Постанова № 59640312, 17.05.2016, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/2658/15-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.05.2016 року Здолбунівський районний суд

Рівненської області

у складі: головуючого судді Мички І.М.

при секретарі Дехтярук І.А.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Здолбунові Рівненської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної держадміністрації, Управління соціального захисту населення Здолбунівської районної держадміністрації, Міністерства соціальної політики України про визнання протиправною відмови у виплаті компенсації по догляду за інвалідом 1 групи та зобов»язання вчинити певні дії суд -

в с т а н о в и в:

Позивачка в своєму позові зазначає, що вона є працездатною особою, проте ніде не працює , адже з 18.06.2008 року доглядає свою матір ОСОБА_6, яка є інвалідом 1-ої групи за висновком МСЕК потребує постійного стороннього догляду. За здійснення такого догляду станом на 2015 рік отримує щомісячну грошову компенсацію від держави у розмірі 208,00 грн. з яких 16,16 грн. - компенсаційна виплата працездатній особі,що не працює і здійснює догляд за інвалідом 1-ої групи або особою похилого віку,що досягла 80-річного віку 191,84 грн. - державна соціальна допомога малозабезпеченим сім»ям .

При зверненні до Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної держадміністрації, Управління соціального захисту населення Здолбунівської районної держадміністрації, Міністерства соціальної політики України позивачка отримала відповідь проте, що даний вид допомоги вона отримує відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 832, а також однією з причин відмови на її звернення було те , що в країні триває процес реформування системи соціальних послуг , зокрема й механізму та розміру виплати компенсації фізичним особам ,які надають соціальні послуги. Також у своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначає , що відповідно до ст. 46 Конституції України вона повинна отримувати державну допомогу по догляду за інвалідом 1-ої групи в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого в законі України про Державний бюджет на відповідний рік, тому просить суд визнати неправомірними відмови Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної держадміністрації, Управління соціального захисту населення Здолбунівської районної держадміністрації, Міністерства соціальної політики України щодо виплати ОСОБА_1 компенсації по догляду за інвалідом 1-ої групи в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зобов»язати Управління соціального захисту населення Здолбунівської районної держадміністрації нараховувати та виплачувати компенсаційну виплату працездатній особі, що не працює і здійснює догляд за інвалідом 1-ої групи , ОСОБА_1 , в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого в законі України про державний бюджет на відповідний рік , починаючи з дня подання позову до суду до обмеження чи припинення права на дану компенсаційну виплату, зобов»язати Управління соціального захисту населення Здолбунівської районної держадміністрації здійснити перерахунок та виплатити недораховану компенсаційну виплату працездатній особі , що не працює і здійснює догляд за інвалідом 1-ої групи ОСОБА_1 , за минулі періоди в розмірі 35675,59 гривень.,стягнути солідарно з Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної держадміністрації, Управління соціального захисту населення Здолбунівської районної держадміністрації, Міністерства соціальної політики України на користь позивачки моральну шкоду в розмірі 10,000 гривень.

В судовому засіданні позивачка пояснила , що відповідно до ст.46 Конституції України , вона повинна отримувати допомогу в розмірі прожиткового мінімуму , так ,як вона здійснює догляд за інвалідом 1-ої, особою , що досягла 80-річного віку, а також вважає що відповідачами по справі їй завдано моральну шкоду тому просить суд її позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивачки позов підтримала, та пояснила , що ОСОБА_1 дійсно здійснює догляд за своєю матір»ю , яка є інвалідом 1-ої групи , та отримує допомогу в розмірі 16,16 грн. , тобто сума яка виплачується державою є мізерною , яка не може забезпечити належний рівень життя, тому стверджує проте , що державою повинна виплачуватися допомога , яка передбачена основним законом Конституцією України,як законом прямої дії.

Представник відповідача Управління соціального захисту населення Здолбунівської районної держадміністрації проти позову заперечив та пояснив наступне , допомога яку отримує ОСОБА_1 призначається відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 832 « Про підвищення розмірів допомоги окремим категоріям громадян» та становить 4,80 грн. та відповідно до ЗУ» Про індексацію грошових доходів населення» від 06.02.2003 року було проведено індексацію даного виду допомоги і на даний час вона становить 16,16 грн. отже іншого способу визначення розміру компенсації законодавством не передбачено.

Відповідачем Міністерством соціальної політики на адресу суду було надіслано лист - заперечення в якому вказано, на даний час фізична особа ,яка постійно надає соціальні послуги інваліду 1-ої групи , має право вибору в призначенні щомісячних компенсаційних виплат відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 № 832 або є згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 №558 , наразі виплата компенсації непрацюючим особам ,які постійно надають соціальні послуг інвалідам 1-ої групи , здійснюється у розмірі 15% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому позов вважають безпідставним та просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд вислухавши сторони по справі дослідивши письмові докази приходить до висновку про наступне :

Відповідно до ст.51 Конституції України , повнолітні діти зобов»язанні піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

В даному випадку ОСОБА_1 здійснює догляд за своєю матірю ОСОБА_6 та виконує свій обов»язок.

Суд зазначає, що до правовідносин, що виникли між сторонами по справі застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким є Закон України «Про соціальні послуги».

Згідно ст. 7 ч. 6 Закону України «Про соціальні послуги» фізичним особам, які надають соціальні послуги, призначаються і виплачуються компенсаційні виплати в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1, 2 Порядку призначення та виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 29.04.2004 року № 558 непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, що обслуговуються соціальними службами), призначається щомісячна компенсаційна виплата (далі - компенсація). Компенсація призначається виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб фізичним особам, які надають соціальні послуги інвалідам I групи у розмірі 15 відсотків.

Згідно до п. 5 зазначеного Порядку компенсація призначається і виплачується органом праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи, якій надаються соціальні послуги, з дня подання фізичною особою, яка надає соціальні послуги, та особою, яка їх потребує, заяв разом з документами, зазначеними у пункті 6 цього Порядку.

Так, як мати позивачки є інвалідом 1-ої групи та потребує постійного догляду , то позивачка позбавлена можливості працювати.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 № 832 та постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 №558 передбачено розмір соціальної допомоги для відповідної категорії громадян.

Посилання позивачки на те , що вона повинна отримувати допомогу відповідно до ч.3 ст.46 Конституції України в розмірі прожиткового мінімуму не ґрунтується на нормах спеціального Закону , які є похідними основного Закону Конституції України.

Відповідно до узагальнення судової практики Верховного суду України щодо застосування судами при вирішенні спорів за ч.3 ст.46 Конституції Україгни вказується , що посилання позивача на те , призначена йому пенсія , соціальна виплата чи допомога не відповідає Конституції України не може бути враховано, оскільки Конституцією України визначені загальні засади соціального захисту населення, а розмір пенсій, соціальних виплат та допомог та порядок їх призначення, регулюються спеціальними законами , які не оспорюються позивачем та при призначенні йому пенсії , соціальної виплати чи допомоги порушенні не були.

Також слід зазначити , що питання про те чи відповідає Конституції України закон ,який підлягає до застосування у конкретній справі не підлягає вирішенню в загальному місцевому суді , так ,як це компетенція Конституційного суду України.

Судом досліджено доводи позивачки про відшкодування моральної шкоди , та встановлено :

Відповідно до ст.23 ЦК України ,особа має право на відшкодування моральної шкоди , завданої внаслідок порушення її права.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними рішеннями , діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала , за наявності її вини .

Згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової0 шкоди» зазначено , що відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов»язковому з»ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають :наявність такої шкоди , протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв»язку між шкодою і протиправними діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

За наявних обставин встановлених судом підстав для задоволення позовної вимоги щодо моральної шкоди судом не встановлено.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про відмову позивачці у задоволенні позову.

Керуючись ст.51 Конституції України, ст.23,1167 ЦК України, ст.15-163 КАС України , суд -

п о с т а н о в и в:

У позові ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної держадміністрації, Управління соціального захисту населення Здолбунівської районної держадміністрації, Міністерство соціальної політики України про визнання протиправною відмови у виплаті компенсації по догляду за інвалідом 1 групи та зобов»язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Здолбунівський районний суд Рівненської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 /десяти/ днів з дня її проголошення.

Суддя: