Постанова № 59626033, 19.07.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2016 р. справа № 804/15740/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чорної В.В.

при секретарі судового засідання Попович Н.М.

за участі представників сторін:

позивача Слюсар Д.В.

відповідача Путрі А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Криворізький завод «Універсал» до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000222220 від 12.03.2013 р., № 0000212220 від 12.03.2013 р., № 0000202220 від 12.03.2013 р., -

в с т а н о в и в:

17 листопада 2015 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 03.11.2015 р. на новий судовий розгляд надійшла зазначена адміністративна справа за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Криворізький завод «Універсал» до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень: № 0000222220 від 12.03.2013 р., яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 511 127 грн.; № 0000212220 від 12.03.2013 р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 591 991,00 грн., в тому числі: 579 455 грн. - за основним платежем, 12 536,00 грн. - за штрафними санкціями; № 0000202220 від 12.03.2013 р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 166 450,65 грн., в тому числі 152 001,57 грн. - за основним платежем, 14 449,08 грн. - за штрафними санкціями.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що висновки податкового органу про завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування по податковій декларації з податку на прибуток за І квартал 2012 р. на суму орендної плати на землю у розмірі 2 945 550 грн. та на суму винагороди, сплаченої членам наглядової ради у розмірі 216 572,00 грн., безпідставні та не грунтується на юридично значимих фактах у спірних правовідносинах. На думку позивача, висновки податкового органу щодо безпідставного нарахування заробітної плати та відповідних відрахувань членам наглядової ради, у зв'язку з тим, що товариства з додатковою відповідальністю не можуть мати наглядової ради, не узгоджуються з положенням ст. 146 Цивільного кодексу України, Закону України «Про господарські товариства» та порушують права позивача, позбавляючи його права на відшкодування понесених витрат, при тому, що первинні документи на підтвердження обґрунтованості виплати членам наглядової ради та відповідних перерахувань єдиного соціального внеску були надані під час перевірки. Крім того, позивач не погоджується з висновками податкового органу про заниження доходів на суму оренди землі протягом 2011-2012 р.р., оскільки суми витрат на оренду землі ТОдВ «Криворізький завод «Універсал», на думку позивача, правомірно відносило до складу витрат на утримання основних засобів загальногосподарського використання. По взаємовідносинам ТОдВ «Криворізький завод «Універсал» з контрагентами ТОВ «Лана-торг», ПП «Еліт» та ФОП ОСОБА_3, позивач зазначив, що податковим органом безпідставно зроблено висновки про відсутність реальності здійснення господарських операцій з даними контрагентами-постачальниками, зважаючи на належне підтвердження з боку позивача зазначених гсоподарських відносин первинними документами бухгалтерського обліку, а сааме, договорами купівлі-продажу, податковими накладними, рахунками-фактурами, рахунками на оплату товару, договором на перевезення вантажів, видатковими накладними, договором на здійснення транспортно-експедиційних послуг тощо, які, на думку позивача, відповідають вимогам до первинних документів та засвідчують факт передачі та приймання товару. Посилаючись на викладені обставини, позивач просить скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000222220, № 0000212220, № 0000202220 від 12.03.2013 р. (т.1 а.с. 3-7).

Під час судового розгляду справи, ухвалою суду від 17.12.2015 року в порядку процесуального правонаступництва було допущено заміну відповідача у справі з Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на Криворізьку південну об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (т. 2 а.с. 179).

В судовому засіданні 19.07.2016 року представник позивача за довіреністю Слюсар Д.В. позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила адміністративний позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача за довіреністю Путря А.П. позовні вимоги не визнала, просила у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивачем було завищено суми від'ємного значення об'єкта оподаткування у спірний період за рахунок завищення суми орендної плати за землю та суми винагороди, сплаченої членам наглядової ради ТОдВ «Криворізький завод «Універсал», а також, занижено доходи підприємства на суму, яка складається з орендної плати за землю, винагороди членам наглядової ради, та суми оплати за товари, отриманої від «невстановлених суб'єктів господарювання». Крім того, ТОдВ «Криворізький завод «Універсал» завищило валові витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Лана-торг», ПП «Еліт», ФОП ОСОБА_3, що потягло завищення податкового кредиту на суму ПДВ, отриманого в складі вартості товару (послуг) від вищевказаних контрагнетів. Зазначені висновки акту перевірки представник відповідача вважає обгрунтованими, а тому просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Аналогічні пояснення викладені відповідачем у письмових запереченнях протии позову (т.2 а.с. 173-176).

Крім того, представником відповідача надані письмові пояснення від 03.02.2016 р., у яких зазначено про відсутність у позивача належного документального підтвердження господарських взаємовідносинам з ТОВ «Лана-торг», ПП «Еліт», ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Альянс-інструмент», у звязку з відсутністю всіх необхідних первинних документів бухгалтерського обліку, а також наявності розбіжностей в найменуванні та асортименті поставленого товару у наданих позивачем до перевірки документах (т.2 а.с. 239-240).

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

Товариство з додатковою відповідальністю «Криворізький завод «Універсал» здійснює діяльність, пов'язану з виробництвом гідравлічного та пневматичного устаткування, ремонтом і технічним обслуговуванням електричного устаткування, виробництвом готових металевих виробів, ремонтом та технічним обслуговуванням машин і устаткування промислового призначення, в тому числі ремонт електродвигунів, генераторів та трансформаторів (т. 2 а.с. 121-123), та перебуває на податковому обліку в Криворізькій південній об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, а на момент перевірки - в Криворізькій південній міжрайонній державній податковій інспекції Дніпропетровської області ДПС (т.1 а.с. 8).

На підставі направлень на перевірку № 8/222, 9/172 від 08.01.2012 р., наказу Криворізької південної МДПІ № 2755-УІ від 28.12.2012 р. «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОдВ «Криворізький завод «Універсал», та наказу №193 від 04.02.2013 р. «Про продовження строку проведення документальної планової виїзної перевірки ТОдВ «Криворізький завод «Універсал», згідно плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на І квартал 2013 р., посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку ТОдВ «Криворізький завод «Універсал» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.05.2011 р. по 30.09.2012 р., за результатами якої складено акт № 254/222/01234929 від 25.02.2013 р.

Відповідно до висновків зазначеного акту перевірки, позивачем допущено порушення:

- ст.168 Податкового Кодексу України, а саме, допущені випадки несвоєчасного перерахування податку з доходів фізичних осіб в строки, встановлені для місячного податкового періоду. Відповідно до ст. 129 Податкового Кодексу України, за вказане порушення позивачу нараховано пеню в розмірі 504,17 грн.;

- п. 44.1 ст.44, п.135.1, п.135.4, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.4, п.137.10 ст.137, п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого ТОдВ «Криворізький завод «Універсал» занижено податок на прибуток підприємств на суму 579 455 грн., в тому числі по періодах: за 2 квартали 2011 р. - на 244 156 грн.; за 2-3 квартали 2011 р. - на 452 037 грн., в тому числі за 3 квартал 2011 р. - на 207 881 грн.; за 2-4 квартали 2011 р. - на 529 311 грн., в тому числі за 4 квартал 2011 р. - на 77 274 грн.; за І квартал 2012 р. - на 50 144 грн., а також завищено суму збитків на 511 127 грн., в т.ч по декларації за 1 півріччя 2012 року - на суму 251 780 грн.; по декларації за 9 місяців 2012 року - на суму 52 874 грн., в т.ч. за 3 квартал 2012 року - на суму 259 347 грн.;

- ст.22, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1 п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОдВ «Криворізький завод «Універсал» занижено податок на додану вартість на суму 152 002 грн., в т.ч. по періодах: квітень 2011 р. - 3 492 грн., травень 2011 р. - 73 486 грн., червень 2011 р. - 17 235 грн., липень 2011 р. - 25 051 грн., серпень 2011 р. -21 611 грн., вересень 2011 р. - 664 грн., жовтень 2011 р. - 800 грн., листопад 2011 р. - 760 грн., грудень 2011 р. - 8 902 грн. (т.1 а.с. 9-24).

Зокрема, податковим органом виявлено завищення позивачем суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2012 р. на 511 127,00 грн. за рахунок включення до складу витрат звітного періоду орендної плати за землю та суми винагороди, сплаченої членам наглядової ради ТОдВ «Криворізький завод «Універсал», та, відповідно, заниження доходів на суму орендної плати на землю та на суму винагороди членам наглядової ради, а також, на суму оплати за товари, отримані від «невстановлених суб'єктів господарювання», та завищення валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Лана-торг», ПП «Еліт» та ФОП ОСОБА_3, які податковий орган вважає нікчемними; а також, завищення податкового кредиту на суму ПДВ, отриманого в складі вартості ціни товару (послуг), придбаних у контрагентів ТОВ «Лана-торг», ПП «Еліт» та ФОП ОСОБА_3

Не погодившись з висновками податкового органу, позивачем подані заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких, податковим органом висновки акту перевірки залишено без змін.

12.03.2013 року податковим органом на підставі висновків акту перевірки в частині порушення п.44.1 ст.44, п.135.1, п.135.4, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.4, п.137.10 ст.137, п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України було прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 0000222220 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 511 127 грн., з них по декларації за вересень 2012 р. - на 259 347,00 грн., та по декларації за червень 2012 р. - на 251 780,00 грн. (т. 1 а.с. 25);

- податкове повідомлення-рішення № 0000212220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 591 991,00 грн., в тому числі: 579 455 грн. - за основним платежем, та 12 536,00 грн. - за штрафними санкціями (т. 1 а.с. 26).

На підставі висновків акту перевірки в частині порушення позивачем ст.22, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1 п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000202220 від 12.03.2013 р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 166 450,65 грн., в тому числі: 152 001,57 грн.- за основним платежем, 14 449,08 грн. - за штрафними санкціями (т. 1 а.с. 27).

Не погодившись з прийнятими відповідачем рішеннями, 21.03.2013 року ТОдВ «Криворізький завод «Універсал» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 р. по справі № 804/4013/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2014 року у задоволенні позову відмовлено (т.1. а.с. 160-164, 224-226).

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, позивач оскаржив їх у касаційному порядку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.11.2015 р. (справа К/800/48798/14) касаційну скаргу позивача задоволено частково: зазначені вище рішення судів попередніх інстанцій скасовано з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. При цьому, суд касаційної інстанції зазначив, що судам попередніх інстанції для правильного вирішення справи необхідно було встановити, які товарні позиції виробляються позивачем, оскільки саме від кількості таких позицій залежить право підприємства віднести витрати на землю до складу інших витрат. Також, судам необхідно з'ясувати, які функції виконує наглядова рада позивача та встановити, як її рішення впливають на господарську діяльність позивача. Щодо ж господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками ТОВ «Лана-торг», ПП «Еліт» та ФОП ОСОБА_3, судам слід звернути увагу на дослідження обставин реальності здійснення цих операцій та добросовісність дій платника податків-позивача у справі (т.2 а.с. 80-84).

Отже, надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, та досліджуючи фактичні обставини цих взаємовідносин, при вирішенні спору по суті суд враховує позицію Вищого адміністративного суду України, та при цьому виходить з наступного.

Предметом спірних правовідносин, серед іншого у цій справі, є суми витрат, віднесені позивачем до складу собівартості реалізованих товарів, зокрема, у вигляді орендної плати за землю, на якій знаходяться виробничі приміщення та яка використовується позивачем у власній господарській діяльності під час здійснення виробничого процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОдВ «Криворізький завод «Універсал» при здійсненні господарської діяльності користується та здійснює плату за земельну ділянку площею 42 423 кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Домобудівельна, 8.

Податковим органом у п.п. 3.1.1 розділу 3 акту перевірки № 254/222/01234929 від 25.02.2013 р. зазначено, що частину виробничих приміщень, розміщених на цій ділянці, ТОдВ «Криворізький завод «Універсал» надає в оренду ТОВ «Уніпласт». Суми орендної плати за землю, на якій знаходяться здані в оренду приміщення, приймають участь у формуванні інших доходів підприємства. А плата за землю, на якій знаходяться виробничі приміщення позивача, не врахована ним при формуванні собівартості реалізованої продукції, а віднесена до складу інших витрат, відповідно, не включена до складу доходів від реалізованої продукції. Внаслідок чого, на думку податкового органу, позивачем у 2 кварталі 2011 р. - 3 кварталі 2012 р. занижено суму доходів від реалізації товарів (робіт, послуг) у зв'язку із заниженням собівартості виготовлених товарів (робіт, послуг) на суму орендної плати за землю, на якій знаходяться виробничі приміщення, та відповідно яка використана в господарській діяльності для здійснення виробничого процесу, але сума витрат на плату за землю (орендна плата) не приймала участі у формуванні собівартості продукції та відповідно не відображена у складі доходів підприємства.

На підставі цього, відповідачем нараховано податок на прибуток і зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування цим прибутком, про що винесені податкові повідомлення рішення № 0000212220 про нарахування податку на прибуток підприємств у розмірі 120 678,09 грн., та № 0000222220 про зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування у розмірі 294 555 грн.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій по даній справі, стосовно даних взаємовідносин Вищий адміністративний суд України зазначив, що для правильного вирішення спору необхідно встановити, які товарні позиції виробляються ТОдВ «Криворізький завод «Універсал», оскільки саме від кількості таких позицій залежить право підприємства віднести витрати з плати за землю до складу інших витрат. При цьому, одна вироблена товарна позиція може бути підставою для врахування витрат на землю при формуванні собівартості продукції.

Встановлюючи під час нового розгляду справи дані обставини, суд зазначає, що ТОдВ «Криворізький завод «Універсал» здійснює виробничу діяльність, пов'язану із виробництвом широкого асортименту обладнання у сфері гірничої промисловості, а саме: виробництво насосів в асортименті, запасних частин до насосів, виготовлення металоконструкцій, ливарне виробництво та інше, що свідчить про чисельну кількість товарних позицій продукції, що виробляється підприємством.

З пояснень представника позивача в судовому засіданні також встановлено, що на території підприємства, з якої позивачем сплачується плата за землю, крім виробничих приміщень, розміщені також будівлі іншого (невиробничого) призначення, а саме: побутові, адміністративні та складські приміщення, а також площадки, на яких відсутні будь-які будівлі та споруди, використання яких жодним чином не впливає на визначення собівартості тієї чи іншої конкретної товарної позиції.

Зазначене унеможливлює проведення розрахунку витрат з плати за землю при формуванні собівартості випущеної підприємством продукції.

Водночас, в акті перевірки самим податковим органом встановлено, що дохід від здавання нерухомого майна в оренду включено позивачем до складу доходів, до складу витрат включені витрати на оренду землі, що знаходиться під виробничими приміщеннями та під нерухомим майном, переданим в оренду.

Отже, сторонами не заперечується, що ТОдВ «Криворізький завод «Універсал» сплачує орендну плату за землю, на якій знаходяться виробничі та адміністративні приміщення. Ці приміщення використовуються у господарській діяльності - у власному виробництві (ремонт і технічне обслуговування обладнання) та для здавання в оренду. Дохід як від виробництва, так і від надання приміщень в оренду є об'єктом оподаткування та включений до доходу підприємства при розрахунку податкових зобов'язань у періоді, що перевірявся, а витрати з орендної плати за землю включені до складу інших витрат.

Склад витрат та порядок їх визнання передбачений ст.138 Податкового кодексу України. Витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, визначені ст.139 цього Кодексу.

Так, відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності та інших витрат, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Підпунктом 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що до складу інших витрат включаються, в тому числі, витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона.

Відповідно до п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Також, у відповідності до Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджених наказом Міністерства промислової політики України № 373 від 09.07.2007 р., при формуванні відпускних цін на виробництво продукції (робіт, послуг), сума витрат на плату за землю (орендна плата) враховується при визначенні адміністративних витрат на управління підприємством (т. 2 а.с. 92).

Таким чином, при формуванні цін на продукцію, у складі адміністративних витрат позивачем була врахована сума витрат на плату за землю (орендна плата), з подальшим відображенням її в доходах підприємства.

В свою чергу, посадовими особами відповідача в акті перевірки зроблено висновки про те, що ТОдВ «Криворізький завод «Універсал» протягом перевіяємого періоду при формуванні собівартості реалізованої продукції не враховувало суми плати за землю, на якій знаходяться виробничі приміщення позивача, а відносило її до складу інших витрат підприємства. При цьому, відповідач визнав дохід позивача завищеним на всю суму орендної плати за землю, а не на певний відсоток, розрахований пропорційно до площі приміщень, які здаються в оренду.

З урахуванням сукупності встановлених обставин справи, суд не погоджується з висновками податкового органу про заниження позивачем протягом 2011-2012 р.р. доходу на суму орендної плати за землю, оскільки ТОдВ «Криворізький завод «Універсал» правомірно відносило суми витрат на оренду землі до складу витрат на утримання основних засобів загальногосподарського використання (інших витрат), та, відповідно, враховувало їх при визначенні об'єкту оподаткування у спірних періодах. Отже, підстави вважати, що неврахування позивачем при формуванні собівартості реалізованої продукції суми плати за землю, на якій знаходяться виробничі приміщення, потягло за собою заниження суми доходу від здійснення господарської діяльності на суму орендної плати, яка не приймала участі в господарській діяльності, відсутні.

Щодо спірних правовідносин з віднесення позивачем до складу адміністративних витрат підприємства витрат на виплату нарахованої заробітної плати та відрахувань членам наглядової ради ТОдВ «Криворізький завод «Універсал», суд зазначає наступне.

За період з 01.04.2011 р. по 30.09.2012 р. позивачем нараховано та сплачено заробітну плату членам наглядової ради у сумі 455 831, 01 грн., та здійснено відрахування ЄСВ в сумі 173 585, 03 грн., з віднесенням даних витрат до складу адміністративних, які включено у декларацію з податку на прибуток підприємства відповідного податкового періоду на загальну суму 629 416, 04 грн.

В свою чергу, посадовими особами відповідача в акті № 254/222/01234929 від 25.02.2013 р. зазначено, що включення позивачем до складу валових витрат суми виплаченої заробітної плати та інших відрахувань членам наглядової ради у розмірі 629 416,04 грн. є помилковим, а правочини, укладені ТОдВ «Криворізький завод «Універсал» з наглядовою радою, спрямовані винятково для зменшення бази оподаткування, зважаючи на те, що позивачем до перевірки не було надано документів, що підтверджують виконання наглядовою радою своїх функцій, статутом ТОдВ «Криворізький завод «Універсал» не передбачено обов'язковості зазначених витрат, а також зважаючи на збитковість підприємства у цьому періоді.

На підставі цих висновків, відповідачем винесено податкове повідомлення рішення № 0000212220 в частині нарахування позивачу податку на прибуток у розмірі 92 851, 16 грн., а також податкове повідомлення рішення № 0000222220 в частині зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування у розмірі 216 572 грн.

Із зазначеними висновками податкового органу погодились суди першої та апеляційної інстанції при попередньому розгляді справи.

Водночас, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 03.11.2015 р. зазначив, що судам для правильного вирішення спору необхідно з'ясувати, які функції виконує наглядова рада ТОдВ «Криворізький завод «Універсал» та встановити, як рішення наглядової ради впливають на господарську діяльність позивача.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем 24.06.2011 р. затверджено положення «Про наглядову раду товариства» (т.2 а.с. 97-104).

Відповідно до цього положення, наглядова рада є органом, який з метою захисту інтересів учасників у перерві між проведенням зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу та інших посадових осіб товариства в межах своєї компетенції. Нгалядова рада складається з трьох осіб та обирається строком на 2 роки відповідно до заствердженого цим положенням порядку.

Також, положення містить Розділ 9 щодо винагороди та компенсації виплати членам наглядової ради, згідно з яким, за рішенням загальних зборів учасників виплачується винагорода та додаткова винагорода за підсумками року.

При цьму, п.9.2.4 регламентовано, що виплату саме додаткової винагороди поставлено у пряму залежність від прибутку, отриманого підприємством за підсумками року; щодо основної винагороди членам ради, таких спеціальних умов не передбачено (т. 2 а.с 103).

Статтею 51 Закону України «Про акціонерні товариства» визначено, що наглядова рада акціонерного товариства є органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, контролює та регулює діяльність виконавчого органу.

Порядок роботи, виплати винагороди та відповідальність членів наглядової ради визначаються цим Законом, статутом товариства, положенням про наглядову раду акціонерного товариства, а також договором, що укладається з членом наглядової ради. Такий договір від імені товариства підписується головою виконавчого органу чи іншою уповноваженою загальними зборами особою на умовах, затверджених рішенням загальних зборів. Такий цивільно-правовий договір може бути або оплатним, або безоплатним.

Члени наглядової ради мають право на оплату своєї діяльності за рахунок товариства. Визначення умов оплати покладається на загальні збори за затвердженим зборами кошторисом.

Під час розгляду справи, на виконання вимог ухвали суду касаційної інстанції, судом були витребувані, а позивачем - надані протоколи засідань наглядової ради ТОдВ «Криворізький завод «Універсал», що відбулись у спірному періоді, а саме: № 1 від 27.07.11, № 2 від 29.07.11, № 3 від 26.10.11, № 1 від 11ю.01ю.12, № 2 від 01.03.12, № 3 від 15.03.12, № 4 від 15.03.12, № 5 від 19.07.12, № 6 від 28.10.12, № 7 від 13.11.12, № 8 від 26.11.12 (т. 2 а.с. 106-116).

З даних протоколів слідує, що наглядовою радою під час проведення спільних засідань з дирекцією ТОдВ «Криворізький завод «Універсал» вирішувались питання, пов'язані із структурою та кадровим складом підприємства, виконанням договірних зобов'язань, виконанням плану робіт, підвищенням виробничої потужності, забезпечення економічності витрат матеріальних ресурсів, раціоналізації виробництва, а також інші питання щодо забезпечення загального розвитку підприємства в умовах економічної нестабільності.

За результатами спільних засідань, наглядовою радою та дирекцією ТОдВ «Криворізький завод «Універсал» приймались відповідні рішення, які обумовлювали напрямок подальшої господарської діяльності позивача, із постановленням конкретних завдань та відповідальних за їх виконання осіб.

Перебування членів наглядової ради у трудових відносинах з ТОдВ «Криворізький завод «Універсал» підтверджено наданими позивачем копіями трудових книжок членів наглядової ради, наказів на їх призначення на цю посаду та штатним розкладом по підприємству за спірний період (т. 2 а.с 215-221, т.3 а.с. 73-75).

Підпунктом 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що до складу інших витрат включаються, в тому числі, витрати у вигляді винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати помилковим віднесення позивачем суми витрат на виплату нарахованої заробітної плати та відрахувань з ЄСВ членам наглядової ради позивача до складу адміністративних витрат підприємства.

При цьому, суд не приймає доводи податкового органу про безпідставність виплати членам наглядової ради винагороди у зв'язку із збитковістю підприємства у спірному періоді, оскільки такі виплати здійснені у вигляді фіксованої винагороди, яка не залежить від прибутковості підприємства у відповідному звітному періоді (а не додаткової винагороди, щодо якої передбачені відповідні обмеження).

Стосовно формування позивачем витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами-постачльниками ТОВ «Лана-торг», ПП «Еліт», ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 760 008 грн. (по взаємовідносинам ТОдВ «Криворізький завод «Універсал» з ТОВ «Альянс-інструмент» податковим органом, згідно з актом перевірки №254/222/01234929 від 25.02.2013 р., порушень не встановлено), суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ТОдВ «Криворізький завод «Універсал» укладено договір купівлі-продажу з ТОВ «Лана-торг» №11-05 від 11.05.2011 р., предметом якого є купівля позивачем електродвигунів АИР 315 М6 312 у кількості 3 од. (т. 1 а.с. 60-61).

На підтвердження здійснення господарських відносин за даним договором, до перевірки позивачем було надано податкову накладну № 18 від 11.05.2011 р. та видаткову накладну №18 від 27.05.2011 р.

Транспортування товару здійснювалось ФОП Приходько, що підтверджено наданими рахунком № СФ-000185 від 31.05.11, актом здачі-прийняття виконаних робіт № ОУ-000185 та податковою накладною № 177 від 31.05.11, які містять посилання на договір №21 від 31.05.2011 р. про надання послуг з автоперевезення вантажів (т.1 а.с. 62-65).

Згідно даних податкового обліку, ТОВ «Лана-торг» на момент вчинення господарської операції перебувало на податковому обліку як платник податку на додану вартість та здійснювало фінансово-господарську діяльність. Одним із видів економічної діяльності зазначеного контрагента-постачальника є інші види оптової торгівлі (КВЕД 51.90), яка відповідає характеру вчинених господарських відносин з продажу електродвигунів на адресу позивача (т.2 а.с. 208-210).

Крім того, ТОдВ «Криворізький завод «Універсал» укладено договір купівлі-продажу від 27.07.2011 р. з ПП «Еліт», предметом якого є купівля позивачем електродвигунів 5А225М4УПУ3 у кількості 12 од. (т. 1 а.с. 66-67).

На підтвердження здійснення господарських відносин за даним договором, позивачем надано податкові накладні №34 від 28.07.11р., № 1 від 01.08.11, № 34 від 23.12.11; видаткові накладні № 15 від 28.07.11р., № 77 від 31.08.11, № 369 від 27.12.11.

Транспортування товару здійснювалось ТОВ «Транспортна компанія «САТ» за договором перевезення вантажів № 29/12/188 від 10.01.11 р., що підтверджено рахунками на оплату № КР0001964 від 29.07.11 та № КР0003774 від 29.12.11; актами здачі-прийняття робіт № КР0001574 від 29.07.11 та № КР0003002 від 29.12.11; податковими накладними № 1227/011 від 29.07.11 та № 2420/011 від 29.12.11, а також товарно-транспортними наклданими № ХЕ0041972 від 29.07.11 та № ХЕ0199564 від 29.12.11 (т.1 а.с. 68-83).

Згідно даних податкового обліку, ПП «Еліт» на момент вчинення господарської операції перебувало на податковому обліку та здійснювало фінансово-господарську діяльність. Одним із видів економічної діяльності зазначеного контрагента-постачальника є роздрібна та оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям (КВЕД 50.30.1-2), яка відповідає характеру вчинених господарських відносин з продажу електродвигунів на адресу позивача (т.2 а.с. 210-213).

Крім того, ТОдВ «Криворізький завод «Універсал» укладено договір купівлі-продажу № 231 від 17.05.2011 р. з ФОП ОСОБА_3, предметом якого є купівля позивачем електродвигунів 5АМ315М6у2 у кількості 3 од. (т. 1 а.с. 84-85).

На підтвердження здійснення господарських відносин, позивачем надано податкові накладні: №28 від 17.05.11р., № 43 від 25.05.11, № 27 від 22.06.11, № 19 від 25.07.11, № 141 від 19.08.11; видаткові накладні № РН-0000210 від 20.05.11р., № РН-0000228 від 26.05.11, № РН-0000248 від 15.06.11, № 0000272 від 20.07.11, № РН-0000279 від 22.07.11, № РН-0000313 від 19.08.11.

Транспортування товару здійснювалось ПАТ «Пассат» за договором про надання транспонтно-експедиційних послуг № 052 від 26.04.11 р., що підтверджено рахунком на оплату № 183 від 26.05.11, актом здачі-прийняття робіт № 161 від 26.05.11, податковою накладною № 34 від 26.05.11, товарно-транспортною накладною № 539133 від 26.05.11, шляховими листами вантажного автомобілю (т.1 а.с. 86-111).

Проведення розрахункових операцій з ТОВ «Лана-торг», ПП «Еліт», ФОП ОСОБА_3 за поставлений товар підтверджено платіжними дорученнями на оплату рахунків, банківськими виписками з рахунків ТОдВ «Криворізький завод «Універсал» та квитанціями, посвідченими печаткою банку (т. 3 а.с. 23-69).

Оприбуткуання на складі підприємства придбаних у контрагентів-постачальників ТОВ «Лана-торг», ПП «Еліт», ФОП ОСОБА_3 ТМЦ в повному обсязі підтверджено наданими позивачем приймальними актами на електродвигуни (т.3 а.с. 1-22).

Використання вищезазначених товарно-матеріальних цінностей (електродвигунів) у власній господарській діяльності ТОдВ «Криворізький завод «Універсал» не суперечить виду господарської діяльності позивача, яка, в томі числі, пов'язана з виконанням робіт по ремонту та обслуговуванню електродвигунів, та підтверджено наданими позивачем копіями вимог на відпуск зі складу раніше оприбуткованих електродвигунів з метою надання послуг іншим контрагентам (т. 2 а.с. 142-169)

Суми податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Лана-торг», ПП «Еліт», ФОП ОСОБА_3 за отриманими від постачальників податковими накладними включено позивачем до складу податкового кредиту на загальну суму 174 801, 84 грн., який відповідає додаткам № 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні звітні періоди.

У відповідності до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Абзацом «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, правомірність формування платником податку податкового кредиту визначається фактичним проведенням операцій платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.

Позивачем до перевірки були надані всі первинні документи на підтвердження здійснення господарських взаємовідносин зі своїми контрагентами.

Проте, зазначені документи на предмет повноти та правильності їх оформлення, узгодженості з обліковими відомостями на підприємстві відповідачем не аналізувались, використання у власній господарській діяльності поставленої продукції не досліджувалося. Тим не менш, вони не були прийняті до уваги контролюючим органом з посиланням виключно на те, що складені за відсутності реально вчинених операцій. При цьому, висновки податкового органу про непідтвердження вчинення позивачем господарських відносин з контрагентами-постачальниками, зокрема, з ТОВ «Лана-торг», ПП «Еліт», ФОП ОСОБА_3, зроблено на підставі даних зустрічних звірок по вказаним контрагентам, податкової інформації щодо їх діяльності у спірний період по взаємовідносинам з іншими контрагентами.

Так, відповідач, роблячи висновок про нереальність господарських відносин, в акті перевірки №2 54/222/01234929 від 25.02.2013 р. посилається на акт № 63/15-2/36944452 від 11.11.2011 р. ДПІ у м. Херсоні, яким не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Лана-Торг» із платниками податків за період з 01.03.11 по 31.05.11.

Також, відповідач посилається на акти перевірки щодо контрагентів-постачальників ПП «Еліт» та ФОП ОСОБА_3, якими нібито встановлено розбіжності між задекларованою сумою податкового кредиту та податкових зобов'язань за результатами проведених іншими податковими органами документальних перевірок, а саме: акт № 94/15-2/24953992 від 22.12.2011 р. ДПІ у м. Херсоні щодо діяльності ПП «Еліт», акти № 183/1710/НОМЕР_4 від 10.10.11 р., № 221/1710/НОМЕР_4 від 16.11.11 р., № 250/1710/26390113392 від 14.12.11 р. щодо ФОП ОСОБА_3 При цьому, у акті не наведені витяги з цих актів, з яких можна було б встановити, за рахунок чого такі розбіжності виникли та яким чином ці акти впливають на висновки податкового органу щодо взаємовідносин цих контрагентів з позивачем (т.1 а.с. 17-19).

Також, в акті перевірки відповідач зазначає про недоліки, встановлені податковим органом в реквізитах окремих наданих позивачем первинних документах (податкових, видаткових та товарно-транспортних накладних), відсутність сертифікатів якості на поставлений товар.

З цього приводу суд зазначає про наступне.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Вимоги до первинних документів містяться у ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, підтвердженням факту виконання договору поставки товару є первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, які складені у відповідності до зазначених вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, чинне податкове законодавство не ставить право платника податку на включення сум сплаченого податку до складу податкового кредиту або валових витрат в залежність від господарських, технічних та виробничих можливостей своїх постачальників.

Платник податків (покупець товару, робіт, послуг) не має обов'язку та права здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, і в подальшому не повинен зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит або віднесення витрат до складу валових за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності за можливе допущення порушення законодавства іншими юридичними особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарську діяльність визначено як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. (Булвес проти Болгарії) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні ст. 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання особою своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час, коли це залежало від волі одержувача поставки-застосування відповідних положень Закону стало не передбаченим і свавільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п. 43, п.69 зазначеного рішення Європейського Суду).

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент порушив податкове законодавство, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому дані порушення не можуть бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Враховуючи, що позивач у перевіряємому періоді по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками ТОВ «Лана-торг», ПП «Еліт», ФОП ОСОБА_3 формував свої витрати та податковий кредит на підставі первинних документів та податкових накладних, які відповідають встановленим для них вимогам, своєчасно та в межах проведених господарських операцій, у суду відсутні підстави вважати, що його податкова звітність з податку на додану вартість та з податку на прибуток складалася без відповідного підтвердження первинними документами. Суд також зазначає, що окремі незначні недоліки при заповненні реквізитів певних первинних документів не можуть бути достатньою підставою для визнання цих документів «паперовими носіями», в той час, коли документально підтверджено здійснення позивачем господарської діяльності, реальність придбання ТМЦ та їх подальше використання у власній господарській діяльності.

При вирішенні спору, суд також враховує позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в ухвалі від 03.11.2015 р. по даній справі, в якій зазначено, що для правильного вирішення даного спору необхідним є дослідження договорів, укладених позивачем, первинних документів, пов'язаних з їх виконанням, обставин, які б підтверджували рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача, тощо (т.2 а.с. 83).

В цьому контексті, суд зазначає, що наданими позивачем первинними документами підтверджено обставини, які свідчать про реальність укладених угод та підтверджують рух активів у процесі здійснення спірних господарських операцій: укладання договорів, здійснення за ними розрахунків, транспортування товару, його оприбуткування та використання у власній господарській діяльності.

Враховуючи, що позивач у перевіряємому періоді формував свої витрати та податковий кредит на підставі первинних документів та податкових накладних, які відповідають встановленим для них вимогам, своєчасно та в межах проведених господарських операцій, у суду відсутні підстави вважати, що його податкова звітність з податку на додану вартість складалася без відповідного підтвердження первинними документами.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про правомірність врахування позивачем розрахунків з ТОВ «Лана-торг», ПП «Еліт», ФОП ОСОБА_3 у складі податкового кредиту при формуванні об'єкту оподаткування з податку на додану вартість, та, відповідно, протиправність висновків відповідача про завищення валових витрат по взаємовідносинам із зазначеними контрагентами, що потягло завищення податкового кредиту на суму ПДВ, отриманого в скалді вартості товару (послуг).

Отже, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000222220, № 0000212220, № 0000202220 від 12.03.2013 р. є обґрунтованими, та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю «Криворізький завод «Універсал» - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000222220 від 12.03.2013 р., № 0000212220 від 12.03.2013 р., № 0000202220 від 12.03.2013 р.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 25.07.2016 року.

Суддя В.В. Чорна