Ухвала суду № 59638930, 08.08.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/2547/16-ц Головуючий у І інстанції Чернов Д. Є.Провадження № 22-ц/780/3544/16 Доповідач у 2 інстанції Журба С. О.Категорія 26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Мережко М.В., Сержанюка А.С.,

за участю секретаря Тимошевської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 квітня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом, який мотивувало тим, що 04 березня 2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником прав та обов'язків якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 був укладений договір б/н, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 5 800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач зобов'язання щодо повернення кредитних коштів за вказаним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим утворилася заборгованість. Станом на 31 грудня 2015 року загальна сума заборгованості становила 23 950,81 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 5 314,79 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом - 15 108,32 грн., заборгованість за пенею та комісією - 2 149,09 грн., штраф (фіксована частина) - 250,00 грн., штраф (процентна складова) - 1 128,61 грн. Зважаючи на наведене, просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість у розмірі 23 950,81 грн. та судові витрати у розмірі 1378,00 грн.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 27 квітня 2016 року позовні вимоги ПАТ Комерційного банку «ПриватБанк» задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову банку, а його зустрічний позов задовольнити. Обґрунтував скаргу тим, що судом першої інстанції незаконно стягнуто з нього на користь банку заборгованість за кредитною карткою.

12 серпня 2013 року відповідач повністю погасив борг за отриманими до цього кредитними коштами шляхом внесення на рахунок кредитної картки 5800 грн. Того ж дня з його автомобіля сталася крадіжка, серед іншого були викрадені і дві картки банку. 14 серпня 2013 року він звернувся до відділення банку із заявою про заміну втраченої кредитної картки, в результаті чого менеджер банку видав йому іншу картку. Незважаючи на заміну картки, ввечері 14 серпня 2013 року позивач почав отримувати на телефон повідомлення щодо зняття з його старої картки коштів. В подальшому він звернувся до Ірпінського МВ ГУМВС в Київській області із заявою про шахрайські дії працівника банку, за якою було порушено кримінальне провадження. На даний час розслідування не закінчене.

З урахуванням наведеного відповідач вважає, що заборгованість виникла не в результаті отримання ним коштів, відтак підстави для їх повернення, з його точки зору, відсутні, однак суд першої інстанції не прийняв це до уваги, як і не прийняв до розгляду його зустрічну позовну заяву про розірвання кредитного договору. За таких умов вважає, що правові підстави для задоволення позовних вимог були відсутні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне:

У відповідності до положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду в повній мірі відповідає наведеним вимогам, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Ст. 10 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. Аналогічна норма міститься і в ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами.

Обґрунтовуючи свою позицію щодо невідповідності висновків суду першої інстанції, відповідач посилався на те, що кошти були зняті з викраденої банківської картки, яка мала б на той час вже бути заблокованою відповідно до його звернення до установи банку. В той же час жодного належного та допустимого доказу з цього приводу відповідач до суду не надав. Так, відповідачем не було доведено факту його звернення 14 серпня 2013 року до працівників банку з вимогою блокування картки, оскільки на підтвердження цього відповідач надав лише копію його заяви до банку про перевірку таких своїх посилань, датовану 24 грудня 2013 року (а.с. 31), що може вважатися належним доказом з цього приводу. За таких умов твердження відповідача про зняття готівки з банківської карти, відносно якої він до цього подав заяву про її блокування, залишилося недоведеним, відтак не може бути прийняте судом.

Не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи й посилання відповідача про попереднє (до зняття коштів) викрадення його банківської картки, з якої такі кошти були зняті, оскільки зняття спірних сум мало місце 14 серпня 2013 року, в той час як відповідно до наданої до справи довідки по кримінальному провадженню № 12013100040002331 (а.с. 28), викрадення з автомобіля відповідача мало місце лише 15 серпня 2013 року.

Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а його рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких умов передбачені законом підстави для скасування рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді: М.В. Мережко

А.С. Сержанюк