Рішення № 59631783, 09.08.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2016р. Справа№ 914/1536/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Гутьєвої В.В.

при секретарі Куцик І.М.

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут, м. Львів

до відповідача: Львівського обласного військового комісаріату, м. Львів

про стягнення 27 627,63 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 гол. юрисконсульт

від відповідача: ОСОБА_2 провідний спеціаліст

Відповідно до ст.20 ГПК України розяснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. На підставі ст.22 ГПК України розяснено процесуальні права та обовязки сторін.

ВСТАНОВИВ:

Суть заяви: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут до відповідача: Львівського обласного військового комісаріату про стягнення 27 627,63 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 07.06.2016 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 04.07.2016 р.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду від 04.07.2016 р. Судове засідання призначено на 09.08.2016 р.

09.08.2016 р. представник позивача в судове засідання зявився, вимоги суду виконав повністю, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, поясненнях, наданих у судовому засіданні, просив стягнути з відповідача заборгованість за спожитий природний газ на суму 24 798,28 грн. основного боргу, 1 700,27 грн. пені, 125,14 грн. 3 % річних, 1 003,94 грн. втрат від інфляції, 1 378,00 грн. судового збору.

09.08.2016 р. представник відповідача в судове засідання зявився, вимоги суду виконав повністю, заперечив щодо задоволення позову у звязку з відсутністю коштів. 09.08.2016 р. подав на адресу суду клопотання, в якому просив суд зменшити розмір пені на 90 % (за вхідн. № 32908/16 від 09.08.2016 р.).

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, заслухавши представників сторін, суд встановив.

01.01.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут та Львівським обласним військовим комісаріатом укладено договір № 114108ВА9GGB016 від 01.01.2016 р. на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (бюджетних організацій). Відповідно до умов договору № 114108ВА9GGB016 від 01.01.2016 р. постачальник зобовязується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобовязується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором. Згідно з п. 4.2 договору № 114108ВА9GGB016 від 01.01.2016 р. оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

Позивач повністю виконав взяті на себе зобовязання за укладеним договором, що підтверджується актом прийому-передачі природного газу № ЗЛВ 00003327 від 31.01.2016 р., актом прийому-передачі природного газу № ЗЛВ 00008677 від 29.02.2016 р., актом прийому-передачі природного газу № ЗЛВ 00018038 від 31.03.2016 р., які підписані уповноваженими представниками сторін, підписи яких засвідчені печатками юридичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобовязання за укладеним договором не виконав. У звязку з несвоєчасною та не в повному обсязі здійсненою оплатою відповідача сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 24 798,28 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача 1 700,27 грн. пені, 125,14 грн. 3 % річних, 1 003,94 грн. втрат від інфляції, судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

Підставою заявлених позивачем вимог є двосторонній договір поставки № 114108ВА9GGB016 від 01.01.2016 р., зміст якого, як підстави виникнення цивільно-правового зобовязання визначено тими правами та обовязками, які взяли на себе учасники договору - ТзОВ Львівгаз збут (постачальник) та Львівський обласний військовий комісаріат (споживач).

Факт постачання позивачем природного газу підтверджується актами прийому-передачі природного газу, які долучені до матеріалів справи, а саме: акт прийому-передачі природного газу № ЗЛВ 00003327 від 31.01.2016 р. на суму 9 982,75 грн., акт прийому-передачі природного газу № ЗЛВ 00008677 від 29.02.2016 р. на суму 12 507,30 грн., акт прийому-передачі природного газу № ЗЛВ 00018038 від 31.03.2016 р. на суму 11 321,99 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін, підписи яких засвідчені печатками юридичних осіб.

Крім того, позивачем 09.08.2016 р. долучено до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків станом на 06.04.2016 р., відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 24 798,28 грн.

Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п. 4.2.3. договору сторони погодили, що остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6. договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач порушив свої зобовязання за укладеним договором № 114108ВА9GGB016 від 01.01.2016 р., не здійснивши оплати за спожитий природний газ на суму 24 798,28 грн. Суд розглядає спір в межах заявлених позивачем вимог. Відтак, основний борг становить 24 798,28 грн.

Ця ж сума боргу відображена в підписаному між сторонами акті звірки взаєморозрахунків, який долучений позивачем до матеріалів справи.

Згідно з ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення основного боргу на суму 24 798,28 грн. є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі наведеної норми позивач просить стягнути з відповідача 125,14 грн. 3 % річних та 1 003,94 грн. втрат від інфляції. Вимога позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції та 3 % річних є обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи та підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 6.2.1 договору № 114108ВА9GGB016 від 01.01.2016 р. у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» від 22.11.1996 р. передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано пеню в розмірі 1 700,27 грн. за період з 11.02.2016 р. до 23.05.2016 р.

09.08.2016 р. відповідач подав на адресу суду клопотання про зменшення розміру пені на 90%, яка підлягає стягненню з Львівського обласного військового комісаріату у звязку з відсутністю бюджетних призначень на оплату комунальних послуг та енергоносіїв. До вказаного клопотання відповідачем долучено план асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету на 2016 рік Львівського обласного військового комісаріату та кошторис Львівського обласного військового комісаріату на 2016 р., з якого вбачається відсутність кошторисних призначень на оплату комунальних послуг та енергоносіїв. Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.

Враховуючи, що кошторисом Львівського обласного військового комісаріату на 2016 р. не передбачено фінансування витрат на оплату комунальних послуг та енергоносіїв, суд вважає за можливе задоволити клопотання відповідача, зменшивши розмір пені на 80%.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши зібрані у справі докази, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, cуд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підлягають до задоволення в частині стягнення пені на суму 340,06 грн., 24 798,28 грн. основного боргу, 125,14 грн. 3 % річних, 1 003,94 грн. втрат від інфляції. В задоволенні решти вимог необхідно відмовити.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, суд, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладає судові витрати на відповідача. Відповідно до абзацу 4 п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки. Відтак, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на суму 1 378,00 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 82-1, 83, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з відповідача: Львівського обласного військового комісаріату (79005, м. Львів, вул. І. Франка, 25; код ЄДОПОУ № 08412340) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут (79039, м. Львів, вул. Золота, 42; код ЄДРПОУ № 39594527) 24 798,28 грн. основного боргу, 340,06 грн. пені, 125,14 грн. 3 % річних, 1 003,94 грн. втрат від інфляції, 1 378,00 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст. 91-93 ГПК України.

У судовому засіданні 09.08.2016 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення складений та підписаний 11.08.2016 р.

Суддя Гутьєва В.В.