Рішення № 59646095, 04.08.2016, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/534/16

Справа №235/492/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 серпня 2016 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі головуючого судді Хмельової С.М.

за участю секретаря судового засідання Соловйової М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №7 м. Покровська цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Красноармійського міськрайонного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої позовні вимоги обґрунтовують тим, що 06 грудня 2011 року між ПАТ «ВТБ Банк» (далі - Банк) та ОСОБА_1 (далі - Відповідач) було укладено Кредитний договір № R52110164502В (далі - Кредитний договір) у відповідності до якого (п. 3.1.) останній отримав кредит в сумі 89 200 гривень зі строком кредитування до 06 грудня 2016 року під 18% річних за користування кредитом.

Видача кредитних коштів Відповідачу підтверджується Меморіальним ордером № 35909 від 06 грудня 2011 року (копія додається).

В якості забезпечення виконання зобов'язань з приводу повернення кредитних коштів Відповідачем було надано в приватне обтяження автотранспортний засіб: автомобіль марки - ВАЗ, модель - 217030, тип- легковий седан, 2011 року випуску, колір - червоний, реєстраційний номер - НОМЕР_3, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1, НОМЕР_1, що належить Відповідачу на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, виданого РЕВ м. Красноармійська УДАІ ГУМВС України у Донецькій області 02.12.2011 р.

Згідно п. 5.2.4. Кредитного договору, у випадку порушення Позичальником своїх зобов'язань за цим Договором Банк має право без отримання додаткової письмової згоди Позичальника за власним виборам здійснити будь-які дії, направлені на виконання зобов'язань Позичальника за цим Договором, у тому числі звернути стягнення на заставне майно за Договорами забезпечення у будь-який спосіб та/або одержати відшкодування з майна Позичальника, та/або відповідно до вимог чинного законодавства України та умов Договорів забезпечення.

Згідно п. 4.10. Кредитного договору, за наявності прострочення виконання зобов'язань Позичальником за Договором, розмір платежу збільшується на суму комісійної винагороди, неустойки та інших платежів (якщо такі мають та/або матимуть місце) у т.ч. відшкодування витрат та збитків Банку, пов'язаних з неналежним виконанням Позичальником умов цього Договору.

Згідно п. 7.1. Кредитного договору, у разі прострочення Позичальником зобов'язань з повернення Кредиту та/або сплати Процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами Договору Позичальник зобов'язаний сплатити на користь Банку пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,5% від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочи.

22 червня 2015 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено Договір відступлення прав вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами № 220615нв (далі - Договір відступлення), відповідно до якого, Позивач набув право Нового кредитора до Відповідача за Кредитним договором.

22 червня 2015 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено Договір відступлення прав вимоги за договорами застави № 220615зп.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що однією з підстав заміни кредитора у зобов'язанні іншою особою є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кре зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а так проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, Відповідач зобов'язаний сплатити суму боргу із урахуванням 3% річних, що становить:

Дата початкуДата закінченняКількість ДНІВСума заборгованостіВідсоткова ставкаПроценти09.08.201407.12.201548648 652,993,00%1 943,45Всього 486 1 943,45

У відповідності до ст. 625 ЦК України, Відповідач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, що становить:

Місці простроч киІндекси інфляції, що перемножаютьсяІндекс інфляціїСума заборгованостіСума боргу з урахуванням інфляціїУбиток інфляціїСерпень 2014- Жовтень 2015 т!.;Ь ; -Ч100,80% х 102,90% х 102,40% х 101,90% х 103,00% х 103,10% х 105,30% х 110,80% х 114,00% х 102,20% х 100,40% х 99,00% х 99,20% х 102,30% х 98,70%155,540%48 652,9975 675,0527 022,06Всього 27 022,06

У зв'язку з невиконання зобов'язань Відповідачем по поверненню кредитних коштів, по Кредитному договору налічується заборгованість у розмірі 78 925,53 гривень, а саме заборгованості за кредитом, яка складається 48 652,99 гривень, заборгованість за відсотками, яка складає 1 307,03 гривень, а також урахування індексу інфляції та 3% річних у відповідності до ст. 625 ЦК України, які станом на 07.12.2015р. становлять 28 965,00 гривень.

