Постанова № 59632134, 03.08.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

03.08.2016 справа №908/500/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів при секретарі судового засіданняМартюхіної Н.О. Будко Н.В., Малашкевича С.А. Дьомі К.Г.

Представники сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_5 - довір, ОСОБА_6 - договір про надання правової допомоги №24/03 від 24.03.2016 року ОСОБА_7-довір. розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8, смт. Комишуваха, Оріхівського району Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької областівід19 квітня 2016 р. у справі№ 908/500/16 (суддя Місюра Л.С.)за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_8, смт. Комишуваха, Оріхівського району Запорізької області до відповідача:Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя пропоновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки №2 від 22.01.2007 року та визнання договору оренди поновленим В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.04.2016р. по справі №908/500/16 було відмовлено в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8, смт. Комишуваха, Оріхівського району Запорізької області до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки №2 від 22.01.2007 року та визнання договору оренди поновленим.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Фізична особа-підприємець ОСОБА_8, смт. Комишуваха, Оріхівського району Запорізької області звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 19.04.2016р. по справі №908/500/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Скаржник вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, із порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи. Вважає, що спірний договір оренди земельної ділянки підлягає поновленню відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі», враховуючи належне виконання орендарем обов'язків за договором та відсутністю заперечення орендодавця щодо поновлення договору оренди землі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2016р. було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Мартюхіна Н.О., судді М'ясищев А.М., Агапов О.Л.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 05.07.2016р. у зв'язку із перебуванням судді Агапова О.Л. у відпустці було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Мартюхіна Н.О., судді М'ясищев А.М., Будко Н.В.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.07.2016р. у зв'язку із перебуванням судді М'ясищев А.М. у відпустці було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Мартюхіна Н.О., судді Малашкевич С.А., Будко Н.В.

Позивач у судовому засіданні 03.08.2016р. наполягав на задоволенні апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач у судовому засіданні 03.08.2016р. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та таким, що підлягає залишенню без змін.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, Між Оріховською районною державної адміністрацією та приватним підприємцем ОСОБА_8 був укладений договір оренди земельної ділянки № 2 від 22.01.2007р. з додатками та додатковою угодою (далі - договір).

Згідно вказаному договору Оріховська районна державна адміністрація надала позивачу в оренду земельну ділянку площею 55,5854га, кадастровий номер НОМЕР_2, розташовану на території Микільської сільської ради, що підтверджується актом приймання - передачі земельної ділянки.

В п. 2.2 договору вказано, що на земельної ділянці відсутні будь - які об'єкти нерухомого майна, будівлі, споруди, комунікації, дороги тощо.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 194 977 грн. 26 коп. Довідка про визначення грошової оцінки земельної ділянки видана районним відділом земельних ресурсів 10.01.2007р. № 3 (п.2.3 договору).

В п. 4.1 договору встановлено, що договір укладається на термін 5 років. Договір вважається укладеним з моменту державної реєстрації.

Договір зареєстрований у Оріхівському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.12.2007р. за №040727500009.

Таким чином, строку дії договору первісно було встановлено до 13.12.2012р.

Цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського господарства (п. 3.2 Договору оренди).

Згідно п. 6.3 договору орендар земельної ділянки зобов'язався приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно - заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історіко - культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби; використовувати орендовану земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, та умов договору, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі; використовувати орендовану земельну ділянку, не допускаючи погіршення екологічної обстановки на території в результаті своєї діяльності; не порушуючи прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватись правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; здійснювати комплекс заходів щодо охорони земель збереження і поліпшення родючості ґрунтів та поліпшення інших корисних властивостей землі; після закінчення строку договору продовжити його або повернути земельну ділянку орендодавцю в належному стані; своєчасно вносити орендну плату; виконувати інші обов'язки відповідно до умов договору оренди і чинного законодавства; своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та місцевого самоврядування дані про стан і використання земель в порядку, встановленому законом.

08.11.2010р. між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода, якою були внесені зміни в договір, в тому числі вказаною додатковою угодою п. 4.1 р. 4 договору викладено в новій редакції: "Договір укладено на 5 (п'ять) років з урахуванням ротації культур - 08.11.2015. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію."

В той же час, відповідачем надано проект додаткової угоди від 08.11.2010р., де п. 4.1 р. 4 договору викладено в такій редакції: "Договір укладено на 5 (п'ять) років з урахуванням ротації культур. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію."

В процесі розгляду судом апеляційної скарги було встановлено, що п. 4.1 р. 4 договору викладено в редакції додаткової угоди, яка була надана позивачем до позовної заяви, а саме: "Договір укладено на 5 (п'ять) років з урахуванням ротації культур - 08.11.2015. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію."

Вищезазначена обставина вбачається із наданих як позивачем, так і відповідачем документів, та визнано самим відповідачем в процесі розгляду справи.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що договір оренди земельної ділянки № 2 від 22.01.2007р. укладено до 08.11.2015р. із врахуванням додаткової угоди від 08.11.2010р.

Матеріали справи свідчать, що 14.07.2015р. позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Запорізької області з заявою, в якої просив продовжити строки дії по договорам оренди землі за № 1, 2, 3 з додатковою угодою від 08.11.2010р. по 08.11.2015р.

Головне управління Держгеокадастру у Запорізької області листом - повідомленням №8-0.4-1148/25-15 від 24.07.2015р. вказало позивачу, що з метою поновлення (продовження) договорів оренди землі орендарю необхідно виконати умови ст.. 33 Закон України "Про оренду землі" в частині надання до Головного управління Держгеокадастру у Запорізької області листів - повідомлень щодо кожного об'єкту нерухомого майна.

04.08.2015р. позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Запорізької області із листом, в якому просив продовжити строк дії по договору оренди землі №2 від 22.01.2007р. з додатковою угодою від 08.11.2010р. по 08.11.2015р., додавши договір оренди землі №2, витяг, грошову оцінку та проект додаткової угоди в 3-х екземплярах.

Головне управління Держгеокадастру у Запорізької області листом № 1-8-0.4-2403/25-15 від 20.08.2015р. вказало позивачу на те, що пункт 4.1 оригіналу додаткової угоди від 08.11.2010р. викладений в редакції: "Договір укладено на 5 років з урахуванням ротації культур.", а в наданій позивачем копії додаткової угоди від 08.11.2010р. п. 4.1 договору оренди викладений в редакції: "Договір укладено на 5 років з урахуванням ротації культур 08.11.2015." В зв'язку з надходженням до Головного управління Держгеокадастру у Запорізької області неправдивих відомостей, Головне управління вказало позивачу, що направить до правоохоронних органів відповідні документи для вирішення в межах чинного законодавства.

04.09.2015р. позивач вкотре звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Запорізької області з заявою, в якої просив продовжити строк дії по договору оренди землі №2 від 22.01.2007р. з додатковою угодою від 08.11.2010р. по 08.11.2015р. та підтвердженням по ній від 03.09.2015р. за №19-28-0,2-3387/2-15.

Головне управління Держгеокадастру у Запорізької області листом - повідомленням №8-0.4-4074/25-1.5 від 30.09.2015р. повідомило позивача про те, що для застосування ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідне виконання таких умов: належне виконання орендарем своїх обов'язків за договором; повідомлення орендарем до спливу строку договору оренди орендодавця у встановленні строки про свій намір скористатися переважним правом укладання договору на новий строк; додання до листа - повідомлення орендарем проекту додаткової угоди. У зв'язку із невиконанням вищеназваних умов, переважне право на поновлення (продовження) договору оренди земельної ділянки №2 від 22.01.2007р. вважається втраченим, в зв'язку з чим договір буде вважатися припиненим 08.11.2015р.

Не погодившись із вищевикладеними обставинами щодо непоновлення договору оренди землі, Фізична особа-підприємець ОСОБА_8, смт. Комишуваха, Оріхівського району Запорізької області звернулась до місцевого господарського суду із позовом, в якому просила поновити термін дії договору оренди земельної ділянки № 2 від 22.01.2007 року (державна реєстрація від 13.12.2007 р. за № 040727500009) на п'ять років та визнати поновленим договір оренди земельної ділянки № 2 від 22.01.2007 року, зареєстрований у Оріхівському районному відділі регіональної філії державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.12.2007р. за № 040727500009, на тих же самих умовах на строк п'ять років в редакції додаткової угоди.

При розгляді вищезазначених вимог, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До 2013 року земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності надавалися в оренду за рішенням районних державних адміністрацій (ст. 122 Земельного кодексу України в редакції до 2013 року). Законом України від 6 вересня 2012 року № 5245-УІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" (який набрав чинності 01 січня 2013 року) внесено зміни до Земельного кодексу України відповідно до яких з 01 січня 2013 року повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності перейшли до Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів (Держземагентство України). Таким чином, з 1 січня 2013 року від імені та в інтересах держави України право власності земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності здійснював центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальні органи, а отже, районні державні адміністрації з 2013 року позбавлені таких повноважень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.14 № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" останній постановив (…) утворити Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України (…).

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.15 № 5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 1. Реорганізувати територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 2 (п. 2). Установити, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (п. 3).

Враховуючи наведене, після укладення між Оріховською районною державної адміністрацією (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 (орендар) договору оренди землі та станом на час закінчення терміну, на який його було укладено, відбулись зміни в чинному законодавстві, які регламентують порядок укладення договорів оренди землі із земель державної та комунальної власності.

Як наслідок, через таку зміну законодавчих та ін. підзаконних нормативно-правових актів (у т.ч. наведених вище), змінився і Орендодавець земельної ділянки за договором оренди землі яким є Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Правовідносини щодо оренди земельних ділянок, які виникли між позивачем та відповідачем, регулюються насамперед Законом України "Про оренду землі", Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 ст.792 Цивільного кодексу України також встановлено, що відносини по найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно із статтями 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, зокрема, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у частинах 1 - 5 ст. 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Приписи статей 319, 626 Цивільного кодексу України свідчать про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Таким чином, згідно із частинами 1 - 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, для застосування ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Як вже зазначалось вище, позивач, маючи намір належним чином скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк у відповідності до ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», звертався до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області із заявами від 14.07.2015р., 04.08.2015р., 04.09.2015р. про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки № 2 від 22.01.2007 р.

Частина 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що орендодавець під час розгляду листа-повідомлення з проектом додаткової угоди, зокрема, перевіряє його на відповідність вимогам закону та узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Матеріали справи свідчать, що орендар та орендодавець не досягли згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, у зв'язку із чим Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області листом №8-0.4-4074/25-1.5 від 30.09.2015р. повідомило орендаря про втрату останнім переважного права на укладання договору оренди землі на новий строк, у зв'язку із невиконанням орендарем умов, передбачених ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Таким чином, сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, що унеможливлює поновлення договору оренди землі на підставі ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Крім того, реалізація орендарем свого переважного права щодо поновлення договору оренди землі на підставі ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» зумовлює прийняття орендодавцем відповідного рішення про поновлення договору оренди землі.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що відсутність вищезазначеного рішення про поновлення договору оренди землі позбавляє можливості визнання такого договору поновленим в судовому порядку.

Враховуючи наведене, з огляду на те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін, а останні не досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, зважаючи на відсутність рішення орендодавця про поновлення договору оренди земельної ділянки, зазначені обставини, як наслідок, зумовлюють припинення переважного права орендаря на укладення договору оренди землі та відмову в його поновленні на підставі ч.ч. 1-5 ст. 33 вказаного Закону.

В той же час, частиною 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами 8, 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Як вже зазначалось вище, строк дії спірного договору оренди земельної ділянки № 2 від 22.01.2007р. закінчився 08.11.2015 р.

На думку позивача, у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди земельної ділянки та сплатою останнім орендної плати, спірний договір оренди землі було поновлено на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, тобто на 5 років.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із доводами позивача, викладеними в наданих в процесі розгляду справи документах, враховуючи наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач під час дії спірного договору оренди землі належним чином виконував обов'язки, які слідують з його умов.

Так, відповідачем своєчасно та в повному обсязі сплачувалась орендна плата за договором, про що свідчать відповідні квитанції, наявні в матеріалах справи (т.2 а.с. 31-59).

Відповідно до довідки Оріхівського відділення Пологівської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області від 20.01.2016р. у платника податків ОСОБА_8 відсутня заборгованість з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів і зборів.

Згідно довідки Микільської сільської ради Оріхівскього району Запорізької області вих. №01-23/229 від 25.11.2015р. орендар належним чином виконував умови договору оренди землі від 22.01.2007р. враховуючи:

- використання землі за цільовим призначенням;

- додержання вимог про охорону довкілля;

- своєчасну сплату орендної плати;

- відсутність порушень прав власників суміжних земельних ділянок;

- виконання меліоративних робіт по розробці ґрунтів та поверненню їх в стан ріллі на площі 48,7 га за договором №1 та площі 55,5 га за договором №2 від 22.01.2007р.

Відповідно до листа Микільської сільської ради Оріхівскього району Запорізької області вих. №232 від 28.03.2016р. інформація щодо порушення вимог земельного законодавства ОСОБА_8 за період використання земельних ділянок по договору оренди №2 від 22.01.2007р. до міської ради не надходила. Звернень, скарг щодо порушення орендарем правил добросусідства не зареєстровано, сервітути та охоронні зони не встановлені. Порушення сплати орендної плати орендарем - відсутні. Використання земельних ділянок орендарем здійснені після державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок. На орендованій земельній ділянці не визначені землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку щодо належного виконання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 умов договору оренди землі №2 від 22.01.2007р., що підтверджується вищевказаними документами, які є належними доказами в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Також, із матеріалів справи вбачається, що орендар продовжує користуватись спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди землі №2 від 22.01.2007р., а Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області не повідомлялось орендаря про наявність заперечень в поновленні договору оренди землі протягом одного місяця після закінчення строку його дії.

При цьому, судова колегія апеляційної інстанції зауважує, що Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області взагалі не приймалось заперечення в поновленні договору оренди землі відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», не заявлялось вимоги щодо повернення земельної ділянки, що є об'єктом оренди, що свідчить про відсутність заперечень орендодавця на поновлення спірного договору оренди.

До того ж, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що ведення товарного сільськогосподарського виробництва на спірній земельній ділянці для позивача є його єдиним видом діяльності, яка забезпечує отримання прибутку, враховуючи специфіку яка зумовлена його місцезнаходженням та родом діяльності.

При цьому, матеріали справи свідчать, що до передачі вказаної земельної ділянки позивачу, остання була непридатна для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а орендар вчиняв дії для приведенні її в належний стан до категорії рілля шляхом її розробки та знешкодження багаторічної рослинності.

В процесі подальшого користування земельною ділянкою орендар використовував її за цільовим призначенням та здійснював внесення фосфорних та калійних добрив з метою відповідності земельної ділянки вимогам законодавства України.

Також, колегія судів апеляційного господарського суду вважає за необхідне значити,що згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело прав. Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому,що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів".

У рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.03 у справі "Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії" встановлено, що особа (орендар) мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди і в цілях ст. 1 Першого протоколу таке сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих їй муніципалітетом за орендним договором, та зазначено, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" в якій він постановив, що ст.1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. З наведеного слідує висновок про те, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об'єктом правового захисту згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

За таких обставин, враховуючи користування Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 земельною ділянкою, що є об'єктом оренди договору оренди землі №2 від 22.01.2007р. після закінчення строку дії договору оренди землі, належне виконання орендарем своїх обов'язків за договором, відсутність письмового повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди протягом місяця після закінчення його строку, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог та поновлення договору оренди землі №2 від 22.01.2007р. на п'ять років в редакції додаткової угоди.

Посилання суду першої інстанції та відповідача щодо неможливості застосування до спірних правовідносин ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» є безпідставними, враховуючи те, що ст. 33 вказаного Закону передбачає дві окремі конструкції, для застосування котрих необхідно встановити різні правові факти. При цьому, надаючи таке обґрунтування судом першої інстанції безпідставно зазначено про те, що ч.6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» застосовується в разі якщо орендар не звертався до орендодавця з листом-повідомленням про поновлення договору оренди.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 19.04.2016р. по справі №908/500/16 підлягає скасуванню як таке, що прийнято із неправильним застосуванням норм матеріального права із прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8, смт. Комишуваха, Оріхівського району Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 19.04.2016р. по справі №908/500/16 - задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 19.04.2016р. по справі №908/500/16 - скасувати.

Поновити термін дії договору оренди земельної ділянки № 2 від 22.01.2007 року (державна реєстрація від 13.12.2007 р. за №040727500009) на п'ять років та визнати поновленим договір оренди земельної ділянки №2 від 22.01.2007 року, зареєстрований у Оріхівському районному відділі регіональної філії державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.12.2007р. за № 040727500009, на тих же самих умовах на строк п'ять років в наступній редакції додаткової угоди:

«ДОДАТКОВА УГОДА»

про поновлення терміну дії до Договору оренди земельної ділянки № 2 від 22.01.2007 року

Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вулиця Українська, 50, код ЄДРПОУ 39820689) в особі____, який діє на підставі______, іменований в подальшому Орендодавець, з одного боку, та Фізична особа - підприємець ОСОБА_8, адреса: АДРЕСА_1, ІПН: НОМЕР_1, іменований в подальшому Орендар, з другого боку, уклали цю Додаткову угоду про наступне:

1.Поновити термін дії договору оренди земельної ділянки № 2 від 22.01.2007 року (державна реєстрація від 13.12.2007 р. за № 040727500009) на п'ять років.

2.Всі інші умови вищевказаного договору не зачеплені даною угодою, залишаються незмінними.

3.Ця Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору оренди земельної ділянки № 2 від 22.01.2007 року (державна реєстрація від 13.12.2007 р. за № 040727500009) із Додатковою угодою від 08.11.2010 року до договору оренди земельної ділянки № 2 від 22.01.2007 року (державна реєстрація від 30.12.2010 р. за № 041027500204)."

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м.Запоріжжя, вулиця Українська, 50, код ЄДРПОУ 39820689) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 (АДРЕСА_1, ІПН: НОМЕР_1) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1378 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1515,80 грн.

Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: Н.О. Мартюхіна

Судді: Н.В. Будко

С.А. Малашкевич