Рішення № 59632040, 11.08.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2016 р.Справа № 922/2034/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кулабуховій А.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Постман" про стягнення коштів в розмірі 30 107,11 грн за участю представників сторін:

представник позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 23.06.2016 р.;

представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Постман" про стягнення заборгованості по лізинговим платежам та відшкодування збитків.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за Договором про фінансовий лізинг №00006410 від 22.01.2013 р., внаслідок чого позивачу були завдані збитки в сумі 12 190,23 грн.. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 10 258,98 грн. - заборгованість за лізинговими платежами, 1 275,30 грн. - пеня, 382,60 грн. - 3% річних, 6 000,00 грн. - витрат на правову допомогу.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29 червня 2016 року позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №922/2034/16 та призначено її до розгляду на 19 липня 2016 року.

Ухвалами Господарського суду Харківської області розгляд справи неодноразово відкладався.

02 серпня 2016 року через канцелярію Господарського суду Харківської області від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" на виконання вимог ухвали надав пояснення (вх. №25616) щодо детального розрахунку суми основного боргу, пені та 3% річних. Надані пояснення судом досліджені та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 11.08.2016 р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у призначене 11.08.2016 р. судове засідання не з'явився, правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав

Суд зазначає, що ухвала Господарського суду Харківської області від 29 червня 20106 року про порушення провадження у справі №922/2034/16 та ухвала Господарського суду Харківської області від 19 липня 2016 року повернулись на адресу Господарського суду Харківської області 12 липня 2016 року та03 серпня 2016 року відповідно без доказів вручення.

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час розгляду справи, місцезнаходження відповідача - 62458, Харківська область, Харківський район, смт. Покотилівка, вул. Фрунзе, буд. 18, та саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" - якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як визначено у пункті 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг України" (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Постман" (Лізингоореджувач) був укладений Договір про фінансовий лізинг №00006410 від 22 січня 2013 року (надалі - Договір) разом із Загальними комерційними умовами внутрішнього фінансового лізингу (далі разом із Договором - Контракт), відповідно до якого Об'єктом лізингу є транспортний засіб VW CaddyGp Kasten 1.2. I TSI, 2013 року виробництва, шасі №WV1ZZZ2KZDX060416, двигун №CBZ 917558 (надалі - Об'єкт лізингу).

У відповідності до пункту 3.2. Контракту, Порше Лізинг Україна придбаває Об'єкт лізингу (отримує право власності на Об'єкт лізингу) та передає Лізингоодержувачу Об'єкт лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосовного українського законодавства та цього Контракту.

Згідно із п. 3.4 Контракту, після завершення строку лізингу за контрактом лізингоодержувач придбаває об'єкт лізингу у Порше Лізинг Україна за купівельною ціною, що буде визначена Порше Лізинг Україна з урахуванням виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань щодо сплати лізингових платежів та інших платежів, які підлягають виплаті за цим контрактом. За умови повної сплати лізингоодержувачем лізингових платежів та інших платежів, які підлягають здійсненню за цим контрактом, а також виходячи з припущення, що відповідне законодавство України, що регулює відносини сторін за цим Контрактом, не зазнає змін, після остаточного погашення Лізингоодержувачем всіх належних до сплати Платежів за Контрактом, купівельна ціна Об'єкта лізингу буде вважатися належним чином сплаченою Лізингоодержувачем. У разі неповної сплати лізингоодержувачем будь-яких платежів за контрактом, розмір купівельної ціни буде відповідним чином.

Пунктом п. 4.2 Контракту передбачено, що ісля завершення строку дії цього контракту та здійснення останнього лізингового платежу, інших платежів за цим контрактом і виконання всіх зобов'язань лізингоодержувачем, право власності на об'єкт лізингу перейде до лізингоодержувача. З цією метою сторони укладають договір купівлі-продажу, підписують додаткову угоду до цього контракту або оформлюють таке придбання в інший спосіб, визначений Порше Лізинг Україна.

Відповідно до пункту 6.1. Контракту Відповідач зобов'язався щомісяця здійснювати Позивачу лізингові платежі у відповідності до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування) (далі - Графік), що являє собою невід'ємну частину цього Контракту, та інших положень Контракту. Кожний лізинговий платіж включає в себе: відсотки (проценти) за користування Обсягом фінансування; частину від Обсягу фінансування (сама, яка відшкодовує частину Вартості Об'єкта лізингу); комісії; покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим Контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з Контрактом. Нижчезазначені витрати та послуги по адмініструванню та обслуговуванню Контракту не включаються до лізингових платежів: будь - які податки, що можуть застосовуватися до Контракту після його виконання або в будь - який час у майбутньому; інші витрати та платіжні зобов'язання.

Згідно з пунктом 6.5 Контракту, лізингові платежі перераховуються Лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше Лізинг України у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування).

Пунктом 8.2. Контракту передбачено, що у випадку прострочення сплати платежу до Лізингоодержувача застосовуються такі санкції: пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу (пп.8.2.1); штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані Порше Лізинг Україна (п.8.3.1 цього Контракту): еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 доларів США за другу вимогу, еквівалент 25 доларів США за 3 вимогу (пп.8.2.2); компенсація будь - яких витрат, понесених Порше Лізинг Україна та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених Лізингоодержувачем у відповідності до Контракту. (пп.8.2.3) Вищезазначені штрафні санкції підлягають виплаті Лізингоодержувачем упродовж 10 робочих днів після надіслання відповідної вимоги Порше Лізинг Україна, незважаючи на можливе розірвання Контракту Порше Лізинг Україна.

Строк лізингу за цим Контрактом визначається у Договорі про фінансовий лізинг та Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування). Строк лізингу починається з дати підписання ОСОБА_1 приймання - передачі Лізингоодержувачем об'єкта лізингу (п.п.12.1, 12.2 Контракту).

Згідно пункту 12.10 Контакту, у будь-якому випадку дострокового закінчення строку лізингу/розірвання Контракту, Порше Лізинг Україна прямо зберігає за собою право вимагати додаткових компенсацій, особливо щодо таких фактичних витрат, як страхові франшизи, витрати на збут (передпродажна підготовка, оцінка Об'єкта лізингу, доставка Об'єкта лізингу з метою подальшого продажу, передачі у користування, тощо), штрафи, витрати на правову допомогу.

У пункті 12.12. Контракту визначено, що Лізингоодержувач має право розірвати Контракт, якщо Об'єкт лізингу не буде доставлений Лізингоодержувачу протягом 90 календарних днів з першочергово погодженої дати, та за умови, що така затримка не спричинена невиконанням Лізингоодержувачем своїх зобов'язань. Контракт розривається на 10-й (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення Лізингоодержувачем на адресу Порше Лізинг Україна. Повернення платежів здійснюється у відповідності до пункту 6.11. та інших положень Контракту.

Пунктом 12.13 Контракту погоджено, що у передбачених пунктами 12.6 та 12.12, Контракт вважається розірваним на 10-й (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення Стороною на адресу іншої Сторони.

Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) Сторони узгодили порядок сплати лізингових платежів, дату, розмір.

На виконання умов Договору про фінансовий лізинг №00006409 від 22 січня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" передало, а відповідач в свою чергу прийняв Об'єкт лізингу що підтверджується ОСОБА_1 прийому-передачі від 31 січня 2013 року, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги стверджує, що відповідачем в порушення взятих на себе зобов'язань за договором у період з лютого по березень 2015 року не було здійснено повної сплати лізингових платежів, а саме:

- лізинговий платіж за лютий 2015 року відповідно до рахунку №00256861 від 02.02.2015 р. на суму 5 171,40 грн., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.02.2015 року, був сплачений відповідачем у сумі 2137,36 грн. (заборгованість 3 034,04 грн.);

- лізинговий платіж за березень 2015 року відповідно до рахунку №00262545 від 06.03.2015 р. на суму 6 400,25 грн., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.03.2015 року, був сплачений відповідачем у сумі 2666,00 грн. (заборгованість 3 732,25 грн.);

- лізинговий платіж за квітень 2015 року відповідно до рахунку №00268297 від 06.04.2015 р. на суму 6 016,23 грн., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.04.2015 року, був сплачений відповідачем у сумі 2525,54 грн. (заборгованість 3 490,69 грн.).

Таким чином внаслідок часткової сплати відповідачем вищевказаних лізингових платежів у останнього виникла заборгованість у сумі 10 258,98 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

З огляду на викладені обставини позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача 10 258,98 грн. заборгованості за лізинговими платежами, збитки в розмірі 12 190,23 грн., пеню в розмірі 1 275,30 грн., 3% річних у розмірі 382,60 грн. витрати на правову допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно приписів статей 6, 627, 628, 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу.

Згідно з частиною 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізиноодержувачем періодичних лізингових платежів.

В силу ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено обов'язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі.

На виконання умов Договору про фінансовий лізинг №00006409 від 22 січня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" передало, а відповідач в свою чергу прийняв Об'єкт лізингу що підтверджується ОСОБА_1 прийому-передачі від 31 січня 2013 року, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як підтверджено матеріалами справи, відповідачем в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором у період з лютого по березень 2015 року не було здійснено повної сплати лізингових платежів, а саме:

- лізинговий платіж за лютий 2015 року відповідно до рахунку №00256861 від 02.02.2015 р. на суму 5 171,40 грн., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.02.2015 року, був сплачений відповідачем у сумі 2137,36 грн. (заборгованість 3 034,04 грн.);

- лізинговий платіж за березень 2015 року відповідно до рахунку №00262545 від 06.03.2015 р. на суму 6 400,25 грн., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.03.2015 року, був сплачений відповідачем у сумі 2666,00 грн. (заборгованість 3 732,25 грн.);

- лізинговий платіж за квітень 2015 року відповідно до рахунку №00268297 від 06.04.2015 р. на суму 6 016,23 грн., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.04.2015 року, був сплачений відповідачем у сумі 2525,54 грн. (заборгованість 3 490,69 грн.).

Як вбачається з Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) до договору, відповідач повинен був сплачувати черговий лізинговий платіж (відшкодування частини вартості об'єкта лізингу та сплата процентів і комісій) 15 числа поточного місяця користування об'єктом лізингу.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, відповідач повинен був оплатити виставлені позивачем за період з лютого по березень 2015 року не пізніше 15 числа поточного місяця, зокрема: рахунок-фактуру №00256861 від 02.02.2015 р. на суму 5 171,40 грн. - в строк до 15.02.2015 р. (включно), рахунок-фактуру №00262545 від 06.03.2015 р. на суму 6 400,25 грн. - в строк до 15.03.2015 р. (включно), рахунок-фактуру №00268297 від 06.04.2015 р. на суму 6 016,23 грн. - в строк до 15.04.2015 р. (включно).

У відповідності до Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати договір та повернути об'єкт лізингу у разі, якщо лізингоодержувач не сплатив наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 днів (пункту 12.6.1 Контракту).

Пунктом 12.8 Контракту передбачено, що після розірвання договору лізингодавець має право негайно скористатися всіма отриманими гарантіями для одержання повної суми всіх непогашених лізингових платежів та інших платежів незалежно від дати їхньої сплати.

Відповідно до пункту 12.9. Контракту, у разі дострокового лізингу/розірвання контракту відповідно до п.12 контракту, відмови Лізингоодержувача придбати Обєкт лізингу як передбачено п.4.2., а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення Обєкту лізингу відповідно до інших умов контракту Лізингоодержувач зобов'язаний повернути Обєкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк лізингоодержувач сплачує Порше Лізинг Україна будь-яку різницю між вартістю об'єкту лізингу (тобто, сумою грошових коштів, що було фактично отримано Порше Лізинг Україна в результаті продажу об'єкту лізингу або якщо об'єкт лізингу залишився у власності Порше Лізинг Україна ринковою вартість об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), а також іншими платежами, що залишилися несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг Україна та має бути відшкодована лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов'язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання лізингоодержувачем, в тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання договору.

Відповідно до пункту 13.1. Контракту, лізингоодержувач зобов'язаний у строки, встановлені Порше Лізинг Україна, повернути об'єкт лізингу у всіх випадках дострокового закінчення строку лізингу, розірвання контракту, крім випадку, коли лізингоодержувач набуває право власності на об'єкт лізингу відповідно до умов контракту.

Пунктом 13.4. Контракту визначено, що після вилучення (повернення) об'єкта лізингу сторони підписують акт вилучення (повернення) об'єкта лізингу, в якому зазначають фактичні показники пробігу об'єкта лізингу та всі дефекти

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із вимогою від 16.04.2015 р. про повернення об'єкта лізингу та про відмову від договору.

Відповідно до п. 12.13 Контракту, у випадках, передбачених п.п 12.6 та 12.12 контракт вважається розірваним на 10-й робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.

18 квітня 2015 року між сторонами, у зв'язку із припиненням дії договору про фінансовий лізинг №00006409 від 22 січня 2013 року, підписано акт прийому-передачі, відповідно до якого відповідач повернув позивачу об'єкт лізингу.

Згідно із ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевстановлені обставини, оскільки строк сплати лізингових платежів за період з лютого по квітень 2015 року настав та враховуючи те, що договір фінансового лізингу припинив свою дію, суд вважає, що заявлені вимоги про стягнення основної заборгованості за договором фінансового лізингу №00006409 від 22 січня 2013 року в сумі 10 258,98 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені та 3% річних, суд зазначає наступне.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Приписами ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Підпунктом 8.2.2. Контракту сторони домовились, що за прострочення сплати платежу відповідач сплачує пеню в розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунки пені та 3% річних, судом встановлено, що дані розрахунки є арифметично вірними, у зв'язку із чим, вимоги про стягнення пені в розмірі 1 275,30 грн. та 3% річних у розмірі 382,60 грн. підлягають задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 12 190,23 грн. збитків, що складаються з:

- 4 000,00 грн. - відшкодування послуг стоянки відповідно до Договору відповідального зберігання від 01.09.2014 року;

- 8 190,23 грн. - збитки згідно пункту 12.9. Контракту.

За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 623 цього ж Кодексу боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При цьому, розмір збитків має бути підтверджений документально.

Згідно з приписами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які б управнена сторона одержала у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені особою, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток, втрачена вигода, на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже, при вирішенні даного спору на позивача покладається обов'язок довести розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, факт порушення відповідачем його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням і збитками.

За загальним правилом, витрати на послуги стоянки взагалі не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу.

Позивачем, в порушення ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, не надано доказів, які б свідчили, що витрати на послуги стоянки за Договором відповідального зберігання від 01.09.2014 р.

При розгляді позовних вимог в частині стягнення збитків згідно пункту 12.9. Контракту, суд зазначає наступне.

Пунктом 8.3.2 Контракту передбачено, що якщо Лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату одного лізингового платежу, при цьому якщо прострочка лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів, Лізингодавець має право розірвати договір і витребувати обєкт лізингу від Лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Пунктами 3 та 4 ч. 1 ст. 10 Закону України Про фінансовий лізинг передбачено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом та вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Відповідно до пункту 12.9. Контракту, у разі дострокового лізингу/розірвання контракту відповідно до п.12 контракту, відмови Лізингоодержувача придбати Обєкт лізингу як передбачено п.4.2., а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення Обєкту лізингу відповідно до інших умов контракту Лізингоодержувач зобов'язаний повернути Обєкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк лізингоодержувач сплачує Порше Лізинг Україна будь-яку різницю між вартістю об'єкту лізингу (тобто, сумою грошових коштів, що було фактично отримано Порше Лізинг Україна в результаті продажу об'єкту лізингу або якщо об'єкт лізингу залишився у власності Порше Лізинг Україна ринковою вартість об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), а також іншими платежами, що залишилися несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг Україна та має бути відшкодована лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов'язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання лізингоодержувачем, в тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання договору.

З матеріалів справи вбачається, що договір фінансового лізингу №00006410 від 22 січня 2013 року був розірваний в позасудовому порядку, у зв'язку з відмовою позивача від вказаного договору, про що не заперечує позивач.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Також ч. 4. ст. 653 ЦК України передбачено, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на зазначене, після розірвання договору у позивача відсутні будь-які підстави вимагати сплати лізингових платежів, що залишились несплаченими відповідно до Плану відшкодування, які при цьому, не можуть бути кваліфіковані як збитки, в тому числі упущена вигода в розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України.

Крім того, зарахування до бази розрахунку збитків (упущеної вигоди) лізингових платежів як частини відшкодування вартості предмету лізингу суперечить як умовам договору, так і законодавчим положенням про фінансовий лізинг, якими передбачена сплата частини вартості предмету лізингу як умова про право лізингоодержувача на викуп предмету лізингу. Дострокове припинення договору фінансового лізингу є одночасно припиненням права лізингоодержувача на викуп предмета лізингу. Тому такий лізинговий платіж не може бути складовою упущеної вигоди лізингодавця. Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 06.08.2014р. по справі №910/18234/13.

У звязку з чим, вимоги про стягнення збитків (упущеної вигоди) у вигляді несплачених лізингових платежів відповідно до Плану відшкодування є необґрунтованими, тому задоволенню не підлягають.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 6 000,00 грн. витрат на правову допомогу (в т. ч. 1000,00 грн. ПДВ), суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 8.2.3 Контракту, у випадку прострочення сплати лізингових платежів до відповідача застосовуються санкції, зокрема, компенсація будь-яких витрат, понесених позивачем та/або винагороди, включаючи, гонорари юристам, судові та позасудові витрати.

Пунктом 12.10 Контракту визначено, що у будь-якому випадку дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту позивач зберігає за собою право вимагати додаткових компенсацій, зокрема витрат на правову допомогу.

Суд зазначає, що відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Згідно з ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Таким чином, норми статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України передбачають відшкодування сум, які сплачені стороною судового процесу за надання юридичних послуг лише адвокату, а не будь-якій особі, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Проте, позивачем не надано суду доказів того, що витрати у сумі 6 000,00 грн. були здійснені за отримання саме адвокатських послуг (адвоката, адвокатського об'єднання, фірми, тощо), а тому, у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат позивача у якості судових витрат відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна підлягають частковій відмові.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, України, покладаючи судові витрати в даній справі на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 26, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю "Постман" відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Постман" (62458, Харківська область, Харківський район, смт. Покотилівка, вул. Фрунзе, буд. 18, код ЄДРПОУ 36125152) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м. Київ, просп. Павла Тичини, буд. 1В, код ЄДРПОУ 35571472) заборгованість по сплаті лізингових платежів за Договором про фінансовий лізинг №00006409 від 22 січня 2013 року в розмірі 10 258 (десять тисяч двісті п'ятдесят вісім) грн. 98 коп., пеню в розмірі 1 275 (одна тисяча двісті сімдесят п'ять) грн. 30 коп., 3% річних у розмірі 382 (триста вісімдесят двi) грн. 60 коп. та витраті зі сплати судового збору в розмірі 545 (п'ятсот сорок п'ять) грн. 43 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення збитків у розмірі 12 190,23 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 6 000,00 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через Господарський суд Харківської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.08.2016 р.

Суддя ОСОБА_2

справа №922/2034/16