Ухвала суду № 59633818, 10.08.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/828/16 Справа № 201/5736/16-к Слідчий суддя - Ткаченко Н.В. Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді - доповідача Мазниці А.А.

суддів Кондакова Г.В., Онушко Н.М.

при секретарі Дьоміній А.А.

за участю:

прокурора Єлісєєва С.О.

представника третьої особи, щодо майна

якої вирішується питання про арешт Вознюка Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2016 року про арешт тимчасово вилученого майна, -

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі, з урахуванням виправлення її недоліків в порядку ст. 399 КПК України, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт - ОСОБА_3, порушує питання про скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.05.2016 року про арешт тимчасово вилученого майна в частині накладення арешту на грошові кошти в сумі 285 000 грн., що належать останньому, та зобов'язання слідчого провернути апелянту зазначені кошти. Також порушує питання про поновлення строку апеляційного оскарження даної ухвали.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 13.05.2016 р. клопотання слідчого з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_4 про арешт тимчасово вилученого майна було задоволене, накладений арешт на майно згідно переліку, вилучене під час обшуку, проведеного 12.05.2016 р. в офісному приміщенні ПП «Сігма» по вул. Орджонікідзе, 45 у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в тому числі на готівкові грошові кошти в сумі 305.266, 00 грн.

Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що клопотання є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, оскільки дані, викладені у матеріалах кримінального провадження, дають підстави для висновку, що з метою забезпечення відшкодування завданих збитків державі та з метою встановлення відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення накладення арешту на тимчасово вилучене майно є необхідним.

Обґрунтовуючи вимоги своєї апеляційної скарги, ОСОБА_3 зазначає, що рішення слідчого судді є необґрунтованим та незаконним, арешт був накладений з порушенням вимог процесуального закону.

Так, слідчим суддею не було взято до уваги, що разом з іншим вилученим майном, належним ПП «Сігма», було накладено арешт на грошові кошти в сумі 285 000 грн., які перебували в сейфі марки TOPAZ №78587, який був куплений ОСОБА_5 для спільного користування та на баланс підприємства не передавався, а зазначені кошти належали апелянту, що повинен був передати їх підприємству в рахунок погашення отриманої раніше фінансової допомоги.

Апелянт зазначає, що при постановленні ухвали про арешт тимчасово вилученого майна представників підприємства та його особисто не було викликано та повідомлено, ухвалу на їх адреси не було надіслано, що фактично позбавило їх можливості оскарження. У подальшому ОСОБА_3 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з клопотанням про скасування арешту, яке було залишено без задоволення.

Вказує, що він не має процесуального статусу у кримінальному провадженні № 32016040000000016, його майно не було зазначене в ухвалі про обшук, зазначені кошти не можуть бути доказом в цьому кримінальному провадженні, а їх безпідставний арешт є порушенням права на вільне використання належного йому майна.

Заслухавши суддю-доповідача; представника апелянта, що апеляційну скаргу підтримав; прокурора, що проти задоволення апеляційної скарги заперечував; дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Вирішуючи питання про дотримання ОСОБА_3 строку апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з того, що оскаржувана ухвала слідчого судді була постановлена без виклику апелянта, а отже за правилами ч. 3 ст. 395 КПК України строк її апеляційного скарження для ОСОБА_3 обчислюється з дня отримання ним копії даної ухвали. Інших правил визначення моменту початку строку апеляційного оскарження у цих правовідносинах процесуальний закон не містить Оскільки з наданих матеріалів не вбачається, що копія даної ухвали була отримана ОСОБА_3, колегія суддів не вбачає підстав для висновку про пропущення ним строку апеляційного оскарження та необхідність розгляду та вирішення питання про його поновлення.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2)потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3)може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З наданих матеріалів випливає, що значна сума готівкових грошових коштів, на переданні яких на його користь наполягає апелянт, була виявлена в сейфі в офісному приміщенні підприємства, щодо якого існує обґрунтована підозра в ухиленні від сплати податків - ПП «Сігма», а отже є підстави для обґрунтованого припущення, що вони були набуті протиправним шляхом або отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, яке підлягає перевірці у межах досудового розслідування. Таким чином, ці кошти відповідають критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для їх арешту як речових доказів незалежно від того, хто є їх власником.

Також колегія суддів не вважає доведеною достатньою мірою належність цих коштів саме ОСОБА_3 зважаючи на те, що ним та його представником не наведене задовільне обґрунтування того, чому він користувався для зберігання своїх власних коштів сейфом, який перебував в офісному приміщенні ПП «Сігма», втім цьому підприємству не належав, оскільки був придбаний іншою особою - ОСОБА_5, а також чому ці кошти, які апелянт згідно його письмовим поясненням хотів передати зазначеному підприємству у погашення раніше отриманої позики, не були передані ним до каси ПП «Сігма», як це передбачене п. 5.1. договору позики від 03.03.2015 р. № 03/03-15, а покладені до сейфу в офісі цього підприємства.

З урахуванням наведеного апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення. .

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2016 року про арешт тимчасово вилученого майна - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

_____ _____ _____

Мазниця А.А. Онушко Н.М. Кондаков Г.В.