Рішення № 59646000, 10.08.2016, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/817/16-ц

Провадження №2/265/666/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2016 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Козлова Д. О.,

при секретарях - Азаровій А. О., Яшкові М. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини разом із матір'ю та надання дозволу матері на оформлення проїзних документів на малолітню дитину та на виїзд дитини за межі України без згоди батька, треті особи: Орган опіки та піклування Лівобережної районної адміністрації Маріупольської міської ради, Служба по справах дітей Лівобережної районної адміністрації Маріупольської міської ради; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини разом із батьком, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини разом із матір'ю, а також про надання дозволу на оформлення проїзних документів на малолітню дитину та на виїзд дитини за межі України без згоди батька. В обґрунтування поданого позову вказувала, що із відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі з 23 вересня 2005 року, від якого народилась спільна дитина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вказувала, що сімейні стосунки між сторонами були припинені з серпня 2014 року. Натомість угоди між сторонами щодо місця проживання малолітньої ОСОБА_3 не було досягнуто. З травня 2014 року вона постійно перебуває в м. Москва. З того часу вона разом із відповідачем виїхали до Росії. Натомість ОСОБА_3 залишалась в м. Маріуполі разом із батьками відповідача, де продовжувала навчання в школі. В той момент вона надавала матеріальну допомогу батькам відповідача на утримання доньки. Після серпня 2015 року дитина переїхала до Росії. У цей момент позивачка вже мешкала окремо від відповідача. Натомість після переїзду до Росії дитини ОСОБА_2 забрав ОСОБА_3 за своїм місцем мешкання, де вона мешкала із ним в м. Москва. В той момент витрати на утримання дитини сторони несли спільно. Після того, як вона порушила перед відповідачем питання щодо розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, відповідач вивіз дитину до м. Маріуполя, де вона до теперішнього часу мешкає, припинивши процес навчання дитини в м. Москва. Вказувала, що вона в м. Москва має високооплачувану роботу, комфортні умови для проживання та усі необхідні умови для виховання ОСОБА_3. Натомість в м. Маріуполі дитина мешкає із батьками відповідача, який офіційного місця роботи не має. Оскільки мирним шляхом вирішити питання визначення місця проживання дитини не має можливості, бо відповідач не надає змоги спілкуватися із дитиною, не дозволяє її виховувати позивачці, не надає дозвіл на виїзд дитини до матері в м. Москва, то просила суд задовольнити її позовні вимоги.

За зустрічним позовом ОСОБА_2, заперечуючи вимоги позивачки, звернувся до ОСОБА_1 із вимогою визначити місце проживання дитини разом із ним, вказуючи, що з самого народження ОСОБА_3 постійно мешкає із ним. Підтвердив, що шлюбні стосунки із відповідачкою були припинені два роки потому. Вказував, що з 2012 року він, позивачка та ОСОБА_3 мешкали в м. Донецьку до закінчення навчального 2013-2014 року, після чого він повернув дитину до м. Маріуполя, де ОСОБА_3 мешкала із його батьками, з якими у дитини дуже гарні стосунки. В м. Маріуполі ОСОБА_3 продовжила навчання у вересні 2014 року. Він же із позивачкою виїхав до м. Москва, де мешкав із позивачкою до вересня 2014 року, після чого вони розстались. У той момент він та позивачка мали роботу за контрактом, тому продовжували мешкати у м. Москва. В серпні 2015 року він забрав дитину до себе у м. Москва, де дитина мешкала разом із ним, та він займався повністю її вихованням, а відповідачка забирала дитину до себе лише на вихідні, а протягом усього тижня дитина мешкала разом із ним. Після закінчення контракту він повернувся із дитиною додому в м. Маріуполь в січні 2016 року. Він у теперішній час повністю займається вихованням ОСОБА_3, яку утримує належним чином, забезпечуючи усі необхідні потреби дитини, бо має необхідний щомісячний дохід та вільний час на доньку. У виховані дитини йому надають допомогу його батьки, які мешкають неподалік. Дитина в м. Маріуполі відвідує школу, додаткові заняття танцями, карате та басейн. У його будинку та будинку його батьків створені усі необхідні умови для виховання дитини. ОСОБА_3 перебуває у родині, яка її обожнює та забезпечує усім необхідним для її розвитку. Тому просив суд визначити місце проживання дитини разом із ним. Зауважував натомість, що відповідачка не має вільного часу на виховання ОСОБА_3, оскільки постійно зайнята на роботі, якій вона присвячує увесь свій час, якого фактично не залишається на дитину. Крім цього відповідачка працює за контрактом в м. Москва, де не має власного житла, бо орендує його, а також мешкає із стороннім для ОСОБА_3 чоловіком та собакою, що негативно б відбивалось на ОСОБА_3. Додавав, що він не перешкоджає спілкуванню доньки із матір'ю, натомість ОСОБА_3 виявляє бажання мешкати саме разом із ним.

У судовому засіданні представник позивачки, який діє на підставі довіреності, ОСОБА_5, вказував, що ОСОБА_3 мешкала з 2014 року до 2015 року в м. Маріуполі разом із батьками ОСОБА_2, а в серпні 2015 року дитина переїхала до м. Москва, де навчалась у школі. Однак в січні 2016 року відповідач проти волі позивачки вивіз ОСОБА_3 в Україну, позбавивши дитину можливості продовжити навчання. При цьому в м. Маріуполі дитина фактично мешкає разом із батьками відповідача. Додавали, що з 2012 року по 2014 рік дитина мешкала разом зі своїми батьками в м. Донецьк, де родину фінансово в основному забезпечувала позивачка. Просив задовольнити позов, відмовивши у зустрічних вимогах.

В суді представник позивачки, який діє на підставі довіреності, ОСОБА_6, вказував, що ОСОБА_2 не є приватним підприємцем, а діяльність букмекерської контори заборонена законом, тому відповідач не може отримувати прибуток від оренди приміщення. Крім цього немає доказів отримання прибутку від надання ОСОБА_2 консалтингових послуг, тому не погоджується із визнанням органом опіки та піклування наявності у відповідача прибутку в розмірі 8000 грн. на місяць. На підставі цього вважав, що відповідач не має самостійного доходу. Також додавав, що висновок спеціаліста-психолога відносно ОСОБА_3 необґрунтований через його неявку в судове засідання, тому суд не повинен його приймати до уваги. Зазначав, що відповідач не виконує своїх батьківських обов'язків, бо той немає доходу, порушив учбовий процес доньки в м. Москва, вивізши її до м. Маріуполя, а також перешкоджає спілкуванню позивачки із донькою. Натомість мати піклується про ОСОБА_3, плідно працюючи, щоб її забезпечити. Вказував, що посилання на хворобу дівчинки не впливає на вирішення позову, бо вона активно займається спортом. Захворювання ж позивачки не впливає, в свою чергу, на її життєздатність та можливість опікуватись донькою, яку вона любить.

За письмовими поясненнями та запереченнями на зустрічний позов ОСОБА_2 представники позивачки, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, вказували, що в період проживання ОСОБА_2 в м. Москва разом із ОСОБА_3, дитина мешкала у квартирі із іншою жінкою, сином такої жінки та її матір'ю. При цьому за цей час відповідач мав суттєві труднощі із фінансами, тому ОСОБА_1 йому допомагала утримувати доньку. Натомість ОСОБА_2 чинив перешкоди позиваці у спілкуванні із донькою. При цьому позивачка докладала необхідних зусиль для заняття із ОСОБА_3 по шкільній програмі, яка суттєво відрізнялась від такої в Україні. На підставі переліченого гадали, що відповідач не уділяє належної уваги навчанню доньки. Додавали, що відповідач не довів свою фінансову самостійність належними доказами, та характеризували відповідача, як імпульсивного та не комунікабельного, а також безвідповідального батька, який після повернення до м. Маріуполя відгороджує ОСОБА_3 від спілкування із позивачкою, налаштовуючи проти матері. Таким чином вважали, що у зустрічному позові необхідно відмовити, визначивши місце проживання дитини разом із матір'ю із наданням дозволу на вивезення ОСОБА_3 в Росію без згоди батька.

У судовому засіданні ОСОБА_2, підтримуючи заявлені ним вимоги повністю, вказував, що фактично з самого народження ОСОБА_3 зростала у родині його батьків, де мешкали також він з позивачкою. Вказував, що до 2012 року він мешкав разом із позивачкою та донькою ОСОБА_3 в м. Маріуполі, після чого вони переїхали разом до м. Донецьк, бо у нього з'явилась гарна пропозиція по роботі, де також позивачка отримала високооплачувану роботу. У цей період більше часу приділяв розвитку дитини саме він, бо у ОСОБА_1 було замало вільного часу через роботу. В квітні 2014 року позивачці запропонували контракт по роботі в м. Москва. Після цього ОСОБА_3 перевезли до м. Маріуполя, де донька мешкала із його батьками, продовживши там навчання. Він натомість із позивачкою переїхав до м. Москва, де також знайшов собі роботу. Натомість у відносинах з позивачкою стався розлад, через який вони почали мешкати окремо. За час свого перебування у м. Москва він та позивачка надавали його батькам допомогу по утриманню ОСОБА_3, пересилаючи гроші. Вказував, що він виїхав в м. Маріуполь взимку 2015-2016 років на канікули, куди також вивіз за домовленістю із позивачкою ОСОБА_3, де в інтересах дитини вирішив залишитись разом із донькою, яка продовжила навчання в м. Маріуполі. Стверджував, що вказане рішення було прийнято разом із ОСОБА_1 Додавав, що ОСОБА_3 мешкала в м. Москва тимчасово, бо її фактичне місце проживання в м. Маріуполі, де ним створені усі умови для її виховання. При цьому дитина сама казала, що їй у м. Москва важко, бо її домівка в м. Маріуполі, де він має достатньо часу для проводження його із донькою, заробляючи та витрачаючи на дитину достатньо грошей. При цьому вони удвох мешкають у приватному будинку. Вказував, що він забирає ОСОБА_3 зі школи, годує, пре одежу, одягає дитину, придбає ліки та купує їй іграшки, разом із нею провидить дозвілля та уроки. Він має щомісячний дохід біля 8000-10000 грн., тому здатний утримувати ОСОБА_3 самостійно, яку сам й виховує. Натомість його батьки лише допомагають, якщо він не встигає. Додавав, що ОСОБА_3 займається карате, куди він її приводить та забирає. Заперечував при цьому, що він тривалий час бувало був відсутній, бо це той випадок, коли він посварився із позивачкою, що змусило його деякий час провести окремо від неї. Однак про місце його перебування їй було відомо. Стверджував, що із ним дитина добре навчається, займається спортом. Також він заперечував свою нездатність вести бізнес, а також що він обмежує доньку у спілкуванні із матір'ю. Зауважував, що позивачка за браком часу не в змозі фізично забезпечити ОСОБА_3 необхідною дитині опікою та турботою.

Представник відповідача, яка діє на підставі довіреності, ОСОБА_7, в судовому засіданні повністю підтримала позицію відповідача, вважала, що його вимоги є законними та обґрунтованими та відповідають інтересах дитини. Натомість заперечувала проти задоволення позову ОСОБА_1, який не був доведений.

Представник третіх осіб, Красильникова Н. В., яка діє за дорученням, просила розглянути справу за відсутності представника Органу опіки та піклування та Служби по справах дітей Лівобережної районної адміністрації Маріупольської міської ради, із врахуванням висновку органу опіки та піклування від 11 травня 2016 року.

При цьому представник Служби у справах дітей Лівобережної районної адміністрації Маріупольської міської ради, Пузіна Ж. І., у письмовому вигляді заперечувала проти задоволення вимог ОСОБА_1 щодо надання дозволу їй на виїзд дитини за межі України, вважаючи такі вимоги необґрунтованими, зазначивши також, що у своїх вимогах ОСОБА_1 не визначила початок та закінчення строку перебування дитини за межами країни.

Заслухавши пояснення учасників процесу, які з'явились, допитавши свідків та дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що не підлягають задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_2 натомість підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 вказувала, що ОСОБА_2 її син, а ОСОБА_1 її невістка, яку вона сприймає як доньку, бо та з самого повноліття мешкала у її родині в м. Маріуполі. Під час спільного проживання ОСОБА_2 із позивачкою у шлюбі народилась ОСОБА_3, яку свідок дуже полюбляє, бо дівчинка з народження зростала у їх будинку, де вони усі разом мешкали дружньою родиною. Вказувала, що вона надавала допомогу по отриманню освіти позивачкою, по її лікуванню та зростанню, оскільки мати ОСОБА_1 померла зарано. Згодом позивачка та відповідач разом почали працювали в м. Донецьку, де позивачка вирішила себе присвятити праці, бо вже тоді затримувалась допізна на роботі. Додавала, що у м. Донецьк більше уваги доньці приділяв ОСОБА_2, який мав більше вільного часу на дитину, якою опікувався, годував, придбавав їжу, іграшки та виховував. Після ж отримання роботи в м. Москва, позивачка весь час присвятила праці, не приділяючи належної уваги ані чоловіку, ані доньці, бо займається дуже важкою та складною роботою. При цьому перший рік ОСОБА_3 залишалась в м. Маріуполі, де мешкала разом із нею та дідусем, а вже у 2015 році переїхала до м. Москва до батьків. На підставі більшої прихильності ОСОБА_3 до батька, вважала, що для дитини буде краще мешкати у звичній для неї обстановці, де вона отримує необхідну любов та турботу. Стверджувала, що вона спілкується із ОСОБА_3, яка мешкає неподалік від неї, тому часто навідується у гості, допомагаючи ОСОБА_2 виховувати доньку. При цьому вказувала, що у відповідача добре виходить піклуватися за донькою самостійно, бо ОСОБА_3 завжди охайна, нагодована та добре навчається. Не заперечувала, що ОСОБА_1 передавала гроші з м. Москва, коли ОСОБА_3 мешкала із нею та дідусем в м. Маріуполі.

