Ухвала суду № 59636673, 01.08.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 638/11994/16-к Головуючий суддя І інстанції Семіряд І.В.

Провадження № 11-сс/790/1177/16 Суддя доповідач Чопенко Я.В.

Категорія: В порядку КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2016 року м. Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Чопенка Я.В.,

суддів - Цілюрик В.П., Меркулової Т.В.,

при секретарі - Мерзлікіній А.С.,

за участю прокурора - Члевик Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляцією захисника Ярмак С.В. на ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 липня 2016 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого Шевченківського відділення Холодногірського ВП ГУ НП в Харківській області Демченко О.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Обрано відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 20.09.2016 року до 08 години 30 хвилин включно.

Визначено ОСОБА_3 застану у розмірі 110 240 (сто десять тисяч двісті сорок гривень).

Як зазначено в ухвалі, 25.07.2016 року до Дзержинського районного суду м. Харкова надійшло клопотання слідчого Шевченківського відділення Холодногірського ВП ГУ НП в Харківській області Демченко О.О. погоджене з прокурором Харківської місцевої прокуратури № 1 Члевик Р.О. по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016220480003566 від 23.07.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України в якому просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

23.07.2016 в 8-30 год. ОСОБА_3 на підставі ст.. 208 КПК України було затримано було затримано за вчинення кримінального правопорушення.

23.07.2016 року о 18-10 год. ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Задовольняючи клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_3 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та вважав встановленим існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які посилався слідчий в своєму клопотанні

Не погодившись з ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_3 - адвокат Ярмак С.В. подав апеляційну скаргу, з якої вбачається що він не погоджується з ухвалою слідчого судді і вважає ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.07.2016 року незаконною та просить ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м Харкова від 25.07.2016 року, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3, скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала слідчого судді є незаконною та такою, що підлягає скасуванню у зв*язку з невідповідністю висновків суду, викладених в ухвалі, фактичним обставинам кримінального провадження, а обраний запобіжний захід є занадто суворим.

Захисник ОСОБА_3 - адвокат Ярмак С.В. в судове засідання не з*явився, надавши суду заяву вх. № 23571/16 від 01.08.2016 року, в якій просить розглядати справу без його участі у зв*язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку щодо доведеності обґрунтованої підозри ОСОБА_3 у скоєнні злочину, та наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і з цим погоджується колегія суддів.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

В обґрунтування клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України; наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які на переконання слідчого, у сукупності із даними про особу підозрюваного свідчать про недостатність застосування до ОСОБА_3 більш м*яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою ( а.с.29-31).

Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу відповідає вимогам п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Так, слідчий суддя встановив, що надані стороною обвинувачення у кримінальному провадженні докази доводять обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України, які свідчать про :

1.наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК ;

2.наявність реальних ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ст.177 КПК України.

3.недостатність застосування до ОСОБА_3 більш м*яких запобіжних заходів, аніж тримання його під вартою, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Cлідчим суддею було враховано що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення під час іспитового строку за попереднім вироком суду.

Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка в цілому відповідає вимогам ст.196 КПК України (а.с.40-43). З висновками слідчого судді щодо доведеності обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України та необхідності застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою погоджується і апеляційний суд.

У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об*єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1(c), поліція не зобов*язана мати докази, достатні для пред*явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов*язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред*явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року). Матеріали кримінального провадження, на які послався слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення обгрунтованою. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ: у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Наявність у ОСОБА_3 на утриманні малолітньої дитини, дружини та матері, як на те посилаються апелянт, суттєво ризики у кримінальному провадженні не зменшує та на правильність висновку щодо необхідності застосування до підозрюваного саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою не впливає.

Слідчий суддя врахував край негативну репутацію підозрюваного який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності.

За викладених обставин у сукупності колегія суддів дійшла висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті його застосування - забезпеченню виконання підозрюваним покладних на нього процесуальних обов*язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Застосування більш м*яких запобіжних заходів до ОСОБА_3 є недостатнім.

Керуючись положеннями КПК України, при постановленні ухвали про застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя обґрунтовано визначив розмір застави у даному кримінальному провадженні як альтернативний запобіжний захід.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді обґрунтованою і підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги не вбачає.

Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника Ярмака С.В. залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 липня 2016 року щодо застосування у відношенні ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й відповідно до вимог ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: