Постанова № 59638817, 15.06.2016, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/963/16-а

Провадження № 2-а/376/14/2016

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2016 р.

Сквирський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Віговського С.І.

при секретарі Кропивлянській С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області, про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Сквирського районного суду Київської області в порядку адміністративного судочинства з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області, про визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними та зобов'язання вчинити дії по призначенню пільгової пенсії працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, відповідно до п. а) ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що йому 20 вересня 2015 року виповнилося повних 50 років, і він 12 квітня 2016 року, будучи внутрішньо переміщеною особою (зареєстрований в с. Пречистівка, вул. Запорожця, 62, Мар'їнського району Донецької області) та жителем с. Пустоварівка, вул. Леніна, 75, Сквирського району Київської області, звернуся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, проте останній фактично відмовив йому у вчиненні такої дії листом за № 13/Р-01 від 21 квітня 2016 року.

Свою відмову відповідач мотивував тим, що позивач не надав доказів підтвердження відомостей про атестацію робочих місць за умовами праці, що передбачено Постановою Кабінету Міністрів України за № 442 від 01 серпня 1992 року, якою затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці (діє з 21.08.1992 року, далі - Порядок), що дає йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки періоди роботи з 22.08.1992 року по 24.05.1994 року, з 14.06.1994 року по 15.08.1994 року та з 17.10.1994 року по 21.06.1995 року не підтверджені за результатами атестації робочих місць за умовами праці у зв'язку з відсутністю відповідних документів (виписки з наказу про проведення атестації робочих місць; переліку професій і посад, робочі місця яких атестовані, погоджений з державною експертизою умов праці). Водночас, відповідач у листі за № 13/Р-01 від 21 квітня 2016 року підтвердив 30 років 8 місяців 2 дні загального стажу роботи позивача (по 26.02.2016 року) та 8 років 9 місяців 25 днів пільгового стажу за періоди роботи в шахтоуправлінні "Таджикське" з 01.09.1983 року по 10.05.1984 року, з 11.05.1984 року по 28.05.1986 року (військова служба), з 21.07.1986 року по 21.08.1992 року (до дати вступу і дію Порядку).

Тому, на думку відповідача, згідно наявних документів, пільговий стаж позивача не достатній для призначення йому пенсії на пільгових умовах, а відтак позивач, за наявності у нього не менше половини стажу на зазначених роботах має право на призначення пенсії на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку встановленого законодавством, та набуде право на дану пенсію 20.09.2017 року.

Проте, позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 01.09.1983 року він з 01.03.1983 року працював у шахтоуправлінні "Таджикське", м. Шураб, Согдійської області Республіки Таджикистан (згідно довідки АООТ "Ангішт" м. Шураб, Согдійської області Республіки Таджикистан від 18.08.2014 року за № 98 шахтоуправління "Таджикське" на підставі наказу Міністерства промисловості Республіки Таджикистан від 08.04.1993 року за № 16 перейменоване у виробниче об'єднання "Ленінабадвугілля"; виробниче об'єднання "Ленінабадвугілля" на підставі рішення Держкоммайна Республіки Таджикистан від 19.11.1999 року за № 215, статуту по АООТ "Ангішт" зареєстрованого 23.12.1999 року за № 1р-42 перейменоване на Акціонерне товариство відкритого типу "Ангішт") в спірний період роботи з 11.08.1992 року по 24.05.1994 року в ЗОВГРВ (підземний) ВГРЧ Республіки Таджикистан (система воєнізованих гірничорятувальних частин Середньої Азії Міністерства Кольорової Металургії) на посаді респіраторника в ВГК "Магіан", з повним робочим днем на підземних гірських роботах (записи у трудовій книжці за №№ 9, 10, відповідно, по наказах за № 46 від 10.08.1992 року та № 25 від 02.05.1994 року (в порядку переведення з шахтоуправління "Таджикське" (підземна)); довідка ВГРЧ Республіки Таджикистан від 21.08.2014 року за №14), з 17.10.1994 року по 21.06.1995 рік на посаді респіраторника в ЗОВГРВ (підземний) ВГРЧ Республіки Таджикистан (записи у трудовій книжці за №№ 14, 15 відповідно, по наказах № 51 від 17.10.1994 року та № 25 від 16.06.1995 року).

Відповідно до Розділу І (Гірничі роботи) Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, чинного на час роботи позивача, всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах (код 1010100а), зокрема і робота респіраторника в гірничорятувальних частинах (станціях) (код 10106000, підкод 1010600а-18029) віднесена до професії із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці.

Відповідно до Розділу І (Гірничі роботи) Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 (втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36), чинного на час роботи позивача, всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах (код 1010100а), зокрема і робота респіраторника в гірничорятувальних частинах (станціях) (код 10106000, підкод 1010600а-18029), віднесена до професії із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці.

За період з 11.08.1992 року по 24.05.1994 року та з 17.10.1994 року по 21.06.1995 рік робота респіраторником в гірничорятувальній частині (станції) в ЗОВГРВ (підземний) ВГРЧ Республіки Таджикистані на якій працював позивач, була передбачена Списком № 1, який був затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10"Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення" та Списком № 1, який був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах". Даний факт підтверджується записами у його трудовій книжці; уточнюючою довідкою АООТ "Ангішт" м. Шураб, Согдійської області Республіки Таджикистан від 18.08.2014 року за № 98, довідками АООТ "Ангішт" про заробітну плату від 18.08.2014 року за №№ 178 та 179, відповідно; довідкою ВГРЧ Республіки Таджикистан від 21.08.2014 року за № 14, та іншими доказами, доданими до позову.

Таким чином, станом на 20 вересня 2015 року (день коли позивачеві виповнилося 50 років) пільговий стаж роботи позивача на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, на його думку, складає більше 10 років.

Зважаючи на викладене та посилаючись на норми закону та підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини, позивач просив суд визнати дії посадових осіб Управління Пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області по відмові у призначенні йому пенсії на пільгових умовах протиправними та зобов'язати відповідача призначити йому пенсію на пільгових умовах відповідно до п. "а" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, обґрунтовуючи їх обставинами вказаними в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти позовних вимог, обґрунтовуючи їх обставинами вказаними в листі за № 13/Р-01 від 21 квітня 2016 року, у зв'язку з необґрунтованістю заявлених вимог.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачу 20 вересня 2015 року виповнилося повних 50 років, і він будучи внутрішньо переміщеною особою (зареєстрований в АДРЕСА_1) та жителем АДРЕСА_2, 12 квітня 2016 року звернувся до відповідача із письмовою заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Листом за № 13/Р-01 від 21 квітня 2016 року відповідачем позивачу відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв'язку із ненаданням останнім доказів підтвердження відомостей про атестацію робочих місць за умовами праці, що передбачено Порядком, що дає йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки періоди роботи з 22.08.1992 року по 24.05.1994 року, з 14.06.1994 року по 15.08.1994 року та з 17.10.1994 року по 21.06.1995 року не підтверджені за результатами атестації робочих місць за умовами праці у зв'язку з відсутністю відповідних документів (виписки з наказу про проведення атестації робочих місць; переліку професій і посад, робочі місця яких атестовані, погоджений з державною експертизою умов праці). Водночас, відповідач у листі за № 13/Р-01 від 21 квітня 2016 року підтвердив 30 років 8 місяців 2 дні загального стажу роботи позивача (по 26.02.2016 року) та 8 років 9 місяців 25 днів пільгового стажу за періоди роботи в шахтоуправлінні "Таджикське", м. Шураб, Согдійської області Республіки Таджикистан з 01.09.1983 року по 10.05.1984 року, з 11.05.1984 року по 28.05.1986 року (військова служба), з 21.07.1986 року по 21.08.1992 року (до дати вступу і дію Порядку). Тому, на думку відповідача, згідно наявних позивачем документів, пільговий стаж позивача не достатній для призначення йому пенсії на пільгових умовах, а відтак позивач, за наявності у нього не менше половини стажу на зазначених роботах має право на призначення пенсії на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку встановленого законодавством, та набуде право на дану пенсію 20.09.2017 року.

На час звернення до відповідача 12 квітня 2016 року із письмовою заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, зважаючи на паспортні дані - ІНФОРМАЦІЯ_5, позивач був у віці повних 50 років.

У відповідності до записів у трудовій книжці, уточнюючої довідки про особливість характеру або умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії позивача та інших довідок, що містяться у матеріалах справи, його загальний страховий стаж роботи складає більше 30 (тридцяти) років, а безспірний спеціальний стаж роботи, який дає йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" складає 8 (вісім) років 9 (дев'ять) місяців 25 (двадцять п'ять) днів, а саме: за періоди роботи в шахтоуправлінні "Таджикське", м.Шураб, Согдійської області Республіки Таджикистан з 01.09.1983 року по 10.05.1984 рік на роботі підземного гірника І розряду на шахті № 8 (записи у трудовій книжці №№ 1-3, відповідно, по наказах № 144-к від 09.09.1983 року та № 42-к від 13.03.1984 року (із урахуванням переведення 27.02.1984 року на роботу підземним кріпильником ІV розряду на шахту № 1/2); з 11.05.1984 року по 28.05.1986 рік (військова служба) (запис у трудовій книжці № 4 за №3080987); з 21.07.1986 року по 21.08.1992 рік (до дати вступу і дію Порядку) на роботах підземного гірника з ремонту гірських виробок ІV розряду, підземного електрослюсаря 3 та 4 розрядів (записи у трудовій книжці №№ 5-8, відповідно, по наказах № 143-к від 29.07.1986 року, № 120-к від 28.05.1987 року, № 137-к від 03.06.1992 року, № 191-к від 07.08.1992 року (із урахуванням відповідних переведень).

Таким чином, станом на 20 вересня 2015 року (день коли позивачу виповнилося 50 років) безспірний пільговий стаж роботи позивача на роботах із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці складав 8 (вісім) років 9 (дев'ять) місяців 25 (двадцять п'ять) днів, що підтверджується доказами доданими до матеріалів справи, не заперечується відповідачем по справі, в відтак відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Із урахуванням досліджених судом матеріалів справи, для призначення позивачу пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не вистачає 1 (один) рік 3 (три) місяці 5 (п'ять) днів пільгового стажу.

Спірними періодами роботи, що давали б право позивачу для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є періоди, зокрема, з 22.08.1992 року по 24.05.1994 року (1 (один) рік 8 (вісім) місяців 2 (два) дні) та з 17.10.1994 року по 21.06.1995 року (9 (дев'ять) місяців 5 (п'ять) днів), а всього в сумі (2 (два) роки 5 (п'ять) місяців 7 (сім) днів) і відповідачем для призначення пенсії на пільгових умовах не враховано дані періоди до пільгового стажу.

Період роботи позивача з 14.06.1994 року по 15.08.1994 року (2 (два) місяці) робітником формування в цеху № 1 заводу "Башкірпромбудматеріали" суд вважає не досліджувати, оскільки позивач у позові на ньому не наполягає.

Для вирішення даного спору суд вважає за необхідне застосувати наступні норми законодавства.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до абз. 1 п. 2, абз. 1 п.п. 1 п. 2, п.п. 3 п. 2 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 01.01.2004 р., пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими та важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення", а особам, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці та мали або матимуть право на пенсію відповідно до статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсії призначаються за нормами цього Закону, виходячи з вимог віку та стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

У ст. 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", який введено в дію з 01 січня 1992 року зазначено, що особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

З огляду на ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення", право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Згідно п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", який введено в дію з 01 січня 1992 року, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема, чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

За п. 2 Порядку застосування Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (із змінами і доповненнями, далі - Порядок застосування Списків), під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.

У відповідності до п. 3 Порядку застосування Списків, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Станом на час роботи позивача при визначенні спірного пільгового стажу з 22.08.1992 року по 24.05.1994 року (1 (один) рік 8 (вісім) місяців 2 (два) дні) та з 17.10.1994 року по 21.06.1995 року (9 (дев'ять) місяців 5 (п'ять) днів) на роботах респіраторником в гірничорятувальній частині (станції) в ЗОВГРВ (підземний) ВГРЧ Республіки Таджикистані, діяв Список № 1, який був затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10"Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення" та Список № 1, який був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах".

Відповідно до Розділу І (Гірничі роботи) Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, чинного на час роботи позивача, всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах (код 1010100а), зокрема і робота респіраторника в гірничорятувальних частинах (станціях) (код 10106000, підкод 1010600а-18029) віднесена до професії із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці.

Відповідно до Розділу І (Гірничі роботи) Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 (втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36), чинного на час роботи позивача, всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах (код 1010100а), зокрема і робота респіраторника в гірничорятувальних частинах (станціях) (код 10106000, підкод 1010600а-18029), віднесена до професії із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці.

Відповідно до пунктів 4, 4.1 Порядку застосування Списків, згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року за № 442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Порядок проведення атестації робочих місць набув чинності з 21.08.1992 року. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992 року, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.

Згідно пунктів 6, 8, 9 Порядку, атестація робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідальність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці. Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з МОЗ. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Відповідно до пунктів 4.5, 10 Порядку застосування Списків, якщо ж атестація з 21.08.1992 року не проводилася, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. Для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637.

Судом встановлено, що відповідачу не надано підтверджуючих документів щодо проведення атестації робочих місць за періоди роботи позивача, зокрема з 22.08.1992 року по 24.05.1994 року та з 17.10.1994 року по 21.06.1995 року респіраторником в гірничорятувальній частині (станції) в ЗОВГРВ (підземний) ВГРЧ Республіки Таджикистан, на що у листі за № 13/Р-01 від 21 квітня 2016 року також посилається відповідач.

Відповідачем на адресу Агентства соціального страхування і пенсій м. Душанбе були надіслані письмові запити від 03.11.2015 року за вих. № 4079/08 та від 19.02.2016 року за вих. № 661/02 з проханням надати (надіслати) УПФУ у Сквирському районі Київської області документів про атестацію робочих місць (наказів по підприємству про проведення атестації, про результати проведення атестації; висновок Державної експертизи умов праці) в системі воєнізованих гірничорятувальний частин Середньої Азії Міністерства Кольорової Металургії СРСР (постановою Кабінету Міністрів Республіки Таджикистан № 64 від 12.03.1992 року перейменовано в Штаб ВГРЧ Республіки Таджикистан). Документи були необхідні для призначення пільгової пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, який працював в якості респіраторника в ВГК "Магіан", з повним робочим днем на підземних гірських роботах з 11.08.1992 року по 24.05.1994 року.

Згідно п. 2 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 року № 18-1 (далі - Порядок № 18-1) дія цього Порядку поширюється на осіб, які працювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років.

Відповідачем на адресу Агентства соціального страхування і пенсій м.Душанбе не були надіслані письмові запити з проханням надати (надіслати) УПФУ у Сквирському районі Київської області документів про атестацію робочих місць позивача за період його роботи респіраторником в гірничорятувальній частині (станції) в ЗОВГРВ (підземний) ВГРЧ Республіки Таджикистан з 17.10.1994 року по 21.06.1995 року (9 (дев'ять) місяців 5 (п'ять) днів), що не відповідає вимогам пунктів 7, 12 Порядку № 18-1 відповідно до яких для виконання покладених на Комісію завдань їй надається право, зокрема, отримувати від заінтересованих органів інформацію, необхідну для підтвердження стажу роботи, у встановленому порядку (не використання права); Управління Пенсійного фонду України у районах надають заявникам допомогу у зборі необхідних документів для підтвердження стажу роботи (ненадання допомоги).

Станом на час розгляду даної справи, відомості щодо отримання відповіді відповідачем на вищевказані запити, в суді відсутні.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» закріплено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Зважаючи на абз. 1 п. 1 Загальних положень Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (із змінами і доповненнями) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (далі - Порядок № 637).

Згідно абз. 1, 2 п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Трудова книжка позивача містить відповідні записи про його роботу зокрема з 22.08.1992 року по 24.05.1994 року та з 17.10.1994 року по 21.06.1995 року в ЗОВГРВ (підземний) ВГРЧ Республіки Таджикистан (система воєнізованих гірничорятувальних частин Середньої Азії Міністерства Кольорової Металургії) на роботі респіраторника в ВГК "Магіан", з повним робочим днем на підземних гірських роботах (записи у трудовій книжці за №№ 9, 10, відповідно, по наказах за № 46 від 10.08.1992 року та № 25 від 02.05.1994 року (в порядку переведення з шахтоуправління "Таджикське" (підземна)); довідка ВГРЧ Республіки Таджикистан від 21.08.2014 року за № 14), що відповідає назвам робіт "респіраторник" в гірничорятувальних частинах (станціях) (код 10106000, підкод 1010600а-18029) Розділу І (Гірничі роботи) Списку № 1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10 та Списку № 1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.

Крім того, на виконання вимог абз. 1 п. 20 Порядку № 637, пунктів 3, 4.1, 10 Порядку застосування Списків, пунктів 6, 8, 9 Порядку проведення атестації робочих місць позивач надав відповідачу уточнюючу довідку ВГРЧ Республіки Таджикистан від 21.08.2014 року за № 14 про особливість характеру роботи або умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії в якій зазначалося, що позивач ОСОБА_1 дійсно проходив службу в системі воєнізованих гірничорятувальних частин Середньої Азії Міністерства Кольорової Металургії СРСР в якості респіраторника в ВГК "Магіан", з повним робочим днем на підземних гірських роботах з 11.08.1992 року (наказ № 46 від 10.08.1992 року) по 24.05.1994 року (наказ № 25 від 02.05.1994 року), тобто, 1 (один) рік 8 (вісім) місяців 2 (два) дні, що передбачено Розділом І (Гірничі роботи) Списку № 1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10. Уточнююча довідка видана для надання в органи соціального забезпечення для призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах, на підставі відомостей про видачу заробітної плати, табелю, наказів про прийом і звільнення, особової картки Ф.Т. - 2.

Переглядаючи судові рішення Верховний Суд України постановою у справі № 21-519а14 роз'яснив, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок), та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року (справа № 21-183а13).

Верховний Суд України у постановах у справах № 21-519а14 та № 21-183а13зазначав, що саме в Україні атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з відповідним Порядком та розробленими на виконання цього Порядку Методичними рекомендаціями.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи позивач працював респіраторником в гірничорятувальній частині (станції) в ЗОВГРВ (підземний) ВГРЧ Республіки Таджикистан (здобула незалежність 09.09.1991 року) за періоди з 22.08.1992 року по 24.05.1994 року та з 17.10.1994 року по 21.06.1995 року, а відтак відповідний Порядок та Методичні рекомендації на проведення атестації робочих місць на підприємствах, в організаціях та установах Республіки Таджикистан не поширюються.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення", який введено в дію з 01 січня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами. У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).

Згідно ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення (дата підписання 13.03.1992 року, зокрема, Україною та Республікою Таджикистан (нині діюча, не денонсована даними країнами та не скасована), дата набуття чинності 13.03.1992 року, вчинено в місті Москві 13 березня 1992 року, далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Відповідно до ст. 2 Закону Республіки Таджикистан "Про охорону праці" від 19.05.2009 року за № 517 (в редакції Закону РТ від 01.08.2012 року № 882, далі - Закон №517 РТ) законодавство Республіки Таджикистан про охорону праці ґрунтується на Конституції Республіки Таджикистан і складається з цього Закону, Трудового кодексу Республіки Таджикистан, інших нормативних правових актів Республіки Таджикистан, а також міжнародних правових актів, визнаних Таджикистаном.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону № 517 РТ, на іноземних громадян і осіб без громадянства, які працюють в організаціях Республіки Таджикистан, поширюється законодавство про охорону праці Республіки Таджикистан, якщо інше не передбачено міжнародним договором Республіки Таджикистан.

За ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону № 517 РТ, обов'язки щодо забезпечення охорони праці в організації покладаються на роботодавця. Роботодавець зобов'язаний забезпечити: періодичне, не менше одного разу на п'ять років, проведення атестації робочих місць за умовами праці з наступною сертифікацією робіт з охорони праці в організації.

Атестація робочих місць за умовами праці - система обліку, аналізу та комплексної оцінки на конкретному робочому місці всіх факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, що впливають на працездатність і здоров'я працівника в процесі трудової діяльності (ст. 1 Закону № 517 РТ).

На виконання вимог Закону № 517 РТ, постановою Уряду Республіки Таджикистан від 03 липня 2014 року за № 429 були затверджені "Правила проведення атестації робочих місць за умовами праці" (далі - Правила).

Відповідно до пунктів 1-3 розділу 1 Правил, ці Правила визначають порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, тобто реальну оцінку характеру праці, безпеки від травматизму та обліку забезпечення працівників засобами індивідуального захисту, а також порядок використання результатів атестації робочих місць за умовами праці (далі - атестація) в організаціях і підприємствах (далі - організації), незалежно від їх форм власності. Ці Правила передбачають проведення оцінки умов праці інструментальними, лабораторними і ергономічними (вимір впливу шкідливих факторів на виробництві, напруженість виконуваних робіт, вага вантажів, що піднімаються і т.д.) методами досліджень. Умови праці всіх робочих місць підприємств і організацій підлягають обов'язковій атестації. Ці Правила ґрунтуються на Законі Республіки Таджикистан "Про охорону праці" та визначають основи використання працівниками гарантій і пільг, передбачених Трудовим кодексом Республіки Таджикистан і наступними нормативними правовими актами, зокрема, і списками № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10 (діючі станом на момент затвердження даних Правил), до яких відноситься робота позивача - "респіраторник" в гірничорятувальних частинах (станціях) (код 10106000, підкод 1010600а-18029) Розділу І (Гірничі роботи) станом на час його роботи в ЗОВГРВ (підземний) ВГРЧ Республіки Таджикистан за періоди з 22.08.1992 року по 24.05.1994 року та з 17.10.1994 року по 21.06.1995 року.

Результати атестації робочих місць за умовами праці, проведеної відповідно до цих Правил, використовуються з метою, зокрема, надання працівникам, що приймаються на роботу, достовірної інформації про умови праці робочих місць, наявності ризику нанесення шкоди здоров'ю, заходи щодо захисту від впливу шкідливих і небезпечних факторів на виробництві та передбачених гарантії та пільги працівникам, які працюють у важких, шкідливих і небезпечних умовах праці (п. 4 Правил).

Відповідно до пункту 37 Правил, результати оцінки фактичного стану умов праці на робочому місці заносяться в Карту атестації робочих місць за умовами праці, в якій атестаційною комісією організації дається висновок про результати атестації.

При відсутності на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів або відповідно їх фактичних значень оптимальним або допустимим величинам, а також при виконанні вимог щодо травмобезпеки і забезпеченості працівників засобами індивідуального захисту, вважається, що умови праці на робочому місці відповідають гігієнічним вимогам і вимогам безпеки. Робоче місце визнається атестованим (п 38 Правил).

За пунктом 43а розділу 4 (Оформлення результатів атестації робочих місць за умовами праці) Правил, за результатами атестації робочих місць за умовами праці заповнюється відомість робочих місць і результатів їх атестації за умовами праці в підрозділі організації, до якої включаються відомості про атестуються робочих місцях і умовах праці на них, кількості зайнятих в цих умовах працівниках, забезпеченості їх засобами індивідуального захисту (додаток 8).

Результати роботи атестаційної комісії організації оформляються протоколом атестації робочих місць за умовами праці (додаток 11). До протоколу повинні додаватися, зокрема, карти атестації робочих місць за умовами праці; відомості робочих місць і результати їх атестації за умовами праці в підрозділах; зведена відомість робочих місць і результати їх атестації за умовами праці в організації (п. 44 Правил).

За п. 49 розділу 5 (Реалізація заходів за результатами атестації робочих місць за умовами праці) Правил, по завершенні роботи з атестації робочих місць за умовами праці керівник організації видає наказ, в якому дається оцінка проведеної роботи і затверджуються її результати.

Інформація про результати атестації робочих місць доводиться до відома працівників організації (п. 52 Правил)

Відповідальність за провидіння атестації умов праці робочих місць покладається на керівника організації (п. 54 Правил).

Суд звертає увагу, що Правила були прийняті та затверджені постановою Уряду Республіки Таджикистан від 03 липня 2014 року за № 429, але суд керується законодавством, яке регулює спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі щодо атестації робочих місць за умовами праці, за період з 22.08.1992 року по 24.05.1994 року та з 17.10.1994 року по 21.06.1995 року, тобто, на час роботи позивача респіраторником в ЗОВГРВ (підземний) ВГРЧ Республіки Таджикистан.

Суд не володіє інформацією про наявність чи відсутність проведення атестації робочих місць позивача за період його роботи респіраторником в гірничорятувальній частині (станції) в ЗОВГРВ (підземний) ВГРЧ Республіки Таджикистан за періоди з 22.08.1992 року по 24.05.1994 року та з 17.10.1994 року по 21.06.1995 року.

Всупереч вимогам пунктів 7, 12 Порядку № 18-1 відповідач не отримав від заінтересованого органу - Агентства соціального страхування і пенсій м. Душанбе: 1)інформацію щодо того, чи було передбачено законодавством Республіки Таджикистан проведення атестації робочих місць для підтвердження відповідного пільгового стажу роботи позивача за період його роботи респіраторником в гірничорятувальній частині (станції) в ЗОВГРВ (підземний) ВГРЧ Республіки Таджикистан з 22.08.1992 року по 24.05.1994 року; 1а) якщо така атестація законодавством Республіки Таджикистан передбачена, то не надано доказів наявності чи відсутності проведення атестації робочих місць, що необхідна для підтвердження відповідного пільгового стажу роботи позивача; 2) не надано заявнику (позивачу) допомоги у зборі необхідних документів для підтвердження відповідного стажу роботи позивача, зокрема, за період з 17.10.1994 року по 21.06.1995 року.

А відповідно до ст. 8 Угоди, органи, що здійснюють пенсійне забезпечення в державах - учасницях Угоди, співпрацюють між собою у порядку, який визначається угодою між їхніми центральними органами. Сторони уповноважують свої компетентні органи укласти зазначені угоди протягом не більше шести місяців з дня підписання цієї Угоди.

Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10"Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення", яким був затверджений Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах було передбачено, що: 1) встановити, що відповідно до Закону СРСР "Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР" застосування Списків № 1 і 2 здійснюється з урахуванням атестації робочих місць; 2) керівникам підприємств (об'єднань), організацій забезпечити своєчасну підготовку до введення в дію Списків № 1 і 2. Провести атестацію робочих місць і вжити необхідних заходів до поліпшення умов праці. Визначити перелік робочих місць, найменування професій і посад, працівникам яких відповідно до цих Списками встановлено пільгове пенсійне забезпечення, і ознайомити з ними трудящих.

З огляду на те, що вищевказаними пунктами постанови Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10 було передбачено атестацію робочих місць за умовами праці, то суд допускає, що оскільки в період з 22.08.1992 року по 24.05.1994 року та з 17.10.1994 року по 21.06.1995 року позивач був допущений до роботи респіраторником в гірничорятувальній частині (станції) в ЗОВГРВ (підземний) ВГРЧ Республіки Таджикистан, він був атестованим, оскільки в іншому випадку він не зміг би працювати на займаних роботах, а відтак відповідно щодо нього був встановлений факт виконання ним відповідної роботи, що міститься у списку № 1, а також підтверджено його зайнятість за відповідною професією за результатами атестації умов праці, тобто, суд допускаєнаявність факту проведення атестації відповідних робочих місць позивача та допускає наявність факту, що відповідні робочі місця були атестованими (презумпція атестації робочих місць), оскільки всупереч ч. 2 ст. 72 КАС України іншого відповідачем не доведено.

За ст. 5 Угоди, ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Відповідно до ст. 6 Угоди, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

Таким чином, суд вважає, що позивачу необхідно враховувати весь трудовий стаж (у тому числі і пільговий), набутий на території Республіки Таджикистан, що узгоджується з вимогами ч.ч. 3, 4 ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення",

оскільки відповідачем, всупереч вимогам законодавства, не надано доказів того, чи було передбачено законодавством Республіки Таджикистан проведення атестації робочих місць в спірні періоди роботи позивача, відповідно до ст. 6 Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах.

Крім того, як зазначено вище, оскільки суд застосовує презумпцію проведення атестації робочого місця позивача за спірний період його роботи в Республіці Таджикистан, то відповідно суд враховує періоди роботи позивача респіраторником в гірничорятувальній частині (станції) в ЗОВГРВ (підземний) ВГРЧ Республіки Таджикистан з 22.08.1992 року по 24.05.1994 року (1 (один) рік 8 (вісім) місяців 2 (два) дні) та з 17.10.1994 року по 21.06.1995 року (9 (дев'ять) місяців 5 (п'ять) днів), а всього в сумі (2 (два) роки 5 (п'ять) місяців 7 (сім) днів) та зараховує дані періоди до пільгового стажу, що дає позивачу право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Також, суд вважає, що відсутність інформації у відповідача щодо того, чи передбачено законодавством Республіки Таджикистан проведення атестації робочих місць для підтвердження відповідного пільгового стажу роботи позивача; про наявність чи відсутність проведення атестації робочих місць, якщо вона була б передбачена, що необхідна для підтвердження відповідного пільгового стажу роботи позивача, - не може позбавити позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань призначення пенсій за віком на пільгових умовах.

Таким чином, суд вважає, що наявні всі підстави для підтвердження позивачу пільгового стажу та призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1, а відтак і для задоволення адміністративного позову, оскільки маючи на момент звернення за призначенням пенсії вік 50 років та загальний стаж роботи не менше 25 років, він пропрацював на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад - понад 10 (десять) років.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Презумпція ч. 2 ст. 71 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 71 КАС України суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Згідно ч. 2 ст. 162 КАС України, адміністративний суд має право у разі задоволення адміністративного позову прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Отже, зважаючи на вимоги п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", позивач мав право на призначення йому пенсії на пільгових умовах, а тому відмова відповідача є неправомірною, а рішення про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах підлягає скасуванню.

До того ж, при вирішенні даного позову суд бере до уваги, що у даному випадку обов'язок доведення законності дій суб'єкта владних повноважень покладено саме на відповідача, який жодного доказу на підтвердження цього суду не надав.

Суд при вирішенні спору зважає на те, що оскільки позивач на час звернення до відповідача має повних 50 років, стаж роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці зайнятим повний робочий день на підземних роботах з 01.09.1983 року по 28.05.1986 року (військова служба), з 21.07.1986 року по 24.05.1994 року, з 17.10.1994 року по 21.06.1995 року, що віднесені до Розділу І (Гірничі роботи) (код 10106000, підкод 1010600а-18029) Списку № 1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10 (більш ніж 10 років на зазначених роботах - 11 (одинадцять) років 3 (три) місяці 1 (один) день), за наявності передбаченого загального стажу роботи (33 (тридцять три) роки 1 (один) місяць 9 (дев'ять) днів (по 26.02.2016 року)), то суд вважає, що позивач має право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до вимог п. "а" ч. 1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та вважає зарахувати до безспірного пільгового стажу 8 (вісім) років 9 (дев'ять) місяців 25 (двадцять п'ять) днів періоди його роботи з 22.08.1992 року по 24.05.1994 року (1 (один) рік 8 (вісім) місяців 2 (два) дні) та з 17.10.1994 року по 21.06.1995 року (9 (дев'ять) місяців 5 (п'ять) днів), а всього в сумі (2 (два) роки 5 (п'ять) місяців 7 (сім) днів), з урахуванням безперервного пільгового стажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку, зокрема, пенсії за віком призначаються з дня досягнення пенсійного віку.

Судом вище встановлено, що позивач досягнув пенсійного віку 20.09.2015 року (50 років), але для забезпечення свого права на пільгову пенсію звернувся до відповідача 12 квітня 2016 року.

Відповідь на звернення позивача від 12 квітня 2016 року відповідач УПФУ у Сквирському районі Київської області надав листом за № 13/Р-01 від 21 квітня 2016 року про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах по суті звернення, а тому суд вважає, що позивач має право на призначення йому пенсії на пільгових умовах з дня звернення за пенсією - 12 квітня 2016 року.

Оскільки в судовому засіданні знайшли своє підтвердження ті обставини, що позивач має право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до вимог ст.ст. 13, 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення», суд вважає задовольнити позовні вимоги про зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах з дня звернення за призначенням пенсії, тобто з 12 квітня 2016 року.

Оскільки судове рішення ухвалене повністю на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України присуджує здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати у виді судового збору стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Управління Пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області на користь позивача в сумі 551,20 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст. 1, 5, 6, 8 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення (дата підписання 13.03.1992 року, дата набуття чинності 13.03.1992 року, вчинено в місті Москві 13 березня 1992 року), ст.ст. 19, 46, 55 Конституції України, ст.ст. 1, 12, 13, 62, 83, 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст.ст. 24, 44, 45, пункти 2, 16 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.2, 6, 9, 11, 17, 18, 69, 70, 71, 72, 79, 86, 94, 98, 99, 100, 158-163, 167, 185, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області, про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними, зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської областіпро відмову ОСОБА_1у призначенні пенсії на пільгових умовах та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області з 12 квітня 2016 року призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", після досягнення 50 років, при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах, зарахувавши до безспірного пільгового стажу 8 (вісім) років 9 (дев'ять) місяців 25 (двадцять п'ять) днів періоди роботи респіраторником в гірничорятувальній частині (станції) в ЗОВГРВ (підземний) ВГРЧ Республіки Таджикистан з 22.08.1992 року по 24.05.1994 року та з 17.10.1994 року по 21.06.1995 року, з урахуванням безперервного пільгового стажу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 551,20 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Сквирський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя С.І. Віговський