Постанова № 59632100, 10.08.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

10.08.2016 справа № 905/1697/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого ОСОБА_1,суддів: ОСОБА_2О , ОСОБА_3 за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_4 за дов. № 29 від 29.07.2016, від відповідача:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь Донецької області, на рішення Господарського суду Донецької областівід29.06.2016по справі№ 905/1697/16 (суддя Левшина Г. В.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Техносенс", м. Запоріжжя,доПриватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь Донецької області,простягнення 465 126, 16 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техносенс» (далі ТОВ «Техносенс», Постачальник), м. Запоріжжя, звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (далі ПрАТ «Азовсталь», Покупець), м. Маріуполь Донецької області, про стягнення основного боргу в сумі 419 303, 81 грн., пені в розмірі 20 629, 75 грн., 3 % річних у сумі 4 227, 41 грн. та інфляційних втрат у розмірі 20 965, 19 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 29.06.2016 у справі № 905/1697/16 позовні вимоги ТОВ «Техносенс» задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у сумі 419 303, 81 грн., пеню в розмірі 20 126, 58 грн., 3% річних у сумі 4 124, 30 грн., інфляційні втрати в розмірі 17 262, 12 грн. та судовий збір у сумі 6 912, 26 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 29.06.2016 у справі № 905/1697/16 та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Заявник апеляційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права. Апелянт вважає, що суд першої інстанції не надав належну правову оцінку клопотанням відповідача про зменшення розміру пені на 80 % та відстрочення виконання рішення до 31.07.2016.

В апеляційній скарзі наведені й інші доводи, які на думку відповідача є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та у судовому засіданні не вбачає підстав для її задоволення, а тому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, а тому колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи за його відсутності, з чим погодився представник позивача.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 ГПК України та на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд

В С Т А Н О В И В :

Між ТОВ «Техносенс» та Публічним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» (правонаступником якого згідно з відомостями ЄДРПОУ є ПрАТ «Азовсталь») 30.10.2015 було укладено Типовий договір № 088эл/89 (на придбання технологічного обладнання), за умовами якого Постачальник зобовязується передати, а Покупець прийняти та оплатити обладнання на умовах, передбачених цим Договором (а. с. 22-24).

Відповідно до пункту 2.1 Договору кількість та номенклатура Обладнання зазначаються у специфікаціях до цього Договору, які є його невідємною частиною.

Згідно з пунктом 3.2 Договору Постачальник зобовязується поставити Обладнання на умовах поставки, зазначених у Специфікаціях відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» у редакції 2000 року.

Право власності на Обладнання та ризик випадкового знищення чи пошкодження Обладнання переходить від Постачальника до Покупця з дати поставки Обладнання (пункт 3.6 Договору).

Як встановлено у пункті 4.1 Договору, поставка Обладнання здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов поставки, зазначені у Специфікаціях та включають у себе всі податки, збори та інші обовязкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування та інші витрати Постачальника, повязані з постачанням Обладнання.

Відповідно до пункту 5.1 Договору оплата Покупцем Обладнання здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений у цьому Договорі.

Згідно з пунктом 5.2 Договору оплата за Обладнання буде здійснюватись протягом строку, зазначеного у специфікації, який обраховується з моменту поставки Обладнання та надання документів, передбачених у пункті 6.3 цього Договору.

Постачальник зобовязаний надати Покупцю до початку приймання Обладнання оригінали таких документів: рахунок на оплату Обладнання; транспортні та супровідні документи; пакувальні документи; сертифікат або паспорт якості Постачальника або виробника (у випадку, якщо Постачальник не є виробником); сертифікат санітарно-гігієнічного висновку або сертифікат радіологічної безпеки (у передбачених законодавством випадках); акт приймання-передачі Обладнання (у двох екземплярах), оформлений з боку Постачальника; інші документи, зазначені у специфікації (пункт 6.3 Договору).

Відповідно до пункту 7.2 Договору у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати Обладнання, Покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідному періоді.

Згідно з пунктом 10.4 Договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання, але не раніше виконання вимог установчих документів Сторін щодо необхідності надання згоди на його укладення органами управління Сторін, що мають відповідні повноваження (за наявності таких вимог).

Цей Договір діє до 11 червня 2016 року. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від виконання взятих на себе зобовязань (у тому числі гарантійних) за цим Договором (пункт 10.5 Договору).

У Специфікації № 1, яка є невідємною частиною Договору, сторони узгодили найменування, асортимент, кількість та загальну вартість товару 406 664, 64 грн. з урахуванням ПДВ (а. с. 25).

Відповідно до пункту 2 зазначеної Специфікації Обладнання поставляється на умовах поставки DDP (склад Покупця) відповідно до Інкотермс 2000.

Згідно з пунктом 5 Специфікації строк оплати поставленого Обладнання: 100% оплата протягом 15 календарних днів з моменту поставки обладнання.

Датою поставки вважається дата отримання обладнання на склад Покупця з відміткою у видатковій накладній (пункт 8 Специфікації).

На виконання умов Договору ТОВ «Техносенс» поставило ПрАТ «Азовсталь» Обладнання за видатковою накладною № 849 від 24.12.2015 на загальну суму 419 303, 81 грн. з урахуванням ПДВ (а. с. 26).

Оскільки Покупець не виконав обовязку з оплати поставленого обладнання ТОВ «Техносенс» звернулось до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості.

Вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним і обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін, виходячи з такого.

Апеляційний господарський суд, оцінивши зміст спірного договору, дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 ЦК України та статей 264-271 ГК України.

Згідно зі статтею 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обовязок продавця доставити товар.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ТОВ «Техносенс» про стягнення з ПрАТ «Азовсталь» основного боргу в сумі 419 303, 81 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивачем на підставі пункту 7.2 Договору нараховано пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожний день прострочення в сумі 20 126, 58 грн. за період з 9 січня до 11 травня 2016 року (123 календарних дні).

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами і договором.

Згідно з пунктом 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Частиною першою статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

За приписами частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок штрафних санкцій, здійснений позивачем, вважає, що він є арифметично невірним, оскільки всупереч вимогам частини пятої статті 254 ЦК України позивач неправильно визначив останній день строку виконання зобовязання. Враховуючи, що 09.01.2016 є вихідним днем, то останнім днем строку оплати Обладнання за спірним Договором є 11.01.2016, а тому право на нарахування пені виникає у позивача з 12.01.2016.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з ПрАТ «Азовсталь» на користь ТОВ «Техносенс» підлягає стягненню пеня в сумі 20 126, 58 грн. за період з 12 січня по 11 травня 2016 року (121 календарний день).

Позивачем на підставі частини другої статті 625 ЦК України також заявлено до стягнення 3 % річних у сумі 4 227, 41 грн. за період з 9 січня по 11 травня 2016 року (123 календарних дня).

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, здійснений позивачем, колегія суддів вважає, що він є арифметично невірним, оскільки, як зазначено вище, останнім днем виконання зобовязання за спірним Договором є 11.01.2016, а тому право на нарахування 3 % річних виникає у позивача з 12.01.2016.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних у сумі 4 124, 30 грн. за період з 12 січня по 11 травня 2016 року (121 календарний день).

Також позивач просить стягнути з ПрАТ «Азовсталь» на користь ТОВ «Техносенс» інфляційні втрати у розмірі 17 262, 15 грн. за період з 9 січня по 11 травня 2016 року.

Колегія суддів, враховуючи лист Верховного Суду України № 62-97 від 03.04.1997 та пункт 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» від 17.12.2013 № 14, перевіривши розрахунок, здійснений позивачем, вважає, що він є арифметично вірним, а тому погоджується з висновком місцевого господарського суду, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 17 262, 12 грн. за період з лютого по квітень 2016 року.

Щодо клопотання відповідача про зменшення суми пені на 80 % в порядку пункту 3 частини першої статті 83 ГПК України колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Статтями 83 ГПК України, 233 ГК України, 551 ЦК України суду надано право у виняткових випадках зменшити розмір пені.

Відповідно до статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, як встановлено статтею 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У пункті 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18 розяснено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання, господарський суд повинен обєктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобовязання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобовязання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобовязання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобовязання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків).

Колегія суддів також враховує співвідношення суми пені (20 126, 58 грн.) до основного боргу (419 303, 81 грн.), а також розмір нарахованих інфляційних втрат (17 262, 12 грн.) і 3% річних (4 124, 30 грн.) та погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідач не довів невідповідність розміру неустойки наслідкам порушення зобовязання.

З наведених вище підстав колегія суддів відхиляє і клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 80 %, викладене в апеляційній скарзі.

Щодо клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення Господарського суду Донецької області у справі № 905/1697/16 до 31.07.2016 колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Статтею 115 ГПК України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Виконання судового рішення є невідємною складовою права кожного на судовий захист, а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Винятком із загального порядку виконання рішень господарського суду є, зокрема, стаття 121 ГПК України, яка передбачає, що у разі наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до статті 121 ГПК України суд за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони у виняткових випадках, залежно від обставин справи може, серед іншого, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

За змістом наведеної норми, відстрочення та розстрочення є правом, а не обовязком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до приписів статей 33, 43 ГПК України саме на відповідача покладено обовязок доведення існування відповідних підстав, а господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи зі змісту пункту 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 № 9, підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

В обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення у справі № 905/1697/16 ПрАТ «Азовсталь» посилається, зокрема, на тяжкий фінансовий стан підприємства, на підтвердження чого відповідач надав звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за І квартал 2016 року (а. с. 100-101), низку документів організаційно-розпорядчого характеру (а. с. 83-99), а також копії актів на списання товарно-матеріальних цінностей на «Видатки, повязані з відновленням обєктів після бойових дій» (а. с. 104-120).

Крім того, відповідач зазначає, що ПрАТ «Азовсталь» вживає заходів з метою поліпшення виробничого процесу, у звязку з чим очікується зростання доходу підприємства.

Однак колегія суддів наведені вище твердження відповідача до уваги не бере, оскільки вони, всупереч вимогам статті 33 ГПК України, не доведені належними і допустимими доказами.

Також заявник посилається на те, що ПрАТ «Азовсталь» розташоване на території проведення антитерористичної операції, що значно ускладнює здійснення господарської діяльності.

Дослідивши надані відповідачем докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав їм належну правову оцінку та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні клопотання ПрАТ «Азовсталь» про відстрочку виконання рішення, оскільки відповідач не довів наявність виключних обставин, що унеможливлюють або значно ускладнюють виконання судового рішення, а також можливість його виконання після 31.07.2016.

Щодо інших доводів і заперечень, наведених в апеляційній скарзі, то колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга ПрАТ «Азовсталь» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Донецької області від 29.06.2016 у справі № 905/1697/16 підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване з підстав, викладених вище.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь Донецької області, на рішення Господарського суду Донецької області від 29.06.2016 у справі № 905/1697/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 29.06.2016 у справі № 905/1697/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

ГоловуючийО.А. Скакун

Судді:Д.О. Попков

ОСОБА_3