.І.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Приколоти Т.І.

суддів: Тропак О.В., Федоришина А.В.

при секретарі: Івановій О.О.

з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства (далі-ПАТ) «Банк Форум» на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 21 березня 2016 року у справі за позовом ПАТ «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ПАТ «Банк Форум», з участю третьої особи приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Вишинської Ольги Марянівни, про визнання недійсними кредитного договору, іпотечного договору, стягнення збитків та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 21 березня 2016 року відмовлено в задоволенні позову ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_4 щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 0001/08/6.10-N від 24 січня 2008 року в сумі 50 181,80 доларів США, штрафних санкцій за порушення умов цього договору, несвоєчасну сплату нарахованих відсотків в сумі 54 392,76 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ПАТ «Банк Форум», з участю третьої особи приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Вишинської О.М. про визнання недійсними кредитного договору, іпотечного договору, стягнення збитків та моральної шкоди - задоволено частково.

Визнано недійсним кредитний договір № 0001/08/6.10-N від 24 січня 2008 року, укладений між ОСОБА_4 та Акціонерним комерційним банком «Форум».

Визнано недійсним іпотечний договір від 24 січня 2008 року, укладений між ОСОБА_4 та Акціонерним комерційним банком «Форум», посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Вишинською О.М. за реєстровим № 144.

Зобов'язано приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Вишинську О.М. зняти заборону відчуження та зареєструвати припинення обтяження у Державному реєстрі речових прав на квартиру АДРЕСА_1.

Вирішено застосовати правові наслідки недійсності правочину шляхом зарахування всіх сплачених ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк Форум» за кредитним договором № 0001/08/6.10-N від 24 січня 2008 року платежів в розмірі 57 795,57 доларів США до сум повернення грошових коштів, отриманих за недійсним договором.

З метою проведення повного розрахунку ОСОБА_4 з ПАТ «Банк Форум» щодо повернення залишкової суми боргу по недійсному кредитному договору в розмірі 2 204,43 долари США зарахувати в цій сумі зустрічну вимогу ОСОБА_4 по стягненню з ПАТ «Банк Форум» відшкодування завданих збитків.

Стягнуто з ПАТ «Банк Форум» на користь ОСОБА_4 залишкову суму збитків в розмірі 3 660,33 доларів США.

В решті позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду оскаржило ПАТ «Банк Форум». Посилається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповного з'ясованих обставинах справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Зазначає, що з відповідача ОСОБА_4 належить стягнути заборгованість за кредитним договором в сумі 50 181,80 доларів США, штрафні санкції за порушення умов цього договору, несвоєчасну сплату нарахованих відсотків в сумі 54 392,76 гривні. Вказує, що згідно кредитного договору № 0001/08/6.10-N від 24 січня 2008 року відповідачу було надано кредит у розмірі 60 000,00 доларів США строком по 21 січня 2033 року із сплатою за користування кредитом 12,5% річних. Відповідно ст.526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Надавши відповідачеві кредитні кошти банк виконав взяті на себе зобов'язання, натомість, відповідач, порушуючи умови кредитного договору, не платить поточні платежі по кредиту та нараховані відсотки, на вимогу про дострокове виконання зобов'язання не реагує. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову та відмовити в задоволенні зустрічного позову .

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. На підставі ст.ст. 10, 59-61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню.

Встановлено, що 24 січня 2008 року між АКБ «Форум» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 0001/08/6.10-N терміном дії до 21 січня 2033 року, за яким ОСОБА_4 отримав від банку кредит в сумі 60 000 доларів США під 12,5 % річних на купівлю квартири за адресою: АДРЕСА_1.

24 січня 2008 року для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Вишинською О.М. за реєстровим № 144.

З матеріалів справи, а саме з розрахунку заборгованості і копій платіжних документів вбачається, що зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_4 виконував до 16липня 2014 року.

Згідно тверджень ОСОБА_4, причиною виникнення заборгованості по кредиту стала відмова банку з травня 2014 року приймати платежі за валютним кредитом у гривневому еквіваленті, з огляду на неможливість самостійно офіційно придбати валюту кредитування внаслідок стабілізаційних дій НБУ та запровадження процедури тимчасової адміністрації і ліквідації ПАТ «Банк Форум».

Відповідно до норми ч.1 ст.1 ЗУ «Про захист прав споживачів» в редакції від 13 січня 2006 року, оспорюваний кредитний договір є договором споживчого кредиту, оскільки з його умов вбачається, що кошти були наданні фізичній особі на придбання житла для особистих потреб.

Відповідно до ч.2 ст.11 цього Закону, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту банк зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення, тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Такі ж вимоги до переддоговірної роботи при наданні споживчого кредиту передбачено п.2.1 Постанови НБУ № 168 від 10 липня 2007 року «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» (далі - Постанова).

ОСОБА_4 стверджує, що банком не було дотримано ці вимоги закону, його не повідомляли про умови споживчого кредитування, а саме: наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуг з оформлення договору про надання кредиту; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги (графік погашення кредиту); податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Ці твердження позивача за зустрічним позовом не спростовані.

Згідно п.2.5. Постанови, на банк покладається обов'язок розробки форми (бюлетень, довідка, повідомлення тощо) надання споживачеві достовірної інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту та п.2.4 Постанови, який зобов'язує банки отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з вищенаведеною інформацією.

Судом встановлено, що банком не ознайомлено ОСОБА_4, як позичальника, із умовами кредитування.

У кредитному договорі або додатках до нього відсутній детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача, що суперечить п.4 ст.11 Закону та п.п.3.1 п.3 Постанови, також відсутня інформація про платежі ОСОБА_4 по кредиту з обов'язковим зазначенням бази їх розрахунку, зокрема сума наданого кредиту, сума непогашеного кредиту, фіксована сума тощо, що суперечить п.п. 2.2 п. 2 Постанови.

Кредитний договір не мітить графіку платежів, який є обов'язковою складовою споживчого кредитування на підставі п.п.3.2 п.3 Постанови, тобто банком не надано споживачеві інформації щодо сплати коштів по погашенню кредиту, як це передбачено Постановою, згідно зі строковістю у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом, не розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом. У кредитному договорі взагалі не визначено розмір щомісячного платежу по сплаті відсотків. Докази про погодження сторонами черговості зарахування платежів не надані.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 самостійно щомісяця розраховував приблизний розмір чергового платежу по кредиту. Сплачуючи щомісяця платежі ОСОБА_4 був позбавлений інформації, як банк розподіляє ці кошти між погашенням тіла кредиту та відсотками по ньому, він не був поінформований про точну суму кредиту, що залишається до сплати в наступний період.

Така процедура погашення кредитної заборгованості свідчить про недоступність для споживача інформації про розподіл банком оплачених по кредиту сум, що безперечно порушує права споживача на отримання достовірної інформації при виконанні умов договору споживчого кредиту.

Всупереч п.п.3.6 п.3 Постанови, який забороняє банкам встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, банк, керуючись п. 2.10 кредитного договору стягнув з ОСОБА_4Б перед видачею кредитних коштів додаткову комісію в розмірі 2 % від суми кредиту.

Пунктом 3.2.6 та п. 5.2 кредитного договору передбачено односторонню безумовну зміну банком відсоткової ставки за власною ініціативою та зобов'язано ОСОБА_4Б при незгоді з цим повернути кредит в повному обсязі до початку дії нової відсоткової ставки. Така вимога договору порушує п.п.3.5 п.3 Постанови, що забороняє змінювати відсоткову ставку за кредитом за волевиявленням однієї із сторін, та свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків сторін на шкоду інтересам споживача.

Відповідно до ч.5 ст.11, ст.18 Закону, до договорів укладених із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Згідно п.3.8 Постанови у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач; надати інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним.

В матеріалах справи відсутні докази виконання банком цієї вимоги. ОСОБА_4 не попереджено про те, що він нестиме валютні ризики під час виконання кредитного договору. Однак ці ризики йому все одно довелось нести, оскільки після укладення договору курс долара США по відношенню до гривні України зріс майже у 6 разів, що зумовило збільшення боргових зобов'язань споживача у гривневому еквіваленті.

У кредитному договорі та додатках до нього відсутні відомості щодо реальної відсоткової ставки по кредиту, детального розпису загальної вартості кредиту, графіку погашення кредиту, не має умов, які п. 3.4 ст. 3 Постанови, визнані обов'язковими, також банком не надавався окремий письмовий документ з детальним розписом загальної вартості кредиту для споживача.

Банк, надаючи споживчий кредит, включив до кредитного договору положення які відповідно до ст. 11, 18 Закону є несправедливими.

Відповідно до розрахунку кредитної заборгованості вбачається, що сплачені в період дії договору відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 41 795,57 доларів США майже у 3 рази перевищують суму погашення тіла кредиту, яка становить 14 800 доларів США. Такий дисбаланс зарахування відсотків та тіла кредиту ставить в скрутне та несправедливе становище споживача фінансових послуг банку.

Судом встановлено, що графік погашення кредиту взагалі не видавався і які суми на які рахунки зараховувалися не відомо, що також є несправедливим по відношенню до споживача, оскільки дає право банку проводити зарахування на рахунки на власний розсуд.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 21 Закону, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

Також встановлено, що умови кредитного договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності та вимогам закону, внаслідок чого існує істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків, який зумовлює погіршення становища споживача, вводить його в оману щодо реальних умов кредитування. При укладенні кредитного договору банком не повідомлено інформацію, яка відповідно закону, є обов'язковою до повідомлення споживачеві при наданні споживчого кредиту.

Згідно висновку № 34 експертного економічного дослідження від 6 листопада 2015 року, вбачається, що реальна процентна ставка за кредитним договором становить 14,04 %, а не як визначено п. 1.3 кредитного договору - 12,5 %, або 12 % - відповідно до заявки ОСОБА_4 на отримання споживчого кредиту поданої банку 31 травня 2007 року, а абсолютне здорожчання кредиту становить 105 996,57 доларів США.

Суд прийшов до вірного переконання, що відсутність ОСОБА_4 такої інформації до підписання кредитного договору порушило його права на отримання достовірної інформації щодо реальних умов споживчого кредитування та позбавило його можливості оцінити собівартість та доцільність таких правовідносин, внаслідок чого ним було укладено небажаний для нього договір.

Отже, в порушення п.2 ч.1 Закону, банк не надав ОСОБА_4, як споживачу фінансових послуг в галузі споживчого кредитування, в письмовій формі повної достовірної інформації про умови кредитування, сукупну вартість кредиту та реальну процентну ставку, що надається перед укладенням кредитного договору, чим порушено вимоги чинного законодавства, при цьому банк не надав доказів, які б спростовували доводи ОСОБА_4 в цій частині.

Загальні підстави визнання недійсним правочину і настання відповідних правових наслідків встановлені ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктом 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012р. передбачено, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним, суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК України (ст.ст. 215, 1048-1052, 1054-1055), ст.ст. 18-19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Порушення банком вимог чинного цивільного законодавства при наданні ОСОБА_4 споживчого кредиту, сприяли введенню останнього в оману щодо реальних умов кредитного договору, що зумовило помилкову оцінку споживачем собівартості таких правовідносин та сприяло укладення ним шкідливого для його інтересів правочину.

Згідно ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо ж одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. При цьому, обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

При вчиненні правочину під впливом обману формування волі потерпілого відбувається не вільно, а вимушено, під впливом недобросовісних дій інших осіб, які полягають у навмисному створенні у потерпілого помилкового уявлення про обставини, які мають істотне значення: природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Внутрішня воля потерпілого на вчинення правочину відповідає його зовнішньому волевиявленню, однак її формування відбувається не вільно, а під впливом обману з боку інших осіб.

Встановлено, що при наданні ОСОБА_4 споживчого кредиту банком не надано повної об'єктивної інформації щодо умов кредитування, яка, згідно норм чинного законодавства, є обов'язковою складовою договору споживчого кредиту. Банк приховав від ОСОБА_4 реальні умови кредитування, що негативно вплинуло на волевиявлення споживача та зумовило вчинення ним небажаного для його інтересів правочину.

Відповідно до ст.216 ЦК України, правовими наслідками недійсності правочину є зобов'язання кожної із його сторін повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Згідно ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків при порушенні її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

З матеріалів справи, а саме з платіжних документі по погашенню ОСОБА_4 боргу по кредиту, наданих сторонами, вбачається, що ОСОБА_4 сплатив на користь банку 57 795,57 доларів США з них 56 595,57 доларів США платежі по погашенню заборгованості по кредиту, 1 200 доларів США - плата за обслуговування кредиту в перший місяць кредитування.

ОСОБА_4 повернуто банку 57 795,57 доларів США з 60 000доларів США отриманих по кредитному договору, тобто поверненню за недійсним договором підлягає 2 204,43 долари США.

Згідно наданого ОСОБА_4 розрахунку боргу та збитків, з метою виконання умов кредитного договору, захисту прав та інтересів при оспорюванні кредитного договору ним оплачено послуги третіх осіб (нотаріус, страховик, експерт, юрист) та державне мито, що в загальному становить 2 932,38 доларів США

Відповідно до ст.216 ЦК України, правомірним буде зарахування сплачених ОСОБА_4 на користь банку сум погашення заборгованості по кредитному договору в розмірі 57 795,57 доларів США до повернення одержаного за недійсним кредитним договором, а суми сплачені ОСОБА_4Б в користь третіх осіб в розмірі 2 932,38 доларів США, відповідно до ч.2 ст.230 ЦК України, підлягають до стягнення з банку в подвійному розмірі.

На підставі наявних у справі доказів, суд прийшов до вірного висновку про правомірність часткового зарахування суми збитків ОСОБА_4 до сум погашення отриманого за кредитним договором в розмірі 2 204,43 доларів США та стягнення з банку на користь ОСОБА_4 залишкової суми збитків в розмірі 3 660,33 доларів США.

Згідно з ч.5 ст.3 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ст.236 ЦК України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч.2 ст.548 ЦК України, недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину, щодо його забезпечення. Відтак, іпотечний договір, укладений між ОСОБА_4 та банком є недійсним.

Судом мотивовано відмовлено у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди. У цій частині рішення не оскаржується.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалене судом на підставі наявних у справі доказів, оцінених судом належним чином кожного окремо на їх достовірність, допустимість та достатність, взаємний зв'язок у сукупності; встановлених судом обставини.

При встановленні зазначених обставин судом першої інстанції не було порушено норм матеріального і процесуального права, рішення суду відповідає вимогам закону та обставинам справи. Висновки суду ґрунтуються на аналізі зібраних по справі доказів.

З такими висновками суду належить погодитися, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення суду відсутні, а тому апеляційну скаргу належить відхилити

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1, ст.307, ст.ст. 308, 313, ч.1 п.1 ст.314, ст.315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» відхилити.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 21 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: