Рішення № 59638957, 09.08.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/6346/13-ц Головуючий у І інстанції Корнієнко С. В.Провадження № 22-ц/780/2959/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 09.08.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

09 серпня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

Суддів Гуля В.В., Касьяненко Л.І.,

за участю секретаря Дрозд Р.І.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2013 року ПАТ «Банк Перший», правонаступником якого є ПАТ «БГ Банк» звернувся до суду з позовом та просив стягнути в межах вартості предмета іпотеки зі ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Перший» заборгованість станом на 15 липня 2013 року позичальника за кредитним договором № 189 від 11 грудня 2007 року у розмірі 1704352,49 доларів США, що дорівнює 13622889 грн. 45 коп. згідно з офіційним курсом НБУ станом на 15 липня 2013 року, з яких: заборгованість по основній сумі кредиту 477000,60 доларів США, що становить 3812665 грн. 80 коп., заборгованість по нарахованих та несплачених відсотках 64689,39 доларів США, що еквівалентно 517062 грн. 29 коп., пеня за несвоєчасно сплачені відсотки 136719,01 доларів США, що еквівалентно 1092795 грн. 03 коп., пеня за несвоєчасно сплачений кредит 984921,44 доларів США, що еквівалентно 7872477 грн. 07 коп.; три відсотки річних від простроченої суми кредиту 41022,05 доларів США, що еквівалентно 327889 грн. 25 коп. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 11 грудня 2007 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстровано в реєстрі за № 6999, а саме: житловий будинок загальною площею 399,6 кв.м., житловою площею 176,3 кв., що розташований по вул. Лісова, 27 у с. В. Солтанівка Васильківського р-ну Київської області та земельну ділянку, на якій він розташований, загальною площею 0,211 га, кадастровий номер 3221480901:01:019:0021; визначити спосіб реалізації вказаного предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів; встановити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації в розмірі 1568899 грн. 38 коп. згідно з експертною оцінкою від 12 вересня 2013 року; грошові кошти отримані від реалізації вищевказаного нерухомого майна, що являється предметом іпотеки, направити на погашення заборгованості ОСОБА_4 перед ПАТ «Банк Перший» за кредитним договором № 189 від 11 грудня 2007 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 грудня 2007 року між ВАТ «Український банк розвитку та партнерства», правонаступником якого є ПАТ «Банк Перший», та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті в сумі 530000 доларів США зі сплатою 13,5 % річних за користування кредитом. Строк повернення коштів - 08 грудня 2017 року. З метою забезпечення виконання зобовязань за договором 11 грудня 2007 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, згідно якого в іпотеку було передано житловий будинок з земельною ділянкою, які розташовані по вул. Лісова, 27 у с. В. Солтанівка Васильківського р-ну Київської області. Позичальник порушив умови кредитного договору, у звязку з чим утворилася заборгованість. 16 травня 2012 року ОСОБА_3 всупереч умов договору іпотеки відчужила предмет іпотеки ОСОБА_2, про що банк не знав та не міг знати.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2015 року у задоволенні позову ПАТ «БГ Банк» відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «БГ Банк» просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до його відома не було доведено інформацію про обтяження майна іпотекою. Позивач обрав вірний спосіб захисту, оскільки відповідач згідно вимог ст. 23 Закону України «Про іпотеку» набув прав та обовязків іпотекодавця та відповідає в межах вартості предмета іпотеки за договірними зобовязаннями по погашенню кредитної заборгованості.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 11 грудня 2007 року між ВАТ «Український банк розвитку та партнерства» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 189, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті в сумі 530000 доларів США для поточних потреб зі сплатою 13,5 % річних.

Строк повернення кредиту 08 грудня 2017 року.

10 листопада 2008 року, 09 лютого 2009 року, 08 травня 2009 року, 23 липня 2009 року між ВАТ «Український банк розвитку та партнерства» та ОСОБА_6 було укладено договори про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 189 від 11 грудня 2007 року.

З метою забезпечення виконання зобовязань за вказаним кредитним договором 11 грудня 2007 року між ВАТ «Український банк розвитку та партнерства» та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, згідно умов якого в іпотеку було передано житловий будинок загальною площею 399,6 кв.м. житловою площею 176,3 кв., що знаходиться по вул. Лісова, 27 у с. В. Солтанівка Васильківського р-ну Київської області та земельну ділянку, на якій він розташований, загальною площею 0,211 га, кадастровий номер 3221480901:01:019:0021.

ПАТ «БГ Банк» є правонаступником ПАТ «Банк Перший», який у свою чергу, є правонаступником ВАТ «Український банк розвитку та партнерства».

16 травня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,211 га, кадастровий номер 3221480901:01:019:0021, яка розташована по вул. Лісова, 27 у с. В. Солтанівка Васильківського р-ну Київської області.

ОСОБА_2 також придбав домоволодіння за вказаною адресою на підставі договору купівлі-продажу, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, заборгованість позичальника ОСОБА_4 за кредитним договором № 189 від 11 грудня 2007 року станом на 15 липня 2013 року становить 1704352,49 доларів США, що дорівнює 13622889 грн. 45 коп., з яких:

-заборгованість по основній сумі кредиту 477000,60 доларів США, що становить 3812665 грн. 80 коп.,

-заборгованість по нарахованих та несплачених відсотках 64689,39 доларів США, що еквівалентно 517062 грн. 29 коп.,

-пеня за несвоєчасно сплачені відсотки 136719,01 доларів США, що еквівалентно 1092795 грн. 03 коп.,

-пеня за несвоєчасно сплачений кредит 984921,44 доларів США, що еквівалентно 7872477 грн. 07 коп.;

-три відсотки річних від простроченої суми кредиту 41022,05 доларів США, що еквівалентно 327889 грн. 25 коп.

Згідно висновку про незалежну оцінку початкової вартості загальна початкова вартість обєкта оцінки домоволодіння загальною площею 399,6 кв.м., житловою площею 176,3 кв., що розташоване по вул. Лісова, 27 у с. В. Солтанівка Васильківського р-ну Київської області та земельної ділянки, на якій воно розташовано, загальною площею 0,211 га, кадастровий номер 3221480901:01:019:0021 становить 1568899 грн. 38 коп.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем обраний не вірний спосіб захисту своїх інтересів.

Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно дост. 1 Закону України «Про іпотеку»іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Частиною п'ятоюстатті 3 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Закінчення строку дії кредитного договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань (ч. 4ст. 631 ЦК України).

Судом встановлено, що основне зобов'язання ОСОБА_4 не виконала, а ОСОБА_3 відчужила предмет іпотеки на користь третьої особи.

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку»визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Отже, набуття у власність ОСОБА_2 домоволодіння та земельної ділянки, які передано в іпотеку попереднім власником, жодним чином не впливає на право банку звернути стягнення на зазначений предмет іпотеки.

З матеріалів справи вбачається, що предмет іпотеки було відчужено ОСОБА_3 у 2012 році після визнання недійсним договору іпотеки нерухомого майна на підставі рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2010 року. Однак, рішенням Апеляційного суду Київської області від 29 травня 2013 року вищевказане рішення суду було скасовано та у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання недійсним договору іпотеки відмовлено.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень визначені Законом України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон № 1952-IV).

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону № 1952-IV права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Аналогічні положення містяться у ч. 2 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою взаємні права й обовязки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Державна реєстрація іпотек у той час регулювалася Тимчасовим порядком державної реєстрації іпотек, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 410 (утратив чинність 1 січня 2013 року), та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (утратив чинність 1 січня 2016 року).

Відповідно до вимог ст. 26 Закону № 1952-IV записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі Державний реєстр прав) вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься відповідний запис.

Пунктами 74, 75 Порядку держаної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що рішення суду щодо обтяження прав на нерухоме майно, яке набрало законної сили, є документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно.

Якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

За таких умов у разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису, який виключено на підставі незаконного рішення суду. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек.

Зазначений висновок узгоджується і з положенням статті 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обовязки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обовязки підлягають виконанню.

Тому ухвалення судом рішення про недійсність договору іпотеки, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності правочину, а договір іпотеки (права й обовязки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного суду України від 03 лютого 2016 року (справа № 6-2026цс15).

Таким чином, звернення банку до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки є обґрунтованим та позовні вимоги підлягають до задоволення.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з розміром заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Так, з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що розмір пені у сумі 1221640,45 доларів США значно перевищує розмір заборгованості по основній сумі кредиту, яка становить 477000,60 доларів США.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обовязку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 03 вересня 2014 року (справа № 6-100цс14).

Відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір пені до 100000 доларів США за несвоєчасну сплату основної суми кредиту в розмірі 477000.6 доларів США та до 20000 доларів США за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 136 719.01 доларів США, що станом на 15 липня 2013 року становило 959160 грн. (120000 х 7.993).

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною

продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 зазначеного Закону початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і

майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, які підтверджують наявність договірних відносин між позивачем та третіми особами, заборгованість позичальника ОСОБА_4 перед банком за кредитним договором, перехід обовязків за іпотечним договором до ОСОБА_2 в силу вимог ст. 23 Закону України «Про іпотеку», колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.

Заперечення боржника ОСОБА_4, в частині погашення заборгованості перед банком колегія суддів не може взяти до уваги, виходячи з наступного.

Під час розгляду справи в апеляційному суду ОСОБА_4 надала суду довідку ТОВ «Марко Поло» відповідно до якої станом на 06 липня 2015 року її заборгованість перед банком за кредитним договором № 189 від 11 грудня 2007 року погашена в повному обсязі.

Однак колегія суддів не може прийняти зазначений доказ, в якості підтвердження відсутності зобовязань ОСОБА_4 перед банком, що випливають з кредитного договору № 189 від 11 грудня 2007 року.

Так матеріали справи не містять належних доказів погашення ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором в сумі, якій просить банк.

Перевіряючи надану суду довідку ТОВ «Марко Поло» відповідно до якої станом на 06 липня 2015 року її заборгованість перед банком за кредитним договором № 189 від 11 грудня 2007 року погашена в повному обсязі, суд просив боржника ОСОБА_4 надати фінансові документи, які б свідчили про реальне погашення заборгованості, а саме спосіб погашення, суму внесених коштів, час їх внесення і. т.і.

Однак, на запит суду ОСОБА_4 надала лише оригінал довідки ТОВ «Марко Поло» та не надала будь-який фінансових документів.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 року було визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 12.11.2014 року, укладений між ПАТ «БГ БАНК» та ТОВ Фінансова компанія «Марко Поло», яким останньому було відступлено право вимоги по кредитному договору № 189 від 11 грудня 2007 року.

Відповідно до вимог ст. 216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що належним кредитором за кредитним договором № 189 від 11 грудня 2007 року є ПАТ «БГ БАНК» і доказів погашення заборгованості по зазначеному кредитному договору немає.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, з відповідача на користь ПАТ «БГ Банк» необхідно стягнути сплачені останнім судові витрати за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг у розмірі 3276 грн. 31 коп. пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» задовольнити частково.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором № 189 від 11 грудня 2007 року у розмірі 661689.99 доларів США, що станом на 15 липня 2013 року дорівнює 5288 888 грн. 09 коп., з яких: заборгованість по основній сумі кредиту 477000,60 доларів США, що становить 3812665 грн. 80 коп., заборгованість по нарахованих та несплачених відсотках 64689,39 доларів США, що еквівалентно 517062 грн. 29 коп., пеня за несвоєчасно сплачені відсотки 20 000 доларів США, що еквівалентно 159860.00 грн., пеня за несвоєчасно сплачений кредит 100000 доларів США, що еквівалентно 799 300 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 11 грудня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за № 6999, а саме: житловий будинок загальною площею 399,6 кв.м. житловою площею 176,3 кв., що розташований по вул. Лісова, 27 у с. В. Солтанівка Васильківського р-ну Київської області та земельну ділянку загальною площею 0,211 га, яка розташована по вул. Лісова, 27 у с. В. Солтанівка Васильківського р-ну Київської області, кадастровий номер 3221480901:01:019:0021, цільове призначення будівництво, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Визначити спосіб реалізації вказаного предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.

Встановити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації в розмірі 1568899 (один мільйон пятсот шістдесят вісім тисяч вісімсот девяносто девять гривень, 38 копійок) згідно висновку про незалежну оцінку від 12 вересня 2013 року, яка була проведена ТОВ «Ресурс-Центр Плюс» та ТОВ «Експерт центр».

Грошові кошти, отримані від реалізації предмета іпотеки, направити на погашення заборгованості ОСОБА_4 перед Публічним акціонерним товариством «БГ Банк» за кредитним договором № 189 від 11 грудня 2007 року у розмірі 661 689.99 (шістсот шістдесят одна тисяча шістсот вісімдесят дев'ять доларів США) та 99 центів, що станом на 15 липня 2013 року дорівнює 5288 888 грн. 09 коп (п'ять мільйонів двісті вісімдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят вісім гривень, 09 копійок.

В іншій частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_2, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «БГ Банк», місце знаходження вул. Дегтярівська, 48, м. Київ, ЄДРПОУ 20717958, судовий збір у розмірі 3 276 (три тисячі двісті сімдесят шість гривень, 31 копійка).

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Гуль В.В.

ОСОБА_7