Постанова № 59632182, 09.08.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2016 р. Справа№ 910/1356/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Рудченка С.Г.

Агрикової О.В.

за участі секретаря судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Вінник О.О. посвідчення №036704 від 15.12.15

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: ОСОБА_3

від відповідача 3: Сікачьов С.М. довіреність № б/н від 14.01.16

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: Касян В.В. довіреність № б/н від 01.01.16

прокурор: Вінник О.О. посвідчення №036704 від 15.12.15

розглянувши матеріали апеляційної скарги Заступника прокурора міста Києва

на рішення Господарського суду міста Києва від 17 вересня 2015 року

у справі № 910/1356/13 (головуючий суддя Нечай О.В., судді Князьков В.В., Марченко О.В.)

за позовом Прокурора Деснянського району м. Києва

до 1. Київської міської ради

2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМАСЕ"

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс"

про визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Деснянського району міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМАСЕ" про визнання недійсним та скасування рішення Київської міської ради від 24.12.2009 № 977/3046 "Про передачу земельної ділянки та продаж цієї земельної ділянки фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 для будівництва, експлуатації та обслуговування дитячого кафе з дитячим майданчиком на АДРЕСА_1, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0734 га по АДРЕСА_1, кадастровий номер: НОМЕР_1, вартістю 1405501 грн., визнання недійсним державного акту серії НОМЕР_3 від 20.06.2011, визнання недійсним договору про поповнення статутного капіталу від 12.03.2012 та визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМАСЕ" права користування земельною ділянкою, площею 0,0734 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: НОМЕР_2 (т.І, а.с.8-18).

Прокурор в своїй позовній заяві зазначає, що проведеною Прокуратурою Деснянського району міста Києва перевіркою встановлено, що рішення Київської міської ради прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим рішення, Договір купівлі-продажу, акт права власності та Договір про поповнення статутного капіталу мають бути визнанні недійсними.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/1356/13 від 17 вересня 2015 року Провадження у справі № 910/1356/13 в частині визнання недійсним та скасування рішення Київської міської ради від 24.12.2009 № 977/3046 "Про передачу земельної ділянки та продаж цієї земельної ділянки фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 для будівництва, експлуатації та обслуговування дитячого кафе з дитячим майданчиком на АДРЕСА_1 припинено (т.XIII, а.с. 139-155).

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Заступник прокурора міста Києва звернулось до суду з апеляційною скаргою №05/2/3-540-15 від 12 жовтня 2015 року на рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/1356/13 від 17 вересня 2015 року (т. XIII, а.с.182-187).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду у справі №910/1356/13 від 01 березня 2016 року апеляційне провадження у справі №910/1356/13 зупинено до вирішення Вищим адміністративним судом України справи №826/504/13-а (т. XIII а.с.256-259).

Не погоджуючись з згаданою ухвалою Київського апеляційного господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю "АРМАСЕ" звернулось з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного господарського суду у справі №910/1356/13 від 01 березня 2016 року (т.IX, а.с.5-9).

Постановою Вищого господарського суду України від 13 квітня 2016 року у справі №910/1356/13 ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 01 березня 2016року у справі №910/1356/13 скасовано, а справу передано на розгляд до Київського апеляційного господарського суду (т.IX, а.с.28-32).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі №910/1356/13 від 27 квітня 2016 року, у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Власова Ю.Л. у відпустці, визначено колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів - Рудченка С.Г., Агрикової О.В.

04 травня 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/1356/13 від 17 вересня 2015 року прийнято до провадження колегією суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів -Рудченка С.Г., Агрикової О.В., справу призначено до розгляду на 24 травня 2016 року.

24 травня 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду відмовлено у задоволенні заяви заступника прокурора міста Києва про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0.0734 га за кадастровим номером НОМЕР_2, яка розташована на АДРЕСА_1, розгляд справи №910/1356/13 відкладено на 29 червня 2016 року.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 29 червня 2016 року, у зв'язку з перебуванням судді Рудченка С.Г. на лікарняному, для розгляду справи №910/1356/13, сформовано колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Чорногуз М.Г., суддів Скрипки І.М., Агрикової О.В.

29 червня 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/1356/13 від 17 вересня 2015 року прийнято до провадження колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Чорногуз М.Г., суддів Скрипки І.М., Агрикової О.В.

29 червня 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду розгляд справи №910/1356/13 за апеляційною скаргою Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/1356/13 від 17 вересня 2015 року відкладено на 09 серпня 2016 року.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 09 серпня 2016 року., у зв'язку з перебуванням судді Скрипки І.М. у відпустці, для розгляду справи №910/1356/13, сформовано колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Чорногуз М.Г., суддів Агрикова О.В., Рудченко С.Г.

09 серпня 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/1356/13 від 17 вересня 2015 року прийнято до провадження колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Чорногуз М.Г., суддів Агрикова О.В., Рудченко С.Г.

У судовому засіданні 09 серпня 2016 року прокурор та представник Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" надали пояснення, в яких підтримали доводи апеляційної скарги та просили апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, відповідно до якого задовольнити вказані вимоги у повному обсязі.

ФОП ОСОБА_3 та представник ТОВ "АРМАСЕ" у судовому засіданні 09 серпня 2016 року надали пояснення, в яких заперечували проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представники Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) у судове засідання 09 серпня 2016 року не з'явились, про причини неявки колегію суддів не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення 0411614808098 та 0411614808063 (т.ІХ, а.с. 75, 78).

Враховуючи ту обставину, що ухвалою про прийняття апеляційної скарги до провадження учасників процесу було попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами, а неявка представників відповідача-1 та третьої особи-2 не перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представників відповідача-1 та третьої особи-2.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

20 серпня 2007 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулась до Київської міської ради з клопотанням (заявою) № К-11773 про надання у користування земельної ділянки в оренду на 1 рік з викупом (т.І, а.с. 37).

24 грудня 2009 року Київською міською радою прийнято рішення № 977/3046 "Про передачу земельної ділянки та продаж цієї земельної ділянки фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 для обслуговування дитячого кафе з дитячим майданчиком на АДРЕСА_1"(т.І, а.с. 19-22).

Вказаним рішенням а саме п. 2 та п. 5, Київська міська рада вирішила передати ФОП ОСОБА_3, за умови виконання пункту 9 цього рішення, у короткострокову оренду на 1 рік земельну ділянку площею 0,0734 га для будівництва, експлуатації та обслуговування дитячого кафе з дитячим майданчиком на АДРЕСА_1 за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування. Продати ФОП ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0734 га за 1 405 501,00 грн. для будівництва, експлуатації та обслуговування дитячого кафе з дитячим майданчиком на АДРЕСА_1 за рахунок земель, переданих у короткострокову оренду згідно з пунктом 2 цього рішення.

26 травня 2010 року між Київською міською радою та ФОП ОСОБА_3 укладено Договір оренди земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 0,0734 га, кадастровий номер НОМЕР_4, який був зареєстрований ГУ земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), про що зробило запис від 07.06.2010 р. за № 62-6-00556 (ат.І, а.с. 91-93).

07 червня 2010 року Київська міська рада передала, а ФОП ОСОБА_3 прийняла вказану земельну ділянку за Актом приймання-передачі земельної ділянки (т.І, а.с. 95).

24 грудня 2010 року між Київською міською радою (далі - продавець, відповідач - 1) та ФОП ОСОБА_3 (далі - покупець, відповідач - 2) укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення (далі - Договір купівлі-продажу) (т.І, а.с. 23-26).

Відповідно до умов п. 1.1 вказаного Договору, продавець на підставі рішення Київської міської ради від 24.12.2009 за № 977/3046 продав, а покупець купив земельну ділянку, місце розташування на АДРЕСА_1, загальною площею 0,0734 га, кадастровий номер НОМЕР_2, у межах, які перенести у натуру (на місцевість) і зазначені у технічній документації земельної ділянки. За даними довідки № ОО-12333/2010 про відсутність (наявність) обмеження (обтяжень) на земельну ділянку, виданої Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 30.11.2010 за № 301-д на вищевказану земельну ділянку обмеження (обтяження) не зареєстровані.

Згідно з п. 2.1 Договору купівлі-продажу, ціна продажу земельної ділянки за цим Договором становить 1 405 501,00 грн.

Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Демяненко Т.М. за № 1477.

20 червня 2011 року відповідачем-2 отримано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 (т.І, а.с. 27-28).

12 березня 2012 року між ОСОБА_3 (далі - учасник) та ТОВ "АРМАСЕ" (далі - товариство, відповідач - 3) укладено Договір про поповнення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "АРМАСЕ" (далі - Договір про поповнення статутного капіталу), відповідно до пунктів 1.1, 1.2 та 1.3 якого на умовах, викладених у цьому Договорі, учасник передає, а товариство приймає до статутного капіталу (фонду) товариства земельну ділянку, зазначену у параграфі 1.2 цього Договору, натомість учасник отримує частку в статутному капіталі у розмірі 50 % товариства загальною вартістю 1 430 750,00 грн., з яких 27 750,00 грн. внесено грошовими коштами, інше частина - зазначена у параграфі 1.2 нерухомого майна. Земельна ділянка, що передається товариству учасником за цим Договором, розташована за адресою: місто Київ, Деснянський район, вулиця Оноре де Бальзака, 54-а. Площа земельної ділянки складає 0,0734 гектара (т.І, а.с. 29-32).

Пунктами 1.4 та 1.5 Договору про поповнення статутного капіталу визначено, що земельну ділянку, котрій присвоєно кадастровий номер НОМЕР_2, надано учаснику для будівництва, експлуатації та обслуговування дитячого кафе з дитячим майданчиком. Земельна ділянка належить учаснику на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_3, виданого 20 червня 2011 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації). Згаданий правовстановчий документ зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на змелю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 08-8-00149.

Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. за № 2319.

Про перехід права власності на спірну земельну ділянку до відповідача - 3 також зроблено запис в державному акті на право власності на земельну ділянку, про що зроблено відповідну відмітку від 10.04.2012 за № 08-8-00152.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування відноситься до повноважень Київської міської ради, згідно з ст. 9 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Частиною 2 статті 128 Земельного кодексу України (в редакції чинній на день укладення спірного договору) передбачено, що громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради. У заяві зазначаються бажане місце розташування земельної ділянки, цільове призначення та її розмір.

До заяви додається: а) державний акт на право постійного користування землею або договір оренди землі; б) план земельної ділянки та документ про її надання у разі відсутності державного акта; в) свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.08.2013 у справі № 926/504/13-а було визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради № 977/3046 від 24.12.2009 "Про передачу земельної ділянки та продаж цієї земельної ділянки фізичні особі - підприємцю ОСОБА_3 для будівництва, експлуатації та обслуговування дитячого кафе з дитячим майданчиком на АДРЕСА_1" (т.ІV, а.с. 5-14).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.08.2013, в задоволенні позову відмовлено (т.ІV, а.с. 112-122).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.03.2014 р., постанову Київського апеляційного адміністративного суду скасовано, справу направлено на новий апеляційний розгляд до суду апеляційної інстанції (т.V, а.с. 122).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 апеляційні скарги ТОВ "АРМАСЕ" та ОСОБА_3 залишено без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва віл 15.08.2013 - без змін (т.VІІ, а.с. 18-27).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.02.2015 р. відкрито касаційне провадження за скаргою представника ТОВ "АРМАСЕ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року у справі № 826/504/13-а та зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2013 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року на час касаційного розгляду справи (т.VІІ, а.с. 23).

Таким чином, враховуючи, що предмет спору у даній справі в частині визнання недійсним та скасування рішення Київської міської ради від 24.12.2009 № 977/3046 "Про передачу земельної ділянки та продаж цієї земельної ділянки фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 для будівництва, експлуатації та обслуговування дитячого кафе з дитячим майданчиком на АДРЕСА_1" відсутній, оскільки вже було вирішено спір з даного предмету, про що свідчить постанова Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/504/13-а, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що провадження у справі № 910/1356/13 в цій частині підлягає припиненню, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України у постанові від 11.11.2014 по справі №21-493а14 дійшла висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

У спільній Постанові Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах, Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі № 21-405а-14 зазначено, що рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність або оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово, і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, вичерпає свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Разом з цим, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі № 21-405а-14, рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність або оренду земельної ділянки застосовується одноразово, та відповідно його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки.

При цьому є безпідставними посилання прокурора на те, що вказані висновки Верховного Суду України не є обов'язковими під час розгляду даної справи, оскільки однією із визначених ним позовних вимог у даній справі було саме визнання недійсним та скасування рішення, який є тотожним предмету розгляду Верховного Суду України у справі № 21-405а-14, а відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Положення статті 203 ЦК України визначають такі підстави недійсності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Крім того, відповідно до абз. 4 п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Вимоги визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, визнати відсутнім право користування земельною ділянкою, відновлення становища, що існувало до порушення, шляхом повернення в розпорядження Київської міської ради земельної ділянки є похідними від визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому суд відзначає, що Київська міська рада як орган місцевого самоврядування, до компетенції якої належить прийняття рішення про продаж землі та укладення відповідних договорів купівлі-продажу, має виключні повноваження щодо встановлення умов для прийняття рішення про продаж земельної ділянки та не погоджує свої дії та рішення з покупцями таких земельних ділянок, які, в свою чергу, зобов'язані дотримуватись встановлених органом місцевого самоврядування умов та порядку придбання земельної ділянки.

Посилання апелянта на те, що особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства на умовах передбачених законом, а позов у даній справі спрямований на задоволення суспільної потреби, є безпідставними з огляду на наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини" 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" майном у значенні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" встановлено, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", отже визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідач-2, укладаючи у 2010 році Договір купівлі-продажу та перераховуючи відповідачу-1 кошти за придбання земельної ділянки відповідно до умов оспорюваного договору, правомірно очікував набуття права власності, в значенні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Тому, враховуючи, що відповідач-2, укладаючи з відповідачем-1 Договір купівлі-продажу, правомірно очікував на набуття права власності, в значенні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, та не мав можливості перевірити правильність рішення органу місцевого самоврядування (Київської міської ради), враховуючи наведену вище практику Європейського суду з прав людини, а також недоведеність наявності підстав, передбачених ч. 1 ст. 215 та недодержання вимог ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України під час укладання оспорюваного договору, колегія суддів визнає вірними висновки суду першої інстанції про те, що позовні вимоги щодо визнання недійсним Договору купівлі-продажу та, відповідно, похідної вимоги про визнання недійсним Договору про поповнення статутного капіталу є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Оскільки оспорюваний Договір купівлі-продажу є законним, а спірний акт на право власності на земельну ділянку виданий на підставі вищезазначеного договору, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог стосовно визнання недійсним державного акту серії НОМЕР_3 від 20.06.2011 на право власності на земельну ділянку площею 0,0734 га на АДРЕСА_1, виданого Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 08-8-00149.

Посилання апелянта на пункти 2.24 та 2.26 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги оскільки роз'яснення, викладені у зазначених пунктах стосуються правовідносин, що виникають з договорів оренди, в той час як у даній справі позивачем оспорюється, в т.ч. дійсність договору купівлі-продажу.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання відсутнім у ТОВ "АРМАСЕ" права користування земельною ділянкою площею 0,0734 га (кадастровий номер НОМЕР_2), яка розташована по АДРЕСА_1, не підлягають задоволенню, з огляду на те, що останні є похідними від вимог, які вже було визнано такими, що не підлягають задоволенню.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні Господарського суду міста Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні, а доводи апеляційної скарги не спростовують наведених у ньому висновків.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17 вересня 2015 року у справі №910/1356/13 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 17 вересня 2015 року у справі №910/1356/13 задоволенню не підлягає.

Судові витрати, згідно до ст. 49 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст.ст. 105 ГПК, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 17 вересня 2015 року у справі №910/1356/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17 вересня 2015 року у справі №910/1356/13 залишити без змін.

3. Справу №910/1356/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді С.Г. Рудченко

О.В. Агрикова