Постанова № 59626878, 04.08.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2016 р. Справа № 922/990/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Могилєвкін Ю.О. суддя Істоміна О.А.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 за довіреністю від 04.01.2016 року № 01/01-25/08-18

відповідача ОСОБА_2, за довіреністю б/н від 26.04.2016

ОСОБА_3, за довіреністю б/н від 26.04.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кумір", м. Харків (вх. №1567 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 18.05.16 у справі № 922/990/16

за позовом Державної екологічної інспекції у Харківській області

до Приватного акціонерного товариства "Кумір", м. Харків

про стягнення 25176,97 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.05.2016 у справі № 922/990/16 (суддя Ольшанченко В.І.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Кумір" на користь держави шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, в сумі 25176,97 грн. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Кумір" на користь Державної екологічної інспекції у Харківській області судовий збір в сумі 1378,00 грн.

Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області від 18.05.2016 у справі № 922/990/16 не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, в якому загальну суму збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, визнати у розмірі 11 253,72 грн., посилаючись на невірне застосування позивачем ОСОБА_4 розрахунку розмірів відшкодування збитків при розрахунку розміру шкоди внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін. Позивач зазначає, що Держекоінспекцією здійснено розрахунок маси наднормативних викидів забруднюючих речовини в атмосферне повітря на підставі п. 3.6 Методики (згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди), а саме по п. 3.2 Методики, що не суперечить приписам вказаної Методики, враховуючи, що у ПрАТ «КУМІР» у період з 03.08.2012 по 20.08.2013 був відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Позивач в призначене судове засідання не зявився, однак 21.06.2016 звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, мотивуючи його відсутністю можливості забезпечити участь свого уповноваженого представника в судовому засіданні 21.06.2016.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 розгляд справи відкладено на 04.08.2016.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, Державною екологічною інспекцією у Харківській області в період з 15.01.2014 по 03.02.2014 на підставі ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 4, 5, 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та наказу №72/01-03 від 14.01.2014 було здійснено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності Приватного акціонерного товариства "Кумір".

За результатами даної перевірки позивачем складений акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами за №72/01-03/06-09 від 03.02.2014.

Вказаною перевіркою встановлено, що відповідно до звіту з інвентаризації викидів забруднюючих речовин на ПрАТ "Кумір" джерелами утворення забруднюючих речовин в атмосферне повітря є: котельна (джерело №1) - котел ПРОТЕРМ; приміщення для приготування їжі (джерело №2) - плита газова, смажувальна поверхня, фритюрниця; приміщення для приготування їжі (джерело №3) - плита газова, котел харчоварочний, пароконвектор, фритюрниця; приміщення для приготування їжі (джерело №4) - плита газова, смажувальна поверхня, пательня.

Також, позивачем встановлено, що у відповідача в наявності дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів №6310136300-124 від 21.08.2013 з терміном дії до 21.08.2018. Попередній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів №6310136300-7 втратив чинність 02.08.2012. Таким чином Державною екологічною інспекцією у Харківській області встановлено, що у період з 03.08.2012 по 20.08.2013 ПрАТ "Кумір" здійснювало наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що є порушенням ст.ст. 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

З метою усунення порушень виявлених під час проведення планової перевірки керівнику ПрАТ "Кумір" винесено припис №06-22-20 від 05.02.2014 р., яким відповідача було зобовязано отримати дозвіл на викиди забруднюючи речовини в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів.

Крім того, Державною екологічною інспекцією у Харківські області було складено протокол про адміністративне правопорушення №000471 від 27.02.2014 р. та винесено постанову про накладання адміністративного стягнення №06-23-105 від 27.02.2014 р., згідно яких головного бухгалтера ПрАТ "Кумір" - ОСОБА_5 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 78 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85,00 грн.

В звязку з виявленими порушенням та враховуючи час роботи устаткування, визначених у документах, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, Інспекцією на підставі "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства щодо охорони та раціонального використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України № 639 від 10.12.2008, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 за N 48/16064, розраховано суму шкоди та предявлено претензію № 74 від 28.03.2014 щодо добровільного відшкодування шкоди заподіяної державі в розмірі 25 176,97 грн., яка була отримана відповідачем 07.07.2014, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №6102213266801.

Вимоги даної претензії не були добровільно виконані відповідачем.

Враховуючи вищенаведене, оскільки відповідачем не виконано обовязків щодо своєчасного отримання відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Кумір" на користь держави шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, в сумі 25176,97 грн.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги, керуючись положеннями ст. 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 40, 51, ч. 4, 5 ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 10, ч. 5 ст. 11, 33, 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», а також враховуючи, що загальний розрахунок розміру збитків, заподіяних державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, здійснений у відповідності Методики з урахуванням відсутності у відповідача у період з 03.08.2012 по 20.08.2013 дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

З висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог погоджується колегія суддів та зазначає наступне.

Так, предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача на користь держави шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, в сумі 25176,97 грн. Позов обґрунтований положеннями ст. 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 40, 51, ч. 4, 5 ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 10, ч. 5 ст. 11, 33, 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Так, збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

При цьому, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, судам необхідно встановити наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів складу цивільного правопорушення відповідальність не настає.

За приписами 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Одночасно, зважаючи на те, що спірні правовідносини, пов'язані з нарахуванням позивачем збитків, завданих внаслідок наднормативних викидів відповідачем забруднюючих речовин в атмосферне повітря, такі правовідносини також регулюються нормами Закону України "Про охорону атмосферного повітря" та приписами Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №639 від 10.12.2008 р.

Як зазначено в ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання.

Винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, несуть відповідальність згідно з законом. Вказане закріплено в ст. 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Згідно з п.п. 2.1.2 "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України №639 від 10.12.2008 р., (надалі - Методика) наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються: викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Статтею 51 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" обумовлено, що підприємства, установи й організації, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.

Згідно статті 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 цього Закону викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Згідно з ст. 34 Закону України "Про атмосферне повітря" шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 4 оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/20/2014 від 14.01.2014 р. "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків", збитки завдані державі внаслідок порушення приписів законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності Приватного акціонерного товариства "Кумір", Державною екологічною інспекцією у Харківській області в період з 15.01.2014 по 03.02.2014 складено акт за №72/01-03/06-09 від 03.02.2014, яким встановлено, що у відповідача в наявності дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів №6310136300-124 від 21.08.2013 з терміном дії до 21.08.2018. Попередній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів №6310136300-7 втратив чинність 02.08.2012.

В свою чергу відповідач жодним чином не спростовує та не заперечує, щодо відсутності у нього у вказаний період дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Таким чином господарським судом встановлено, що у період з 03.08.2012 по 20.08.2013 ПрАТ "Кумір" здійснювало наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що є порушенням ст.ст. 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Згідно з ст. 69 даного Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Так, відповідно до п. 3.6 методики розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою №2-ТП (повітря), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Натомість, розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду (утворення), який здійснюється без дозволу на викиди, визначається за результатами інструментально-лабораторних вимірювань за спеціальною формулою в разі відсутності у відповідній документації суб'єкта господарювання інформації щодо параметрів джерел викидів та/або джерел утворення забруднюючої речовини (п. 3.7 методики).

Загальний розрахунок розміру збитків заподіяних державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, здійснений Держекоінспекцією у відповідності до п. 4 Методики, а саме за формулою 12: розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів (додатки 1, 2) і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини.

В свою чергу, розрахунок маси наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря був здійснений позивачем з урахуванням відсутності у відповідача у період з 03.08.2012 по 20.08.2013 дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря на підставі п. 3.6 Методики (згідно з методиками для розрахунків викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди), а саме по п. 3.2 Методики, що не суперечить приписам даної Методики.

Аналіз наведених положень Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря дозволяє зробити висновок, що позивачем правомірно було застосовано розрахунковий метод при визначенні обсягів наднормативних викидів та розміру завданих державі збитків.

Отже, дослідивши всі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, суд апеляційної інстанції встановив факт порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, що виявився у забрудненні атмосферного повітря без отримання відповідного дозволу, що підтверджено актом №72/01-03/06-09 від 03.02.2014. Встановлено судом і наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема: протиправної поведінки відповідача, яка виявилася у здійсненні викидів без дозволу, безпосереднього причинного звязку між шкодою і протиправною поведінкою відповідача, адже шкода виступає обєктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства в період з 03.08.2012 по 20.08.2013. Також, судом апеляційної інстанції досліджено здійснений Державною екологічною інспекцією у Харківській області розрахунок розміру шкоди заподіяну державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, який відповідає вимогам Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Таким чином, в результаті вірного застосування ст. 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 40, 51, ч. 4, 5 ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 10, ч. 5 ст. 11, 33, 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та положень Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, місцевий господарський суд прийшов до законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь держави шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, в сумі 25176,97 грн.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Харківської області від 18.05.2016 у справі № 922/990/16 прийняте без порушень норм процесуального та матеріального права, а доводи з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кумір", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.05.2016 у справі № 922/990/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Білецька А.М.

Суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Істоміна О.А.