Ухвала суду № 59646203, 12.08.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/690/2016(м)

265/1270/16-ц

Головуючий у 1 інстанції Міхєєва І.М. Категорія 27 Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

12 серпня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді - Мальцевої Є.Є.

суддів - Зайцевої С.А., Пономарьової О.М.,

секретар - Герасимова Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 червня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА :

В березні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» (далі - Банк) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначав, що 22.04.2013 року між позивачем та відповідачем фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір про надання кредиту б/н, відповідно до якого відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_1 в розмірі 13000 грн., відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконував. З метою створення умов для виконання боржником своїх зобов'язань, Банк та ОСОБА_2 04.12.2014 року уклали Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов і правил надання продукту кредиту. У зв'язку з невиконанням умов даної Угоди у відповідача виникла заборгованість перед банком в загальній сумі 49786,74 грн., яку, посилаючись на діюче законодавство, позивач просив стягнути з відповідача, а також судові витрати.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 червня 2016 року провадження у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі свого представника звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просило ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В скарзі представником зазначено, що судом закрито провадження по справі в порушення ст. 214 ЦПК України, оскільки підставою звернення до суду з цим позовом є Генеральна угода про реструктуризацію заборгованості від 04.12.2014 року, яка була укладена з ОСОБА_2, що діяв при цьому як фізична особа, а не кредитний договір із відповідачем від 22.94.2013 року.

У відповідності з вимогами ч.2 ст.305, ч.2 ст.197 ЦПК України, апеляційний суд розглядає справу у відсутності представника ПАТ КБ «Приватбанк», який надав заяву про розгляд справи без його участі, у відсутності відповідача ОСОБА_2, належним чином повідомленого про час та місце розгляду справи в апеляційному суді рекомендованою поштою, та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Закриваючи провадження по даній цивільній справі, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 під час укладання кредитного договору з ПАТ КБ «ПриватБанк» використовував правовий статус фізичної особи-підприємця та, відповідно, діяв як фізична особа-підприємець, і у зв'язку із цим вважає, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані з господарською діяльністю, і не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів не може погодитись з судом першої інстанції.

Згідно із ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Як роз'яснено пунктом 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», спір фізичної особи, яка має статус суб'єкта підприємницької діяльності, у цивільно-правових, житлових чи інших правовідносинах, що не має ознак господарського та не пов'язаний з господарською діяльністю, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Наприклад, вирішуючи належність спору про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним до цивільної чи господарської юрисдикції, у разі виникнення такого спору між господарським товариством і фізичною особою, яка є приватним підприємцем, суду належить з урахуванням змісту договору та інших правовстановлюючих документів з'ясувати, з використанням якого правового статусу при укладенні такого договору діяла фізична особа: як фізична особа чи як фізична особа - підприємець, а також врахувати, які саме правовідносини між сторонами виникли.

Звертаючись до суду, Банк посилався на те, що 22.04.2013 року між позивачем та відповідачем - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір про надання кредиту б/н, відповідно до якого відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_2 в розмірі 13000 грн.. Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконував. З метою створення умов для виконання боржником своїх зобов'язань Банк та фізична особа ОСОБА_2 04.12.2014 року уклали Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов і правил надання продукту кредиту.

Зі змісту пункту 1 Генеральної угоди вбачається, що сторони узгодили розмір заборгованості по кредиту і порядок її погашення Банку. А за умовами пункту 2 угоди Банк надав відповідачу строковий кредит в розмірі 33554,68 грн. на 36 місяців на споживчі цілі. При цьому ОСОБА_2 висловив свою згоду на те, що вказана Генеральна угода разом із наданими Банком Умовами, правилами, тарифами складає кредитний договір.

Банк в позовній заяві вказував, що у зв'язку з невиконанням умов саме даної Угоди у відповідача виникла заборгованість перед банком в загальній сумі 49786,74 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 33554,68 грн; заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 7465,91 грн; заборгованості по комісії за користування кредитом 8766,15 грн. Вказану заборгованість, що виникла у зв'язку із невиконанням фізичною особою - відповідачем Генеральної угоди, Банк просив стягнути з відповідача на свою користь (а.с.24).

Виходячи з наведеного, неможливо не погодитися з доводами апеляційної скарги щодо неправильності висновків суду першої інстанції про закриття провадження у справі у зв'язку із тим, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а підлягає розгляду в господарському суді.

Пунктом 33 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справи у суді першої інстанції» зазначено, що суд зупиняє або закриває провадження у справі чи залишає заяву без розгляду з підстав, передбачених відповідно статтями 201,202,205,207 ЦПК, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Частиною 1 статті 205 ЦПК України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, суд першої інстанції не врахував ці положення закону, помилково закрив провадження по справі.

Відповідно до положень статті 311 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З урахуванням наведеного, постановлена у справі ухвала не може залишатись в силі та з підстав, передбачених ст.311 ЦПК України, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для подальшого розгляду відповідно до вимог закону.

Керуючись ст..ст. 303, 304, 311, 314 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 червня 2016 року скасувати, направити справу для продовження розгляду по суті.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти.

Судді

Є.Є.Мальцева

С.А. Зайцева

О.М. Пономарьова