Постанова № 59632275, 11.08.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2016 р.

Справа № 916/4771/15

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Величко Т.А.,

суддів: Бєляновського В.В., Поліщук Л.В.

(згідно розпорядження в.о. керівника апарату від 09.08.2016р. №498 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи)

при секретарі: Альошиній Г.М.

за участю представників сторін:

від позивача – не з’явився;

від відповідача – не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД "НЕПТУН"

на рішення господарського суду Одеської області від 18.05.2016р.

по справі №916/4771/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "РЕКОН"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД "НЕПТУН"

про стягнення 778935,65 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "РЕКОН" звернулося до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД "НЕПТУН" про стягнення заборгованості за Договором №3/11 від 16.10.2013р. у розмірі 773203,76 грн., яка складається з: основного боргу – 432600 грн.; інфляційних втрат - 317898,62 грн.; 3% річних – 22705,14 грн.

Крім того, позивач просив відшкодувати усі документально підтверджені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані умовами договору №3/11 від 16.10.2013р. та додаткової угоди від 07.02.2014р., за якими відповідач не виконав свої зобов’язання та не сплатив вартість отриманого товару. Станом на день складання даного позову зобов’язання по оплаті отриманого та прийнятого відповідачем товару не виконано в повному обсязі. Вимога про стягнення заборгованості і застосування штрафних санкцій ґрунтуються на положеннях ст. 525, 526, ч.1 ст. 527, ч.1 ст.530, ст.ст. 610,611,612, 629, ст. 1048-1050 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. 1, 2, 12, 15, 54, 55, 57, 64 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.12.2015р. (суддя Никифорчук М.І.) порушено провадження у справі № 916/4771/15 та призначено розгляд справи на 18.01.2016р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.02.2016р. справу № 916/4771/15 призначено до колегіального розгляду.

Ухвалою суду від 18.02.2016р. справу № 916/4771/15 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Никифорчук М.І., судді Щавинська Ю.М. та Малярчук І.А.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Одеської області від 18.04.2016 р. № 504 у зв’язку з перебуванням головуючого судді Никифорчука М.І. на лікарняному з 11.04.2016 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи № 916/4771/15, за результатами якого її передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Літвінов С.В., судді Щавинська Ю.М. та Малярчук І.А.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.04.2016р. прийнято справу № 916/4771/15 до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Літвінов С.В., судді Щавинська Ю.М. та Малярчук І.А.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує частково та зазначає, що з огляду на проведення антитерористичної операції на сході України, у тому числі за місцем розташування позивача, тобто, у місті Донецьк, та на підставі ч.2 ст. 218 ГК України, враховуючи положення ч. 3 ст. 285-5 КК України, та те, що позивач до реєстрації поза межами території України, тимчасово окупованої незаконними терористичними збройними формуваннями, де триває антитерористична операція, з вимогою до відповідача про перерахування коштів не звертався, зв’язок з позивачем був відсутній, заявлена позивачем вимога про стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних не може бути визнана обґрунтованою, а тому не породжує обов’язку відповідача щодо сплати інфляційних витрат та трьох процентів річних.

Також відповідачем були подані клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п.5 ст.81 ГПК України та клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи по справі.

24.03.2016р. представником позивача було надано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором №3/11 від 16.10.2013р. у розмірі 778935,65 грн., з яких 432600 грн. – основна заборгованість, 329114,86 грн. – інфляційні витрати, 27220,79 грн. – 3% річних.

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.05.2016 року (головуючий суддя - Літвінов С.В., судді Щавинська Ю.М., Малярчук І.А.) позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД "НЕПТУН" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "РЕКОН") 432 600 грн. – основного боргу, 329 114,86 грн. – індекс інфляції, 27 220,79 грн. – 3% річних та судовий збір в сумі 11684,03 грн.

Судове рішення мотивовано тим, що відповідач не виконав взятого на себе за договором обов’язку щодо оплати заборгованості за отриманий товар у зв’язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача вартості отриманого товару в сумі 432600 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Також суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем неналежним чином виконані умови Договору щодо оплати за отриманий товар, він зобов'язаний сплатити на користь позивача три проценти річних від простроченої суми, розмір яких складає 27220,79 грн. та індекс інфляції в сумі 329114,86 грн.

Також судом було відмовлено в задоволенні клопотань відповідача про залишення позову без розгляду на підставі п.5 ст.81 ГПК України та про призначення судової почеркознавчої експертизи по справі, оскільки за висновком господарського суду відповідач зловживає своїм процесуальним правом та навмисно затягує розгляд справи.

В апеляційній скарзі, не погоджуючись з висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД "НЕПТУН" просить скасувати частково рішення господарського суду Одеської області від 18.05.2016р. в частині задоволення позовних вимог про стягнення 329114,86 грн. – інфляційних втрат та 27220,79 грн. – 3% річних за договором від 16.11.2013р. в сумі 10095,36 грн. і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову в частині стягнення та задоволення позовних вимог про стягнення 329114,86 грн. – інфляційних втрат та 27220,79 грн. – 3% річних відмовити.

Скаржник вважає рішення господарського суду від 18.05.2016р. в частині стягнення боргу з урахуванням 329114,86 грн. – індексу інфляції та 27220,79 грн. – 3% річних необґрунтованим, в якому висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи і таким, що винесено з порушенням норм матеріального права.

Скаржник зазначає, що суд, посилаючись у своєму рішенні на неукладену додаткову угоду, вдався до припущень та невірно визначився з датою, з якої починається перебіг строку нарахування індексу інфляції та 3% річних.

Також скаржник зазначає, що позивач не надав доказів застосування заходів досудового врегулювання господарського спору, передбачених розділом II ГПК України.

На думку скаржника, з огляду на проведення антитерористичної операції на сході України, у тому числі, за місцем розташування ТОВ НВП «РЕКОН» тобто у місті Донецьк, та на підставі ч.2 ст. 218 ГК України, враховуючи положення ч. 3 ст. 285-5 КК України, та те, що ТОВ НВП «РЕКОН» до реєстрації поза межами території України, тимчасово окупованої незаконними терористичними збройними формуваннями, де триває антитерористична операція, з вимогою до відповідача про перерахування коштів не звертався, зв’язок з позивачем був відсутній, заявлена позивачем вимога про стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних не може бути визнана обґрунтованою, а тому не породжує обов’язку відповідача щодо сплати інфляційних витрат та трьох процентів річних. На зазначене суд уваги не звернув та безпідставно стягнув з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ НВП «РЕКОН» просить у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД "НЕПТУН" – відмовити повністю, а рішення господарського суду Одеської області від 18.05.2016р. по справі №916/4771/15 залишити без змін.

Позивач зазначає, що господарський суд першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що у відповідності до ст.103 ГПК України є підставою для залишення рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи (фактичні обставини справи) на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом та обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції, 16.10.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «РЕКОН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКІЙ ЗАВОД «НЕПТУН» укладено Договір № 3/11, за умовами якого Продавець зобов’язується передати у власність Покупця для використання у власній господарській діяльності товари, а Покупець в порядку і на умовах даного договору зобов’язується прийняти й оплатити товар. Типи, асортимент, комплектність, технічні характеристики, кількість, ціни, умови, терміни, поставки, країна виготовлювач і рік випуску товарів зазначені в Додатках до договору, які є невід'ємною частиною даного договору. (розділ 1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору загальна вартість цього договору є сумарна вартість всіх товарів, які продані на умовах договору та яка зазначена у специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору.

Згідно розділу 3 даного Договору сторони узгодили, що оплата за товари здійснюється покупцем у гривнях на розрахунковий рахунок продавця, зазначений у розділі 12 цього договору. Розрахунки за товари здійснюються у наступному порядку: 100% вартості товару зазначеного у Специфікації (Додаток до Договору №1) здійснюється на підставі виставленого рахунку-фактури протягом 9-ти банківських днів з моменту отримання повідомлення від продавця про готовність до відвантаження товару, що відповідає такому в партії №2 (згідно п.4.1.2).

Відповідно до розділу 4 даного Договору сторони узгодили, що товар постачається партіями:

- Партія №1: Автоматичний реєстратор «РЕКОН-07БС» у кількості 2 шт. постачається до 10.11.2013р. за умови укладання Договору та надання письмової заяви на постачання обладнання від покупця;

- Партія №2: Автоматичний реєстратор «РЕКОН-07БС» у кількості 5 шт. постачається в строк 30 календарних днів після укладання цього Договору за умови надання письмової заяви на виготовлення та здійснення розрахунку за Товар згідно п.3.2.1. цього Договору.

У випадку невиконання Покупцем зобов’язань по розділу 3 Договору в частині строків оплати (несвоєчасна оплата), строк поставки переноситься Продавцем відповідно. Товар відвантажується протягом 3-х банківських днів з моменту виконання умов п.3.2.1. чинного Договору. Разом з товаром Продавець передає покупцю наступні документи: 1. Рахунок-фактура. 2. Податкова накладна. 3. Видаткова накладна на товар. 4. Паспорт. 5. Технічна документація.

Розділом 8 даного Договору сторони узгодили відповідальність сторін.

Відповідно до п.8.1. Договору за порушення термінів поставки обладнання, продавець повинен сплатити покупцю пеню в розмірі 0,5% від вартості непоставлених товарів за кожний день прострочення.

Згідно до п.8.2. Договору у випадку невиконання покупцем положень розділу 3 цього Договору в частині термінів платежу, покупець повинен сплатити продавцю пеню в розмірі 0,5% від суми, не оплаченої в термін, за кожний день прострочення.

Відповідно до п.9.2. даного Договору у випадку неможливості вирішення суперечки шляхом дружніх переговорів, спори передаються на розгляд господарського суду за місцем знаходження Сторони-відповідача відповідно до процесуального права України.

Згідно п.11.7 даний Договір набирає чинності після його підписання і діє до 31.12.2013р.

Додатковою угодою до Договору № 3/11 від 16.10.2013 року сторони узгодили розділ 3 «3. Умови і порядок оплати» викласти у наступній редакції:

« 3.1.Оплата за товари здійснюється покупцем у гривнях на розрахунковий рахунок продавця, зазначений у розділі 12 цього Договору.

3.2. Розрахунки за товари здійснюються в наступному порядку:

3.2.1.50% вартості Товару зазначеного у Специфікації (Додаток до Договору №1), здійснюється на підставі виставленого рахунку-фактури протягом 9-ти банківських днів з моменту отримання повідомлення від Продавця про фактичну готовність Товару до відвантаження на складі Покупця.

3.2.2.остаточний розрахунок, що складає 50% вартості Товару, зазначеного у Специфікації, здійснюється впродовж 30-ти календарних днів з моменту фактичного постачання Товару на склад Покупця.

3.3. Датою поставки Товару вважається дата, зазначена у видаткових накладних наданих Продавцем. Зобов’язання Продавця вважаються виконаними з моменту передачі Товару в розпорядження Покупця.»

Відповідно до розділу 2. Додаткової угоди Договір набирає чинності після його підписання і діє до 31.06.2014 року.

16.10.2013р. позивачем та відповідачем складено і підписано Специфікацію (Додаток № 1 до Договору №3/11 від 16.10.2013 року), відповідно до якої ціна товару з урахуванням ПДВ складає 865 200, 00 грн.

12.11.2013р. позивачем на виконання умов Договору здійснено поставку товару на загальну суму - 247200, 00 грн., а відповідачем прийнято товар в повному обсязі без будь-яких зауважень.

Відповідно до Специфікації №1 від 16.10.2013 розрахунок за товар здійснюється у відповідності до п. 3.2. Додаткової угоди.

Приймання товару покупцем було оформлено шляхом складання та підписання видаткової накладної № РН-0000038 від 12.11.2013 р., приймання товару здійснювалося уповноваженим представником за довіреністю № 587 від 11.11.2013р. підпис якого скріплено печаткою відповідача.

Позивач в позовній заяві вказує, що підписання покупцем видаткової накладної № РН-0000038 від 12.11.2013 р. фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин та є підставою для виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Дані обставини підтверджуються належним чином засвідченою копією видаткової накладної № РН-0000038 від 12.11.2013р,; довіреністю уповноваженого представника відповідача №587 від 11.11.2013р.

12.01.2014 р. позивачем на виконання умов Договору здійснено поставку товару на загальну суму - 618000,00 грн., а відповідачем прийнято товар в повному обсязі без будь-яких зауважень. Відповідно до Специфікації №1 від 16.10.2013 р. розрахунок за товар здійснюється у відповідності до п.3.2. Додаткової угоди.

Приймання товару покупцем було оформлено шляхом складання та підписання видаткової накладної № РН-0000005 від 12.02.2014 р., приймання товару здійснювалося уповноваженим представником за довіреністю № 21 від 11.02.2014р., підпис якого скріплено печаткою відповідача.

Таким чином, підписання покупцем видаткової накладної № РН-0000005 від 12.02.2014 р. фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, що є підставою для виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Дані обставини підтверджуються належним чином засвідченою копією видаткової накладної № РН-0000005 від 12.02.2014р., приймання товару здійснювалося уповноваженим представником за довіреністю № 21 від 11.02.2014р.

Позивач зазначає, що відповідач виконав свої зобов'язання передбачені лише п. 3.2.1. Додаткової угоди, а отже сплатив 50% по кожній отриманій партії товару.

Проте в порушення вимог п. п. 1.1. Договору, п. 3.2.2. Додаткової угоди та положень Специфікації відповідач не виконав в повному обсязі зобов'язання по оплаті товару, в зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 432 600 грн.

04.08.2015р. з метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №115 з вимогою щодо сплати суми заборгованості за договором, проте відповідь на претензію не надійшла, кошти не були сплачені.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов’язку щодо оплати заборгованості , позивач звернувся до суду з даною позовною заявою (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) та просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 778935,65 грн., з яких 432600 грн. – основна заборгованість, 329114,86 грн. – інфляційні витрати, 27220,79 грн. – 3% річних та судові витрати.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов’язань та є обов’язковим для визначення сторонами.

Згідно приписів ст. 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За вимогами ст. 712 ЦК України, які кореспондуються з вимогами ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки, відповідачем не виконано своїх зобов’язань за укладеними між сторонами у справі Договором та Додатковою угодою і не повернено на вимогу позивача суму заборгованості в розмірі 432600 грн., місцевий суд дійшов правильних висновків щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем неналежним чином виконані умови Договору щодо оплати за отриманий товар, висновок господарського суду про наявність підстав для стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 27220,79 грн. та індекс інфляції в сумі 329114,86 грн. є вірним.

Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта про проведення антитерористичної операції на сході України, у тому числі за місцем розташування ТОВ НВП «РЕКОН» у місті Донецьк, та те, що ТОВ НВП «РЕКОН» з вимогою до відповідача про перерахування коштів не звертався, а тому заявлена позивачем вимога про стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних не може бути визнана обґрунтованою з огляду на наступне.

Обставини, на які посилається відповідач, мають загальний характер, є комерційними ризиками сторін та у повній мірі стосуються обох сторін договору, а тому не можуть бути віднесені до обставин, якими сторони керувалися при укладенні спірного договору і виходили, що вони не настануть, у зв'язку з якими виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, а тому колегія суддів вважає, що наведене не є підставами для внесення змін до вказаного договору.

Матеріали справи містять копію претензії позивача з вимогою до відповідача щодо сплати суми заборгованості за договором, проте відповідачем зазначена претензія залишена без розгляду.

Отже, оскільки відповідачем неналежним чином виконані умови спірного договору щодо оплати за отриманий товар, позивачем правомірно нараховано три проценти річних від простроченої суми та індекс інфляції в сумі 329114,86 грн.

Також, судова колегія вважає, що всі доводи, заперечення та вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД "НЕПТУН", викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови, скаржником не доведено неможливість виконання взятих на себе зобов’язань за укладеним між сторонами Договором.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД "НЕПТУН" підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 18.05.2016 року у даній справі – без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України,

суд постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД "НЕПТУН" залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 18.05.2016р. у справі №916/4771/15 - без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Т.А. Величко

Суддя В.В. Бєляновський

Суддя Л.В. Поліщук