Рішення № 59631806, 11.08.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2016р. Справа№ 914/1623/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Блавацької-Калінської О.М., при секретарі Кияк І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Першого заступника керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Жидачівської міської ради, м. Жидачів Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбудсервіс-Д», м.Жидачів Львівської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державної екологічної інспекції у Львівській області, м. Львів

про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, внаслідок засмічення земель відходами в розмірі 241 858,00 грн.

за участю представників:

від прокуратури: ОСОБА_1 - прокурор

від позивача: не з"явився

від відповідача: ОСОБА_2 - представник (довіреність від 04.01.2016 р.)

від третьої особи: ОСОБА_3 - гол.спеціаліст юр.сектору (довіреність №09-1224 від 23.03.2016 р.)

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Першим заступником керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Жидачівської міської ради заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбудсервіс-Д» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державної екологічної інспекції у Львівській області про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, внаслідок засмічення земель відходами в розмірі 241 858,00 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 15.06.2016 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні на 07.07.2016 року.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

В судовому засіданні 08.08.2016 р., відповідно до ст.77 ГПК України оголошувалась перерва до 11.08.2016 року.

Прокурор та представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримали, просили їх задоволити з підстав, викладених в позовній заяві та усних поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Представники відповідача в судові засідання, яке відбулося 11.08.2016 р. з»явився, позовні вимоги заперечив, 05.08.2016 року направив на адресу суду відзив на позовну заяву, а 08.08.2016 р. та 11.08.2016 р. через відділ автоматизованого розподілу та обробки інформації подав клопотання про зупинення провадження у справі, у звязку з тим, що на розгляді у Жидачівському районному суді перебуває заява ОСОБА_4 про перегляд вироку суду від 14.04.2014 р. у справі №443/611/14-к за нововиявленими обставинами у порядку, передбаченому ст.459 КК України (ухвала про відкриття провадження від 10.08.2016 року, долучена до клопотання).

Представник третьої особи у судове засідання з»явився, через відділ автоматизованого розподілу та обробки інформації подав письмові пояснення (вх.№28931/16 від 07.07.2016 р.) з приводу показників збитків, наведених у розрахунках розмірів шкоди від засмічення відповідачем земель.

Згідно з ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

У відповідності до п. 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із наступними змінами та доповненнями), статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (ч.ч. 2-4 ст. 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Враховуючи те, що акт перевірки №1153/06/1084 та акти обстеження засмічених земельних ділянок від 18.06.2013 р., підписані директором ОСОБА_5 без зауважень та заперечень, а також дії інспекції щодо порядку проведення та результатів зазначеної перевірки та розмір нарахованої шкоди відповідачем не оскаржувались, тому суд відхиляє клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні 11.08.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне:

Державною екологічною інспекцією у Львівській області упродовж 11.06-25.06.2013 року проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Товариством з обмеженою відповідальністю «Шляхбудсервіс-Д», за результатами якої складено акт перевірки №1153/06/1084.

В результаті проведеної перевірки встановлено, що відповідач користується земельною ділянкою площею 4,36 га для промислових цілей (акт на право постійного користування землею серія ІІ-ЛВ №005288 від 21.06.1995 року). Внаслідок здійснення господарської діяльності ТзОВ «Шляхбудсервіс-Д» виявлено засмічення земельної ділянки будівельними відходами поблизу столярного цеху площею 80 кв.м., об»ємом 120куб.м., а також поблизу розчинно-бетонного вузла виявлено засмічення земельної ділянки будівельними відходами площею 40кв.м., об»ємом 32 куб.м., які знаходяться на території підприємства в межах Жидачівської міської ради, що є порушенням ст.ст. 96, 164 Земельного кодексу України та ст.35 Закону України «Про охорону земель».

Факт засмічення вказаних земельних ділянок підтверджується актом перевірки №1153/06/1084 та актами обстеження засмічених земельних ділянок від 18.06.2013 р., які підписані директором ОСОБА_5 без зауважень та заперечень.

Відповідно до ОСОБА_5 визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства України (затверджена наказом Мінприроди України від 04.04.2007 р. №149) проведено розрахунок заподіяної шкоди на загальну суму 241 858,00 грн., завданої навколишньому природному середовищу, внаслідок засмічення землі на території м.Жидачів, вул.Залізнична, 5 (розрахунки розмірів шкоди знаходиться в матеріалах справи).

Дії інспекції щодо порядку проведення та результатів зазначеної перевірки та розмір нарахованої шкоди відповідачем не оскаржувались.

Як вбачається з матеріалів справи, докази відшкодування шкоди сумі 241 858,00 грн. заподіяної державі порушенням вимог природоохоронного законодавства в добровільному порядку відсутні.

В обгрунтування позовних вимог прокурор покликається на те, що вироком Жидачівського районного суду від 14.04.2014 р. у справі № 443/611/14-к встановлено, що ОСОБА_4, працюючи на посаді заступника директора ТзОВ «Шляхбудсервіс-Д», розташованого за адресою: Львівська область, м.Жидачів, вул.Залізнична, 5 та виконуючи відповідні адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі обов»язки, будучи посадовою особою та згідно з наказом директора ТзОВ «Шляхбудсервіс-Д» №19 від 05.03.2013 р. відповідальним за поводження з відходами, упродовж травня 2013 року, діючи умисно та всупереч вимогам ст.164 Земельного кодексу України, ст.35 Закону України «Про охорону земель», ст.33 Закону України «Про відходи» розмістив будівельні відходи товариства (шляхом надання працівникам товариства незаконної вказівки про їх зсипання на поверхневий умовно-родючий шар грунту) на території належної відповідачу на праві користування земельної ділянки, розташованої за адресою: м.Жидачів по вул.Будівельників, 5 площею 40 кв.м., об»ємом 32 куб.м., що призвело до завлання шкоди навколишньому природному середовищу в розмірі 46 370,00 грн., а також на території належної відповідачу на праві користування земельної ділянки площею 80 кв.м., об»ємом 120куб.м., що призвело до завлання шкоди навколишньому природному середовищу в розмірі 195 488,00 грн.

Вказаним вироком затверджено угоду від 26.03.2014 року про визнання винуватості у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.239 КК України, укладену між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 та визнано останнього винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.239 КК України.

Вирок Жидачівського районного суду від 14.04.2014 р. у справі № 443/611/14-к ОСОБА_4 не оскаржувався та набрав законної сили.

Таким чином та враховуючи те, що відповідачем в добровільному порядку шкода, завдана навколишньому природному середовищу внаслідок забруднення земель відходами не відшкодована, що підтверджується довідкою Жидачівської міської ради за №480 від 25.05.2016 р., прокурор просить стягнути з відповідача 241 858,00 грн. шкоди, завданої державі, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, однак документального та нормативно обґрунтованого відзиву на позовну заяву, а також доказів сплати шкоди в розмірі 241 858,00 грн., суду не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити повністю виходячи із наступних мотивів:

Відносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного кодексу України та спеціальними нормативно-правовими актами у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в народному господарстві в даний період, зокрема, ліс та інша рослинність.

Так, частиною 1, пунктом 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі. Глава 82 Цивільного кодексу України присвячена деліктним зобов'язанням, тобто зобов'язанням з відшкодування шкоди. Стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює загальні правила та підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника (аналогічно викладено у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009р. у справі №25/207). Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що складається з протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; настання шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів складу правопорушення виключає відповідальність особи за завдану майнову шкоду. Із врахуванням вимог статтей 1166 та 1172 ЦК України у спорі про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини порушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди. (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у Постанові Вищого господарського суду України від 14.10.2014р. у справі №906/249/14).

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля. Охорона земель включає: а) обґрунтування і забезпечення досягнення раціонального землекористування; б) захист сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб; в) захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами та від інших несприятливих природних і техногенних процесів; г) збереження природних водно-болотних угідь; ґ) попередження погіршення естетичного стану та екологічної ролі антропогенних ландшафтів; д) консервацію деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь (стаття 164 Земельного кодексу України).

Згідно із ч.1 ст.164 Земельного кодексу України, охорона земель включає, зокрема, захист земель від забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами та від інших несприятливих природних і техногенних процесів.

Відповідно до ст.35 Закону України «Про охорону земель» власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані, зокрема: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України та забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям.

Згідно зі статтею 46 вказаного Закону при здійсненні господарської діяльності, пов'язаної із зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням і захороненням відходів, забезпечуються: виконання заходів щодо запобігання або зменшення обсягів утворення відходів та екологічно безпечне поводження з ними; максимальне збереження ґрунтового покриву на основі обраного оптимального варіанта територіального розміщення об'єктів поводження з відходами; зняття родючого шару ґрунту, його складування, збереження та використання при рекультивації земель, покращенні малопродуктивних земель і благоустрої населених пунктів; запобігання негативному впливу об'єктів поводження з відходами, що використовуються для збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення відходів на ґрунтовий покрив прилеглих територій; рекультивація земельних ділянок після ліквідації об'єктів поводження з відходами. Підприємства, установи та організації, а також громадяни, діяльність яких пов'язана з накопиченням відходів, зобов'язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

Державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом проведення перевірок (стаття 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель").

Згідно з статтею 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, між іншим, мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Приписами ст. 211 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за порушення, зокрема псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" псування земель - це порушення природного стану земель, яке здійснюється без обґрунтованих проектних рішень, погоджених за затверджених в установленому законодавством порядку, забруднення їх хімічними, біологічними та радіоактивними речовинами, в тому числі тими, що викидаються в атмосферне повітря, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, неочищеними стічними водами, порушення родючого шару грунту, невиконання вимог встановленого режиму використання земель, а також використання земель у спосіб, що погіршує їх природну родючість.

Судом встановлено, що вироком Жидачівського районного суду від 14.04.2014 р. у справі № 443/611/14-к ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.239 КК України (забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров»я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя здоров»я людей чи довкілля)

Відповідно до ч.4 ст.35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі пр. адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов»язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, в питаннях чи мало місце діяння та чи вченене воно цією особою.

Згідно з ст.1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов»язків.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 56 Закону України «Про охорону земель» юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавстваУкраїни про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Відповідно до ст.41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Зважаючи на те, що представленими прокурором та позивачем доказами підтверджено здійснення відповідачем забруднення земельної ділянки підприємства, а відповідачем не представлено жодних доводів, що спростовують вказані докази, суд вважає що позовні вимоги про стягнення шкоди в розмірі 241 858,00 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно зі статтями 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, крім того судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Згідно із ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір, відповідно до ст.49 ГПК України покладається на відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбудсервіс-Д» (81700, Львівська область, Жидачівський район, м.Жидачів, вул.Залізнична, 5, ідентифікаційний код 03580920) на користь Жидачівської міської ради (81700, Львівська область, Жидачівський район, вул. Шашкевича,2, ідентифікаційний код 04056167, р/р№33116331700158, одержувач УДКСУ у Жидачівському районі Львівської області, код платежу 24062100, банк одержувача ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014) 241 858,00 грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбудсервіс-Д» (81700, Львівська область, Жидачівський район, м.Жидачів, вул.Залізнична, 5, ідентифікаційний код 03580920) в дохід Державного бюджету України 3 628,00 грн. судового збору.

Накази видати відповідно ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 12.08.2016 р.

Суддя Блавацька-Калінська О. М.