Позивач просить суд стягнути заборгованість із ОСОБА_1 за Кредитним договором № R52110164502В від 06 грудня 2011 року у розмірі 78 925,53 гривень на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та витрат на судовий збір у розмірі 1 218,00 гривень.

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду від 30.03.2016 року було визнано обов'язковою участь представника позивача у судовому засіданні для дачі ним особистих пояснень. Представник позивача до суд не з'явився, призначені судові засідання в режимі відео конференції проведені не були через відсутність технічної можливості для цього. Надали клопотання про розгляд справи без участі позивача у зв'язку з неможливістю прийняти участь у судовому засіданні, що пов'язано із місцезнаходженням позивача у місті Києві.

Відповідач до судового засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі, за участю його представника. З позовом не згоден та заперечує.

Представник відповідача надав суду заяву про розгляд справи без його участі. З позовом не згоден. Надав заперечення, в яких зазначив, що ПАТ "ВТБ банк" укладено договір №220615нв про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами ( перелік яких наведено у додатку), відповідно до якого "первісний кредитор" - ПАТ "ВТБ банк" передає, а "новий кредитор" - ТОВ "Фінансова компанія «Довіра та Гарантія" приймає на себе право вимоги зобов'язань першого до боржника (відповідача по справі) за кредитними ("Основним") договором №R52110164502В, наявними в матеріалах справи, на певну суму, у тому числі право вимоги виконання обов'язків щодо повернення основної суми боргу; сплати заборгованості за нарахованими до моменту переходу права вимоги процентами, всі інші права за основним кредитним договором, передача яких не суперечить законодавству України.

Разом з правом вимоги, що передається до "Нового кредитора" у повному обсязі переходять усі права, що забезпечують виконання зобов'язань за "Основним договором", а саме: право вимоги щодо сплати неустойки, пені, штрафів передбачених "Основним договором". З моменту зарахування в повному обсязі коштів, зазначених в п. 31.3, 3.15. цього договору на рахунок "Первісного кредитора", "Новий кредитор" одержує право замість "Первісного кредитора" вимагати від Боржника сплати грошових сум за "Основним договором" та отримує усі права, що виникають з договору, укладеного у забезпечення виконання Боржником своїх зобов язань за "Основним договором".

Зазначений договір за своєю суттю є договором факторингу. Умови його укладання та зміст визначаються ст. 1077 - 1079, а не ст. ст. 512 - 519 Цивільного кодексу України, які регулюють заміну кредитора у зобов'язанні - договори відступлення права вимоги. Таким чином відступлення права грошової вимоги первісним кредитором іншій особі (фактору) з компенсацією останнім вартості такого боргу за плату (дисконту або премії) є факторинговою операцією.

Матеріалами справи підтверджені правовідносини між Банком і позичальниками, а також між Банком і Новими кредиторами. Укладений договір не відповідає чинному законодавству, оскільки статтями 1 та 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" передбачено, що фінансовий кредит є фінансовою послугою, яку згідно з ч. 1 ст. 5 сього Закону та ст. 1054 ЦК України можуть надавати виключно фінансові установи, які мають відповідну ліцензію.

Враховуючи викладене, та беручи до уваги те, що відповідач не є фінансовими установами згідно з законодавством, не зареєстровані в Державному реєстрі фінансових установ, не має на дату здійснення зазначених операцій відповідних дозволів/ліцензій Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (до матеріалів справи не надано доказів на підтвердження наявності ліцензії та знаходження позивача у реєстрі фінансових установ), здійснення факторингових операцій (операцій з відступлення прав вимоги) ПАТ "ВТБ банк" позивачу суперечить чинному законодавству та таким чином є нікчемним.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.11 п.1 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Позивачем по справі не надано доказу на підтвердження переходу прав вимоги до Нового кредитора (позивача по справі), а саме які свідчать про перерахунок коштвів у розмірі Ціни договору на рахунок Первісного кредитора ПАТ «ВТБ Банк») згідно п.3.1.3 договору про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами укладеного між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ "Фінансова компанія «Довіра та Гарантія".

До того ж загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 57 - 60, 131 - 132, 137, 177, 179, 185, 194, 212 - 215 ЦПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру збитків, наявності доказів, що їх підтверджують).

Звертаючись до суду з указаним позовом, позивач указував на те, що є правонаступником ПАТ "ВТБ Банк" з яким було укладено договір про відступлення прав вимоги, згідно з умовами яких банк відступив позивачу свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах в т.ч. по кредитному договору із відповідачем.