Свідок ОСОБА_11 вказувала, що вона десь з 2003 року знайома із родиною ОСОБА_1, яку може охарактеризувати з позитивного боку. Більше часу вона спілкувалась із батьками відповідача. Знає, що у позивачки увесь вільний час займала робота, якій вона присвятила увесь час. На підставі цього більше уваги приділяв доньці відповідач, про що їй казала сама позивачка, яка натомість скаржилась на те, що мало часу спілкується із донькою, та бажає бути разом із дитиною. Стверджувала, що ОСОБА_3 дуже любить батьків відповідача, з якими їй добре живеться разом, бо дитина там зростала з самого народження.

Свідок ОСОБА_12 у суді вказувала, що у неї тренується тричі на тиждень в секції карате ОСОБА_3, яку приводить на заняття та забирає з них відповідач, або його батьки. Вказувала, що з відповідачем вона навчалась ще у школі, з яким досі підтримує зв'язок, якого може охарактеризувати, як гарного батька, який піклується про свою доньку, приділяє її розвитку належну кількість часу. Вказувала, що ОСОБА_3 себе разом із батьком почуває добре. ОСОБА_3 тренується з успіхами, а відповідач дуже хвилюється про дитину, тому бере участь на її заняттях. Не пам'ятає, щоб дівчинка хворіла за час відвідування її секції карате.

Свідок ОСОБА_13 вказувала, що свого часу в м. Маріуполі вона часто зустрічалась із позивачкою, бо разом водили своїх дітей до садку. Вказувала, що ОСОБА_1 гарно виконувала свої батьківські обовязки по вихованню ОСОБА_3. При цьому про позивачку добре відгукувались також вихователі у садку, яка ще відвідувала святкові концерти із ОСОБА_3. Також вона характеризувала з позитивного боку ОСОБА_2 та його батьків, які добре виховували ОСОБА_3. Деякий час вона не бачила ОСОБА_3. Знає, що дівчинка якусь кількість часу мешкала з батьками у м. Донецьку, де ходила в перший клас. Знає, що деякий час дитина відвідувала школу в м. Москва. Однак з цього року дитина почала відвідувати школу в м. Маріуполі, де навчається син свідка. Додавала, що вона була в лютому 2015 року в гостях у позивачки, від якої знає, що ОСОБА_1 дуже переживає, що ОСОБА_3 не мешкає разом із нею. В той час пам'ятає, що вони разом із позивакою ходили по магазинах, купуючи речі для ОСОБА_3. При цьому позивачка підтримувала тісний зв'язок із матір'ю відповідача, тому була обізнана у потребах дитини, яка тоді мешкала в м. Маріуполі. Підтвердила, що вона передавала гроші для ОСОБА_3 від позивачки батькам відповідача. Стверджувала, що у помешканні ОСОБА_1 у м. Москва були створені належні умови для виховання дівчинки. Також вказувала, що у теперішній час ОСОБА_3 відвідує карате разом із її сином, тому візуально вона часто бачить ОСОБА_3, про яку передає інформацію матері дівчинки. Додавала, що зараз ОСОБА_3 себе почуває гарно разом із батьком, з яким у неї все добре. Також характеризувала з позитивного боку батьків відповідача, які допомагають відповідачу.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні вказувала, що вона працювала із ОСОБА_1 в м. Донецьк два роки, та з якою досі підтримує зв'язок, бо вважає її подругою. Знає родину ОСОБА_1 близько 4-6 років. Вказувала, що ОСОБА_2 не вітав її спілкування із позивачкою, чому, не знає. Додавала, що вона відвідувала з 4 по 9 січня 2016 року позивачку в м. Москва, тому знає, що ОСОБА_3 не бажала повертатись до м. Маріуполя, а відповідач доньку забрав без відома матері, оскільки тоді два дні підряд дитина була із матір'ю. Додавала, що у позивачки гарний заробіток. При цьому вона регулярно спілкується із ОСОБА_2, якого також знає по роботі. Вказувала, що за час проживання у м. Москва в ОСОБА_2 не було стабільного прибутку, бо тоді вона особисто передавала гроші матері відповідача на утримання ОСОБА_3. У теперішній час дитина майже не спілкується із позивачкою, яка більше розмовляє із матір'ю відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що згідно із свідоцтва про народження, виданого 8 грудня 2006 року Іллічівським відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис № 865 від 8 грудня 2006 року, вбачається, що ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, батьками якої зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а. с. 14).

