Ухвала суду № 59647742, 09.08.2016, Чернігівський районний суд Запорізької області

Справа № 329/388/16-к

Провадження № 1-кп/329/49/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2016 рік смт Чернігівка

Чернігівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді: Ломейка В.В.,

при секретарі: Богдан І.І.,

за участю: прокурора: Ніколаєнко Д.О.,

обвинуваченого: ОСОБА_1,

потерпілої: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Чернігівка Запорізької області кримінальне провадження №12016080360000017 від 15 січня 2016 року за обвинувальним актом у відношенні:

ОСОБА_1, 23.05.1970р.н., уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, має середню спеціальну освіту, не працює, одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрований та мешкає за адресою: вул. Зарічна, буд.19, с. Новоказанкувате, Чернігівського району Запорізької області, м.т. НОМЕР_1,

раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ч. 1ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

15 січня 2016 року, о 08:20 годині, ОСОБА_1, керував автомобілем НОМЕР_2 та рухався по автодорозі вул.. Радянська, смт Чернігівка Запорізької області у напрямку зі сторони вул. Гоголя до вул. Леніна зі швидкістю 30-40 км/год. під час руху, в районі кафе «Лакомка» ОСОБА_1 побачив, що проїзну частину справа на ліво почала переходити пішохід ОСОБА_2. Водій ОСОБА_1 змінив напрямок свого руху вліво та під час виконання вказаного маневру повороту не переконався, що це буде безпечним для інших учасників дорожнього руху, чим створив небезпеку для пішохода ОСОБА_2 та на зустрічний полосі для руху його автомобіля здійснив наїзд на останню.

Внаслідок вказаних дій, стався наїзд передньою правою стороною автомобіля ВАЗ-21154 під керуванням водія ОСОБА_1 на пішохода ОСОБА_2

Відповідно до висновку експерта №211/16 від 07.04.2016 дії водія автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_1 не відповідають вимогам п.п. 10.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному звязку з подією ДТП, відповідно до яких:

10.1 Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде небезпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

12.3 у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій обєктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху обїзду перешкоди.

Водій ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода.

Згідно висновку експерта №34 від 17.03.2016 року, внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому злочині за ч. 1 ст. 286 КК України визнав у повному обсязі, та пояснив, що в день скоєння ДТП на дорозі була ожеледь, рухався він з невеликою швидкістю, близько 30-40 км/год, побачив пішохода, почав виконувати маневр обїзду пішохода, але машину занесло, внаслідок чого сталось зіткнення автомобіля з пішоходом. В подальшому доправив потерпілу до лікарні на своєму авто. Надані пояснення фактично відповідають обставинам зазначеним в обвинувальному акті. У скоєному розкаявся, просить суд суворо не карати.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що переходила автодорогу, бачила автомобіль який рухався в її напрямку, але відстань до авто була достатньою щоб встигнути перейти проїзну частину дороги. Коли вже майже перейшла дорогу відчула удар в ліву частину тіла. В подальшому водій, який її збив, доправив її до лікарні.

Суд переконався в тому, що обвинувачений вірно розуміє суть обставин справи. У суду не виникло сумнівів в добровільності та істинності його позиції. Після роз'яснення порядку та об'єму права на оскарження фактичних обставин справи, вислухавши думку учасників процесу, ухвалив визнати недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи , які ніким не оспорюються та обмежити об'єм дослідження доказів допитом обвинуваченого та матеріалами кримінального провадження що стосуються особи обвинуваченого, в порядку передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України. Інші докази по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України судом не досліджувалися.

Оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності суд приходить до висновку, про достатність досліджених в судовому засіданні доказів в їх сукупності та взаємозв'язку для ухвалення по даному кримінальному провадженню відносно ОСОБА_1 обвинувального вироку.

Оцінюючи в сукупності всі обставини по справі суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, України доведена і його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, особу обвинуваченого, який позитивно характеризується, являється особою раніше не судимою, також судом враховується повне визнання вини у скоєному, щире розкаяння, активне сприяння розкриттю злочину, стан здоров'я є інвалідом 3групи, сімейний стан, обставини скоєння злочину, його відношення до скоєного, суд вважає за можливе призначити покарання обвинуваченому у вигляді штрафу.

ОСОБА_2 заявила цивільний позов у справі і просить стягнути з підсудного суму матеріальних збитків в розмірі 18017,20грн., з яких: придбання ліків та медичні обстеження 15517,20грн., медичні послуги 1760.00грн., транспортні витрати 740,00грн..

Та враховуючи, що в результаті ДТП ОСОБА_2 перенесла психологічну травму, моральні та фізичні страждання в період лікування, які негативно відобразились на ній та на її оточенні, просить стягнути 10000,00 грн. моральної шкоди,. а всього на суму 28017,20грн..

ОСОБА_1 цивільний позов про стягнення матеріальної та моральної шкоди на користь ОСОБА_2 суми 28017,20грн визнано повністю.

Враховуючи повне визнання обвинуваченим завданих збитків, відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню, суд доходить висновку, що цивільний позов слід задовольнити.

Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.61ЦПК України ст.ст. 370, 371, 374 КПК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_1, 23.05.1970р.н., визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу - 3400 (три тисячі чотириста) гривень штрафу в дохід держави без позбавлення права керування транспортними засобами.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану злочином, у розмірі 18017 (вісімнадцять тисяч сімнадцять) гривень 20 копійки та 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок моральної шкоди, а всього 28017 (двадцять вісім тисяч сімнадцять) гривень 20копійок.

Речові докази по справі згідно постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 19.01.2016року та квитанції №47 про отримання на зберігання речових доказів від 19.01.2016 року, а саме: автомобіль НОМЕР_2 який знаходиться на зберіганні на охоронюваному майданчику Чернігівського ВП, повернути власнику ОСОБА_1.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Чернігівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після спливу 30 днів з дня його проголошення, у разі якщо учасниками судового провадження не буде подано апеляційних скарг. У разі подання апеляційних скарг, вирок суду набирає законної сили після ухвалення апеляційним судом рішення.

Копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку звернувшись до суду із відповідною заявою.

Суддя В.В. Ломейко