Підстави заміни кредитора у зобов'язанні встановлені ст. 512 ЦК України, згідно з якою кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом; кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Отже, відступлення права вимоги являє собою договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредиторі у випадках, встановлених законом.

На підтвердження того, що позивач є новим кредитором за вищевказаним кредитним, останнім було надано копію договору про відступлення прав вимоги від 22.06.2015р.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 64 ЦПК України передбачено, що письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Особа, яка заявляє клопотання про витребування оригіналу, може, зокрема, покликатися на необхідність переконатися у справжності копії. Оригінал документа слід обов'язково витребовувати також для наступного проведення графологічної експертизи.

Оригінал витребуваного судом документа долучається до справи. Разом з тим, якщо вилучення оригіналу документа може призвести до порушення прав та інтересів особи - власника документа, то допускається огляд оригіналу в судовому засіданні і долучення до справи лише завіреної судом копії цього документа.

На клопотання відповідача суд витребував від позивача оригінали документів доданих позивачем до позову. Проте позивач відмовився надати оригінали документів та не забезпечив явку свого представника для надання для огляду витребованих оригіналів документів, які долучені до позовної заяви.

З урахуванням наведеного всі докази надані у вигляді ксерокопій викликають сумнів у відповідача щодо їх достовірності та відповідно є фальшивими, у зв'язку із чим є всі підстави просити суд не визнавати ксерокопії документів, які долучені позивачем, як допустимі докази по справі.

Відповідно до ч. 1 ст.59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Щодо заяви позивача про неможливість надати докази з причин ускладнення ситуації на сході країни, у зв'язку із чим не має можливості прибути з м. Київ до м. Красноармійськ Донецької обл. необхідно зазначити, що загальновідомим фактом є наявність сполучення між м. Красноармійськ та м. Київ за допомогою будь-якого виду транспорту. Також м. Красноармійськ знаходиться на віддаленій відстані від межі з неподконтрольною територією України тому будь-яких перепон щодо надання документів або направлення представника позивача для розгляду цієї справи фактично та юридично не існує.

Ч. 1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.213 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.

Окрім того представник відповідача окремо звертає увагу суду, відсутності доказів щодо належного повідомлення відповідача про відступлення прав вимоги, адже доказів про отримання ним відповідного повідомлення позивачем до суду також не надано, в свою чергу відповідач заявляє що ні якого повідомлення про відступлення прав вимоги від позивача не отримував..

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджується факт переходу (відступу) позивачу права вимоги за кредитним договором укладеним між позивачем та ПАТ «ВТБ Банк», представник відповідача приходить до висновку, про безпідставність та необгрунтованість позову.

Відповідно до ч. З ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57 - 60 ЦПК України.

Всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України позивач не надав доказів на підтвердження своїх вимог у позові.

Таким чином зважаючи на наведені обставини а також суттєві докази необґрунтованості вимог позивача, керуючись ст. 212, 213, 214, 215, 216 ЦПК України, представник відповідача просить суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

06 грудня 2011 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 (далі - Відповідач) було укладено Кредитний договір № R52110164502В (а.с. 4-8).

Відповідно до п. 1.1 договору банк зобов'язується надати позичальнику грошові кошти в порядку та на умовах, зазначених в цьому договорі, а позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути банку кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісійну винагороду та інші платежі в порядку, на умовах та у строки, що встановлені цим договором.

Сума кредиту складає 89200,00 гривень. Строк кредитування до 06.12.2016 року, проценти за користування кредитом нараховуються банком у розмірі 18% річних.

Відповідно до п.3.4, 3.5 договору кредит повертається щомісячно, відповідно до Графіка повернення кредиту і процентів та розрахунку вартості сукупних послуг, 8 числа кожного місяця.

У п. 3.8 зазначено, що виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором забезпечується: заставою автомобіля марки - ВАЗ 217030, 2011 року випуску, реєстраційний номер - НОМЕР_3.

22 червня 2015 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено Договір відступлення прав вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами № 220615нв (далі - Договір відступлення), відповідно до якого, Позивач набув право Нового кредитора до Відповідача за Кредитним договором (а.с.10-12).

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду від 30 березня 2016 року витребувані у позивача наступні документи:

Явку представника позивача було визнано обов'язковою (а.с.53).

Директор ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» суду повідомив, що товариство не має можливості взагалі надати суду оригінали документів, що витребовуються ухвалою, у зв'язку з відсутністю можливості направити до судового засідання представника позивача, який міг би надати до судового засідання оригінали документів, що пов'язано із ускладненою ситуацією на сході країни, у зв'язку з чим майже неможливо без ускладнень руху прибути до Донецької області із м. Києва, а направлення шляхом поштового пересилання оригіналів документів є неможливим, у зв'язку з існуючим ризиком їх втрати. Надіслано копії документів, перелік яких визначено ухвалою (а.с.59).

Також позивач просить визнати причини неподання доказів поважними.

Суд не може погодитись з такою позицію позивача та визнати причини неподання документів поважними. Так, м. Красноармійськ Донецької області (в теперішній час м. Покровськ) знаходиться на заході Донецької області в 30 км від межі з Дніпропетровською областю. Транспортне сполучання між м. Покровськ та м. Київ добре налагоджене, щоденно курсує потяг прямого сполучення та автобуси. У місті не ведуться бойові дії. Проводиться доставка кореспонденції та цінних відправлень як «Укрпоштою» так і іншими спеціалізованими підприємствами.

Відповідно до статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно частини 2 статті 59 ЦПК обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи, як це передбачено ч.1 статт64 ЦПК України.

У відповідності до частини 2 статті 64 ЦПК України, письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

За умовами ст.ст.526, 527, 530 ЦК України, зобов»язання повинні виконуватись належним чином, в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Частиною 1 ст.1048, ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України, визначені наслідки порушення відповідачем зобов'язання щодо неповернення чергової частини суми кредиту і ними є право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту та одержання від позичальника процентів від суми кредиту.

За розрахунком ПАТ «ВТБ Банк» на 22.06.2015 року заборгованість відповідача за договором склала 48652,99 гривні та 1307,03 гривні-відсотки (а.с.15).

Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього кодексу, за якою боржник зобов»язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.4.10 кредитного договору, у разі прострочення виконання зобовязань позичальником за договором, розмір платежу збільшується на суму комісійної винагороди, неустойки та інших платежів, у тому числі відшкодування витрат та збитків, повязаних з неналежним виконанням умов цього договору.

Згідно розрахунку, наведеного в позовній заяві, у зв'язку з невиконання зобов'язань Відповідачем по поверненню кредитних коштів, по Кредитному договору налічується заборгованість у розмірі 78 925,53 гривень, а саме заборгованості за кредитом, яка складається 48 652,99 гривень, заборгованість за відсотками, яка складає 1 307,03 гривень, а також урахування індексу інфляції та 3% річних у відповідності до ст. 625 ЦК України, які станом на 07.12.2015р. становлять 28 965,00 гривень.

Відповідно до п.5.2.4 кредитного договору, у разі порушення позичальником своїх зобовязань за цим договором Банк має право без отримання додаткової письмової угоди позичальника за власним вибором здійснити будь-які дії, направлені на виконання зобовязань позичальника, у тому числі звернути стягнення на заставне майно за договором забезпечення у будь-який спосіб.

22 червня 2015 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобовязань за фінансовими кредитами № 220615нв, відповідно до п.3.1.3 якого право вимоги переходить до нового кредитора з моменту зарахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитору. Відступлення права вимоги за договорами забезпечення, що засвідчені нотаріально, здійснюється шляхом укладення сторонами нотаріально засвідчених договорів про відступлення права вимоги за такими договорами в день отримання первісним кредитором грошових коштів у розмірі ціни договору в оплату за цим договором (а.с.10-12).

Даний договір не містить умов про ціну договору. Відповідний п.4.1 у доданій до позову в якості доказу копії вказаного договору не заповнений, текст ціни договору у грошовій одиниці гривні відсутній (а.с.11).

Відповідно до п.5.2 вказаного договору первісний кредитор зобов»язується передати новому кредитору документацію протягом 15-ти днів з дня зарахування на рахунок первісного кредитора грошових коштів в сумі, що вказана в п.4.1 цього договору (як зазначено вище, п.4.1 договору не містить визначення суми).

На виконання п.5.2 договору за актом прийому-передачі документації ПАТ «ВТБ Банк» передав ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» у тому числі кредитну справу за кредитним договором № R52110164502В від 25.112015р. стосовно ОСОБА_1 (а.с.66).

Новий кредитор, тобто ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», зобов»язується надіслати боржникам письмове повідомлення про відступлення прав вимоги у порядку та строки, передбачені п.3.1.6 даного договору (а.с.11).

Однак у матеріалах справи відсутні докази зарахування коштів у розмірі ціни договору, а тому не надано підтвердження переходу права вимоги від ПАТ «ВТБ Банк» до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

22 червня 2015 року між ПАТ«ВТБ Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено також договір про відступлення права вимоги за договорами застави № 220615зн, відповідно до п.1.1 якого, у зв»язку з укладенням сторонами договору про відступлення права вимоги грошових зобов»язань за фінансовими кредитами від 22.06.2015р. № 220615нв ПАТ «ВТБ Банк» передає, а ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» одержує права заставодержателя у зобов»язаннях за договорами застави, укладеними між Банком та заставодавцями у забезпечення виконання боржниками своїх зобовязань перед Банком за кредитними договорами; перелік кредитних договорів, договорів застави, заставодавців та боржників наведено у додатку № 1 до даного договору. Цей договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 22.06.2015 року за реєстровим № 1278 (а.с.64-65).

З доданого до позову акту приймання-передачі документації, підписаного представниками ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», вбачається, що під № 388 зазначений боржник ОСОБА_1 за кредитним договором № №R52110164502В від 06.12.2011р. із загальним розміром заборгованості 49960,02 грн. (а.с.13).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов»язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). За ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов»язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, судом встановлено, що позивач замінив кредитора ПАТ «ВТБ Банк» у зобов»язанні за кредитними та забезпечувальними договорами у зв»язку з переданням ПАТ «ВТБ Банк» своїх прав ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

Відповідно до загального порядку зміни кредитора у зобовязанні, визначеного ч.2 ст.516, ч.2 ст.517 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов»язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов»язку первісному кредиторові є належним виконанням. З огляду на приведені норми боржник має право не виконувати свого обов»язку новому кредитору до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобовязанні.

У матеріалах справи є копія повідомлення від 22.06.2015р. відповідача про відступлення прав вимог за кредитним договором №R52110164502В від 06.12.2011р., однак чи було направлено дане повідомлення боржнику та чи отримав він його, належні докази у матеріалах справи, відсутні.

Відповідно до п.3.1.6 Договору про відступлення права вимоги грошових зобов»язань за фінансовими кредитами № 220615нв від 22.06.2015р., підтвердженням належного повідомлення боржників про відступлення первісним кредитором права вимоги заборгованості новому кредитору є реєстр відправленої кореспонденції, який, як вже зазначено, який є у матеріалах справи, але чи отримав відповідач дане повідомлення не відомо.

Крім того, суду не доведено, що у позивача існувало право вимоги до відповідача саме у тому обсязі, який зазначений у позовній заяві, оскільки у справі знаходиться лише розрахунок заборгованості, що існувала на 22 червня 2015 року. Розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором станом на 7 грудня 2015 року, тобто на дату підписання позову, суду не надано.

Виходячи з принципу змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, суд позбавлений можливості самостійного витребування та збирання доказів по справі, та надання оцінки обсягу доказів, який би був достатній для задоволення вимог позивача.

За приписами ст.179 ЦПК України, предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги та заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Позивач в силу ст.ст.10, 60 ЦПК України зобов»язаний на засадах змагальності належними та допустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Безпосередньо до позовної заяви позивачем надано копію (а.с.10-12) договору про відступлення права вимоги, в якому п. 2, п.4 при копіюванні були закриті. Повний текст договору надано позивачем тільки на виконання ухвали суду. Така поведінка свідчить про некоректну поведінку позивача по відношенню до суду, який намагався приховати інформацію від суду.

Таким чином, суд, проаналізувавши у сукупності надані докази, дійшов висновку, що позивач не довів ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, що обумовлює відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі ст.ст.512, 514, 516, 517, 526, 527, 530, 590, 625, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 11, 57, 59, 60, 64, 88, 209, 212-215, 292, 294 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

В судовому засіданні 4 серпня 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено 9 серпня 2016р.

Суддя