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, укладений 23 вересня 2005 року, актовий запис № 803, було розірвано на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 березня 2016 року, яке набуло чинності 4 квітня 2016 року (а. с. 14, 186).

За місцем мешкання ОСОБА_2 характеризується з позитивного боку, що підтверджується копією відповідної характеристики дільничного інспектора поліції (а. с. 96).

Також за інформацією Маріупольського міського наркологічного диспансеру ОСОБА_2 на обліку у вказаному закладі не перебуває (а. с. 116-118).

За висновком органу опіки та піклування Лівобережної районної адміністрації Маріупольської міської ради Донецької області про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3, вбачається, що згідно із актом обстеження житлово-побутових умов проживання відповідача, складеного службою у справах дітей 11 березня 2016 року, вбачається, що по АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_2 разом із донькою, ОСОБА_3, для якої створені необхідні умови для виховання та проживання, оскільки дитина має спальне місце, місце для навчання, шкільне приладдя, іграшки, підручники та всі необхідні речі (а. с. 116-118).

Крім цього за актом обстеження умов проживання ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 від 13 квітня 2016 року, складеного головою КСН «Азовець», вбачається, що за вказаною адресою відповідач мешкає разом із донькою, ОСОБА_3, 2006 р. н., яка навчається в ЗШ № 41 м. Маріуполя в 3-му класі, для якої у будинку створені батьком усі належні умови для її виховання та зростання. При цьому батько дитини приймає активну участь у вихованні ОСОБА_3, яка має окрему кімнату в будинку, відвідує басейн та секцію карате (а. с. 97).

З копії трудового договору від 1 квітня 2013 року, укладеного між ТОВ «Бегингпойнт» та ОСОБА_2, а також довідки про працевлаштування від 31 грудня 2013 року, вбачається, що відповідач був працевлаштований до 31 грудня 2013 року на вказаному товаристві в м. Донецьку на посаді аналітика систем (а. с. 131-136).

Відповідно до договору оренди житлового приміщення від 1 вересня 2008 року вбачається, що ПП ОСОБА_2 та МФ ТОВ «Парі-Матч» уклали договір про платне користування нежитловим приміщенням по АДРЕСА_2 із щомісячною сплатою на користь відповідача 5050 грн. (а. с. 142-144).

На підставі інформації про ФОП ОСОБА_2 вбачається, що відповідач як підприємець припинив свою діяльність з 28 квітня 2015 року, основним видом якої було надання в оренду власного нерухомого майна (а. с. 158).

З пропозицій про надання роботи 6 травня 2015 року від ТОВ «Тімідеягруп» та від компанії «Терралінк» вбачається, що ОСОБА_2 пропонувалась робота бізнес аналітика та консультанта групи підтримки рішень SAP (а. с. 138, 139).

З договору консалтингових послуг від 29 квітня 2016 року вбачається, що ОСОБА_2 уклав договір із ПП «Олнайт» про надання консалтингових послуг строком дії договору до 30 квітня 2017 року на суму 39000 грн. (а. с. 140-141).

Відповідно до протоколу загальних зборів ТОВ «Інком Медіа Груп» від 30 травня 2016 року вбачається, що ОСОБА_2 відновлений на посаді директора вказаного товариства із виплатою йому посадового окладу в сумі 3500 грн. на місяць (а. с. 198).

В свою чергу позивачка, ОСОБА_1, працевлаштована на підставі трудового договору № 653 від 14 березня 2014 року в ПАТ «Група Черкізово», де працює з 22 травня 2014 року, та якій на підставі додаткової угоди від 29 вересня 2015 року до вказаного договору було встановлено до 12 травня 2017 року робочий день з 9-30 год. до 18-30 год. з годинною перервою. Вказане також підтверджується довідкою ПАТ «Група Черкізово» від 19 січня 2016 року (а. с. 9, 125-129, 130).

На підставі довідки про доходи від 14 січня 2016 року вбачається, що ОСОБА_1 мала дохід в ПАТ «Група Черкізово» за 2015 року - 2504357,81 російських рублів, та яка має дозвіл від 25 листопада 2014 року на працевлаштування в Російській Федерації з 13 травня 2014 року по 12 травня 2017 року (а. с. 8, 9).

