Рішення № 59626043, 04.07.2016, Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 729/533/16-ц

2/729/313/16 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2016 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі :

судді Кузюри В.О.

за участі секретаря Голуб Л.Л.

представників відповідача Майко В.М.

Величко С.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бобровиця справу за позовом ОСОБА_3 до комунального лікувально-профілактичного закладу "Бобровицька центральна районна лікарня" про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу ,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ комунального лікувально-профілактичного закладу "Бобровицька центральна районна лікарня" № 32 від 03.04.2015 року в частині звільнення його з посади сестри медичного стаціонару неврологічного відділення з 03.04.2015 року у зв"язку із призовом на військову службу, поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, від сплати судового збору звільнити , поновити строк на звернення до суду , враховуючи , що позивач проходить службу в Збройних силах , постійно знаходиться на території частини та не мав вільного виходу за межі частини , щоб звернутися за кваліфікованою юридичною допомогою та вчасно звернутися до суду.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що він був призваний на строкову військову службу в особливий період , а тому відповідно до ст.39 Закону України "Про військовий обов"язок і військову службу" , ст.119 Кодексу законів про працю України за ним зберігається місце роботи та виплачується середній заробіток.

В судове засідання позивач та його представник не з"явилися , але надійшло письмове клопотання про розгляд справи в відсутність сторони позивача (а.с. 24) , відповідно до якого вимоги підтримують , просять їх задовольнити.

Представники відповідачів щодо задоволення позову заперечують ( текст заперечень додали) та зазначили , що вказані позивачем гарантії застосовуються у разі виникнення кризової ситуації , що загрожує національній безпеці , оголошення рішення про проведення мобілізації та введення воєнного стану .

ОСОБА_3 не є мобілізованим , воєнний стан не введено , в країні оголошена часткова мобілізація , що гарантує адекватне реагування на загрози національній безпеці держави , а не кризова ситуація , а тому з ним як з особою , яка призвана на строкову військову службу трудовий договір розривається , але місце роботи за ним зберігається і після повернення зі служби він буде прийнятий на попереднє місце роботи , тим більше , що навчався він за державним замовленням і як молодий спеціаліст він повинен відпрацювати три роки.

Кріми того жодних роз"яснень щодо іншого порядку звільнення чи увільнення від роботи та інших гарантій , крім виплата вихідної допомоги на час виникнення правовідносин та призову ОСОБА_3не було. Підстав для задоволення позову по суті заявлених вимог не вбачають ( заперечення додані ).

Але представники відповідачів просять відмовити в задоволенні позову з тих підстав , що ОСОБА_3 пропустив строк для звернення до суду і жодних поважних причин для його поновлення не має ( текст клопотання про застосування позовної давності) додається.

Заслухавши учасників процесу , дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до даних трудової книжки позивача 28.07.2014 року він був прийнятий на роботу на посаду сестри медичного стаціонару неврологічного відділення , наказ № 62 від 27.04.2014 року (а.с.9).

Відповідно до наказу № 32 від 03.04.2015 року позивач ОСОБА_3 був звільнений з посади , відповідно до його заяви та наданої ним повістки з Борзнянської РВК для проходження строкової військової служби .

Відповідно до повістки він повинен був з"явитися до військомату 06.04. 2015 року. Як пояснили представники відповідача він повинен був звільнятися саме з вказаної дати , по графіку чергувань у нього 04.04.2015 року мав бути робочий день , але ОСОБА_3 пояснив , що йому необхідно підготуватися , а тому йому пішли назустріч та звільнили з 03.04.2015 року.

Як пояснили представники відповідача звільненому ОСОБА_3 виплачена вихідна допомога , що підтверджується і даними наказу та за весь час перебування на службі за ним зберігається його посада.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України п рацівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Отже, якщо позивач вважав неправомірним звільнення , то в травні 2015 року повинен був звернутися до суду.

Відповідно до ст.73 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк , встановлений законом або судом за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Відповідно до ст.234 КЗпП України пропущений з поважних причин строк може бути поновлений судом.

Позивач та його представник зазначають , що так як ОСОБА_3 був призваний на військову службу , то він весь час перебував на території військової частини і не зміг вчасно звернутися для отримання правової допомоги .

Представники відповідача не вважають вказану підставу як поважну причину пропуску строку на звернення до суду та просять відмовити в задоволенні позову з підстав пропуску звернення до суду .

Як зазначає позивач в позовній заяві він не бажав звільнятися , так як вважав це не правильним, але його впевнили , що саме так оформляється наказ з дня звільнення і повинен рахуватися строк для звернення до суду.

Ще до прибуття до військомату позивач мав час звернутися до юриста для надання йому доручення для перевірки законності його звільнення та звернення до суду. Таку можливість мали і його рідні. Військова частина в якій перебуває позивач не переведена на військовий стан , позивач не позбавлений був права на листування , телефонні звернення , на тимчасові увільнення , інтернет зв"язок, отже міг вчасно самостійно підготувати позовну заяву до суду , або через представника. Як видно до наданих ним документів ще в 2015 році адвокат Приліпко О.Д. в вересні 2015 року звертався з запитами, що свідчить , що ОСОБА_3 не мав перешкод для отримання правової допомоги за межами військової частини через адвоката , що проживає на значній відстані від місця розташування військової частини. Тобто не існувало істотних, об"єктивних , непереборних обставин , які б перешкодали позивачу вчасно звернутися до суду.Отже суд не вважає поважною причину пропуску строку звернення до суду.

Крім того суд звертає увагу на ту обставину, що відповідно до Закону № 433 від 14.05.2015 року були внесені зміни до ст. 36, 119 КЗпП та Закону № 2232 , відповідно до яких з 11.06.2015 з метою забезпечення соціальних пільг та гарантій військовослужбовцям, які проходять строкову військову службу на особливий період, вони користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою ст. 119 КЗпП, за ними зберігаються місце роботи , посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному КабінетомМіністрів України.

Тобто на день призову ОСОБА_3 на строкову службу, призвані на строкову службу не користувалися гарантіями, передбаченими ч.ч.3,4 ст.119 КЗпАП України. Отже наказ відповідав вимогам закону , який діяв на час призову позивача на військову службу.

Крім того позивачем не надано підтверджуючих документів , відповідно до яких він не отримує грошове забезпечення.

На підставі вищезазначеного та керуючись ст.ст. 213-215 , 218 ЦПК України ,-

В И Р І Ш И В :

Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову до комунального лікувально-профілактичного закладу "Бобровицька центральна районна лікарня" про поновалення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в зв"язку з пропуском строку звернення до суду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Чернігівської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення через Бобровицький районний суд, а особами , які не були присутні під час проголошення протягом десяти днів з часу отримання копії рішенння.

Суддя :