Ухвала суду № 59638942, 09.08.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 368/186/16-ц Головуючий у І інстанції Іванюта Т. Є.Провадження № 22-ц/780/4563/16 Доповідач у 2 інстанції Фінагєєв В. О.Категорія 18 09.08.2016

УХВАЛА

Іменем України

09 серпня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Касьяненко Л.І., Мережко М.В.,

за участю секретаря Дрозд Р.І.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 23 червня 2016 року у справі за поданням відділу Державної виконавчої служби Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_2 у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2016 року державний виконавець відділу Державної виконавчої служби Кагарлицького районного управління юстиції звернувся до суду з поданням та просив тимчасово обмежити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням.

Подання обґрунтоване тим, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Кагарлицького РУЮ перебуває виконавчий лист № 368/186/16-ц від 21 квітня 2016 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 боргу в розмірі 929 122 грн. 38 коп. Боржник добровільно не виконує рішення суду.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 23 червня 2016 року подання державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через порушення норм процесуального права та у задоволенні подання відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що при зверненні з поданням до суду державним виконавцем не надано належних та допустимих доказів того, що боржник ухиляється від виконання рішення суду. У матеріалах справи відсутні докази того, що боржник одержувала постанову про відкриття виконавчого провадження та виклики під розписку до державної виконавчої служби з приводу невиконання нею судового рішення.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що заочним рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 25 лютого 2016 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 кошти за договором позики в сумі 929 122 грн. 38 коп. та судовий збір у розмірі 6 890 грн.

21 квітня 2016 року у вказаній справі видано виконавчий лист.

25 квітня 2016 року головним державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 368/186/16-ц, виданого 21 квітня 2016 року.

17 червня 2016 року головним державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Постановляючи ухвалу про задоволення подання, суд першої інстанції виходив з того, що боржник добровільно виконавчий документ не виконує та не вчиняє жодних дій, спрямованих на погашення боргу.

Однак, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 13 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах будь-якої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо діють невиконані зобов'язання або він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням до виконання зобов'язань.

Відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Відповідно до п.п. 12.1.1 - 12.1.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, подання повинно містити, зокрема, підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань. Крім того, до подання додаються копії виконавчого документа, постанови про відкриття виконавчого провадження та копії інших документів (за потреби); відомості про направлення до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду державний виконавець повідомляє боржника.

Вказаний нормативно-правовий акт передбачає, що подання державного виконавця повинно містити, зокрема, підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань.

Однак, суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України повно і всебічно не з'ясував фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги та заперечення сторін та якими доказами вони підтверджуються, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, судом першої інстанції порушено порядок розгляду зазначеного питання, а саме не досліджено та не дано оцінки обставинам справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон, що у відповідності до вимог ст. 312 ЦПК України є підставою до скасування ухвали суду з передачею питання на новий розгляд.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 23 червня 2016 року скасувати та передати питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_2 на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Касьяненко Л.І.

Мережко М.В.