Крім цього ОСОБА_1 має посвідку від 5 лютого 2014 року на проживання у Російській Федерації, яка дійсна до 12 травня 2017 року (а. с. 10).

За місцем роботи, ПАТ «Група Черкізово», ОСОБА_1 характеризується з позитивного боку, як висококваліфікований працівник (а. с. 123-124).

Згідно із чеками з переказу грошових коштів на картку, звіту про рахунки карти та довідки про стан вкладу вбачається, що протягом серпня 2015 року ОСОБА_1 було перераховано на користь ОСОБА_2 7000 рублів (а. с. 70, 71, 72, 73).

За приходними касовими ордерами та заявами про переказ грошей вбачається, що ОСОБА_1 переказала ОСОБА_10 протягом липня - вересня 2014 року 65000 рублів та протягом квітня - травня 2015 року 22000 рублів, що також підтверджується випискою по рахунку ОСОБА_10 в ПАТ «ВТБ Банк» (а. с. 80, 81, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88, 89, 99-100).

Також судом було встановлено, що ОСОБА_1 була оформлена електронна заявка на зарахування малолітньої ОСОБА_3 до навчального закладу ГБОУ школа № 744 ім. П. М. Єремєєва в м. Москва (а. с. 33-35).

На підставі договору добровільного медичного страхування від 30 вересня 2015 року вбачається, що ОСОБА_1 застрахувала свою доньку ОСОБА_3 на період до 30 вересня 2016 року (а. с. 74-77, 78, 79).

Згідно із договором найму житлового приміщення від 21 травня 2015 року вбачається, що ОСОБА_1 винаймала терміном до 21 травня 2016 року однокімнатну кв. АДРЕСА_3 (а. с. 31, 32).

За актом обстеження житлово-побутових умов від 25 квітня 2016 року, складеного відділом соціального захисту населення Войковського району міста Москви, по АДРЕСА_3, вбачається, що за вказаною адресою мешкає ОСОБА_1 на підставі договору найму, термін дії якого закінчується 21 травня 2016 року, яка натомість планує його пролонгувати. Житло складається з однокімнатної квартири, обладнаної всіма необхідними для повсякденного життя меблями та побутовою технікою, яка має усі побутові умові для проживання. У дворі будинку мається дитячий майданчик, школа та поблизу розташований парк. Згідно із висновком компетентного відділу соціального захисту у вказаній квартирі створені необхідні умови для проживання та повноцінного розвитку малолітньої ОСОБА_3 (а. с. 122).

Згідно із виписки № 855 від 8 січня 2014 року вбачається, що ОСОБА_1 проходила лікування з 23 грудня 2013 року по 8 січня 2014 року та має діагноз: резідуальна енцефалопатія з епісиндромом у вигляді безсудомних приступів (а. с. 199).

Листом з мережі інтернет вбачається, що ОСОБА_1 бажає, щоб її дитина. ОСОБА_3, 2006 р. н., мешкала разом із нею, визнаючи при цьому, що дитина у теперішній час мешкає разом із батьком дівчинки, ОСОБА_2 (а. с. 69).

Згідно із інформацією від 10 березня 2016 року Центра первинної медико-санітарної допомоги № 5 м. Маріуполя вбачається, що ОСОБА_3, 2006 р. н., перебуває на обліку вказаного закладу по АДРЕСА_1. При цьому дівчинка з 2015 року перебувала на диспансерному обліку з приводу пієлонефриту, тому в теперішній час проходить обстеження, станом здоров'я та лікуванням якої займається її батько, ОСОБА_2 (а. с. 185).

На підставі диплому з карате-до від 28 травня 2016 року та похвального листа від 30 травня 2016 року школи № 41 м. Маріуполя вбачається, що ОСОБА_3, 2006 р. н., досягла високих спортивних показників та успіхів у навчанні (а. с. 176, 177).

За результатами дослідження від 13 квітня 2016 року, проведеного міським центром практичної психології і соціальної роботи Маріупольської міської ради, вбачається, що в ОСОБА_3, 2006 р. н., відмічена підвищена чутливість до зовнішніх подразників, потреба у подоланні обмежень, в тому числі дистанцій, що відділяють від оточуючих, намагання бути самостійною у прийнятті рішень. На теперішній час у дитини образ родини відсутній, бо наявне бажання повернути у родину обох батьків. Натомість емоційний зв'язок із матір'ю порушений, на підставі чого дівчинка бачить самою близькою людиною батька, а висловлювання дитини підтверджують її бажання проживати із батьком (а. с. 98).

За актом проведення співбесіди 11 березня 2016 року з малолітньою ОСОБА_3, проведеної начальником служби у справах дітей, Красильниковою Н. В., вбачається, що дитина обізнана з питання наявності між батьками спору щодо місця її мешкання, та зі слів дівчинки, яка має однакову схильність до обох батьків, однак ОСОБА_3 все ж виявляє бажання мешкати в родині свого батька (а. с. 154).

11 травня 2016 року питання про визначення місця проживання ОСОБА_3, 2006 р. н., було розглянуто на засіданні Комісії з захисту прав дитини, яка дійшла висновку про необхідність надання суду рекомендацій щодо визначення місця проживання такої дитини разом із батьком. Так орган опіки та піклування Лівобережної районної адміністрації встановив, що обоє з батьків малолітньої ОСОБА_3 в рівній мірі можуть створити їй належні умови для виховання та розвитку, але, враховуючи ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дівчинки та інші обставини, що мають істотне значення компетентний орган рекомендував суду визначити місце мешкання дитини разом з її батьком (а. с. 116-118).

В Преамбулі «Конвенції про права дитини» від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, визначено основні напрямки для реалізації вказаної Конвенції, якими визначено, крім іншого, те, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростання в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.

Відповідно до ст. 3 «Конвенції про права дитини» в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно із загальними засадами регулювання сімейних відносин, передбачених ст. 7 Сімейного кодексу України (далі за текстом рішення - СК України), зазначено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ст. 9 «Конвенції про права дитини» держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

На підставі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла 10 (десяти) років, визначається за згодою батьків.

На підставі ч. 1, 2 ст. 161 СК України, якщо ж мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

За ч. 1, 2 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

На підставі встановлених обставин справи суд дійшов того, що обидва батьки дбайливо ставляться до своєї доньки, ОСОБА_3, та до виконання своїх батьківських обов'язків, бажаючи брати активну участь у її вихованні та розвитку. Так батьки створили за місцем свого проживання усі необхідні умови для зростання та виховання доньки.

Судом було встановлено, що ОСОБА_1 працює та має значний заробіток.

В свою чергу ОСОБА_2 також має самостійний дохід, займаючи керівну посаду в ТОВ «Інком Медіа Груп», та надаючи консалтингові послуги.

При цьому суд не погоджується з позицією представників позивачки, що ОСОБА_2 не має самостійного прибутку, оскільки це спростовується вищенаведеним та наданими відповідачем договорами та пропозиціями про роботу.

Також суд зазначає, що між ступенем матеріальної забезпеченості одного із батьків та якістю виховання немає прямої залежності, тому цей критерій вирішального значення не має, а оцінюється у сукупності з іншими обставинами справи.

Крім цього під час вирішенні спору судом не було виявлено фактів зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами когось з батьків ОСОБА_3, або фактів того, що своїми діями сторони можуть зашкодити розвитку своєї доньки.

Також суд враховує вік дитини, якій майже 10 років, після досягнення яких вона за згодою батьків зможе визначати місце свого проживання. При цьому вік дівчинки та тривалість часу її проживання окремо від матері невілює нагальну потребу для дитини саме у материнській опіці.

Судом при цьому узято до уваги, що дитина, щодо якої вирішується питання про визначення її місця проживання, з народження зростала в м. Маріуполі, який вважає своїм справжнім домом, де виховувалась у родині батьків ОСОБА_2, з якими до тепер підтримує тісний зв'язок, будучи оточеною з їх боку турботою та ласкою.

Проживання ж дитини в м. Донецьку та в м. Москва носило тимчасовий характер , що було зумовлено працевлаштуванням батьків ОСОБА_3 за межами м. Маріуполя.

На теперішній час дитина навчається у школі, відвідує заняття зі спорту, жодних нарікань на самопочуття дитини або на неналежне її виховання за час перебування ОСОБА_3 із батьком не було наведено.

Також суд враховує, що в м. Москва дитина мешкала протягом 2015 року також із батьком, а не з матір'ю, до якої здебільшого навідувалась лише на вихідних.

Не може суд обійти увагою ту обставину, що зайнятість на роботі позивачки об'єктивно змушуватиме її менше часу приділяти уваги ОСОБА_3, в якої в м. Москва, де позивачка мешкає тимчасово, окрім матері нікого з рідних немає, що здатне несприятливо вплинути на виховання та розвиток дитини.

При цьому суд враховує, що дитина має право висловитись з питань визначення місця її проживання, чим вона й скористалась, надавши у відповідній бесіді представнику служби у справах дітей перевагу проживанню разом із батьком, ОСОБА_2, хоча дитина не виділяє для себе когось одного з батьків, бажаючи бути оточеною увагою їх обох.

Вказане також підтверджується дослідженням психолога, за яким ОСОБА_3 бачить самою близькою людиною для себе батька, через порушений у неї зв'язок із матір'ю.

Натомість вважати таке дослідження необґрунтованим у суду немає підстав, тому суд відхиляє позицію представників позивачки щодо недоведеності таких висновків психолога.

На підставі встановлених судом обставин, висновку органу опіки та піклування, враховуючи принципи, закріплені в «Конвенції про права дитини», виходячи з якнайкращого забезпечення інтересів дитини, суд дійшов переконання, що малолітній ОСОБА_3, 2006 р. н., буде краще мешкати разом зі своїм батьком, ОСОБА_2, в м. Маріуполі, де для виховання дитини створені найбільш сприятливі умови в частині проживання ОСОБА_3 в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню шляхом визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 разом із батьком дитини по АДРЕСА_1.

З урахуванням викладеного для задоволення заявлених позовних вимог ОСОБА_1 про визначення місця проживання ОСОБА_3, 2006 р. н., разом із матір'ю підстав немає. Натомість вирішенням цього спору позивачка не втрачає своїх прав та обов'язків по відношенню до своєї дитини.

Вирішуючи ж вимоги ОСОБА_1 щодо надання їй дозволу на оформлення проїзних документів на ОСОБА_3 та на виїзд дитини за межі України без згоди батька, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у ст. 2 цього Закону, за якою серед інших документів, які дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, є проїзний документ дитини.

За ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

За п. 3 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (з подальшими змінами) (далі за текстом рішення - Правила перетинання кордону), виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку.

Відповідно до п. 4 Правил перетинання кордону виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється:

1) за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску;

2) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків:

а) якщо другий з батьків є іноземцем або особою без громадянства, що підтверджується записом про батька у свідоцтві про народження дитини, та який (яка) відсутній у пункті пропуску;

б) якщо у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, з яким перетинає державний кордон громадянин, який не досяг 16-річного віку, або проїзному документі дитини є запис про вибуття на постійне місце проживання за межі України чи відмітка про взяття на консульський облік у дипломатичному представництві або консульській установі України за кордоном;

в) у разі пред'явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій:

свідоцтва про смерть другого з батьків;

рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків;

рішення суду про визнання другого з батьків безвісно відсутнім;

рішення суду про визнання другого з батьків недієздатним;

рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків;

довідки про народження дитини, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 СК (під час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері).

При цьому за п. 5 Правил перетинання кордону виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі осіб, які уповноважені обома батьками, здійснюється також за нотаріально посвідченою згодою обох батьків із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі.

Виходячи з наведених норм суд дійшов висновку, що в уточнених позовних вимогах ОСОБА_1 у порушення «Правил перетинання державного кордону громадянами України» не було наведено орієнтовні дату виїзду ОСОБА_3 за межі України та термін перебування дитини в Росії.

Крім цього представники позивачки ставили питання перед судом про визначення місця проживання малолітньої дитини саме за межами України, що зумовлювало б проживання ОСОБА_3 на постійній основі в м. Москва, в чому судом було відмовлено ОСОБА_1

Встановлені обставини з урахуванням інтересів малолітньої ОСОБА_3 та за відсутності згоди батька дитини, ОСОБА_2, унеможливлюють задоволення судом заявлених позовних вимог ОСОБА_1 у існуючій їх редакції, тому у задоволенні її позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню документально підтвердженні судові витрати відповідача по сплаті судового збору в сумі 551,20 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 213-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини разом із матір'ю та надання дозволу матері на оформлення проїзних документів на малолітню дитину та на виїзд дитини за межі України без згоди батька, треті особи: Орган опіки та піклування Лівобережної районної адміністрації Маріупольської міської ради, Служба по справах дітей Лівобережної районної адміністрації Маріупольської міської ради, - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини разом із батьком - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із батьком дитини, ОСОБА_2, який мешкає та зареєстрований по АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_1, ІПН: НОМЕР_1, зареєстрованої по АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_2, ІПН: НОМЕР_2, зареєстрованого по АДРЕСА_1, витрати по сплаті судового збору в сумі 551,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржено у апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а учасниками процесу, що не були присутні при проголошенні, - протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя