Вирок № 59638807, 12.08.2016, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/1225/16-к

В И Р О К

Іменем України

12 серпня 2016 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі

головуючого - судді Опанасюк І.О.

при секретарі Товстій В.О.

з участю прокурора Мовчан Н.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження

№ 42015110340000073 по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Стариці, Харківської області, українця, громадянина України, раніше не судимого, солдата, який проходить службу на посаді механіка радіорелейної станції взводу зв'язку батареї управління військової частини - польова пошта В2050 який проживає за адресою: АДРЕСА_1.

в скоєні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст. 407 КК України, -

встановив:

29.01.2015 солдат ОСОБА_1 призваний Вовчанським РВК Харківської обл., на підставі Указу Президента від 14.01.2015 №15.

12.03.2015 наказом командира військової частини - польова пошта В5229 №58 (яка є формувачем військової частини - польова пошта В2050) призначений на посаду механіка радіорелейної станції телефонного відділення взводу зв'язку батареї управління та поставлено на всі види забезпечення.

Відповідно до ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» солдат ОСОБА_1 вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до ч.ч. 3, 8 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» часткова мобілізація може проводитися в окремих місцевостях держави, а також стосуватися певної частини національної економіки Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств,установіорганізацій.

З моменту оголошення мобілізації чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно з п. 252 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, у разі оголошення мобілізації військовозобов'язані, призвані на навчальні збори, продовжують перебувати на зборах до особливого розпорядження відповідних органів військового управління.

Згідно п. 10 ст. 1 Закону України «Про оборону України» - особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацією, а відповідно до Указу Президента України від 14.01.2015 № 15/2015 затвердженого Законом України від 15.01.2015 № 113-VIII, на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва оголошена часткова мобілізація.

Згідно з вимогами ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України, визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України; ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначають, що військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями.

Проходячи військову службу, солдат ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України , затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІV, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 №551-ХІV (далі - Статутів) повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військову присягу, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України

Так, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

04.05.2015 під час проведення вечірньої перевірки особового складу військової частини - польова пошта В 2050 о 21 год 00 хв, командиром радіовзводу батареї управління лейтенантом ОСОБА_2, встановлено самовільне залишення вказаної військової частини солдатом ОСОБА_1 без поважних причин, в умовах особливого періоду чим протизаконно припинив виконувати конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, та до 14.07.2016 свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд не приймаючи мір для повернення до військової частини - польова пошта В2050, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв.

У подальшому, 14.07.2016 солдат ОСОБА_1 був затриманий в порядку ст. 191 КПК України на підставі ухвали слідчого судді.

Свій вчинок солдат ОСОБА_1 пояснив тим, що він займався домашніми справами та проводив час на власний розсуд, у вчиненому щиро розкаюється, просить суворо його не карати.

Справа слухалась в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України. Учасники кримінального провадження не оспорюють фактичні обставини справи. Зміст ч. 3 ст. 349 КПК України їм роз'яснено.

Злочинні дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 407 КК України - самовільне залишення військової частини без поважних причин, в умовах особливого періоду.

Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_1. відповідно до ст. 67 КК України не встановлено.

Вчиненим обвинуваченим ОСОБА_1 кримінальним правопорушенням - злочином, передбаченим ч. 4 ст. 407 КК України, майнова шкода не завдана.

Експертизи під час досудового розслідування не проводилися, витрати на залучення експерта відсутні.

Потерпілих у кримінальному провадженні немає.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлявся.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини та пояснив суду, що йому зателефонувала цивільна дружина, яка хворіла та попросила приїхати, крім того у нього був незадовільний стан здоров'я, та він вирішив поїхати до місця свого проживання для обстеження та допомоги доньці. Додатково пояснив, що тривалий час не повертався до військової частини в зв'язку із відсутністю коштів. Свою провину у вчиненому визнає та просить суд суворо його не карати.

Прокурором долучено до матеріалів кримінального провадження інформацію що характеризує особу винного а саме, що ОСОБА_1 на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, згідно інформації УІАО МВС в м. Києві, ОСОБА_1, раніше не судимий, не одружений, за місцем служби характеризується посередньо.

Приймаючи до уваги, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має посередню характеристику з місця служби, беручи до уваги щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину в наслідок збігу тяжких сімейних обставин, відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд приходить до висновку про можливість призначити покарання, застосувавши ст.ст.60, 69 КК України, покарання, нижче від найнижчої межі, передбаченої в санкції ч. 4 ст. 407 КК України, у виді арешту.

Суд вважає, що таке покарання з урахуванням тяжкості злочину, особи обвинуваченого, та обставин, які були встановлені в ході розгляду даного кримінального провадження буде справедливим та достатнім для виправлення ОСОБА_1

Керуючись ст. ст. 349, 373, 374, 395 КПК України, суд, -

засудив:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.407 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ст.ст.60, 69 КК України у вигляді арешту на строк три місяці, з відбуттям на гауптвахті Центрального управління Військової служби правопорядку (по м. Києву і Київській області), за адресою м. Київ, вул. Зеленогірська, 4.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту затримання тобто з 14.07.2016 року, зарахувавши відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в строк відбування покарання 56 дня (28 дня х 2).

Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_1 продовжити до набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскарженим в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Суддя І.О. Опанасюк