Рішення № 59634521, 11.08.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9581/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1578/2016

Категорія 24

Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Соколовського В.М.,

суддів: Пнівчук О.В., Фединяка В.Д.,

секретаря Турів О.М.

з участю: апелянта ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська теплоенергетична компанія» до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 09 червня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Станіславська теплоенергетична компанія» (далі ТзОВ «СТЕК») звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що позивач є виконавцем послуг з централізованого опалення будинків та послуг з централізованого постачання гарячої води від котельні по вул. Індустріальній, 34 в м.Івано-Франківську та прилеглих до неї теплових мереж. Будинок №37 по вул. Сорохтея в м.Івано-Франківську підключений до теплопостачальної мережі зазначеної котельні позивача. Позивач зазначав, що протягом спірного періоду він надав послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води в будинок, в якому проживає відповідач, щодо зазначеного будинку відсутнє рішення про його відключення від вказаної системи централізованого постачання теплової енергії та гарячої води, а квартира відповідача №33 знаходиться в будинку. Оскільки відповідач не сплачує за надані послуги, тому позивач просив стягнути заборгованість за надані послуги в примусовому порядку.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 09 червня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТзОВ «Станіславська теплоенергетична компанія» 2 352,59 гривень за послуги з централізованого опалення за період з 01 серпня 2012 року по 31 травня 2014 року та 121,80 гривень судового збору.

На вказане рішення представник відповідача ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на його незаконність та необгрунтованість. Зокрема зазначає, що суд проігнорував Конституцію України, оскільки при ухваленні рішення не застосовано жодну норму матеріального чи процесуального права. Суд порушив вимоги ст.157 ЦПК України щодо строків розгляду справи. Також представник апелянта зазначає, що суд не дав належної оцінки жодному з доказів, які є в матеріалах справи. Представник апелянта вважає, що її довіритель, як власник квартири, не завдав ніякої шкоди іншим власникам квартири, встановивши автономне опалення.

Зазначає, що в матеріалах справи є копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, яка підтверджує право приватної власності відповідача на квартиру АДРЕСА_1. А позов подано до власника квартири №33-А, якої в цьому будинку взагалі немає, що підтверджується довідкою Обслуговуючого кооперативу. В судовому засіданні було надано квитанції про оплату на квартиру №33 і №33-А, а останнім часом вже тільки на одну квартиру - №33-А. Однак цій обставині суд не дав жодної юридичної оцінки.

Також зазначає, що суд не звернув уваги на те, що обовязковою умовою оплати послуг згідно вимог ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є наявність договору, який між сторонами не укладався. Суд не звернув увагу на те, що відповідач став власником квартири 13.06.2006 року, коли позивача ще взагалі не існувало, з 2007 року він постійно проживає в США, тому ніяк не міг укласти з позивачем договір, він встановив автономне опалення, бо купив квартиру уже без батарей та централізованого опалення. Відключення квартири від системи централізованого опалення відбулося попередніми власниками квартири, тому він до цього жодного відношення не має.

Стверджує, що суд не дав оцінки заяві від 16.08.2007 року, в якій зазначено, що відповідач просить припинити подачу теплоенергії в його квартиру, оскільки постійно проживає в США. В матеріалах справи є витяг з протоколу №13 від 17.09.2007 року комісії, яким йому було дозволено проведення необхідних переобладнань для встановлення автономного опалення, а зміни в Наказ, на які послався суд, були внесені пізніше. Таким чином, представник апелянта вважає, що завершив виконання всіх вимог для відключення його квартири від центрального опалення, як це передбачено Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4.

Також вважає, що позивачем порушено права відповідача як споживача, оскільки згідно зі ст.24 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитись від договору про теплопостачання. Ця норма є беззастережною, тому підзаконні нормативні акти, на які суд посилається у рішенні, створюють колізію закону і застосовуватись не повинні.

Крім того представник апелянта зазначає, що суд безпідставно послався на судовий наказ, оскільки він не є тотожним із цією справою.

Вважає, що таке поняття як «самовільне відключення», про яке суд зазначив у рішенні, в законодавстві не визначено.

Крім того зазначає, що його представник усно не заявляв про строк позовної давності, тому суд безпідставно зазначив про це у рішенні.

За наведених підстав представник апелянта просила рішення скасувати та ухвалити нове рішення бпро відмову у позові, винести окрему ухвалу з приводу допущеної тяганини при розгляді позову судом.

В судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримала з мотивів, викладених у ній.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив її відхилити, зазначивши, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Вислухавши доповідача, пояснення представника апелянта та заперечення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду зазначеним вимогам не відповідає.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач зареєстрований та є власником квартири №33, яка знаходиться в будинку №37 по вул. Сорохтея в м. Івано-Франківську, що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Даний будинок, в тому числі і квартира відповідача, підключена до системи централізованого постачання теплової енергії і гарячої води від котельні по вул.Індустріальній, 34 в м. Івано-Франківську.

Процедура відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку при відмові споживачів від послуг централізованого опалення та постачання гарячої води встановлена Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4.

Так, згідно із чинним Порядком відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води окремих приміщень житлового будинку, у тому числі квартир, не передбачено. Така можливість існувала до внесення змін, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу від 06.11.2007 р. №169, які набули чинності 14.12.2007 року.

Таким чином, громадяни, які отримали дозвіл на відключення квартири до 14.12.2007 року, мають право здійснити та завершити відповідні роботи по відключенню квартири від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води і оформити їх у відповідності із чинними на той час Порядком.

Із копії витягу з протоколу №13 від 17.09.2007 року засідання комісії з надання дозволу на влаштування автономних систем теплопостачання у житлових будинках та будівлях громадсько-промислового призначення з відключення їх від систем централізованого опалення встановлено, що міжвідомча комісія не заперечує проти надання дозволу відповідачу на проектно-пошукові роботи щодо влаштування автономних систем опалення і гарячого водопостачання.

Однак відповідач, всупереч ч.1 ст.60 ЦПК України, не надав доказів того, що він отримав вищевказаний дозвіл, здійснив та завершив відповідні роботи по відключенню квартири від мереж централізованого опалення і оформив їх у відповідності із чинним на той час Порядком. Тому доводи відповідача про те, що він здійснив усі необхідні дії, передбачені законодавством для відключення від централізованого опалення, не заслуговують на увагу.

Таким чином, квартира відповідача знаходиться в будинку, який підключений до системи централізованого опалення і в який позивачем подається теплова енергія. Самовільне втручання відповідача в систему централізованого постачання теплової енергії, в тому числі самовільне відключення від неї, заборонено законодавством та не звільняє відповідача від обов`язку нести витрати на забезпечення будинку, в якому знаходиться його квартира, а так само на його опалення, разом з іншими власниками квартир. Самовільне відключення відповідача не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати грошових коштів за надані послуги.

Разом з тим, у позовній заяві позивач посилався на те, що він надає послуги з централізованого опалення споживачу ОСОБА_4, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (особовий рахунок №109143), що підтверджується копією рахунку та довідкою про розрахунки (а.с.9, 10), відповідно до яких заборгованість відповідача за послуги централізованого опалення (АДРЕСА_2 (особовий рахунок №109143) становить 2 352,59 гривень.

Із довідки №815 від 20.11.2014 року Обслуговуючого кооперативу «Сорохтея 37» (а.с.47) вбачається, що відповідач проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, яка складається з 3-х кімнат житловою площею 79,9 кв.м. У цій довідці зазначено, що квартири №33-А в будинку за вищевказаною адресою немає.

У матеріалах справи містяться рахунки на оплату послуг з централізованого опалення на квартиру №33 (особовий рахунок 109071) та №33-А (особовий рахунок 109143), при цьому у вказаних рахунках не зазначено імя споживача (а.с.98-103).

Таким чином встановлено, що відповідач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 житловою площею 79,9 кв.м. Проте позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за послуги з централізованого опалення, надані за іншою адресою - АДРЕСА_4, площею 35,60 кв.м., власником якої відповідач не являється. Більше того, встановлено, що такої квартири у вищевказаному будинку немає. Проте, як видно із матеріалів справи, рахунки виписувались на дві квартири одночасно, і №33, і №33-А.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За таких обставин позов не підлягає до задоволення з тих підстав, що відповідач не є власником квартири АДРЕСА_5, щодо якої позивачем було подано позов.

Вищезазначене залишилось поза увагою суду першої інстанції, який неповно зясував обставини справи та дійшов помилкового висновку про задоволення позову.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду не може вважатись законним та обґрунтованим, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 09 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська теплоенергетична компанія» до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуючий В.М. Соколовський

Судді: О.В. Пнівчук

ОСОБА_5