Рішення № 59641432, 01.07.2016, Оболонський районний суд міста Києва

01.07.2016 Справа № 756/10998/15-ц

Справа № 756/10998/15-ц

провадження №2/756/786/16

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2016 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Шумейко О.І.,

секретаря - Алфьорової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

в с т а н о в и в:

У серпні 2015 року позивач звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у березні 2013 року позивач надав у позику відповідачу грошові кошти у сумі 86000 гривень строком на десять днів. У січні 2015 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення позики. Після отримання вимоги про повернення позики відповідач у добровільному порядку позику не повернула.

За таких обставин, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму боргу у розмірі 86000 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також суму нарахованих процентів, розмір яких визначений на рівні облікової ставки НБУ.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач та її представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову. Зазначили, що ОСОБА_2 до отримання грошових коштів у позику бачила позивача лише декілька разів. Чоловік відповідача - ОСОБА_3 потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої за його вини було пошкоджено автомобіль, який належить позивачу. В подальшому відповідачем було власноручно написано боргову розписку від свого імені на ім'я позивача, однак грошових коштів в момент написання розписки відповідач не отримувала, розписку написала від моральним тиском. Відповідач звернулася до правоохоронних органів з приводу неправомірних дій ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_4 під час допиту у судовому засіданні показав, що він познайомив ОСОБА_1 з ОСОБА_3. 30 березня 2013 року ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_1 з проханням надати грошові кошти у борг. Під час написання розписки були присутні ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, на користь останньої передавалися грошові кошти.

Свідок ОСОБА_3 під час допиту у судовому засіданні показав, що він особисто знайомий з позивачем. У 2013 році свідок потрапив у ДТП, в результаті якого було пошкоджено автомобіль ОСОБА_1 Свідок шукав гроші для фінансування відновлювального ремонту автомобіля. В присутності свідка його дружина написала розписку на ім'я позивача про отримання грошових коштів у борг. Після написання розписки гроші позивачу не повернули. Грошові кошти в борг ОСОБА_2 ОСОБА_1 не передавалися.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, покази свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

30 березня 2013 року ОСОБА_2 зобов'язалася повернути борг у розмірі 86000 грн., які були отримані у ОСОБА_1 протягом 10-деного строку. Під час передачі коштів та написання розписки були присутні ОСОБА_4 Такі факти підтверджені розпискою, складеною відповідачем. (а.с. 9)

У відповідності до положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж кількості.

Згідно з ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Статтею 360-7 ЦПК України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року, № 6-63цс13, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами виникли позикові договірні правовідносини, що підтверджується борговою розпискою. Відповідач не заперечувала, що саме нею написана розписка.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилалася на те, що вона не отримувала грошові кошти у сумі 86000 гривень. Однак, долучена до матеріалів справи, копія розписки підтверджує факт отримання позики відповідачем. Оригінал розписки оглянутий судом під час розгляду справи. При цьому, у даному випадку показами свідків не може бути підтверджений факт неотримання позики відповідачем, оскільки таке спростовується належними та допустимими письмовими доказами, наданим позивачем.

Положеннями статті 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину.

Згідно з ст. 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Відповідачем не долучено до матеріалів справи доказів визнання правочину (розписки) судом недійсним. Відтак, на час вирішення судом справи правочин є дійсним та породжує юридичні наслідки для сторін, зокрема, обов'язок відповідача повернути позику.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про часткове задоволення позову та вирішує стягнути з відповідача на користь позивача борг за розпискою від 30 березня 2013 року у розмірі 86000 гривень. У задоволенні решти позовних вимог суд вирішує відмовити, оскільки вимоги, що стосуються стягнення з відповідача інфляційних втрат та процентів за користування позикою, не доведені належними доказами, позивачем не надано розрахунок розміру заявлених вимог в цій частині.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 860 гривень.

Керуючись ст.ст. 4, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1 заборгованість за розпискою від 30 березня 2013 року у сумі 86000 (вісімдесят шість тисяч) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 860 (вісімсот шістдесят) гривень.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні при проголошенні судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.І. Шумейко